Постанова

від 30.05.2023 по справі 915/1416/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1416/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Миколаївської міської ради: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стів": не з`явився

від ОСОБА_1 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 року, суддя І інстанції Давченко Т.М., повний текст якого складено 29.12.2022 в м. Миколаєві

у справі: №915/1416/21

за позовом: Миколаївської міської ради

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стів";

2) ОСОБА_1

про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Стів та ОСОБА_1 , в якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Стів, що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №2066;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Стів право власності на нежитлове приміщення торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 05.10.2018 №28266461);

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 03.07.2018 №26892523);

- зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Стів усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом знесення (демонтажу) торговельного кіоску по АДРЕСА_1 ;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Тесельком В.М., який у подальшому припинив підприємницьку діяльність, було укладено договір оренди землі від 03.07.2003, згідно умов якого в користування ОСОБА_1 була надана земельна ділянка площею 14 кв.м., у т.ч. для розміщення та обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової. Договір оренди не передбачав права на забудову орендованої земельної ділянки.

Строк оренди неодноразово продовжувався шляхом укладення відповідних угод, востаннє ? до 13.06.2017.

За твердженнями позивача, після закінчення строку дії договору оренди ОСОБА_1 , не повернуто Миколаївській міській раді орендовану земельну ділянку.

Натомість, ОСОБА_1 , за яким рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 у справі №17/284/08 визнано право власності на згаданий вище торговельний кіоск, відчужено цей кіоск на користь ТОВ Фірми Стів за договором від 05.10.2018 №2066.

Позивачем у подальшому встановлено, що згаданий вище торговельний кіоск є тимчасовою спорудою, якій надано окрему адресу та на яку зареєстровано право власності без відповідного рішення виконкому та всупереч положень ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та рішення Миколаївської міської ради від 10.03.2011 № 4/11 Про затвердження Порядку надання та зміни адрес об?єктам нерухомості в місті Миколаєві; крім того, земельна ділянка, на якій розміщено кіоск, належить до території вулиці в червоних лініях (ТР-2), використання якої не передбачає розміщення об?єктів нерухомості.

З урахуванням викладеного, позивачем відмовлено ТОВ Фірми Стів у наданні в оренду земельної ділянки, на якій розміщено кіоск, а також зобов?язано ТОВ Фірми Стів звільнити земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.

Між тим, ТОВ Фірми Стів проігноровано указану вимогу, у зв?язку з чим позивач дійшов висновку про необхідність повернення земельної ділянки в судовому порядку.

Вимоги щодо скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідачів на кіоск мотивовані тим, що наявність зареєстрованого права на відповідну споруду за відповідачем фактично створює передумови до набуття останнім прав на земельну ділянку у позаконкурентному порядку, що свідчить про порушення прав Миколаївської міської ради. При цьому, оскільки судовий захист прав має бути спрямований на реальне відновлення становища, яке існувало до порушення, що у сукупністю з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, свідчить про те, що реальне поновлення порушених прав позивача у спорі в цілому можливе лише у разі задоволення також позовних вимог про скасування державної реєстрації прав відповідачів на відповідний торговельний кіоск.

Вимога щодо визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу кіоску мотивована тим, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об?єктом права власності, а тому не може бути предметом купівлі-продажу. При цьому, торговельний кіоск збудовано з порушенням чинного законодавства ? без отримання вихідних даних, з порушенням ДБН та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (без згоди власника земельної ділянки). За такого, на думку позивача, зміст оскаржуваного договору купівлі-продажу суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам територіальної громади міста, а тому такий договір має бути визнаний недійсним на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2021 відкрито провадження у справі №915/1416/21.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1416/21 у задоволенні позову Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стів" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди відмовлено повністю.

Обгрунтовуючи рішення суд вважав підтвердженими обставини самочинного будівництва підприємцем Тесельком В.М. об?єкту нерухомості, відчуженого в подальшому на користь ТОВ Фірми СТІВ на земельній ділянці за кадастровим номером 4810136300:01:005:0031, при цьому суд дійшов висновку, що у відносинах, які є предметом даного спору, ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об?єктів нерухомості. Враховуючи викладене, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.10.2018, скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ Фірмою Стів права власності на торговельний кіоск, а також про скасування державної реєстрації права власності та припинення за підприємцем Тесельком В.М. права власності на торговельний кіоск задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред?явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки ТОВ Фірма Стів не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а став власником нежитлового приміщення за цивільно-правовою угодою, він не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цієї позовної вимоги, відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним.

Не погодившись із вказаним рішення, 24.01.2023 Миколаївська міська рада звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що строк дії спірного договору оренди припинився 13.06.2017, вказана обставина додатково підтверджується рішенням між тими самими сторонами у справі №915/775/20, яке набрало законної сили, при цьому, належна міській раді земельна ділянка у встановленому Договором порядку ФОП Теселько В.М. повернута не була.

Крім того, всупереч укладеному між сторонами Договору рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 по справі №17/284/08 за ФОП Теселько Володимиром Миколайовичем визнано право власності на торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

Миколаївська міська рада зазначає, що вона стороною по даній справі не виступала, що, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 назване судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 по справі №17/284/08 підставою державної реєстрації права власності виступати не мало.

Також скаржник вказує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду віж 13.09.2022 у справі №915/1046/21 встановлено, що належна ТОВ Фірма «СТІВ» споруда, розміщена на спірній земельній ділянці, та на яку зареєстровано право власності, фактично є тимчасовою спорудою, а реєстрація права власності на цей кіоск у Державному реєстрі речових прав як нежитлового приміщення, жодним чином не змінює статусу кіоску, як тимчасової споруди та не є підтвердженням того, що вказаний кіоск є об`єктом нерухомості.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо не правильно обраного способу захисту апелянт зазначає, що правовим обгрунтуванням заявленої позовної вимоги про зобов?язання ТОВ Фірми «СТІВ» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом знесення (демонтажу) торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві, що власне і визначають обраний позивачем спосіб захисту, у першу чергу є ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а не як зазначає суд першої інстанції - ст. 376 ЦК України. Тобто обраний позивачем спосіб захисту є належним, передбаченим чинним законодавством та пред?явленим до належного відповідача, тобто фактичного користувача спірної земельної ділянки.

Водночас твердження суду про порушення принципу пропорційності в разі задоволенні вказаної вимоги, на думку Миколаївської міської ради, є помилковими, оскільки пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної лілянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення, а тому демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди, не припиняє право власності на них. За такого, оскільки з матеріалів справи вбачається, що належний відповідачу об?єкт не є об?єктом нерухомості, а являє собою тимчасову споруду, то не вбачається надмірний тягар для відповідача внаслідок її демонтажу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФІРМА «СТІВ» зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на кіоск за Відповідачами. Вважаючи, що у відносинах, які є предметом даного спору, ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об?єктів нерухомості.

Також відповідач стверджує, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред?явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки ТОВ Фірма «Стів» не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стало власником нежитлового приміщення за цивільно-правовою угодою, він не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цієї позовної вимоги, Відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним.Аналогічної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 15.02.2022 року у справі №712/9407/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі у справі №915/1416/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 та призначено справу №915/1416/21 до розгляду на 04.04.2023 об 11:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Стів" адвоката Бортика Руслана Олеговича про участь у судовому засіданні 04.04.2023 об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 оголошено перерву в розгляді справи №915/1416/21 на 23.05.2023 об 11:30 та в подальшому оголошено перерву в розгляді даної апеляційної скарги до 30.05.2023 о 10:45.

В судове засідання 30.05.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, а також здійснення секретарем судового засідання телефонограми.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради від 13.06.2003 № 12/14 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельним ділянкам юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому по Заводському району м. Миколаєва затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 14 кв.м, у тому числі 7 кв.м для встановлення споруди, 7 кв.м під проїздами та проходами, за рахунок земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель комерційного використання, по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової; надано приватному підприємцю Тесельку В.М. на 5 років земельну ділянку загальною площею 14 кв. м, у тому числі 7 кв. м. для розміщення та обслуговування торговельного кіоску, 7 кв.м. під проходами та проїздами, по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

На підставі зазначеного рішення Миколаївською міською радою укладено з підприємцем Тесельком В.М. договір оренди землі від 03.07.2003 № 1814, за умовами п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.06.2003 № 12/14 надає, а підприємець Теселько В.М. приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 14 кв.м, у т.ч. 7 кв.м, для розміщення та обслуговування торговельного кіоску, 7 під проїздами та проходами, зарахувавши її до земель комерційного використання, по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової /Заводський район/, згідно з планом земельної ділянки.

Пунктами 2.1, 2.2, 4.1 вказаного договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду без права передачі її у суборенду, строком на 5 років з дати прийняття рішення; договір на буває чинності з дати його державної реєстрації. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової /Заводський район/.

Матеріалами справи вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 року у справі № 17/284/08 за позовом ФОП Теселько В.М. до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентирізації» було визнано за ФОП Теселько В.М. право власності на торговельний кіоск Літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

У подальшому рішенням Миколаївської міської ради від 18.09.2008 № 27/69 продовжено підприємцю Тесельку В.М. на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 14 кв.м, у тому числі 7 кв.м для обслуговування кіоску, 7 кв.м під проходами та проїздами, залишивши її в землях комерційного використання, яка була надана рішенням міської ради від 13.06.2003 № 12/14, для подальшого обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

На підставі зазначеного рішення Миколаївською міською радою укладено з підприємцем Тесельком В.М. від 11.11.2008 № 6068, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.09.2008 № 27/69 продовжила підприємцю Тесельку В.М. оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 13.06.2003 № 12/14, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Заводський район/.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 зазначеного вище договору сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14 кв.м, у т.ч. 7 кв.м для обслуговування кіоску та 7 кв.м під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду; на земельній ділянці знаходиться торговельний кіоск; земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об?єктів. Договір діє протягом 3 років з 13.06.2008. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.

Згідно п.5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску.

Рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011 № 6/23 продовжено підприємцю Тесельку В.М. на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 14 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 18.09.2008 № 27/69, залишивши земельну ділянку в землях комерційного використання, для обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

На підставі указаного рішення між Миколаївською міською радою та підприємцем Тесельком В.М. укладено договір від 05.03.2012 № 239-11 про зміни до договору оренди землі № 6068, за яким право оренди підприємця Теселька В.М. на земельну ділянку для обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової продовжено на 3 роки до 13.06.2014, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Миколаївської міської ради від 19.11.2014 № 44/44 продовжено підприємцю Тесельку В.М. на 3 роки термін оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) загальною площею 14 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 18.09.2008 № 27/69, залишивши її в землях комерційного використання, для обслуговування торговельного кіоску по вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

На підставі указаного рішення між Миколаївською міською радою та підприємцем Тесельком В.М. укладено договір від 30.12.2014 № 342-14 про зміни до договору оренди землі № 6068, за яким право оренди підприємця Теселька В.М. на земельну ділянку загальною площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) продовжено на 3 роки до 13.06.2017, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

У відповідності до п. 3.1 договору про зміни № 342-14, договір діє до 13.06.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 місяців до спливу строку договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №915/775/20, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.11.2008, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 25.11.2008 за № 6068 та у Миколаївський філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.11.2008 №040800101325 укладеною.

Суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки договір оренди землі №6068 від 11.11.2008 року припинив свою дію 13.06.2017 року, відповідно до позивача ТзОВ фірма СТІВ не перейшло право оренди відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у зв`язку з відчуженням кіоску, а отже, відсутні підстави для поновлення договору оренди з позивачем.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 13.09.2021 № 274463840 вбачається, що на підставі указаного вище судового рішення, а також довідки Управління містобудування та архітектури викокому Миколаївської міської ради б/н від 03.07.2008, технічного паспорту від 25.06.2018 № 325, виготовленого фізичною особою-підприємцем Новіковим О.П. (кваліфікаційний сертифікат АЕ №003299), ? 03.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 26892523 про право власності підприємця Теселька В.М. на нежитлове приміщення ? торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв.м. по вул. Шосейній, 12/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101).

У подальшому підприємцем Тесельком В.М. укладено з ТОВ Фірмою Стів договір від 05.10.2018, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2066, згідно якого відповідачем-2 відчужено спірний торговельний кіоск на користь відповідача-1.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає у власність (продає) покупцю належне йому на праві приватної власності, а покупець приймає у власність (купує) нежитлове приміщення торговельний кіоск, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Шосейна (колишня назва вулиці Фрунзе), будинок 12/4 (дванадцять дріб чотири), (надалі предмет договору або нежитлове приміщення) та зобов`язується сплатити продавцю обумовлену цим договором грошову суму за продане йому нежитлове приміщення.

Згідно з п. 1.3, п. 1.4 предмет договору складається з: торгівельного кіоску за літ. А, загальною площею 6, 30 кв. м. Вказане нежитлове приміщення торговельний кіоск розташоване на земельній ділянці, яка має площу 0,0014 га та кадастровий номер: 4810136300:01:005:0031, що підтверджується відомостями зазначеними у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804899872018, виданому 06.07.2018 року державним реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Гордієнко І.В. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності, що підтверджується вищезазначеним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Право власності на торгівельний кіоск (реєстраційний номер 1590546848101) 05.10.2018 року зареєстровано за ТзОВ Фірма «СТІВ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельна ділянка (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з ДЗК про земельну ділянку.

В подальшому 13.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» звернулося до Миколаївської міської ради з заявою про видачу рішення про виділення земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості.

Рішенням Миколаївської міської ради № 5/65 від 09.06.2021 «Про відмову ТОВ Фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва» Миколаївська міська рада вирішила: відмовити ТОВ Фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) для обслуговування торговельного кіоску по вул. Шосейній,12/4. Підстава: висновок департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 24.11.2020 № 1448/12.01-19 та зобов`язати ТОВ Фірму «Стів» звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання».

09.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 08/07 від 08.07.2021 про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ Фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

Разом із тим, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №915/1046/21, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2021 по справі №915/1046/21 задоволено; рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2021 по справі №915/1046/21 скасовано; відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ Фірмі «СТІВ» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

ТОВ фірму Стів проігноровано зобов`язання звільнити земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання проігноровано указану вимогу, у зв?язку з чим позивач дійшов висновку про необхідність повернення земельної ділянки в судовому порядку.

Предметом позову у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов?язання ТОВ Фірми СТІВ усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимог, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з положеннями статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №918/633/16.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вже було зазначено, ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У силу ст.ст. 3, 169 та 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов?язки як учасники цивільних відносин.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб?єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, яка передавалась підприємцю Тесельку В.М. в оренду за договором №1814 належала та належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, розпорядження якими здійснює Миколаївська міська рада, що не оспорюється сторонами.

Таким чином, позивач як орган, через який територіальна громада м. Миколаєва здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №915/775/20, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.11.2008, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 25.11.2008 за № 6068 та у Миколаївський філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.11.2008 №040800101325 укладеною.

Судами у справі №915/775/20 між тими самими сторонами як і у справі №916/1416/21 було встановлено, що строк дії договору оренди землі №6068 від 11.11.2008 року, укладений між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Теселько В.М. (орендар), з урахуванням внесених змін до нього, визначено сторонами до 13.06.2017.

Також у вказаній справі було встановлено, що матеріали справи не містять доказів реалізації орендарем Теселько В. М. переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк в порядку, передбаченому ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з дотриманням умов п. 3.1 договору № 342-14 щодо письмового повідомлення орендодавця за шість місяців до закінчення строку дії договору про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, тобто звернення ФОП Теселько В. М. до Миколаївської міської ради з проектом додаткової угоди для підписання в порядку реалізації передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" права на поновлення договору повинно було бути до 13.12.2016 року. Доказів укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі між Миколаївською міською радою та ФОП Теселько В.М. в порядку поновлення договору, передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» матеріали справи також не містять. Судом першої інстанції зазначено і про відсутність доказів оскарження ФОП Теселько В. М. до суду в порядку ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" зволікання Миколаївської міської ради в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Отже, у справі №915/775/20 судами було встановлено, що ФОП Теселько В.М. не було дотримано вимог частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі», не було надано до Миколаївської міської ради звернення з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини з доданим проектом додаткової угоди до закінчення строку дії договору, що є обов`язковим для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 12.3 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що договір оренди землі припинив свою дію 13.06.2017 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

В силу положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України (в редакціях які діяли на момент відчуження об`єкта нерухомості), а також судової практики Верховного Суду перехід права оренди до нового набувача нерухомості можливий за умови, якщо право користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача чинне, тобто договір оренди повинен бути чинним на момент переходу права власності на нерухоме майно.

Водночас, враховуючи, що договір оренди землі припинив свою дію 13.06.2017, автоматичний перехід від ФОП Теселько В.М. до ТОВ фірма «СТІВ» права оренди не відбувся, оскільки до набувача нерухомості не може перейти право, якого вже не існувало у попереднього землекористувача на момент відчуження об`єкта нерухомості.

Враховуючи, що до нового власника об`єкта нерухомості (ТОВ фірма СТІВ) не перейшло право користування за договором оренди, останній не набув права та обов`язки за вищевказаним договором оренди, в тому числі щодо реалізації права на продовження / поновлення договору оренди землі.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що договір був припинений 13.06.2017 року, відповідно до позивача ТОВ фірма СТІВ не перейшло право оренди відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у зв`язку з відчуженням кіоску, а отже, відсутні підстави для поновлення договору оренди з позивачем.

Відповідно, припинений договір неможливо продовжити.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Як встановлено вище в межах справи №915/775/20 участь приймати ті ж самі особи, що й у цій справі №915/1416/21, тому в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Відповідно до п. 7.1 Договору (зі змінами), у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, Орендар зобов?язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання-передачі.

У разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором (ст. 34 Закону України «Про оренду землі» та п. 12.8 Договору).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, належна міській раді земельна ділянка у встановленому Договором порядку ФОП Теселько В.М. повернута не була.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 року у справі №17/284/08 за позовом ФОП Теселько В.М. до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентирізації» було визнано за ФОП Теселько В.М. право власності на торговельний кіоск Літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Фрунзе ріг вул. Галини Петрової.

В подальшому, як було зазначено вище, на підставі договору купівлі-продажу №2066 від 05.10.2018 Теселько В.М. відчужив торговельний кіоск ТОВ «Фірма «СТІВ».

13.11.2020 ТОВ Фірма «СТІВ» звернулося до Миколаївської міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 14 кв.м. для обслуговування торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві.

Разом із тим, в ході розгляду даної заяви ТОВ Фірми «СТІВ» департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради встановлено, торговельний кіоск по вул. Шосейній, 12/4 є тимчасовою спорудою, якій надано окрему адресу та на яку зареєстровано право власності всупереч положень ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Миколаївської міської ради від 10.03.2011 No №4/11 «Про затвердження Порядку надання та зміни адрес об?єктам нерухомості в місті Миколаєві» (висновок від 24.11.2020, т.1 а.с. 38).

Крім того, департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради встановлено при розміщенні даного торговельного кіоску порушення Додатку №1 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій», п. 5.6 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», п. 5.3.3 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».

Водночас згідно з Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18, та Планом зонування території міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13, земельна ділянка, про надання в оренду якої просить ТОВ «Фірма «СТІВ», належить до території вулиці в червоних лініях (ТР-2), використання якої не передбачає розміщення об?єктів нерухомості.

Так, за приписами ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

За ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для проектування об?єкта будівництва, до яких, зокрема, належать містобудівні умови та обмеження. Водночас за інформацією департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки не надавалось (службова записка від 05.08.2021, т.1 а.с. 58); технічна інвентаризація споруди відсутня (лист КП «ММБТІ» від 18.09.2019 т. а.с. 60).

Миколаївською міською радою прийнято рішення від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва», яким вирішено:

1. Відмовити ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) для обслуговування торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4.

1.1. Зобов?язати ТОВ фірму «Стів» звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.

Разом із тим земельна ділянка відповідачем міській раді повернута не була, а 09.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №08/07 від 08.07.2021 про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ Фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по вул. Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

Разом із тим, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №915/1046/21, яка набрала законної сили в порядку, визначеному чинним законодавством, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2021 по справі №915/1046/21 задоволено; рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2021 по справі №915/1046/21 скасовано; відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 №5/65 «Про відмову ТОВ Фірмі «СТІВ» у наданні в оренду земельної ділянки по вул.Шосейній, 12/4 у Заводському районі м. Миколаєва».

При цьому, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №915/1046/21 було встановлено, зокрема, що земельна ділянка, на якій розміщено належний позивачу кіоск, надавалася попередньому землекористувачу для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску. Сам по собі факт визнання ФОП Теселько В.М. права власності на цей кіоск, подальше його відчуження та реєстрація права власності на цей кіоск за позивачем у Державному реєстрі речових прав як нежитлового приміщення, жодним чином не змінює статусу належного позивачеві кіоску, як тимчасової споруди та не є підтвердженням того, що вказаний кіоск є об`єктом нерухомості в розумінні діючого законодавства, тому прийняте Миколаївською міською радою у справі Рішення про відмову у наданні позивачу в оренду земельної ділянки та її звільнення не є втручанням у право власності ТОВ Фірма «СТІВ», оскільки Рада, як власник земельної ділянки розпорядилася нею в межах своєї компетенції, а позивач при цьому не позбавлений права демонтувати належну йому тимчасову споруду.

Однак, як уже зазначалося наразі ТОВ фірма «Стів» продовжує використовувати належну територіальній громаді міста Миколаїв в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку, вчиняючи тим самим перешкоди позивачу у реалізації ним свого права власності у повній мірі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об?єктів нерухомості з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відповідно до частини 2, пункту б частини третьої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження №61-20491св19) зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18 (провадження № 61-19765св19) вказано, що враховуючи, що об?єкт незавершеного будівництва, який є предметом спору у цій справі, є об?єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов?язується можливість матеріального об??єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що у відносинах, які є предметом даного спору, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.10.2018, скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ Фірмою Стів права власності на торговельний кіоск (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 05.10.2018 №28266461), а також про скасування державної реєстрації права власності та припинення за підприємцем Тесельком В.М. права власності на торговельний кіоск (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 03.07.2018 № 26892523), задоволенню не підлягають, а ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об?єктів нерухомості.

Проте, суд першої інстанції зазначив, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред?явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки ТОВ Фірма Стів не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а став власником нежитлового приміщення за цивільно-правовою угодою, він не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цієї позовної вимоги, відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним.

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням місцевого господарського суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №926/3881/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 (провадження № 12-26гс19)

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №909/392/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №926/3881/17, від 07 квітня 2021 року у справі №308/13730/15, від 29 жовтня 2021 року у справі №916/1769/20.

Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (аналогічний за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №916/1666/18).

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020 у справі №915/775/20, яке набрало законної сили 10.11.2020 було встановлено, що Договір оренди землі № 6068 припинив свою дію 13.06.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

За встановленими у даній справі обставинами у попереднього власника торговельного кіоску (ФОП Теселька В.М.) право оренди земельної ділянки, на якій розміщено кіоск, закінчилося і новий договір оренди з Радою ним не укладався.

05.10.2018 року між Теселько В.М. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, який підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2066.

Умови укладеного між Миколаївською міською радою та ФОП Теселько В.М. свідчать, що земельна ділянка надавалась в оренду саме для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Зазначений договір передбачав, що земельна ділянка передається в оренду без будівль, споруд та інших об`єктів; на земельній ділянці знаходиться торговельний кіоск; цільове призначення земельної ділянки (1.11.3 УКЦВЗ) землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

У той же час від однієї до іншої особи за правилами ст. 120 Земельного кодексу України не може перейти право оренди земельної ділянки, яке було відсутнє у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним споруди, що розташована на земельній ділянці.

Земельна ділянка, на якій розміщено належний позивачу кіоск, надавалася попередньому землекористувачу для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску. Сам по собі факт визнання ФОП Теселько В.М. права власності на цей кіоск, подальше його відчуження та реєстрація права власності на цей кіоск за ТОВ Фірма «СТІВ» у Державному реєстрі речових прав як нежитлового приміщення, жодним чином не змінює статусу належного позивачеві кіоску, як тимчасової споруди та не є підтвердженням того, що вказаний кіоск є об`єктом нерухомості в розумінні діючого законодавства.

З висновку Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №915/1046/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення колегія судів вбачає, що належна ТОВ Фірма «СТІВ» споруда, розміщена на спірній земельній ділянці, та на яку зареєстровано право власності, фактично є тимчасовою спорудою, а реєстрація права власності на цей кіоск у Державному реєстрі речових прав як нежитлового приміщення, жодним чином не змінює статусу кіоску, як тимчасової споруди та не є підтвердженням того, що вказаний кіоск є об`єктом нерухомості.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у відповідності до положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної ділянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з аргументами апелянта, що демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди, не припиняє право власності на них.

Оскільки станом на момент пред`явлення позову належна ТОВ Фірма «СТІВ» споруда, розміщена на спірній земельній ділянці, та на яку зареєстровано право власності, яка фактично є тимчасовою спорудою, то саме ТОВ Фірма «СТІВ» чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою комунальної власності, а відтак вимога про зобов`язання ТОВ Фірма «СТІВ» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску, який є тимчасовою спорудою, по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві обгрунтовано заявлено саме до ТОВ Фірма «СТІВ».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 передбачено, що відповідачем за негаторним позовом повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Відтак, позивачем доведено, що саме ТОВ Фірма «СТІВ» вчиняє перешкоди у використанні належної територіальній громаді міста Миколаїв в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки загальною площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Фірма «СТІВ» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1416/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову в частині зобов`язання ТОВ Фірма «СТІВ» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1416/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1416/21 скасувати частково.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Стів та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди задовольнити частково.

Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Стів усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску по вул. Шосейній, 12/4 у м. Миколаєві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку вимог ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.06.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: С.І. Колоколов

Н.М. Принцевська