Ухвала

від 08.06.2023 по справі 699/1499/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/271/23 Справа № 699/1499/22 Категорія: ст. 309 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі:

секретаря - ОСОБА_5

адвоката - ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 травня 2023 року, якою накладено арешт на майно,

в с т а н о в и в :

15 травня 2023 року прокурор Смілянської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із клопотанням про арешт майна, яке мотивував тим, що у провадженні відділення поліції № 1 Черкаського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, які 11.05.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021252230000024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.240, ч.1 ст.197-1 КК України.

Підставою для внесення відомостей про вказане кримінальне правопорушення до ЄРДР стало те, що службові особи ПП «Цеглабуд» та ПП «Мліївська цегла» використовуючи своє службове становище, незаконно організували видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з родовищ Мліївське 1 (пров. Шевченка, 14а) та Мліївське 2 (вул. Цегельна, 2 ), які розташовані на території Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Згідно матеріалів досудового розслідування, вказані особи самовільно зайняли і використовують земельну ділянку площею 1,1476 га по пров. Шевченка 14а в с. Мліїв Черкаського району Черкаської області , звідки здійснюється незаконне видобування корисних копалин, чим завдали інтересам держави значної шкоди.

29.03.2023 директору підприємства ОСОБА_9 оголошену підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240 КК України - незаконне видобування корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення, службовою особою з використанням службового становища, що спричинило тяжкі наслідки, ч. 1 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

Зокрема ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він, будучи службовою особою приватного підприємства «Цеглабуд» (код СДРПОУ 35430317, юридична адреса Черкаська область Черкаський р-н, с. Мліїв Мліївського ОТГ, пров. Шевченка 14а), умисно, використовуючи своє службове становище, умисно, всупереч положенням ст. 13 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.18, 18-1, 19 Кодексу України про надра, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тобто не маючи передбачених законом правовстановлюючих документів на використання земельних ділянок та дозвільних документів на видобування корисних копалин, усвідомлюючи значення своїх протиправних дій, з метою незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, в період з 04.04.2005 по 30.09.2021, з використанням найнятих на роботу працівників, організував незаконне видобування корисних копалин, а саме суглинку та глини, з родовищ цегельної сировини Мліївське 1 (пров. Шевченка, 14а) та Мліївське 2 (вул. Цегельна, 2), які знаходяться в адміністративних межах Мліївської ОТГ Черкаського району Черкаської області шляхом їх забору з місць залягання та в подальшому вказану сировину використовував для виготовлення цегли.

Внаслідок його протиправних дій в період з 04.04.2005 по 30.09.2021 було незаконно видобуто з родовища Мліївське 1 корисні копалини місцевого та загального державного значення об`ємом 157949,17 м3, чим завдано інтересам держави шкоди в сумі 138363472,92 гривень, що є тяжкими наслідками.

Він же, отримавши на ПП «Цеглабуд» (код ЄДРПОУ 33430317) спеціальний дозвіл на користування надрами №5102 від 14.01.2010 (термін дії 20 років) щодо розробки родовища Мліївське 2 (с. Мліїв, вул. Цегельна, 2), умисно, використовуючи свої службові повноваження, всупереч вимогам ст. ст. 18, 18-1 Кодексу України про надра, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не маючи права на користування земельною ділянкою під вказаним родовищем, організував видобування корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення, а саме суглинку та глини.

Внаслідок його протиправних дій в період з 04.04.2005 по 30.09.2021 було незаконно видобуто з родовища Мліївське 2 корисні копалини місцевого та загального державного значення об`ємом 80845,51 м3, чим завдано інтересам держави шкоди в сумі 70820666,76 гривень, що є тяжкими наслідками.

Враховуючи, що діями ОСОБА_10 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 233 588 955,97 гривень, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, прокурор просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_10 шляхом заборони його розпорядженням, для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.05.2023 клопотання задоволено частково.

Вирішено накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , шляхом заборони його відчуження до скасування в установленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, а саме:

земельна ділянка кадастровий номер 3223186800:05:003:0007;

земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:04:012:0057;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2445;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2446;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2672;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2673;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2674;

земельна ділянка кадастровий номер 7120385000:02:001:2675;

будинок АДРЕСА_2 ;

надземний гараж НОМЕР_1 , вул. Гоголя 221 , «Чесма-2003» автокооператив, м. Черкаси, Черкаська обл.;

житловий будинок АДРЕСА_4 ;

квартира АДРЕСА_5 ;

нежитлові будівлі АДРЕСА_6 ;

квартира АДРЕСА_7 ;

сільськогосподарську техніку - автонавантажувач марки 40816, свідоцтво НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2003 року випуску;

Транспортні засоби:

Volkswagen Transporter 2461 (2002), № двигуна НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ;

Ford Focus 1560 (2010), № двигуна НОМЕР_7 , № кузова НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 ;

Trailstar TAR-17 2461 (2007), № шасі НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 ;

Krone SDP27 (2006), № шасі НОМЕР_12 , д.н.з. НОМЕР_13 ;

Mercedes-Benz Sprinter 2148 (2009), № двигуна НОМЕР_14 , № кузова НОМЕР_15 , д.н.з. НОМЕР_16 ;

BMW Х3 2993 (2013), № двигуна НОМЕР_17 , № кузова НОМЕР_18 , д.н.з. НОМЕР_19 ;

DAF CF 85.380 12580 (2004), № двигуна НОМЕР_20 , № шасі НОМЕР_21 , д.н.з. НОМЕР_22 ;

Krone SDP27 (2005), № шасі НОМЕР_23 , д.н.з. НОМЕР_24 ;

ВАЗ 21043 1500 (2005), № двигуна НОМЕР_25 , № кузова НОМЕР_26 , д.н.з. НОМЕР_27 .

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на вказане майно, оскільки по матеріалам справи достатньо доказів, що дане майно є власністю ОСОБА_7 та таке майно може бути використано для відшкодування заподіяної матеріальної шкоди при вирішенні цивільного позову в інтересах держави.

Визначаючи обмеження щодо використання даним майном, слідчий суддя зазначив, що прокурором не наведено обставин, вказаних у ч. 11 ст.170 КПК України, у зв`язку з чим встановлено заборону відчуження арештованим майном.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Апелянт вказує, що у клопотанні прокурора не вказано підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що є порушенням п.1 ч.2 ст. 171 КПК України.

Наголошує на тому, що цивільний позов, який прокурором долучено до клопотання, не був вручений підозрюваному.

Крім того, вказує на те, що висновок про розмір заподіяного збитку, який долучено прокурором до клопотання, також не було надано стороні захисту, а тому, на переконання апелянта, вбачається, що станом на 19.05.2023 у органу досудового розслідування відсутня будь-яка підтверджена сума збитків, яку міг спричинити підозрюваний.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не з`явився на розгляд справи, що у відповідності до вимог ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, позицію адвоката ОСОБА_6 , який захищає інтереси власника майна, та який підтримав вимоги апеляційної скарги за наведених у ній підстав, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Згідно з положенням п.1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Судове рішення у відповідності до вимог ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді повністю відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання прокурора та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою запобігання вчинення дій спрямованих на відчуження та переховування майна.

Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про відсутність у клопотанні прокурора мети та підстав для накладення арешту на майно, оскільки, відповідно до клопотання та ухвали слідчого судді, арешт накладається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для запобігання можливості його приховування, пошкодження, відчуження.

Тобто, згідно з положенням ст. 170 КПК України підставою для накладення арешту на майно в даному кримінальному провадженні є забезпечення цивільного позову, а мета визначається як запобігання можливості відчуження майна або вчинення інших дій, які призведуть до його пошкодження чи знищення.

Згідно вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч.2 ст. 61 КПК України права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або до суду.

Як вбачається з клопотання про накладення арешту на майно, прокурор просив накласти арешт з метою відшкодування завданих матеріальних збитків, тобто з метою забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні.

В свою чергу обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, долучив до матеріалів клопотання цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України про відшкодування шкоди, загальна ціна позову 209 184 139,68 грн.

Таким чином, доводи апелянта про невідповідність клопотання прокурора вимогам процесуального закону, є безпідставними, оскільки клопотання повністю відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Крім того, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про відсутність визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Так, відповідно до висновку експерта Черкаського НДЕКЦ ОСОБА_11 від 24.04.2023 №СЕ-19/124-23/3074-ЕЛ розмір екологічного збитку, завданого державі видобуванням корисних копалин з родовища Мліївське 1 може складати 138 363 472, 92 грн., а з родовища Мліївське 2 - 70 820 666, 76 грн.

Тобто, загальний розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яке інкримінується ОСОБА_7 складає 209 184 139, 68 грн., на яку прокурором заявлено цивільний позов.

Отже, твердження апелянта про відсутність визначення розміру шкоди спростовуються викладеним.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неспівмірності вартості майна, на яке накладено арешт, розміру шкоди, яка на думку апелянта, не визначена досудовим розслідуванням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Колегія суддів доходить висновку, що з ймовірною вірогідністю можна визначити, що вартість майна, на яке слідчим суддею накладено арешт не перевищує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 209 184 139, 68 грн, а тому підстав стверджувати, що вартість майна, на яке ухвалою накладено арешт, є неспівмірною з розміром шкоди, колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта про необґрунтованість підозри, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не є предметом розгляду в даній справі, а підозрюваний в порядку ст. 303 КПК України мав право звернутися з оскарженням повідомлення про підозру.

Окремо, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що положеннями ст. 290 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого надати доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення стороні захисту, що включає в себе як цивільний позов, так і інші матеріали досудового розслідування, а тому твердження апелянта про неознайомлення його з висновком експерта та цивільним позовом є передчасними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на нерухоме майно, вказане у клопотанні, власником якого є підозрюваний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову).

Підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 травня 2023 року апелянтом не наведено та колегія суддів не встановила, а тому ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 травня 2023 року, якою накладено арешт на майно - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді