Постанова

від 06.06.2023 по справі 592/5840/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м.Суми

Справа №592/5840/22

Номер провадження 22-ц/816/772/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Суми,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року, ухвалене в складі судді Катрич О.М., -

встановив:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Суми про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював вчителем англійської з 01.09.2021 року до 31.05.2022 року. 31.05.2022 року його було звільнено з роботи.

Вказував, що 06.06.2022 року він звернувся до директора даної школи із заявою, в якій просив пояснити, чому йому не виплатили за березень заробітну плату за 17 робочих днів.

24.06.2022 року він отримав відповідь на його заяву від 06.06.2022 року, в якій директор ОСОБА_2 повідомила наступне: «З 14.03.2022 по 18.03.2022 Ви були відсутні на робочому місці та не виходили на зв`язок». Також в даній відповіді директор повідомив наступне: «У березні 2022 року було 22 робочих дні». В даній відповіді директор ОСОБА_2 повідомляє також наступне: "з 14.03.2022 по 18.03.2022 табелювали вашу відсутність за кодом «НЗ» («відсутність з не з`ясованих обставин») та не було нараховано заробітну плату за вказаний період».

Зазначав, що у нього є беззаперечні докази того, що він виходив на зв`язок з 14.03.2022 року до 18.03.2022 року. Вважав, що він був відсутній на роботі з 14.03.2022 року до 18.03.2022 року з поважних причин.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати Комунальну установу Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20, м. Суми оплатити його час простою з 14.03.2022 року до 18.03.2022 року включно.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачеві заробітної плати за період з 14.03. по 18.03.2022 року, так як останній не вийшов на роботу з 14.03.2022 року, а після виходу не надав обґрунтованих письмових пояснень, з яких би убачалися поважні причини його неявки на роботу і на підставі яких директор би змінила відмітку у табелі робочого часу з «НЗ» на іншу, після чого бухгалтерія здійснила б відповідні виплати за ці дні.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з дією воєнного стану та у зв`язку із ситуацією, яка була в Сумській області та інших областях України, не було його вини у відсутності на робочому місці з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року, оскільки було небезпечно знаходитися та працювати у Комунальній установі Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20, м. Суми, але він був постійно на зв`язку.

Зазначає, що доказом того, що він був на зв`язку з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року є аудіозаписи його розмови з директором школи ОСОБА_2 від 16.03.2022 року та переписка у застосунку Viber з директором та заступником директора ОСОБА_3 , але у табелі робочого часу зазначено «НЗ» (відсутність з нез`ясованих причин).

Вказує, що директор школи зобов`язана була запровадити дистанційну роботу в Комунальній установі Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20, м. Суми з 01.03.2022 року, чого нею зроблено не було, а переведено вчителів на дистанційну форму навчання тільки з 21.03.2022 року.

Доводить, що директор школи у наказі від 09.03.2022 року повідомила працівників закладу освіти, які тимчасово виїхали за кордон з об`єктивних причин не можуть виконати посадові обов`язки (у тому числі у традиційному режимі або дистанційно), надається право подати заяву про відпустку або про звільнення. Отже, він міг виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у період з 24.02.2022 року до 18.03.2022 року включно. Крім того, наказ від 09.03.2022 року був опублікований у Viber 14 березня 2022 року, а тому вчителя навчального закладу не могли ознайомитися з даним наказом раніше і отримати відпустку з 01.03.2022 року.

Також зазначає, що виплата відповідачем йому заробітної плати за час простою з 01.03.2022 року по 13.03.2022 року є доказом того, що перебувати в Комунальній установі Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20, м. Суми є небезпечно, а тому відповідач зобов`язаний оплатити йому час простою з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року.

Крім того вказує, що директором учбового закладу йому не було доведено до відома наказ від 21.03.2022 року.

Від Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Суми надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 31.08.2021 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області на посаду учителя англійської мови за строковим трудовим договором на період з 01.09.2021 року по 31.05.2022 року (а.с. 38).

Наказом Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 31.05.2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади учителя англійської мови на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку трудового договору (а.с. 37).

Постановою Сумського апеляційного суду від 03.11.2022 року поновлено ОСОБА_1 на посаді учителя англійської мови комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області з 01 червня 2022 року.

Наказом Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми «Про зміни в графіку процесу» № 20 від 25.02.2022 року внесено зміни в графік освітнього процесу та оголошено канікули з 25.02.2022 року по 13.03.2022 року (а.с. 67).

09.03.2022 року Комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми видано наказ № 40-К «Про застосування трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану в закладі освіти», згідно якого за працівниками закладу освіти, залученими до виконання суспільно корисних робіт, зберегти місце роботи та посаду. До працюючих працівників закладу освіти застосовувати вимоги статті 45 Конституції України. Працівникам закладу освіти надати відпустку (за бажанням) із збереженням або без збереження заробітної плати відповідно до трудового законодавства. Працівникам закладу освіти, які тимчасово виїхали за кордон або з об`єктивних причин не можуть виконувати посадові обов`язки ( у тому числі у традиційному режимі або дистанційно), надається право подати заяву про відпустку або про звільнення. У п. 5.2 зазначено, що у випадку втрати зв`язку з працівником, який відсутній на робочому місці, табелювати його відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез`ясованих причин»). Після з`ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, можна скорегувати табель кодом «І» («інші причини неявки»). З даним наказом були ознайомлені працівники закладу, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 68-69).

Наказом директора Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми ОСОБА_2 № 21 від 11.03.2022 року продовжено канікули для здобувачів освіти 1-11 класів у закладі освіти з 14.03.2022 року по 19.03.2022 року (а.с.70).

Наказом директора Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми ОСОБА_2 №22 від 18.03.2022 року розпочато з 21.03.2022 року поступово відновлення освітнього процесу за дистанційною формою навчання. З даним наказом були ознайомлені працівники закладу, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с.71-72).

Наказом Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми «Про оплату праці під час дії правового режиму воєнного стану у закладі освіти» № 43-к від 21.03.2022 року, в тому числі ОСОБА_1 , як педагогічному працівнику, який не долучався до роботи закладу освіти з 01.03.2022 по 13.03.2022, оголошено простій та встановлено виплату з розрахунку 66,7% заробітної плати, встановленої при тарифікації. З даним наказом були ознайомлені працівники закладу, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 63-66).

З табелю обліку використання робочого часу з звітній період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року вбачається, що з 14.03.2022 по 18.03.2022 табелювали відсутність ОСОБА_1 на роботі за кодом «НЗ» («відсутність з нез`ясованих причин») та не було нараховано заробітну плату за вказаний період (а.с.73-76).

Також судом встановлено, що письмових пояснень, тобто за яких причин ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року він не надавав з власних міркувань.

06.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми про надання пояснень щодо виплати заробітної плати у березні 2022 року, на яку було надано відповідь 17.06.2022 року про те, що при виході на зв`язок з 21.03.2022 року позивач не надав: ніяких пояснень з приводу відсутності на робочому місці з 14.03.2022 по 18.03.2022. Тому на підставі п.8 наказу закладу № 43-К від 21.03.2022 року «Про оплату праці під час дії правового режиму воєнного стану в закладі освіти» з 14.03.2022 по 18.03.2022 табелювали його відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез`ясованих причин») та не було нараховано заробітну плату за вказаний період (а.с.62).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні норми трудового права працівника викладено у ст. 1 Закону України «Про оплату праці»

Згідно зі ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 КЗпП України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

За змістом ст.7 цього Закону законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Згідно частини 3 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Як передбачено у частинах 1,2 ст.21 цього Закону працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, в останнє з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 цього Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України, поміж іншим, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом просив зобов`язати Комунальну установу Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 м. Суми оплатити його час простою з 14.03.2022 року до 18.03.2022 року включно в період його відсутності на роботі без належного оформлення правових підстав своєї відсутності на роботі відповідно до діючих норм трудового законодавства.

Матеріали справи не містять доказів про оголошення у Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області з 14.03.2022 року до 18.03.2022 року простою. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується те, що простій був оголошений у вищевказаному навчальному закладі у період часу з 01.03.2022 року по 13.03.2022 року і це факт позивачем не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем по справі, що директор школи повідомляла ОСОБА_1 про те, що він повинен був присутній безпосередньо на робочому місці у закладі школи з 14.03.2022 року, як і всі інші педагоги, або пропонувала написати заяву на відпустку, та роз`яснила наслідки його неявки та оплату праці за ці дні, однак вимог директора позивач не виконав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не був присутнім на робочому місці, не виконував роботу як вчитель англійської мови або іншу роботу у навчальному закладі у цей період, тому йому і не підлягала нарахуванню та виплаті заробітна плата.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про зобов`язання відповідача оплатити позивачу час простою з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року, оскільки простій було оголошено в учбовому закладі з 01.03.2022 року по 13.03.2022 року, а позивач з 14.03.2022 року по 18.03.2022 року не був присутній на роботі в учбовому закладі і доказів того, що його відсутність на роботі у цей період із збереженням заробітку є випадком, передбаченим нормами трудового законодавства,коли за працівником зберігається заробітна плата, у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплату заробітної плати у вказаний період.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що позивач міг виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у період з 24.02.2022 року до 18.03.2022 року включно, оскільки у Комунальній установі Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20, м. Суми з 25.02.2022 року по 19.03.2022 року для здобувачів освіти 1-11 класів було оголошено канікули, а з 21.03.2022 року відновлено освітній процес за дистанційною формою навчання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, вірно визначив характер спірних правовідносин, надавши правильно правову оцінку фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухвалених судових рішень.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законною силу з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина