Постанова

від 23.05.2023 по справі 2-910/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3705/23

Справа № 2-910/11

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н.В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії (а.с.1-8).

22 лютого 2022 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с.110-112).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду від 22 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу (а.с.117-125).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу розподілено колегії судді: головуючий суддя - Гірняк Л.А., судді - Сегеда С.М., Комлева О.С. (а.с.133).

21 лютого 2023 року рішенням Вищої Ради правосуддя №126/0/15-23 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючий суддя - Цюра Т.В., судді: Сегеда С.М., Комлева О.С.

21 березня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу прийнято до провадження.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 23 травня 2023 року об 14 год 30 хв, до судового засідання з`явився представник скаржниці- Крівцов С.А., інші сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило, також не надходило клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності інших учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не зазначено дії або бездіяльність кого саме з вищевказаних державних виконавців він просить визнати неправомірними та в чому полягає ця неправомірність.

При цьому вказано, що за заявою скаржника було залучено державного виконавця - посадову особу- ОСОБА_3 , однак, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що виконавче провадження знаходиться на виконанні саме державного виконавця Таран В.В.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає вірними такі висновки суду, з огляду наступне.

Так, судом встановлено, що 06.04.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист по цивільній справі № 500/3353/14-ц щодо звернення стягнення на майно та грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 (а.с. 52-53).

25.04.2016 року головним державним виконавцем Малиновського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Прокопцем Ю.Р. було відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом (а.с.62).

30.01.2019 року старшим державний виконавцем Першого Малиновського Відділу ДВС м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренком Д.В. було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 500/3353/14-ц до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке веде Перший Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області (а.с.74).

06.09.2021 року державним виконавцем Першого Малиновського Відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. було сформовано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 (а.с.75-85).

04.06.2021 року було здійснено на запит № 104945638 від 04.06.2021 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи відносно ОСОБА_4 (а.с.86).

04.06.2021 року було здійснено запит № 104945637 від 04.06.2021 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії відносно ОСОБА_4 (а.с.87).

04.06.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. визначено для боржника ОСОБА_4 розмір мінімальних втрат виконавчого провадження (а.с.88).

04.06.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. вирішено про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору (а.с.89).

04.06.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках ОСОБА_4 (а.с.90-91).

04.06.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 (а.с.92-93).

04.06.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. оголошено у розшук майно боржника ОСОБА_4 (а.с.94).

04.08.2021 постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_4 (а.с.95-96).

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що судом першої інстанції повинно було бути залучено державного виконавця, на виконанні якого знаходиться наразі виконавче провадження. Апелянт наголошує, , відповідно до вимог ст 450 ЦПК , у випадку якщо судом встановлено той факт, що особа, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на відповідній посаді, саме суд залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника, тобто, як вважає апелянт, державного виконавця, на виконанні якого знаходиться виконавчий документ або компетентну особу відділу ДВС.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою , де зацікавленою особою зазначила Перший Малиновський відділ Державної виконавчої служби про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії.

В подальшому, за заявою скаржника про заміну сторони по справі було замінено Перший Малиновський відділ Державної виконавчої служби на головного державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби - Таран В.В.,

З матеріалів справи вбачається, що судом було витребувано копії виконавчого провадження по даній справі з яких чітко вбачається, що на виконанні головного державного виконавця Таран В.В, не перебуває та не перебувало вищевказане виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Слід зазначити, що судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 , з огляду на те, що головним державним виконавцем Таран В.В. жодних дій з примусового виконання по зазначеному виконавчому провадженню не вчинялось.

Крім того, апелянт не вірно тлумачить вимоги ст.450 ЦПК України, оскільки ч. 3 зазначеної статті передбачає залучення судом до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника у разі звільнення особи, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Отже, дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та неупереджено досліджено всі наявні відомості та подані докази і ґрунтуючись на засадах рівності та справедливості, прийняте законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 право повторного звернення зі скаргою на дії державного виконавця , який допустив порушення прав чи свобод заявника.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сєвєрова Є.С.

Комлева О.С.