Постанова

від 28.09.2020 по справі 2-н-53/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5887/20

Номер справи місцевого суду: 2-н-53/10

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д.,

суддів: Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Феленко В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі за заявою Акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 15 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Судовим наказом, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 15.04.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк заборгованості в сумі 316363,67 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. та судового збору в розмірі 850,30 грн. (справа №2н-53-10).

11 червня 2019 року до суду надійшла заява представника АТ Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа №2-н-53/10 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 15 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк заборгованості в сумі 316363,67 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. та судового збору в розмірі 850,30 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не знайдено, що підтверджує факт відсутності на виконанні у будь-якому відділі державної виконавчої служби чи приватного виконавця виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Вказує, що у зв`язку із спробою врегулювання заборгованості за кредитом, АТ Укрсоцбанк був порушений строк для пред`явлення виконавчих документів. У зв`язку із великим об`ємом внутрішнього документообігу між АТ Укрсоцбанк та зовнішніми компаніями, які представляють інтереси Банку на підставі відповідних договорів про надання послуг, під час передачі документів, оригінали виконавчих листів по справі №2-н-53/10 втрачено, на підтвердження чого представник заявника надає Акт перевірки матеріалів кредитної справи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2019 року заяву представника акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа №2-н-53/10 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання задоволено. Поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа №2н-53/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 15 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк заборгованості в сумі 316363,67 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. та судового збору в розмірі 850,30 грн. до виконання. Видано дублікат виконавчого документу №2н-53/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 15 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк заборгованості в сумі 316363,67 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. та судового збору в розмірі 850,30 грн..

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу обставин, які зазначені як підстави для задоволення заяви.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції 16 вересня 2020 року сторони у справі не з`явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином.

16 вересня 2020 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що м. Ізмаїл з 31.08.2020р. віднесено до червоної зони епідемічного зонування, а також у зв`язку з участю адвоката у судовому засіданні Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області у справі №946/7113/19.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим судом касаційної інстанції, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мають повноважень встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при апеляційному розгляді, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року у справі №211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (в редакції на момент ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 Цивільного процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що адвокатом Живорою Є.В. не надано жодного належного доказу того, що він приймає участь у судовому засіданні у Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 28 вересня 2020 року.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи заяву представника акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа №2-н-53/10 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, суд першої інстанції послався на наступні обставини.

Відповідно до п.17.4 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Частинами 1,2 статті 12 Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При цьому, до заяви про видачу дубліката виконавчого листа стягувач або державний виконавець має обґрунтувати обставини втрати виконавчого листа та надати суду відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Як вбачається із заяви АТ Укрсоцбанк виконавчий лист був втрачений під час передачі документів між АТ Укрсоцбанк та зовнішніми компаніями, які представляють інтереси Банку на підставі відповідних договорів про надання послуг.

Відповідно до Акту перевірки матеріалів кредитної справи №669/10-303 щодо ОСОБА_1 від 28.05.2019 року перевіркою оригіналів матеріалів кредитної справи №669/10-303 щодо позичальника ОСОБА_1 переданих ТОВ ВЛ ГРУПП з метою належного виконання умов Договору про стягнення заборгованості №4700000973 від 01.08.2017 року встановлено факт відсутності у ній оригіналів виконавчих листів №2-н-53/10. Виданих на підставі судового наказу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2010 року (а.с.29).

Згідно довідки Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.07.2018 року №25631 згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі документи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ Укрсоцбанк станом на 27.06.2019 року до відділу ДВС не надходили (а.с.45).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав, що наявні обґрунтовані підстави для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки виконавчий лист заявником було втрачено, що робить неможливим виконання судовий наказ Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2010 року.

Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.

Як вбачається із заяви заявник просить поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив.

Відповідно до ч.6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст. 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Оскільки строк звернення до суду із вимогою про видачу дубліката виконавчого документа законом не визначено, доцільність такого звернення зберігається лише в межах строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки після їх спливу виконавче провадження не може бути відкрите.

Відтак, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Причиною пропуску строку заявник вказує, що оригінал виконавчого листа було втрачено при передачі документів між АТ Укрсоцбанк та зовнішніми компаніями, які представляють інтереси Банку на підставі відповідних договорів про надання послуг.

Враховуючи, що дана обставина не залежала від волі стягувача, суд першої інстанції вважав, що заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3рп/2010 у справі № 1-7/2010 зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Звертаючись до суду з заявою про видачу дубліката судового листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання заявник вказував на втрату виконавчого документа та поважність пропуску строку з огляду на те, що виконавчий документ був втрачений, що унеможливлювало пред`явлення його до виконання.

Вказані доводи заявника підтверджуються матеріалами справи, з урахуванням цих обставин та враховуючи факт невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є неприпустимим, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення його до виконання.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ Перехідні положення ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві зазначено, що АТ Укрсоцбанк виконавчий лист був втрачений під час передачі документів між АТ Укрсоцбанк та зовнішніми компаніями, які представляють інтереси Банку на підставі відповідних договорів про надання послуг. Відповідно до Акту перевірки матеріалів кредитної справи №669/10-303 щодо ОСОБА_1 від 28.05.2019 року перевіркою оригіналів матеріалів кредитної справи №669/10-303 щодо позичальника ОСОБА_1 переданих ТОВ ВЛ ГРУПП з метою належного виконання умов Договору про стягнення заборгованості №4700000973 від 01.08.2017 року встановлено факт відсутності у ній оригіналів виконавчих листів №2-н-53/10.

Однак жодного належного та допустимого доказу втрати оригіналу виконавчого документу не зазначено. Крім того, згідно довідки Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.07.2018 року №25631 згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі документи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ Укрсоцбанк станом на 27.06.2019 року до відділу ДВС не надходили.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).

Апеляційний суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Таких причин заявником не надано.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України ).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України заява № 32053/13 ).

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Отже, колегія суддів вважає, що при зверненні до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, заявник не подав належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, що підтверджували поважність підстав для видачі дублікату виконавчих листів

Суд першої інстанції на вищезазначені обставини справи уваги не звернув, докази видачі дублікату виконавчого документа належним чином не перевірив та здійснив безпідставний висновок про доведеність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі його дублікату.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів в їх сукупності, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а заяву представника акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа №2-н-53/10 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2019 року скасувати.

Заяву представника акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу дублікату виконавчого листа №2-н-53/10 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2020 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк