Рішення

від 16.10.2023 по справі 725/856/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/856/23

Номер провадження 2/725/107/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретарів судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ВІП-Транс-07» про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що вона є засновником ТОВ «Транспортна-Туристична Компанія Нова Україна», яке з 2020 року здійснює регулярні внутрішні та міжнародні пасажирські перевезення. У травні 2021 року у зв`язку із збільшенням пасажиропотоку та кількості рейсів у ТОВ «ТТК «Нова Україна» виникла потреба в додатковому пасажирському автобусі й відповідно директором ТОВ «ТТК «Нова Україна» з ПП «ВІП-ТРАНС-07» укладено Договір оренди транспортного засобу №3 від 25 липня 2022 року.

За умовами вказаного договору ПП «ВІП-ТРАНС-07» передало ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ «НОВА Україна» в тимчасове платне користування транспортний засіб, який перебуває у власності відповідача, а саме: автобус марка SCANIA, модель К124 ЕВ4, рік випуску 2006, номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , кількість місць 55, свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_3 .

Починаючи з 25.07.2022 року, після підписання Акту приймання-передачі транспортного засобу до вищевказаного договору, ТОВ «ТТК «Нова Україна» почало використовувати транспортний засіб у своїй господарській діяльності.

Згодом, представники ТОВ «ТТК «Нова Україна», у тому числі й ОСОБА_1 почали здійснювати перемовини щодо купівлі у відповідача цього транспортного засобу. Після узгодження всіх істотних умов було досягнуто згоди з ПП «ВІП-ТРАНС-07» на укладення Договору купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу.

В подальшому, ПП «ВІП-ТРАНС-07» розробили договір купівлі-продажу транспортного засобу №24/08-22 від 24.08.2022 року та відправили його текст для підписання ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. За вказаним договором ПП «»ВІП-ТРАНС-07» зобов`язався передати та здійснити перереєстрацію вищевказаного пасажирського автобусу, а ОСОБА_1 зобов`язалась прийняти транспортний засіб та оплатити продавцю кошти у сумі 638000, 00 грн.

З метою укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 підписала 2 екземпляри вказаного договору (по 1 екземпляру для кожної сторони) та відправила підписані договори поштою на юридичну адресу ПП «ВІП-ТРАНС-07» для забезпечення подальшого укладення договору та отримання свого екземпляру, підписаного ПП «ВІП-ТРАНС-07».

При цьому, на виконання умов договору, 24.08.2022 року з офіційної електронної пошти ПП «ВІП-ТРАНС-07» надійшов рахунок-фактура №СФ-0000004 на електронну пошту ТОВ «ТТК «Нова Україна», для ОСОБА_1 на оплату 6388000 гривень 00 копійок за договором №24/08-22 від 24.08.2022 року, яке виставило ПП «ВІП-ТРАНС-07».

26.08.2022 року на виконання вказаного договору, ОСОБА_1 було сплачено 70000 гривень 00 копійок за купівлю вказаного автобусу на офіційний рахунок ПП «ВІП-ТРАНС-07», який було вказано у договорі та вказаній рахунку-фактурі. Крім того, 02.09.2022 року ОСОБА_1 було здійснено ще один такий платіж на суму 90000 гривень.

Однак, на неодноразові звернення ОСОБА_1 надати екземпляр підписаного договору, ПП «ВІП-ТРАНС-07» не реагувало, у зв`язку із чим вона 01.11.2022 року та 16.11.2022 року на адресу ПП «ВІП-ТРАНС-07» направила письмову вимогу про надання їй підписаного екземпляру договору №24/08-22 від 24.08.2022 року або повернення коштів, сплачених нею на рахунок ПП «ВІП-ТРАНС-07» за договором 24/08-22 від 24.08.2022 року у сумі 160000 гривень.

Разом з тим, ПП «ВІП-ТРАНС-07» не підписало та не повернуло підписаний екземпляр договору купівлі-продажу транспортного засобу №24/08-22 від 24.08.2022 року, а тому вважає цей договір не укладеним, а отримані ПП «ВІП-ТРАНС-07» кошти є безпідставно набутими, тому просила стягнути з відповідача 160 тис. грн. , а також стягнути інфляційні витрати та 3 проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись із поданим позовом, представник відповідача ОСОБА_2 подав письмовий відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.

Зокрема вказував, що твердження позивача про ведення між сторонами перемовин із купівлі-продажу транспортного засобу не підтверджуються належними доказами та не відповідають дійсності, а грошові кошти в сумі 160000 гривень були перераховані ОСОБА_1 у рахунок договору оренди транспортного засобу, який є чинним та не розірваним. Таким чином, між ПП «Віп-Транс-07» та ТОВ «ТТК «Нова Україна», засновником якого є позивачка ОСОБА_1 існували виключно договірні відносини з приводу оренди належного відповідачу транспортного засобу й відповідно грошові кошти були набуті відповідачем за наявності належної на те правової підстави, а саме договору оренди транспортного засобу, який виконується сторонами, дійсний та не розірвано.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 сплатила відповідачу два платежі, а саме : 70000 гривень та 90000 гривень на підставі рахунку-фактури №СФ-0000004 на оплату 638000 гривень за договором купівлі-продажу №24/08-22 від 24.08.2022 року, яке виставило ПП «Віп-Транс-07», тобто здійснила оплату не самостійно, а за виставленим рахунком відповідачем та саме на виконання договору купівлі-продажу, орендну плату за автобус сплачує безпосередньо підприємство.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. 00 коп.

В подальшому, представник позивача ОСОБА_3 приймав участь в режимі відео конференції та суду вказав, що між ПП «Віп-Транс-07» та ТОВ «ТТК «Нова Україна» існують правовідносини з приводу оренди транспортного засобу та підприємство здійснювало оплату коштів згідно рахунку - фактури № СФ-0000001 від 25 липня 2022 року, що підтверджено відповідним платіжним дорученням. Договір купівлі-продажу повинен був бути укладеним між позивачкою та ПП «Віп-Транс-07» й відповідно позивачка здійснила два платежі, а саме на суму 70000 гривень та 90000 гривень на підставі рахунку-фактури №СФ-0000004 на оплату 638000 гривень за договором купівлі-продажу №24/08-22 від 24.08.2022 року, яке виставило ПП «Віп-Транс-07» . Однак у подальшому договір купівлі-продажу транспортного засобу між сторонами так й не був укладений, що підтверджується листами ПП «Віп-Транс-07», а тому кошти, внесені ОСОБА_1 підлягають поверненню.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, підтримав письмовий відзив та вказав, що ОСОБА_1 на користь підприємства були сплачені кошти в сумі 160000 грн. саме у рахунок орендної плати за використання автобусу на підставі договору оренди, а тому кошти набуті підприємством на законних підставах та поверненню не підлягають. Будь-яких відносин між позивачкою та ПП «Віп-Транс-07» з приводу купівлі автобусу не існувало й відповідно її доводи є безпідставними.

В подальшому, представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві, та просив розгляд справи проводити без його участі. При цьому, зазначав, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. Звертав увагу на те, що заявлені витрати не відповідають рівню складності справи та не відповідають принципу співрозмірності.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що автобус передали в оренду згідно договору оренди на суму 160000 гривень, а рахунок - фактура №СФ-0000004 на оплату 638000 гривень за договором №24/08-22 від 24.08.2022 року був виписаний помилково.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Так, ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що між ТОВ«ТТК «НоваУкраїна» таПП «Віп-Транс-07»укладено договіроренди транспортногозасобу №3від 25.07.2022року (а.с.9-14).

За умовами вказаного договору ПП «ВІП-ТРАНС-07» передало, а ТОВ «ТТК «Нова Україна» прийняло в тимчасове платне користування для використання в господарській діяльності транспортний засіб, який перебуває у власності відповідача, а саме: марка SCANIA, модель К124 ЕВ4, рік випуску 2006, номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , кількість місць 55, свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_4 та зобов`язалося здійснювати оплату орендної плати.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, між відповідачем як орендодавцем та ТОВ «ТТК «Нова Україна» як орендарем було досягнуто усної згоди, що розмір орендної плати становитиме 160000 гривень, й відповідно ТОВ «ТТК «Нова Укрїана» було перераховано на рахунок ПП «Віп-Транс-07» вказані кошти, що підтверджується платіжною інструкцією №386 від 25.07.2022 року (а.с.102).

Крім того, як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було здійснено два платежі, а саме на суму 70000 гривень та 90000 гривень на підставі рахунку-фактури №СФ-0000004 на оплату 638000 гривень за договором №24/08-22 від 24.08.2022 року, який виставило ПП «Віп-Транс-07» .

Зокрема ,звертаючись досуду із вищевказанимпозовом, ОСОБА_1 вказувала,що вході використання орендованоготранспортного засобу,ТОВ «ТТК«Нова Україна»виявило бажання придбати вищевказаний автобус,у зв`язку ізчим між неюта ПП« ВІП-ТРАНС-07» велися перемовини щойого придбанняй відповіднопісля узгодженнявсіх істотнихумов булодосягнуто згодиз ПП«ВІП-ТРАНС-07»на укладенняДоговору купівлі-продажувищевказаного транспортногозасобу.Крім того,ПП «ВІП-ТРАНС-07»розробило договіркупівлі-продажутранспортного засобу№24/08-22від 24.08.2022року тавідправило йоготекст дляпідписання ОСОБА_1 засобами поштовогозв`язку.За вказанимдоговором ПП«»ВІП-ТРАНС-07»зобов`язався передатита здійснитиперереєстрацію вищевказаногопасажирського автобусу,а ОСОБА_1 зобов`язалась прийнятитранспортний засібта оплатитипродавцю коштиу сумі638000,00грн.Також ПП«ВІП-ТРАНС-07»виставило рахунок-фактуру№СФ-0000004на оплату638000гривень задоговором купівлі-продажу№24/08-22від 24.08.2022року й відповідно нею було здійснено два платежі на суму 70000 гривень та 90000 гривень. Однак, в подальшому, відповідач не підписав договору купівлі-продажу й відповідно даний договір не був укладений між сторонами, а також не здійснив повернення сплачених нею за придбання автобусу коштів, а тому просила на підстав ст.1212 ЦК України стягнути з ПП «ВІП- ТРАНС-07» кошти в сумі 160 тис. грн.. як безпідставно набуті, а також стягнути інфляційні витрати та 3 проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову оцінку фактичним відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Так, згідно з частинами першою та другоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкціястатті 1212 ЦК, як і загалом нормглави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК Україниу разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбаченістаттею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, зокрема те, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини з приводу купівлі-продажу транспортного засобу, що суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли з цивільних відносин та регулюютьсяст. 1212 ЦК України.

Крім того, за результатами перегляду судових рішень щодо неоднакового застосування положень ст.1212,1213 ЦК України, ВС неодноразово зазначав, що вказані норми застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Так, в ході розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких доказів наявності із позивачами договірних відносин з приводу купівлі-продажу транспортного засобу, на виконання яких позивачкою були перераховані кошти.

При цьому, доводи представника відповідача в тій частині, що кошти ОСОБА_1 перерахувала саме на виконання договору оренди спростовуються матеріалами справи, а саме квитанціями, відповідно до яких ТОВ «ТТК «Нова Україна» було перераховано на рахунок ПП «Віп-Транс-07» кошти в рахунок сплати орендної плати, що підтверджується платіжною інструкцією №386 від 25.07.2022 року (а.с.102), а ОСОБА_1 на підставі виставленого ПП «ВІП-ТРАНС-07» рахунку - фактури №СФ-0000004 на оплату 638000 гривень за договором купівлі-продажу №24/08-22 від 24.08.2022 року, який фактично між сторонами не було укладено.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що отримані відповідачем кошти у розмірі 160 тис. грн., є безпідставно набутим майном, яке слід стягнути з ПП «Віп-Транс-07» на підставіст.1212 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК Українирозміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5ЦК Українипоширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5ЦК України).

Таким чином, діяст.625 ЦК Українипоширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставіст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначаєтьсявиходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений,помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період простроченняпочинаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж,і за будь-який місяць (місяці),у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч.2ст. 625 ЦК Україниінфляційних втрат у розмірі 11666, 84 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 1906 грн. 85 коп., нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставіст. 1212 ЦК України, які підлягають до стягнення.

Розрахунокінфляційних втрат та трьох відсотків річнихпроведений позивачем у відповідності до положень діючого законодавства та відповідачем не спростований.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір суд стягує на її користь з відповідача.

Зокрема,позивачка узв`язку іззахистом своїхправ понесласудові витратиякі складаютьсяіз наступного:судового зборупри поданніпозовної заяви у розмірі1735грн.75коп.,а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Положеннями ст.137ЦПК України регламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У наданих суду поясненнях представник відповідача зазначав на те, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. Звертав увагу на те, що заявлені витрати не відповідають рівню складності справи та не відповідають принципу співрозмірності.

Згідно вимог ч.5ст.137 ЦПК Україниу разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, наведеним у запереченнях, суд враховує їх з огляду на складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт й відповідно приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень є неспіввмірними та підлягають зменшенню до 10 000 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.627,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,5,13,81,141,223,258-259,268,272-273, 354-353 ЦПК України,Законом України «Про нотаріат»,Законом України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N296/5, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ВІП-Транс-07», про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ВІП-Транс-07» (код ЄДРПОУ 35158192, 58032, м. Чернівці, вул. Головна,буд.265 В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти у сумі 160 000 тисяч гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «ВІП-Транс-07» (код ЄДРПОУ 35158192, 58032, м. Чернівці, вул. Головна,буд.265 В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) інфляційні витрати за невиконання грошового зобов`язання за період з 02.09.2022 року по 24.01.2023 року у сумі 11 666 гривень 84 копійки.

Стягнути з Приватного підприємства «ВІП-Транс-07» (код ЄДРПОУ 35158192, 58032, м. Чернівці, вул. Головна,буд.265 В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02.09.2022 року по 24.01.2023 року у сумі 1 906 гривень 85 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «ВІП-Транс-07» (код ЄДРПОУ 35158192, 58032, м. Чернівці, вул. Головна,буд.265 В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1735 грн. 75 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало