Постанова

від 07.06.2023 по справі 2-859/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 2-859/11

провадження № 22-ц/4809/590/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

суб`єти оскарження - керівник Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Анна Сергіївна, державний виконавець Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Невкритий Олег Андрійович,

заінтересована особа Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року у складі судді Іващенка В. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог скарги

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив:

-визнати неправомірними дії Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі керівника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванової Анни Сергіївни щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешу на рахунки ОСОБА_1 по виконачому провадженню № 70678095;

-визнати неправомірними дії Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Невкритого Олега Андрійовича щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти ОСОБА_2 по виконачому провадженню № 70678095;

-скасувати постанову від 06.01.2023 про відкриття виконавчого провадження № 70678095 Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

-скасувати постанову від 06.01.2023 про арешт коштів № 70678095 Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Скарга мотивована тим, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2011 року стягнуто солідарно з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість в розмірі 330941 грн 39 коп та звернуто стягнення на житловий будинок.

На підставі вказаного рішення 25 січня 2012 року видано виконавчий лист № 2-859/11 зі строком пред`явлення до 05 січня 2013 року.

06 січня 2023 року по виконанню зазначеного виконавчого листа в Світловодському відділі державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 70678095 та накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника.

Заявник зазначав, що єдиним джерелом його доходів для його існування та існування його сім`ї є робота, на якій він отримує заробітну плату на банківський рахунок.

Оскільки, ОСОБА_1 не може отримати заробітну плату, через те, що державним виконавцем фактично звернуто стягнення на 100 % заробітної плати, заявник вважав, що накладення арешту на банківські рахунки є незаконним та порушує його конституційні права, а тому звернувся до суду зі скаргою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не підтвердив належними та допустимими доказами своє посилання про неможливість отримувати заробітну плату, оскільки не повідомив навіть номер банківського рахунку, що використовується для виплати заробітної плати, на який міг бути накладений арешт державним виконавцем відповідно до постанови від 06.01.2023.

Жодних порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження» з боку працівників Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при відкритті виконавчого провадження та вжиття заходів для реального виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2011 року, суд першої інстанції не виявив, а тому відмовив в задоволнні скарги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що безпідставна відмова заявнику з посиланням на те, що ним не надано жодних підтверджуючих документів про склад сім`ї, є незаконною та такою, що порушує його права щодо доказування.

Заявник вважає, що до скарги ним були надані всі документи, які підтверджують наявність сім`ї та місце роботи.

ОСОБА_1 в скарзі зазначав, що жодних документів від державної виконавчої служби він не отримував та дізнався про арешт всіх рахунків з листа банку, в якому він обслуговується.

В постанові про арешт коштів не зазначено конкретні рахунки, тому твердження суду першої інстанції про те, що заявником не надано інформації відносно рахунку саме якого було арештовано, є незаконним та порушує права боржника.

Заходи досудового врегулювання спору заявником не вживалися, оскільки арешт можливо зняти тільки за рішенням суду або після повного виконання судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції порушив право скаржника завчасно бути повідомленим про судове засідання та право на поданння пояснень до заперечень, адже про судове засідання ОСОБА_1 дізнався в день винесення оскаржуваної ухвали.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від адвоката Молоша Д. В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторін.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 06 червня 2023 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2011 року стягнуто солідарно з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 330 941,39 грн.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2022 року поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа за рішенням суду від 23 грудня 2011 року яким стягнуто солідарно з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 330 941,39 грн.

05 січня 2023 року представник АТ «Піреус Банк МКБ» звернувся до Світловодського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення суду від 23 грудня 2011 року.

Постановою державного виконавця Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградській області Невкритого О. А. від 06 січня 2023 року відкрито виконавче провадження за заявою ПАТ «Піреус Банк МКБ» про виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 330 941,39 гривень.

Постановою державного виконавця Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградській області Невкритого О. А. від 06 січня 2023 року накладено арешт на рахунки боржника ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги в суді першої інстанції.

Порядок розгляду судом скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення регламентовано ст. 450 ЦПК України.

Зокрема, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що розгляд скарги на дії державного виконавця повинен відбуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За змістом положень ч. 2 ст. 128 ЦПК України, яка регулює порядок вручення судових повісток, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно (ч. 5 ст. 128 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріалами справи підтверджується, що в протоколі судового засідання від 22 лютого 2023 року та в оскаржуваній ухвалі Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року зазначено, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 22 лютого 2023 року, не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку (а. с. 100-103).

При цьому, матеріали справи не місять доказів направлення та отримання ОСОБА_1 судової повістки з повідомленням про дату, час та місце розгляду скарги в судове засідання, призначене на 22 лютого 2023 року.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, розглянув скаргу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, не забезпечив його можливості дати свої пояснення з приводу поданої скарги, чим позбавив його можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, передбаченими ст. ст. 43, 49 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції розглянув скаргу за відсутності заявника, не повідомленого належним чином про дату час і місце розгляду скарги, і останній обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, ухвала суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, з огляду на таке.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українизазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертоюстатті 10 ЦПК України.

Згідностатті 19 Конституції Україниоргани державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідностатті 1Закону України«Про виконавчепровадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

В частині другій статті 48 Закону наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У частинах першій, третій статті 68 Закону передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено: «оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я боржника. При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Доводи заявника та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України" та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я боржника, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2011 року про стягнення солідарно з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 330 941,39 грн у справі № 2-859/11 04.01.2012 видано виконавчий лист (а. с. 58-59).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2021 року поновлено строк для пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа (а. с. 60-63).

05 січня 2023 року представник АТ «Піреус Банк МКБ» звернувся до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Підвенно-Східного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Дніпро) із заявою про примусове виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2011 року (а. с. 56-57).

Постановою державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Невкритого О. А. від 06 січня 2023 року відкрито виконавче провадження № 70678095 за заявою ПАТ «Піреус Банк МКБ» про виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Слєзук», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 330 941,39 грн (а. с. 90).

Постановою державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Невкритого О.А. від 06 січня 2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містять на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а. с. 94).

Копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.09.2007 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 січня 2011 року підтверджується що у заявника є дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 (а. с. 19-20).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13.01.2023 № 20.1.0.0.0/7-230113/17 ОСОБА_1 працює в АТ КБ «ПриватБанк» з 13.02.2008 на посаді заступника директора макрорегіонального управління керівник департаменту масового бізнесу (а. с. 12).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись досуду зіскаргою, ОСОБА_1 посилався нате,що єдинимджерелом йогодоходів для його існування та існування його сім`ї є робота, на якій він отримує заробітну плату на банківський рахунок, проте, він не може отримати заробітну плату, через те, що державним виконавецм фактично звернуто стягнення на 100 % заробітної плати.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази містять тільки підтвердження сімейного стану заявника та місця працевлаштування у АТ КБ «Приватбанк».

Доказів того, що у заявника наявний рахунок через який він отримує заробітну плату, а внаслідок винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, останній не може отримувати заробітну плату за місцем роботи, заявником до суду не надано.

При прийнятті постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та які належать боржнику.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виносячи осккаржувані постанови, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону, а тому викладені у скарзі вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, що є підставою для відмови в її задоволенні.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 756/3067/14 (провадження № 61-9036св22).

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що до заявником були надані всі документи, які підтверджують наявність сім`ї та місце роботи, оскільки вказані докази не свідчать про те, що державним виконавцем було незаконно винесено постанови про відкриття виконавчого праводження та накладення арешту на кошти боржника.

Посилання ОСОБА_1 про те, що він дізнався про арешт всіх рахунків з листа банку, в якому він обслуговується, не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджуються відповідними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що безпідставна відмова заявнику з посиланням на те, що ним не надано жодних підтверджуючих документів про склад сім`ї, є незаконною та такою, що порушує його права щодо доказування, є необгрунтованими, адже оскаржувана ухвала не містить посилання суду першої інстанції на відсутність документів про склад сім`ї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , допустив порушння норм процесуального права, що полягало в неповідомленні заявника про дату, час та місце розгляду скарги, проте, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмовову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанці скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко