Постанова

від 09.06.2023 по справі 725/856/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

08 червня 2023 року

м. Чернівці

справа № 725/856/22

провадження 822/392/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство «ВІП-ТРАНС-07»,

апеляційна скарга Приватного підприємства «ВІП-ТРАНС-07» на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 08 лютого 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Піхало Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_2 , який належить ПП «ВІП-Транс-07», та заборони територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу.

Вказувала, що вона є засновником ТзОВ «Транспортно-Туристичної компанії «Нова Україна», яке здійснює регулярні внутрішні та міжнародні пасажирські перевезення з 2020 року. У травні 2021 року у зв`язку із збільшенням пасажиропотоку та кількості рейсів в ТзОВ «ТТК «Нова Україна» виникла потреба у додатковому пасажирському автобусі.

ТзОВ «ТТК «Нова Україна» та її засновник - ОСОБА_1 почали здійснювати перемовини щодо купівлі у відповідача транспортного засобу.

ПП "ВІП-ТРАНС-07" розробили договір купівлі-продажу транспортного засобу №24/08-22 від 24 серпня 2022 року та відправили його текст для підписання ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

ОСОБА_1 підписала 2 екземпляри вказаного договору та відправила підписані договори поштою на юридичну адресу ПП «ВІП-ТРАНС-07» з метою укладення договору та отримання свого екземпляру, підписаного ПП «ВІП-ТРАНС-07».

24 серпня 2022 року з офіційної електронної пошти ПП "ВІП-ТРАНС-07", яка вказана у ЄДР - «biznesservis2017@gmail.com» на електронну пошту ТзОВ «ТТК «Нова Україна» для ОСОБА_1 надійшов рахунок-фактура № СФ-0000004 на оплату 638000 грн. за договором №24/08-22 від 24 серпня 2022 року, яку виставило ПП «ВІП-ТРАНС-07».

На виконання вказаного договору, ОСОБА_1 було сплачено 160 000 гривень за купівлю вказаного автобуса на офіційний рахунок ПП "ВІП-ТРАНС-07", який було вказано у договорі та вказаній рахунку-фактурі.

На неодноразові її вимоги надати екземпляр підписаного договору, ПП "ВІП-ТРАНС-07" не відреагувало, отримані кошти не повернуло.

Також зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки є підстави вважати, що при отриманні позову відповідач припинить дію договору оренди вказаного транспортного засобу і буде вимагати його повернення для подальшої перереєстрації, а безпідставно одержані кошти повернуті так і не будуть. Фактично, транспортний засіб є єдиною гарантією повернення їй сплачених коштів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 08 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами,кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ПП «ВІП-Транс-07», із забороною відчуження автомобіля.

Заборонено територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами,кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ПП «ВІП-Транс-07».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПП «ВІП-Транс-07» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Посилається на те, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому чи існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Застосовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції не визначив їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ПП «ВІП-Транс-07».

Просила апеляційну скаргу ПП «ВІП-Транс-07» залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада

2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Як убачається з матеріалів справи позивач просить стягнути із ПП «ВІТ-Транс-07» безпідставно набуті кошти, тобто предметом спору є грошові кошти.

Звертаючись до суду із вимогою про забезпечення позову ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки є підстави вважати, що при отриманні позову відповідач припинить дію договору оренди вказаного транспортного засобу і буде вимагати його повернення для подальшої перереєстрації, а безпідставно одержані кошти повернуті так і не будуть, у зв`язку із чим просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_2 , який належить ПП «ВІП-Транс-07», та заборони територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Як на підставу заяви про забезпечення позову позивач посилається на можливість відповідача відчужити транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_2 , який належить ПП «ВІП-Транс-07».

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову не врахував наступного.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_2 , який належить ПП «ВІП-Транс-07», та заборони територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу.

Однак з такими вимогами апеляційний суд погоджується частково, оскільки накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії - це два різні способи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - апеляційний суд вважає, що співмірним, необхідним і достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ПП «ВІП-Транс-07».

Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Апеляційний суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника рухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження.

На думку суду, заборона вчинення дій щодо відчуження спірного майна є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що законодавством визначено не тільки необхідність забезпечення прав та інтересів позивача, а так само й недопущення необґрунтованого або надмірного обтяження прав відповідача

Такий вид забезпечення позову як заборона територіальним сервісним центрам МВС вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами,кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ПП «ВІП-Транс-07», не перешкоджає відповідачу у вільному володінні та користуванні власним майном.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обстави, ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами,кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ПП «ВІП-Транс-07» підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

У решті ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІП-ТРАНС-07» задовольнити частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 08 лютого 2023 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки SCANIA, модель К124 ЕВ4, 2006 року випуску, номер шасі (рами,кузова): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить Приватному підприємству «ВІП-Транс-07» скасувати. В задоволенні заяви в цій частині відмовити.

У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 09 червня 2023 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: Н.Ю. Половінкіна

О.О. Одинак