Ухвала

від 06.06.2023 по справі 2-н-53/10

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-н-53/10

Провадження №6/369/159/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

при секретарі Соловюк В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року на адресу суду надійшла вищевказана заява. Свої вимоги мотивували тим, що судовим наказом від 19 березня 2010 року було задоволено вимоги стягувача про стягнення заборгованості. Даний наказу було пред`явлено до виконання, проте, 20 грудня 2019 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року та від 07.11.2022 року було замінено стягувача даному судовому наказі. Вказали, що станом на дату подання заяви про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання заборгованість ОСОБА_2 перед ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» не погашена, судовий наказ не виконано.

Просили суд поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області по цивліьінй справі №2-н-53/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

У судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялись належним чином. Представник заявника просив суд провести розгляд заяви у її відсутність.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Києво-Свяошинським районним судом Київської області, 19 березня 2010 року в справі №2-н-53/10 видано судовий наказ про стягнення ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості в сумі 23783,39 грн. та судового збору у розмірі 148,92 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.05.2021 року замінено сторону стягувачаПАТ "Універсал Банк"на правонаступникаТовариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал"у дублікаті судового наказу №2-н-53/10 від 13 травня 2016 року, який виданий Києво-Святошинським районим судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості в сумі 23783,39 грн. кредитним договором №CL3043 від 26 жовтня 2007 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2022 року замінено сторону стягувачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судовому наказі №2-н/53/10, який виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості в сумі 23783,39 грн.

Постановою заступника начальника Києво-Святошинського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 20.12.2019 року повернуто судовий наказ (дублікат) №2-н-53/10 від 13.05.2016 року стягувачу.

Стаття 129-1КонституціїУкраїни визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Із урахуванням наведених в обґрунтування поданої заяви обставин, суд визнає поважними причини пропуску пред`явлення судового наказу до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975, п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998, п.37).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, оскільки судовий наказ не виконано, доводи наведені у заяві про причини пропуску строку пред`явлення судового наказу до виконання є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст.433 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості- задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» строк пред`явлення до виконання судового наказу виданого Києво-Святошинським районним суд Київської області у справі №2-н-53/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ