Постанова

від 23.05.2023 по справі 522/15203/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/59/23

Справа № 522/15203/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Одеськогоапеляційного судуапеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про заміну предмета іпотеки

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд змінити предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською Оксаною Віталіївною, реєстраційний номер 483, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 28.03.2008 року, а саме житловий будинок загальною площею 550,00 кв. м., житловою площею 178,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитловими приміщеннями № 8а, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 115,4 м. кв., реєстраційний номер майна 30048709, нежитловими приміщеннями № 8-б. які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,9 м. кв., реєстраційний номер майна 33885647, квартирою АДРЕСА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 36460642, шляхом визнання предметом іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською Оксаною Віталіївною, реєстраційний номер 483, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 28.03.2008 року, нежитлові приміщення № 8а, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 115,4 м. кв., реєстраційний номер майна 30048709, нежитлові приміщення № 8-б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,9 м. кв., реєстраційний номер майна 33885647, квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 36460642, які належать на праві власності ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про зміну предмета іпотеки відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про заміну предмета іпотеки в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.04.2018 року клопотання представника Сухорукової Мар`яни Ярославівні в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про поновлення строку задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Сухорукової Мар`яни Ярославівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про заміну предмета іпотеки. Зупинено дію оскаржуваного судового рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року (Том ІІ: а.с. 3-4), а ухвалою цього ж суду від 14.05.2018 року підготовку апеляційного розгляду справи закінчено та справу призначено до розгляду у приміщенні апеляційного суду Одеської області (Том ІІ: а.с.74).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.

Відповідно до ч.6ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5ст. 31 ЦПК Українипередбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимогЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»,ЦПК Українирішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Черевко П.М. - головуючий суддя, судді Дрішлюк А.І., Драгомерецький М.М. (том ІІ: а.с. 96).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про заміну предмета іпотеки, за апеляційноюскаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (том ІІ: а.с. 99-100).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 року № 914/0/15-20 звільнено ОСОБА_4 з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку, у зв`язку із чим, протоколом повторногоавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямивід 24.04.2020 р. по справівизначено новийсклад колегіїсуддів:головуючий суддяЦюра Т.В,судді: Громік Р.Д., Драгомерецький М.М. (том ІІ: а.с. 121).

На підставі п. 3.12. Тимчасових засад використання АСДС в Одеському апеляційному суді (із змінами) протоколом повторногоавтоматизованогорозподілусудової справиміжсуддямивід 04.05.2020р.по справівизначеноновийсклад колегіїсуддів:головуючийсуддяЦюра Т.В,судді:Гірняк Л.А.,Комлева О.С.(том ІІ: а.с. 124-125).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2020 року прийнято до провадження цивільну справу за позовомПублічного акціонерноготовариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про замінупредмета іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року та призначено розгляд справи у приміщені Одеського апеляційного суду (Том ІІ: а.с. 126-127).

Ухвалою цього ж суду від 05.10.2020 року заяву представника Акціонерного товариства «Альфа - банк» - Сухорукової Мар`яни Ярославівни задоволено. Замінено сторонуу цивільнійсправі №522/15203/16за позовомПублічного акціонерноготовариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про замінупредмета іпотеки,з Публічногоакціонерного товариства«Укрсоцбанк»,його правонаступникомакціонерним товариством«Альфа Банк»,ЄДРПОУ:23494714,МФО 300346,п/р№ IBAN НОМЕР_1 .Місцезнаходження:03150,Україна,м.Київ,вул.Велика Васильківська,100 (Том ІІ: а.с. 144-145).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку із чим, протоколом повторногоавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямивід 24.03.2023 р. суддю Гірняк Л.А. замінено на суддю Сєвєрову Є.С. (Том ІІ: ас. 200).

В судове засідання, призначене на 23.05.2023 року з`явився: представник ОСОБА_1 адвокат Наседкін О.І.

Представник апелянта - Акціонерного товариства «Альфа Банк» до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи (Том ІІ: а.м. 203). Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що09.12.2015 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/6819/14-ц, яке набрало законної сили 10.03.2016 року, було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., реєстраційний номер 483, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 28.03.2008 року. У рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 у розмірі 15956000,00 гривень визнано право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на житловий будинок загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0700 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0199.

28.03.2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» було зареєстроване право власності на вказані об`єкти на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/6819/14-ц.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 45, виданий 17.01.2014 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Комісарова С.О. на праві власності належить житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 550 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10023266 від 17.01.2014 року, приватний нотаріус Комісарова Світлана Олександрівна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.

Тим самим, фактично, у зв`язку із придбанням об`єкта нерухомого майна, який був предметом іпотеки, ОСОБА_1 , стала особою, до якої перейшли зобов`язання за Іпотечним договором. При цьому, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідач є зобов`язаною Іпотечним договором особою не залежно від того, чи знала вона про наявність іпотеки та відповідних зобов`язань.

Вартість житлового будинку визначена на підставі висновку незалежної оцінки згідно висновку ПП «Енергомакс» про оцінку майна від 28 березня 2016 року, і складає 11 905 000,00 грн. (одинадцять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч гривень), тим самим Позивач має право вимагати від відповідача заміни предмета іпотеки на інший об`єкт нерухомого майна або декілька об`єктів нерухомого майна на суму 11 905 000,00 грн.

Позивачем направлено Відповідачу вимогу про заміну предмету іпотеки № 08.42- 186/96-13911 від 28.07.2016 року, однак відповідачем відповіді на вимогу про заміну предмета іпотеки на момент подання позову не надано.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову Банку, районний суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підтвердження того, що житловий будинок 74, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 550 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Фонтанська дорога, є знищеним або пошкодженим. Крім того, судом зазначено, що у матеріалах справи відсутній висновок незалежної оцінки вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку із чим не вбачається можливим зробити висновок щодо рівноцінності об`єктів нерухомого майна. У звзяку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зміну предмета іпотеки є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, згідно із ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбаченихЦПК Українивипадках.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1, 23 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом; при користуванні предметом Іпотеки ілотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу); іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

При цьому, згідно зі ч. 1 ст. 10, 5 Закону України «Про іпотеку», якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб, а ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 580, 587 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов`язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави. Особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором, вживати заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки; утримувати предмет застави належним чином; негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Судовим розгядом справи встановлено, що 28.03.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нефтекамськ, Башкортостан, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) укладено договір кредиту № 08-660/057-302, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 792 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 27.03.2023 року на поточні потреби. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту між Банком та ОСОБА_2 28.03.2008 року укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською Оксаною Віталіївною, реєстраційний номер 483, відповідно до якого в іпотеку Банку було передано: житловий будинок загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0199, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок, тобто зазначені вище об`єкти.

Судом також встановлено, що 09.12.2015 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/6819/14-ц, яке набрало законної сили 10.03.2016 року, було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., реєстраційний номер 483, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 28.03.2008 року. У рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 у розмірі 15956000,00 гривень визнано право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на житловий будинок загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0700 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0199.

Звертаючсиь до суду із вказаним позовом, Банк посилався на те, що за результатами огляду земельної ділянки виявилось, що на земельній ділянці, площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0199, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відсутній житловий будинок, на який банк отримав право власності. На місці, де раніше розташовувався житловий будинок, не знаходиться жодна споруда капітального чи тимчасового характеру будівництва, зазначена земельна ділянка була вже вільною від забудови.

Як вбачається з п. 2.1.9. Договору іпотеки від 28.03.2008 року, у разі загибелі або зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги Іпотекодержателя Іпотекодавець зобов`язаний повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з Іпотекодержателем (Том І: а.с. 32-33).

Відповідно до п. 2.4.9. вищевказаного Договору іпотеки, яким накладено іпотеку на знищений об`єкт нерухомого майна, Позивач має право вимоги до Відповідача замінити предмет іпотеки у разі його загибелі або зниження його вартості, в тому числі внаслідок його знищення, випадкового пошкодження, або псування предмета іпотеки.

Апеляційний суд погоджується із висновками районного суду, що з матеріалів справи не вбачається підтвердження того, що житловий будинок 74, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 550 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є знищеним або пошкодженим, а з наданих позивачем фотознімків не можливо встановити вищевказані обставини, а також, те, що на даних фотознімках розташований саме предмет іпотеки.

Більш того, як вірно зазначено судом, із системного аналізу положень Договору іпотеки та вимог Закону України «Про іпотеку» вбачається, що правами Позивача за цим договором, в свою чергу, є у разі випадкового знищення, випадкового пошкодження або реквізитів предмета іпотеки вимагати від Відповідача надати рівноцінний предмет.

Так, предявляючи позовні вимоги про заміну предмета іпотеки, позивач зазначив, що відповідач є власницею нежитлових приміщень №8а, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 115,4 м.кв., реєстраційний номер майна 30048709, нежитлових приміщень №8-6, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,9 м.кв., реєстраційний номер майна 33885647, квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 36460642, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 61279410 від 13.06.2016 року, якими може бути замінено предмет іпотеки за Іпотечним Договором.

Однак, позивачем не надано до суду висновку незалежної оцінки вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку із чим не вбачається можливим зробити висновок щодо рівноцінності об`єктів нерухомого майна.

Тому висновок районного суду про те, що позовні вимоги банку про зміну предмета іпотеки є необґрунтованими - є правильним.

У доводах апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом не надано належної оцінки всім доказам, що містяться у матеріалах справи, зокрема як зазначає банк, місцевим судом залишені поза увагою докази, які були надані позивачем разом з фотознімками земельної ділянки, на яких відсутній будинок, а саме Акт прийомки передачі межових знаків на зберігання від 09.08.2016 року та Акт виїзду на місце розташування предмету іпотеки від 14.06.2016 року.

Проте апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Оцінюючи надані позивачем до суду докази, районний суд зазначив, що: «… з матеріалівсправи невбачається підтвердженнятого,що житловий будинок 74, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 550 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Фонтанська дорога, є знищеним або пошкодженим. З наданих позивачем фотознімків не можливо встановити вищевказані обставини, а також, те, що на даних фотознімках розташований саме предмет іпотеки».

Тобто, з вищезазначенного вбачається, що судом було досліджено всі матеріали справи та всі докази, які були надані позивачем до суду та надано їм відповідну оцінку за своїм внутрішнім переконанням, а тому колегія суддів погоджується з тією оцінкою, яку надав суд першої інстанції таким доказам.

При цьому, доводи скаржника про те, що суд першої інстанціїзалишив поза увагою Акт виїзду на місце розташування предмету іпотеки від 14.06.2016 року, в якому зазначено, відсутність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є також необгрунтованими, оскільки ретельно перевіривши та дослідивши матеріали справи, апеляційним судом встановлена відсутність у матеріалах справи вищевказанного документа, а тому доводи апелянта про те, що суд в порушення ст. 89 ЦПК України не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу та не перевірив всі подані позивачем докази як окремо, так і в їх сукупності на підтвердження фактів відсутності житлового будинку, є безпідставними.

Доводи Банку про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції 06.11.2017 року було розглянуто та задоволено клопотання представника Банку щодо витребування доказів, однак в подальшому, після отримання оскаржуванного рішення суду від 19.01.2018 року представником банку було виявлено ухвалу суду від 06.11.2017 року про відмову у задоволенні вказаного клопотання, апеляційним судом оцінюється критично, з огляду на те, що як зазначає сам апелянт, представник банку був присутній у судовому засіданні, у якому проголошувалась зазначена ухвала та своїм правом на її апеляційне оскарження банк не скоритсався.

Слід зазначити, що у апеляційній скарзі банк, посилаючись на ст. 356, 376 ЦПК України, надає до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були подані ним до суду першої інстанції та зазначає про неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції, що обєктивно не залежали від нього. Зокрема апелянтом подано до суду скриншоти (картографічні матеріали) з програмного забезпечення Google Earth, з яких як зазначає апелянт вбачається, що 06.05.2014 року будинок (предмет іпотеки) знаходився на земельній ділянці, а вже 02.07.2014 року будинок відсутній, а на земельній ділянці видно ознаки проведення земляних робіт та переміщення будівельних матеріалів. При цьому з фото 20.09.2014 року вбачається, що на земельній ділянці відновдено цілісність покрову земельної ділянки, а саме вкрито газонною травою без ознак будь якої будівлі чи рослинних насаджень на ній.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи, банком також надано до суду Висновок №066/2018 судової будівельно технічної та земельно - технічної експертизи від 07.05.2018 року, який банк також просив долучити до матеріалів справи (Том ІІ: а.с. 11-23).

Разом з тим, апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Так,статтею 367ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, згідно із ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу вимогст.367ч.3ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що: «відповідно до частини третьоїстатті 367ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що: «Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок».

Разом з тим, до апеляційної скарги позивачем додані документи, які останній не подавав під час розгляду справи у суді першої інстанції, що є порушенням ч.3 ст. 367 ЦПК України, при цьому Банк жодним чином не зазначає, що йому перешкоджало подати такі докази до суду першої інстанції, враховуючи те, що дана справа перебувала у провадженні суду першої інстанції протягом майже півтора року та у даній справі неодноразово призначалися судові засідання, в яких особисто брав участь представники позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Окрім того, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а безпідставне прийняття нових доказів на стадії апеляції може призводити до скасування рішень районних судів, а надалідо скасування рішень апеляційних судів і залишення в силі попередніх.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про витребування доказів, то слід зазначити, що для обгрунтування вказанного клопотання та сроку його подачі , представник банку жодного разу в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, а тому його слід залишити без розгляду (Том І: а.с. 199-200).

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про заміну предмета іпотеки залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2023 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова