Постанова

від 05.06.2023 по справі 910/21220/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа№ 910/21220/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022

у справі № 910/21220/21 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД

2) Міністерства юстиції України

3) ОСОБА_1

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (EURO INVESTMENTS GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна;

2) Державний реєстратор Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександр Костянтинович;

3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович;

4) Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсними договорів та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» відповідно до яких просило суд:

- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор» іпотекодержателем за Договором іпотеки від 30.01.2014 p., посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 547, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000;

- визнати недійсним договір іпотеки від 03.06.2016 р, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29898607 від 03.06.2016 18:59:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідну державну реєстрацію іпотеки, номер запису 14810126, зареєстровану 03.06.2016 13:11:26, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна номер 1249 від 12.07.2016 p., укладений між ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (EURO INVESTMENTS GROUP);

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30428353 від 12.07.2016 21:07:51, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідну державну реєстрацію прав власності, номер запису 15362316, зареєстрований 12.07.2016 10:25:39 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3866/5 від 03.12.2019 р. «Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень» за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.09.2019 p., яким було скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги та реєстрації» Гумуржи O.K. від 06.09.2019 p.;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 670/5 від 25.02.2020 р. «Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень» за результатом розгляду скарги TOB «Євро Інвестментс Груп» від 12.12.2019 р. повністю, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49916998 від 28.11.2019 p., вчинене Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем;

- визнати у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03.06.2016 р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000.

Позовні вимоги обгрунтовані порушеням майнового права іпотекодержателя спірного майна внаслідок оскарження відповідачами такого права, укладення незаконних договорів щодо іпотечного майна без згоди позивача та скасування реєстраційних дій.

Рішенням Господарського суду міста Києві від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" задоволено. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор» іпотекодержателем за Договором іпотеки від 30.01.2014 p., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 547, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000. Визнано недійсним договір іпотеки від 03.06.2016 р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29898607 від 03.06.2016 18:59:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідну державну реєстрацію іпотеки, номер запису 14810126, зареєстровану 03.06.2016 13:11:26, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна номер 1249 від 12.07.2016 p., укладений між ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (EURO INVESTMENTS GROUP). Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30428353 від 12.07.2016 21:07:51, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідну державну реєстрацію прав власності, номер запису 15362316, зареєстрований 12.07.2016 10:25:39 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . РНОНМ: 88163280000. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України № 3866/5 від 03.12.2019 р. «Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень» за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.09.2019 p., яким було скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги та реєстрації» Гумуржи O.K. від 06.09.2019 p. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України № 670/5 від 25.02.2020 р. «Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень» за результатом розгляду скарги TOB «Євро Інвестментс Груп» від 12.12.2019 р. повністю, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49916998 від 28.11.2019 p., вчинене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем. Визнано відсутнім у ОСОБА_1 право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03.06.2016 р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540, 00 грн. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540, 00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Інвестментс Груп (EURO INVESTMENTS GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540, 00 грн.

21.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 в частині задоволених позовних вимог до Міністерства юстиції України щодо скасування наказів Міністерства юстиції України від 03.12.2019 № 3866/5 та від 25.02.2020 № 670/5 та прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні в частині позовних вимог до Міністерства юстиції України відмовити. Свої доводи обгрунтовує тим, що державним реєстратором Гумуржи О.К. під час прийняття рішення від 06.09.2019 № 48562178 на порушення вимог статей 10, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належним чином не перевірено додані до заяви документи на наявність підстав для проведення відповідних реєстраційних дій. Зауважує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2019 № № 48566641, 48566511 підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2019 № 48562178. Наголошує, що з наданих позивачем повідомлень про порушення основного зобов`язання неможливо встановити факт отримання іпотекодавцем вимоги, оскільки відправлення отримано невстановленою особою. Вказує на те, що рішення приватного нотаріуса Лігуна А.І. прийняте з порушенням пункту 61 Порядку № 1127, пункту 2 частини 1 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підлягало скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи головуючому судді від 21.10.2022 апеляційна скарга Міністерства юстиції України у справі № 910/21220/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Андрієнко В.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу передачі судової справи головуючому судді від 24.10.2022, для розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 справу № 910/21220/21 за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Андрієнко В.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21; розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 призначено до розгляду на 14.11.2022.

Крім того, 21.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення постановлено за неповного встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, а також на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вказує на те, що поданий у даній справі позов не містить вимоги про визнання права власності позивача на спірне майно та не мотивований необхідністю захисту права власності останнього, що відповідало б його поточному статусу в спірних правовідносинах та підтверджувало актуальність і ефективність судового захисту. Підкреслює, що ТОВ «Євро Інвестментс Груп» є добросовісним набувачем права власності на АЗС, оскільки такий титул набутий за відсутності в Державному реєстрі відомостей про іпотеку та обтсяженя відповідно до договору іпотеки № 547 від 30.01.2014. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин, які є істотними та вказують на незаконність дій реєстратора Гумуржи О.К. та приватного нотаріуса Лігуна А.І., зокрема, надання всіх необхідних документів. Зазначаючи про наявність підстав для застосування строків позовної давності, вказує на те, що підставою позову є, зокрема, виключення запису про іпотеку та ПАТ «Авант-Банк» як іпотекодержателя з Державного реєстру, що мало місце 05.03.2016. Наголошує на відсутності доказів на підтвердження того, що правопопередник позивача не міг вчасно дізнатись про порушення свого цивільного права (відсутність зареєстрованої іпотеки в Державному реєстрі).

Також, апелянтом заявлено клопотання про поновлення останньому строку для долучення доказів, поданих разом із заявою від 21.09.2021 про наслідки пропуску строків позовної давності та розгляд вказаної заяви з урахуванням таких доказів.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.10.2022 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» у справі № 910/21220/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Андрієнко В.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 24.10.2022, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 справу № 910/21220/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Андрієнко В.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21; об`єднано апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 призначено на 14.11.2022.

Також, 21.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 шляхом доповнення його мотивувальної частини спростуванням доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» щодо здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на підставі дублікату договору іпотеки.

Свої доводи обгрунтовує тим, що у повному тексті оскаржуваного рішення відсутнє мотивування на спростування доводів ТОВ «Євро Івестментс Груп» щодо здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Фінєвровектор» на підставі дублікату договору іпотеки.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.10.2022 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" у справі № 910/21220/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Андрієнко В.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 24.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 справу № 910/21220/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 прийняти до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21; об`єднано апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 призначено на 14.11.2022.

У подальшому розгляд справи відкладався, склад колегії суддів змінювався.

23.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Євро Інвестментс Груп», в якому ТОФ «ФК «Фінєвровектор» просить відмовити в її задоволенні. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що в Державному реєстрі було скасовано записи про реєстрацію права власності на об`єкт за ОСОБА_2 , а відтак поновлено право власності за іпотекодавцем - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД. Вказане дозволило ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД передати АЗС в наступну іпотеку третій пов`язаній особі без згоди чинного іпотекодержателя з вищим пріоритетом, а також відчужити майно на користь компанії-нерезидента. Звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Фінєвровектор» заявило вимогу про визнання останнього іпотекодержателем, оскільки ТОВ «Євро Інвестментс Груп» не визнає такого права, про що прямо зазначає в апеляційній скарзі. Підкреслює, що правові підстави для застосування презумпції набуття майна вільного від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень в межах спірних правовідносин відсутні, адже дійсними обставинами перебігу спірних правовідносин не підтверджується добросовісність посилання ТОВ «Євро Інвестментс Груп» на відсутність записів у державних реєстрах про іпотеку згідно з Договором іпотеки від 30.01.2014, тобто не підтверджується, що така особа не знала і могла знати про існування таких прав та обтяжень.

Також, 02.12.2022 позивач подав відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому просить відмовити в її задоволенні. Вказує на те, що іпотекодавцю було направлено повідомлення на усі відомі іпотекодержателю адреси, однак ані ТОВ «Євро Інвестментс Груп», ані боржник протягом 60-денного строку, встановленого законодавством та Іпотечним договором, вимогу іпотекодержателя не виконали, внаслідок чого позивач набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Зауважує, що позивач надав приватному нотаріусу оригінали договору іпотеки, договорів відступлення права вимоги, вимоги боржнику про усунення порушень кредитного договору, докази вручення цих вимог іпотекодавцю та поточному власнику майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 залучено до участі у справі № 910/21220/21 в якості третьої особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

12.03.2023 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що з 03.08.2020 заверешено процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк», а вимоги кредиторів до банку, що були незадоволенні за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

22.03.2023 представник позивача подав клопотання про долучення доказів неможливості подвійного стягнення з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, а саме - відповіді Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Крім того, 27.04.2023 на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «Фінєвровектор» про те, що у даній справі мають місце обставини, при яких фактично продавцем і покупцем та іпотекодержателем нерухомого майна була одна і та сама особа - ОСОБА_1 . Наголошує, що об`єкт нерухомості було відчужено за ціною, яка в 10 разів нижче ринкової вартості та без згоди чинного іпотекодержателя.

Представники позивача в судовому засіданні 05.06.2023 вимоги апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Фінєвровектор" підримали, просили її задовольнити, а в задоволенні апеляційних скарг відповідачів - відмовити.

Представники відповідачів 3 та 4 в судовому засіданні 05.06.2023 вимоги апеляційних скарг ТОВ «Євро Інвестментс Груп» та Міністерства юстиції України підримали, просили їх задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Фінєвровектор"- відмовити

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фінєвровектор" просив задовольнити, а в задоволенні апеляційних скарг відповідачів - відмовити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання 05.06.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись засобами у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, відповідач 1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2 та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 задоволено клопотання відповідача 4 про долучення доказів, а саме - додатків до заяви про застосування строків позовної давності. У задоволенні інших клопотань про долучення доказів відмовлено у зв`язку із пропуском встановленого судом апеляційної інстанції строку на їх подачу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 30.01.2014 між ПАТ "Златобанк" (кредитодавець, банк) та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (позичальник) було укладено кредитний договір №22/1/14-KL, у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 2 200 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №22/1/14-KL 30.01.2014 між ПАТ "Златобанк" (іпотекодержатель) та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №547, (надалі - "Договір іпотеки від 30.01.2014") у відповідності до умов якого було передано в іпотеку нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 77, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 88163280000, про що було внесено відповідні відомості до реєстру речових прав нерухомого майна про іпотеку (номер запису 4503327 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №10499478 від 30.01.2014) та обтяження (номер запису 4503110 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №10498932 від 30.01.2014) щодо АЗС.

Згідно із п. 4.8.1 Договору іпотеки від 30.01.2014 сторони цього договору дійшли згоди, що це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема, шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на умовах цього пункту іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

09.12.2014 між ПАТ "Златобанк" (цедент) та ПАТ "Авант-Банк" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим №2521, у відповідності до якого цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій набув права вимоги, належні цедентові у відповідності до Кредитного договору №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договору іпотеки від 30.01.2014, про що було внесені відповідні зміни до реєстру щодо іпотеки (номер запису 4503327 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17839884 від 09.12.2014) та обтяження (номер запису 4503110 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24219647 від 07.09.2015).

29.12.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Могильницькою О.А. за реєстровим №873, у відповідності до якого на користь останнього було відступлено права за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014, про що було внесені відповідні зміни до реєстру щодо іпотеки (номер запису 4503327 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27676315 від 29.12.2015) та обтяження (номер запису 4503110 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27674245 від 29.12.2015).

29.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №96 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Авант-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації №64 від 24.02.2016 застосовано наслідки нікчемності до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та 25.02.2016 повернуто ОСОБА_2 сплачені останнім кошти.

Згідно повідомлення про нікчемність правочину №357 від 25.02.2016 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" було повідомлено ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД про нікчемність договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015.

Поряд з цим, 05.03.2016 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на АЗС в якості задоволення вимог іпотекодержателя за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 у відповідності до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", про що було внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав нерухомого майна щодо права власності на АЗС (номер запису 13576560 від 05.03.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28610148 від 05.03.2016); щодо припинення іпотеки (номер запису 4503327 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28612575 від 05.03.2016) та обтяження (номер запису 4503110 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28612491 від 05.03.2016).

Однак, наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2016 №1258/8 було задоволено скаргу ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та наказано: скасувати рішення державного реєстратора від 05.03.2016 №28610148 про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора від 05.03.2016 №28614184 про реєстрацію права іпотеки на АЗС за ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора від 28.03.2016 №28961138 про реєстрацію права іпотеки на АЗС за ОСОБА_4 , про що було внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29468094 від 28.04.2016).

Наказом Міністерства юстиції України від 30.05.2016 №1538/5 було задоволено скаргу ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та наказано скасувати рішення державного реєстратора від 24.03.2016 №28917876 про реєстрацію обтяження АЗС на користь ОСОБА_4 , про що було внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29816791 від 30.05.2016).

03.06.2016 між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим №799, у відповідності до умов якого в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 08.09.2015 було передано в іпотеку нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 88163280000, про що було внесено відповідні відомості до реєстру речових прав нерухомого майна про іпотеку (номер запису 14810126 від 03.06.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №29898607 від 03.06.2016) та обтяження (номер запису 14809906 від 03.06.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження №29898405 від 03.06.2016) щодо АЗС.

12.07.2016 між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (продавець) та ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим №1249, у відповідності до умов якого було відчужено на користь покупця нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 88163280000, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав нерухомого майна щодо права власності на АЗС (номер запису 15362316 від 12.07.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30428353 від 12.07.2016).

12.07.2016 між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (первісний іпотекодавець), ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (новий іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого Колесник О.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 03.06.2016 за реєстровим №799, за умовами якого було погоджено заміну сторони іпотекодавця за договором іпотеки від 03.06.2016 з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на ТОВ "Євро Інвестментс Груп", про що було внесено відповідні зміни до відомостей Державного реєстру речових прав нерухомого майна щодо права на АЗС: визначено іпотекодержателем ОСОБА_1 ; іпотекодавцем - ТОВ "Євро Інвестментс Груп"; боржником - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі №910/12629/16 за позовом ПАТ "Авант-Банк" до ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД про стягнення заборгованості за Кредитним договором №22/1/14-КL від 30.01.2014 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на користь ПАТ "Авант-банк" 1 999 911,11 доларів США - заборгованість по кредиту, 232 713,37доларів США - заборгованість по процентам, 350 738,49 грн. - пеню та 206 700,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі №760/18297/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, ТОВ "Євро Інвестментс Груп", третя особа - державний реєстратор прав на рухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. про скасування рішення державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності та за зустрічним позовом ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД до ОСОБА_2 , ПАТ "Авант-банк", треті особи - ТОВ "Євро Інвестментс Груп", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О.А. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, було визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015, укладений між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2

23.04.2019 між ПАТ "Авант-Банк" (продавець) та ТОВ "Файненс Компані" (новий кредитор) було укладено договір №23/04-2019/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований за реєстровим №1154, у відповідності до якого ПАТ "Авант-банк" відступило ТОВ "Файненс Компані" всі права вимоги за Кредитним договором №22/1/14-КL від 30.01.2014 та усіма договорами, укладеними на забезпечення виконання умов кредитного договору, зокрема за Договором іпотеки від 30.01.2014.

20.06.2019 на підставі договору №20/06-2019/1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги між ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "ФК "Фінєвровектор", останнє набуло право вимоги до позичальника ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014.

06.09.2019 на підставі заяви ТОВ "ФК "Фінєвровектор" державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи О.К. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень №48562178 від 06.09.2019, №48566511 від 06.09.2019, №48566641 від 06.09.2019, відповідно до яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про скасування припинення державної реєстрації іпотеки на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014 (номер запису про іпотеку - 4503327), а ТОВ "ФК "Фінєвровектор" зареєстровано іпотекодержателем.

06.09.2019 ТОВ "ФК "Фінєвровектор" було направлено боржнику за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та первинному іпотекодавцю - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, а також поточному власнику предмета іпотеки та чинному іпотекодавцю - ТОВ "Євро Інвестментс Груп", повідомлення про порушення умов Кредитного договору №22/1/14-KL від 30.01.2014 та вимогу сплатити кредитну заборгованість протягом передбаченого договором 60-денного строку, а саме:

- на адресу ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, ідентифікатор відправлення 0100172301708 - отримано 17.09.2019;

- на адресу ТОВ "Євро Інвестментс Груп" направлено повідомлення щодо усунення порушень через міжнародну службу доставки АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 06.09.2019, авіанакладна №8268815634, - отримано 09.09.2019;

- на адресу ТОВ "Євро Інвестментс Груп" направлено повідомлення щодо усунення порушень через міжнародну службу доставки АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 06.09.2019, авіанакладна №8268815660, - отримано 10.09.2019;

- на адресу керівника ТОВ "Євро Інвестментс Груп" направлено повідомлення щодо усунення порушень через міжнародну службу доставки АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 06.09.2019, авіанакладна №8268815656, - отримано 10.09.2019;

- на адресу керівника ТОВ "Євро Інвестментс Груп" направлено повідомлення щодо усунення порушень через міжнародну службу доставки АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 06.09.2019, авіанакладна №8268815645, - отримано 09.09.2019.

За результатом розгляду заяви ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №37202057 від 28.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2019 за №49916998, згідно з яким було здійснено державну реєстрацію права власності на АЗС за іпотекодержателем ТОВ "ФК "Фінєвровектор" в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Наказом Міністерства юстиції України №3866/5 від 03.12.2019 "Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень", на підставі висновку Комісії від 14.11.2019 за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.09.2019, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 27.09.2019 за №33645-33-19, скаргу ОСОБА_1 від 24.09.2019 задоволено частково; скасовано рішення від 06.09.2019 №№ 48562178, 48566641, 48566511, прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуджи О.К.

Наказом Міністерства юстиції України № 670/5 від 25.02.2020 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги ТОВ "Євро інвестментс Груп" від 12.12.2019 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49916998 від 28.11.2019, вчинене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем. Відповідно до цього рішення від 28.11.2019 приватним нотаріусом було зареєстровано право власності на спірний об`єкт за позивачем як іпотекодержателем у рахунок погашення заборгованості у позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 23, 37 Закону України "Про іпотеку".

Наказ № 670/5 від 25.02.2020 обґрунтовано, зокрема тим, що приватним нотаріусом, як державним реєстратором, не було перевірено отримання іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя, оскільки відправлення отримано невстановленою особою.

Підсумовуючи наведені вище обставини, спір у справі, на думку позивача, виник у зв`язку з тим, що в період відсутності зареєстрованого обтяження на підставі іпотеки, однак при чинній іпотеці у зв`язку з непогашенням кредитної заборгованості - іпотечне майно було незаконно відчужене та передане в наступну іпотеку без згоди чинного іпотекодержателя. ОСОБА_1 як незаконний іпотекодержатель з нижчим пріоритетом здійснила спробу визнати право власності на іпотечне майно у позасудовому порядку, а також оскаржила у Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації рішення державного реєстратора про реєстрацію іпотеки позивача. Позивач прагне захистити порушене майнове право іпотекодержателя спірного майна внаслідок оскарження відповідачами такого права, укладення незаконних договорів щодо іпотечного майна без згоди позивача та скасування реєстраційних дій.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідачі посилалися, зокрема, на наступні обставини:

- оскаржуване рішення від 06.09.2019 № 48562178 прийняте державним реєстратором Гумуржи О.К. підлягало скасуванню як таке, що прийняте всупереч законодавству в сфері державної реєстрації;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2019 №№ 48566641, 48566511, прийняті державним реєстратором Гумуржи О.К. підлягали скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2019 № 48562178;

- рішення від 28.11.2019 № 49916998, прийняте нотаріусом Лігуном А.І. з порушенням п. 61 Порядку № 1127, п. 2 ч. 1 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та підлягало скасуванню;

- під час укладення договору іпотеки від 03.06.2016 № 799 в Державному реєстрі була відсутня інформація про будь-які обтяження чи обмеження стосовно спірного нерухомого майна;

- під час укладення договору купівлі-продажу від 12.07.2016 в Державному реєстрі була відсутня інформація про будь-які обтяження чи обмеження стосовно спірного нерухомого майна;

- обставини щодо укладення оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу від 12.07.2016 та про вчинення відповідних реєстраційних дій вже були предметом судового розгляду у справі № 760/18297/16-ц та підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили та відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі обставини є преюдиційними;

- за відсутності в Державному реєстрі прав відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;

- оспорюваними договорами, реєстраційними діями та накази Міністерства юстиції України права позивача не були і не могли бути порушені, оскільки останній не набував права вимоги за договором іпотеки від 30.01.2014 № 547 в порядку, передбаченому ст.ст. 6, 11, 512,514, 517, 638 Цивільного кодексу України;

- неприпустимим є звернення позивача до суду з даним позовом, який фактично спрямований на "легалізацію" за допомогою судового рішення, набутого в минулому з порушеннями, статусу іпотекодержателя на спірний об`єкт нерухомого майна;

- відповідач-4 набув право власності на спірний об`єкт на підставі оплатного договору, за відсутності відомостей про обтяження на користь попередників чи заперечень з їх боку;

- позивачем подано позов із пропуском строку позовної давності.

Надаючи оцінку доводам відповідача 4 щодо відсутності у позивача права на позов, у зв`язку із набуттям ним прав на майно, яке перебувало в іпотеці останнього, колегією суддів оцінюється критично з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» заявило вимогу про визнання останнього іпотекодержателем, оскільки ТОВ «Євро Інвестменте Груп» не визнає такого права, про що прямо зазначає в апеляційній скарзі. Крім того, позивач вказує на те, що ТОВ «Євро Інвестменте Груп» оспорює таке право шляхом подання позову у справі № 910/3324/21 про скасування запису про іпотеку та зверненням до Колегії з розгляду скарг у сфері держреєстрації Міністерства юстиції України із скаргою на реєстраційну дію про поновлення запису про іпотеку ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор».

При цьому, право іпотекодержателя за ТОВ «Фінансова компанія «Фіневровектор» також не визнає та оспорює інший відповідач у даній справі - ОСОБА_1 . Про зазначене свідчить звернення ОСОБА_1 з численними позовами до ТОВ «Фінансова компанія Фінєвровектор» зокрема: позов у справі № 760/5676/21 про скасування запису про іпотеку та визнання відсутнім права іпотеки; позов у справі № 760/31552/19 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитом та іпотекою (в позові відмовлено). Також ОСОБА_1 зверталась до Колегії з розгляду скарг у сфері держреєстрації Міністерства юстиції України із скаргою на реєстраційну дію про поновлення запису про іпотеку ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», що є підтвердженням невизнання та оспорювання ОСОБА_1 права іпотекодержателя у ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що спір фактично стосується наявності чи відсутності права іпотеки позивача щодо об`єкта.

За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання останнього іпотекодержателем (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України).

Судова колегія звертається до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, що викладена в пункті 85 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та Верхового Суду у постанові від 18.08.2020 у справі № 922/2250/16.

Доводи відповідача 4 щодо реєстрації позивачем прав іпотекодердателя та права власності на об`єкт вказані вище висновки суду не спростовують, оскільки зазначені скаржником реєстраційні дії було скасовано Наказами Міністерства юстиції України, у тому числі за скаргою ТОВ "Євро інвестментс Груп", що свідчить про те, що право позивача як іпотекодержателя є оспорюваним та підлягає захисту в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками укладення 29.12.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги (цесії), посвідченого приватним нотаріусом Могильницькою О.А. за реєстровим №873, мало місце звернення останнім стягнення у відповідності до Договору іпотеки від 30.01.2014 на спірну АЗС в рахунок погашення набутих прав вимоги до ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014, у зв`язку з чим відбулись реєстраційні дії щодо відображення в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна права власності ОСОБА_2 (номер запису 13576560 від 05.03.2016; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28610148 від 05.03.2016); припинення іпотеки за Договором іпотеки від 30.01.2014 (номер запису 4503327 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28612575 від 05.03.2016) та відповідного обтяження (номер запису 4503110 від 30.01.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28612491 від 05.03.2016).

Тобто, 05.03.2016 мало місце припинення записів про іпотеку та обтяження на АЗС, внесених до державних реєстрів на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014.

Однак, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" (наказ №64 від 24.02.2016) було встановлено ознаки нікчемності укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 та застосовано наслідки такої нікчемності, шляхом повернення ОСОБА_2 сплачених останнім коштів в якості оплати набутих прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014.

Як вже зазначалось раніше, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі №910/12629/16 за позовом ПАТ "Авант-Банк" до ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД про стягнення боргу за Кредитним договором №22/1/14-KL позовні вимоги було задоволено повністю та в мотивувальній частині такого судового рішення підтверджено встановлену згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемність укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015, у зв`язку з чим фактично визнано ПАТ "Авант-Банк" володільцем прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі №760/18297/16-ц було визнано недійсним укладений між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015.

При цьому, із мотивувальної частини вказаного судового рішення вбачається, що судом було встановлено нікчемність вказаного правочину з підстав, встановлених п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Тобто, вказаними судовими рішеннями було встановлено незаконність переходу від ПАТ "Авант-Банк" до ОСОБА_2 прав вимог за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що встановлення незаконності (в т.ч. шляхом визнання в судовому порядку) переходу до ОСОБА_2 прав вимог за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 свідчить про незаконність реалізації особою набутих нею прав в т.ч. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 30.01.2014 та набуття права власності на АЗС, яке в свою чергу мало своїм наслідком припинення в реєстрах записів про іпотеку та обтяження такого майна на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014.

Отже, внесені за наслідками вчинення договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 та наступної реалізації набутих на підставі нього ОСОБА_2 прав зміни до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно АЗС (зокрема, щодо суб`єкта права власності на такий об`єкт; припинення іпотеки та обтяження, які були встановлені на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014) є незаконними.

Наведене в тому числі підтверджується наказами Міністерства юстиції України від 28.04.2016 №1258/8 та від 30.05.2016 №1538/5 про задоволення скарг ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, на виконання яких було внесено зміни до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно АЗС шляхом скасування запису про право власності ОСОБА_2 та скасування записів, вчинених за наслідками реалізацією ОСОБА_2 відповідних прав власності на таку нерухомість (щодо передачі в наступну іпотеку).

З огляду на викладені обставини вбачається, що за наслідками встановлення незаконності переходу до ОСОБА_2 прав вимог за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 (нікчемності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015) було спростовано всі майнові та реєстраційній дії, вчинені за наслідками реалізації ОСОБА_2 набутих ним прав, та поновлено у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на АЗС за ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що записів про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 в державному реєстрі поновлено не було.

Такі обставини було зумовлено не відсутністю правових підстав для цього, а саме сукупністю відсутності: по-перше, належного законодавчого врегулювання питання відновлення запису після його припинення, ознак встановлення незаконності підстав такого припинення, адже не передбачало прямих механізмів такого відновлення; по-друге, повноважень у Міністерства юстиції України на вихід за межі розгляду відповідної скарги, адже розглядаючи скарги ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та приймаючи накази від 28.04.2016 №1258/8 та від 30.05.2016 №1538/5 де-факто встановив незаконність проведення реєстраційних дій за наслідками набуття ОСОБА_2 прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 (першочерговими якими були записи про припинення іпотеки та обтяження за Договором іпотеки від 30.01.2014), однак де-юре міг діяти виключно в межах вимог поданих скарг, які були направлені лише на відновлення запису про право власності ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на АЗС та скасування записів про її обтяження, вчинених за наслідками реалізації ОСОБА_2 набутих ним прав; відсутністю фактичного інтересу у власника (ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД) на відновлення відповідних записів.

Наразі, законодавцем виправлено відповідну прогалину в регулюванні питання відновлення записів за наслідками неправомірного (незаконності підстав) їх виключення, шляхом зазначення в абзаці 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність поновлення записів про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 в державному реєстрі за наслідками встановлення незаконності майнових та реєстраційних дій, які зумовили їх припинення не було наслідком втрати їх чинності.

У відповідності до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто, законодавство не передбачає такої підстави припинення іпотеки як внесення до державного реєстру відповідного запису про припинення іпотеки, адже вчинення такої реєстраційної дії є наслідком, а не правовою підставою припинення іпотеки.

Отже, враховуючи незаконність реєстрації ОСОБА_2 за собою права власності на АЗС за наслідками реалізації набутих прав за Договором іпотеки від 30.01.2014 та відсутність інших підстав для припинення іпотеки за вказаним правочином, встановлених Законом, вбачається, що іпотека згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасовано запис про її припинення, адже встановлення незаконності дій, які мали своїм наслідком внесення до державного реєстру запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

Аналогічний по своїй суті висновок при оцінці чинності іпотеки у випадку визнання незаконними чинників, які зумовили внесення до державного реєстру запису про припинення відповідної іпотеки, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17.

З огляду на викладене вбачається, що Договір іпотеки від 30.01.2014 не припинив своєї дії за наслідками подій, які мали місце в кінці 2015 року та протягом 2016 року (набуття ОСОБА_2 прав за Договором іпотеки від 30.01.2014 та їх реалізація), а відтак, встановлена нею іпотека щодо АЗС продовжувала свою дію з моменту укладення такого правочину та внесення до державного реєстру первісного запису про неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що правовою підставою набуття ТОВ "Євро Інвестментс Груп" права власності на спірне нерухоме майно став укладений ним з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД правочин купівлі-продажу від 12.07.2016.

При цьому, із змісту такого правочину вбачається посилання сторін на те, що будівля АЗС на момент укладення договору купівлі-продажу від 12.07.2016 нікому іншому не продана, не подарована, в найм (оренду) не здана, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі, податковій заставі не перебуває, не передана як внесок до статутного капіталу юридичної особи, інших прав щодо неї у третіх осіб (в тому числі за шлюбним контрактом, договорами найму тощо), як у межах, так і за межами України немає (абз. 1 п. 3.3 такого договору).

Поряд з цим, також зазначено, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.07.2016 будівля АЗС перебуває під іпотекою, а іпотекодержатель дав згоду на відчуження АЗС, про що зазначено у заяві, справжність підпису засвідчено Колесник О.І. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.07.2016 за реєстровим №1248. (абз. 2 п. 3.3 цього договору).

Також слід зазначити, що в наведеному положенні мова йде про укладений між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 договір іпотеки, посвідчений 03.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим №799.

Тобто, будучи обізнаним про незаконність набуття ОСОБА_2 прав вимог за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014, наслідком реалізації яких останнім було внесення до державного реєстру записів про припинення іпотеки та обтяження АЗС згідно такого договору, відновивши за собою в реєстрі запис про право власності на спірну будівлю та скасувавши записи, що перешкоджали розпорядження нею (були внесенні за наслідками незаконного розпорядження ОСОБА_2 таким майном - за наказами Міністерства юстиції України від 28.04.2016 №1258/8 та від 30.05.2016 №1538/5), ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, безумовно усвідомлюючи продовження дії Договору іпотеки від 30.01.2014, передало АЗС в іпотеку іншій особі та відчужило її на користь ТОВ "Євро Інвестментс Груп".

Колегія суддів зауважує, що частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема: передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Положеннями ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді. Відтак, за змістом з`ясованих судами обставин справи іпотека виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав на час укладення Компанією договорів щодо спірного майна, відсутні. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону Украі?ни «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншоі? особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якоі? переи?шло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі и?ого права і несе всі и?ого обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Викладена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2019 у справі № 668/9978/15-ц.

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що Договір іпотеки від 30.01.2014 не припинив своєї дії за наслідками подій, які мали місце в кінці 2015 року та протягом 2016 року, а встановлена ним іпотека та обтяження АЗС продовжували свою дію з моменту укладення такого правочину та внесення до державних реєстрів первісних записів про них.

Крім того, мало місце продовження існування основного зобов`язання, на забезпечення якого і було передано АЗС в іпотеку згідно Договору іпотеки від 30.01.2014, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі №910/12629/16.

В той же час, матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД згоди чинного на момент передачі в іпотеку ОСОБА_1 та відчуження на користь ТОВ "Євро Інвестментс Груп" АЗС іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відсутність згоди чинного іпотекодавця за договором іпотеки від 30.01.2014 на укладення оскаржуваних договорів іпотеки АЗС між ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 від 03.06.2016, а також купівлі-продажу АЗС між ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ТОВ «Євро Інвестментс Груп» від 12.07.2016 є порушенням положень ст. 12 Закону «Про іпотеку», а також положень самого договору іпотеки, що повинно мати наслідком визнання недійсними цих договорів.

Крім того, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Визнання недійсними іпотечного договору від 03.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ «ЕСКО», а також договору купівлі-продажу АЗС між ТОВ «Євро Інвестментс Груп» та ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, як підстав виникнення обтяження та речових прав щодо АЗС для вказаних осіб, має наслідком скасування відповідних реєстраційних записів про іпотеку та обтяження, а також реєстраційного запису про право власності за ТОВ «Євро Інвестментс Груп».

Крім того, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що визнання недійсним іпотечного договору від 03.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» в комплексі з діями ОСОБА_1 , спрямованими на реєстрацію права власності на АЗС у вересні 2019 року в позасудовому порядку з порушенням пріоритетності, свідчить про необхідність задоволення вимоги про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права іпотекодержателя з метою запобігання подальшим посяганням на речові права, що пов`язані з первинною іпотекою на користь позивача.

При цьму, дії ОСОБА_1 , спрямовані на державну реєстрацію права власності 23.09.2019 на АЗС, слід розцінювати як порушення прав позивача станом на дату звернення з позовом. Адже, в протилежному випадку позивач був би позбавлений можливості реалізувати свої права іпотекодержателя, а тому для ефективного захисту порушеного права ТОВ «ФК «Фінєвровектор» необхідним є визнання його іпотекодержателем за договором іпотеки від 30.01.2014, що відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством.

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в рамках розгляду справи №760/18297/16-ц перед судом ставилось питання недійсності укладеного між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ТОВ "Євро Інвестментс Груп" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 - заявлена ОСОБА_2 позовна вимога, однак в її задоволенні було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

При цьому, відмовляючи в задоволенні первісного позову Солом`янський районний суд м. Києва в рішенні від 11.04.2019 у справі №760/18297/16-ц оцінив виключно дії приватного нотаріуса, пов`язані з нотаріальним посвідченням такого правочину та проведенням реєстраційних дій на підставі нього, а також, наявність порушених прав позивача ( ОСОБА_2 ) на звернення до суду з відповідною вимогою, за наслідками проведення чого (встановлення правомірності дій нотаріуса з посвідчення правочину купівлі-продажу майна щодо якого на той момент були відсутні записи про його обтяження; встановлення нікчемності правочину набуття ОСОБА_2 прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014) і було відмовлено в задоволенні такої позовної вимоги.

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні справи №760/18297/16-ц в частині вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 не здійснювалась оцінка такого правочину на предмет застосування до нього визначених ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правових наслідків, що в сукупності з відмовою в задоволенні позову в цій частині рішенням Солом`янського районного суд м. Києва від 11.04.2019 у справі №760/18297/16-ц нівелює можливість породження ним правових наслідків у вигляді неможливості перевірки судом в межах даної справи такого правочину на предмет його законності у відповідності до приписів вказаної норми Закону та застосування наслідків цього.

Також, в апеляційній скарзі відповідач 4 наголошує, що він є добросовісним набувачем такого майна, оскільки на момент вчинення правочину купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 не міг знати про наявні обтяження АЗС іпотекою згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 в силу відсутності відповідних записів у державному реєстрі.

Так, питання набуття прав власності на майно за відсутності записів про його обтяження іпотекою при одночасній чинності такої іпотеки (коли запис було виключено/припинено на незаконних підставах) неодноразово було предметом вирішення Великою Палатою Верховного Суду, яка зазначала, що:

- відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі №48/340);

- однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц);

- добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18);

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3537/17);

- якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек (постанова від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц).

В послідуючому такі висновки, з метою забезпечення єдності судової практики, було конкретизовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 наступним чином:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певного часу відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3537/17). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

З огляду на викладене вбачається, що вирішуючи питання наслідків набуття особою права власності на майно, яке було обтяжено іпотекою, без згоди чинного іпотекодержателя в силу відсутності запису про таку іпотеку, що було наслідком незаконного його припинення, слід виходи із дослідження поведінки такого набувача, за підтвердження добросовісності якої і можливим є висновок про нівелювання сили такої іпотеки.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

Відтак подібні положення щодо обґрунтованого рішення мітяться і у національному законодавстві.

За вказаних обставин слід дійти висновку, що у кожному випадку при вирішенні таких спорів, який розглядається у даній справі у наведеній частині позовних вимог, судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні.

Аналогічні правові підстави викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Дослідивши перебіг спірних правовідносин через призму неможливості ТОВ "Євро Інвестментс Груп" бути обізнаним про реальний стан сукупності правовідносин щодо АЗС, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на переконання суду апеляційної інстанції, досить сумнівним є придбання іноземним товариством нерухомості в Україні, обтяженої іпотекою фізичної особи, за відсутності попереднього дослідження історії перебігу відносин щодо такого майна, яка в свою чергу на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 давала можливість для сумнівів з огляду на низку переходів прав власності та іпотеки і їх скасування (при вчиненні такого правочину з відомостей державних реєстрів вбачалась наявність запису про іпотеку на користь ПАТ "Златобанк" з послідуючою заміною іпотекодержателя на ОСОБА_2 та її припинення в силу набуття права власності на АЗС ОСОБА_2 ; обтяження ОСОБА_2 АЗС іпотеками інших осіб; скасування запису про право власності ОСОБА_2 та вчиненої ним іпотеки на підставі наказів Міністерства юстиції України).

Тобто, розумними та обачними діями покупця при наявності таких обставин було б запитати у продавця тексти відповідних наказів Міністерства юстиції України з метою ознайомлення з перебігом відносин щодо АЗС та вивчення ситуації за якої було скасовано запис про право власності ОСОБА_6 на АЗС, адже таке право було зареєстроване саме за наслідками звернення стягнення останнім на таке майно як предмет іпотеки, а тому очевидним є питання щодо подальшої дії відповідної іпотеки за наслідками скасування процедури звернення стягнення на неї.

Також, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 ціною продажу АЗС було визначено суму у розмірі 3 млн.грн., в той час, як дійсна ринкова вартість такого майна становила близько 30 млн.грн. (на момент укладення Договору іпотеки від 30.01.2014 оцінена у розмірі 28,8 млн.грн.; на момент звернення стягнення ТОВ "ФК "Фінєвровектор" - 30 млн.грн.).

При цьому, купуючи будівлю АЗС ТОВ "Євро Інвестментс Груп" взяло на себе права та обов`язки іпотекодавця такої будівлі за договором іпотеки від 03.06.2016, укладеним між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 , умови якого передбачали, що такою іпотекою забезпечується всі вимоги ОСОБА_1 за договором фінансової допомоги від 08.09.2015, з урахуванням змін та доповнень до такого договору, у тому числі у разі будь-якого збільшення зобов`язань за ним.

Тобто, мають місце обставини при яких іноземна компанія придбала в Україні нерухомість обтяжену іпотекою в рахунок необмеженого зобов`язання, що викликає критичну оцінку в суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що дню відчуження АЗС на користь ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (за день до укладення договору купівлі-продажу від 12.07.2016) передує звернення ПАТ "Авант-Банк" (11.07.2016) до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД про стягнення заборгованості за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014.

Такі обставини в своїй сукупності безумовно вказують на наявність недобросовісної поведінки ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, спрямованої на намагання унеможливити задоволення вимог кредитора за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 за рахунок АЗС шляхом її обтяження новою іпотекою та відчуженням.

Також, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, витягами з відповідних реєстрів, підтверджується, що у даній справі мають місце обставини, при яких фактично продавцем і покупцем та іпотекодержателем нерухомого майна була одна і та сама особа - ОСОБА_1 , яка є у складі власників як ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛСД», так і компанії Healthtour, яка у свою чергу є засновником та власником 100% акцій ТОВ «Євро Інвестментс Груп».

Наведене в сукупності із встановленою недобросовісністю ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (в силу обізнаності останнього про продовження чинності Договору іпотеки від 30.01.2014) виключає можливість для висновку про те, що укладаючи спірні договори іпотеки від 03.06.2016 та купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 ТОВ "Євро Інвестментс Груп" та ОСОБА_1 діяли сумлінно та розумно і не могли не знати про дійсний перебіг відносин щодо АЗС на момент його придбання, адже визначені судом обставини укладення такого договору свідчать про формалізацію його кінцевої мети, а саме - виведення майнв з під іпотеки, встановленої Договором від 30.01.2014 та забезпечення неможливості в подальшому погашення зобов`язань, які виникли за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014, за рахунок АЗС.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування презумпції правомірності набуття майна вільного від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень в межах спірних правовідносин відсутні, адже дійсними обставинами перебігу спірних правовідносин не підтверджується добросовісність покладення ТОВ "Євро Інвестментс Груп" на відсутність записів про іпотеку згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 в державних реєстрах, тобто, не підтверджується, що така особа не знала і не мала знати про існування таких прав і обтяжень.

Надаючи оцінку доводам відповідачів 2 та 4 щодо відсутності правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України № 3866/5 від 03.12.2019 та № 670/5 від 25.02.2020, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Також, рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

14.11.2019 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 24.09.2019 на рішення від 06.09.2019 №№ 48562178, 48566511, 48566641, прийняті державним реєстратором КП "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи О.К. від 30.01.2014 № 10499478, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., від 09.12.2014 № 17839884, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., від 29.12.2015 № 27676315, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А, від 05.03.2016 №28612575 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном М.Б. щодо нежилого будинку АЗС із сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000, рекомендувала:

- скаргу задовольнити частково, скасувати рішення від 06.09.2019 №№ 48562178, 48566641, 48566511 прийняті державним реєстратором Гумуржи О.К., в іншій частині вимог відмовити.

На підставі висновку Комісії від 14.11.2019 прийнято оскаржуваний наказ Міністерства № 3866/5 від 03.12.2019.

Перевіряючи відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів зауважує наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується факт набуття ТОВ "ФК "Фінєвровектор" прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014, про що було повідомлено ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Законність набуття ТОВ "ФК "Фінєвровектор" зазначених прав вимоги була предметом вирішення Солом`янським районним судом м. Києва спору у справі №760/31552/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "ФК "Фінєвровектор", треті особи: ТОВ "Євро Інвестментс Груп", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №20/06-2019/1 від 20.06.2019, за наслідками розгляду якої рішенням від 21.05.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2020, в задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, у вказаних судових рішеннях суди дійшли висновку, що: по-перше, втрата оригіналу іпотечного договору від 30.01.2014 попереднім кредитором - ПАТ "Авант-Банк", про що було розміщене відповідне оголошення ТОВ "ФК "Фінєвровектор" у газеті "Урядовий кур`єр" №213 (6576) від 07.11.2019, не є правовою підставою для висновку про не набуття останнім відповідних прав вимоги за таким правочином, адже попередніми кредиторами було передано необхідний обсяг документів на підтвердження прав вимог до боржника (ТОВ «НВУКФ «ЕСКО») за чинними Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014; по-друге, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на підставі чинного іпотечного договору та відповідно до дійсних договорів відступлення права вимоги та інших документів, які засвідчували право іпотеки щодо нежитлового будинку - АЗС, правомірно відновив державну реєстрацію іпотеки на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014, яка мала вищий пріоритет відносно іпотеки ОСОБА_1 , та зареєстрував себе іпотекодержателем вказаного нерухомого майна.

Отже, в силу приписів ст.ст. 204, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про іпотеку" з урахування положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України матеріалами справи належним чином підтверджується, а учасниками справи не спростовано правомірність набуття ТОВ "ФК "Фінєвровектор" прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 і Договором іпотеки від 30.01.2014 та внесення відомостей про відповідні права (іпотеку) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, із зібраних в матеріалах справи доказів вбачається, що для відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 на користь ТОВ "ФК "Фінєвровектор" останнім було надано державному реєстратору (заява від 06.09.2019): Кредитний договір №22/1/14-KL від 30.01.2014; Договір іпотеки від 30.01.2014 (дублікат); договір про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014; рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі №760/18297/16-ц; рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі №910/12629/16; повідомлення та протокол Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 29.12.2015, який був укладений між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 ; договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №23/04-2019/1 від 23.04.2019; договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №20/06-2019/1 від 20.06.2019.

На переконання суду апеляційної інстанції, наведені документи (в т.ч. безпосередній зміст судових рішень у справах №760/18297/16-ц та №910/12629/16) в сукупності з відомостями державних реєстрів в повній мірі давали державному реєстратору можливість встановити весь обсяг та перебіг правовідносин за Договором іпотеки від 30.01.2014 на момент звернення ТОВ "ФК "Фінєвровектор" до нього, який полягав в тому, що:

- в державному реєстрі було зареєстровано право власності ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на АЗС;

- 30.01.2014 на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014 було внесено записи про іпотеку та обтяження АЗС на користь ПАТ "Златобанк", іпотекодавець - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД;

- 09.12.2014 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014 було внесено зміни до відомостей про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 шляхом визначення іпотекодержателем/обтяжувачем ПАТ "Авант-Банк";

- 29.12.2015 на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 було внесено зміни до відомостей про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 шляхом визначення іпотекодержателем/обтяжувачем ОСОБА_2 ;

- 24.02.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб встановлено ознаки нікчемності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 та застосовано їх наслідки;

- 05.03.2016 на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014, договору відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014, договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015 та вимоги про погашення боргу від 29.01.2016 право власності на АЗС було зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- 05.03.2016 у зв`язку з наведеним припинено записи про іпотеку та обтяження АЗС згідно Договору іпотеки від 30.01.2014;

-05.03.2016 на підставі Договору іпотеки від 05.03.2016 було внесено записи про іпотеку та обтяження АЗС на користь ОСОБА_3 , іпотекодавець - ОСОБА_2 ;

- 24.03.2016 припинення записів про іпотеку та обтяження АЗС на користь ОСОБА_3 ;

- 24.03.2016 на підставі Договору іпотеки від 24.03.2016 було внесено записи про іпотеку та обтяження АЗС на користь ОСОБА_4 , іпотекодавець - ОСОБА_2 ;

- 28.04.2016 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2016 №1258/8 скасовано записи про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2 , про іпотеку за ОСОБА_3 та про іпотеку за ОСОБА_4 ;

- 28.04.2016 у зв`язку з попередніми юридично значимими діями поновлено запис про право власності ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на АЗС;

- 30.05.2016 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 №1538/5 скасовано запис про обтяження АЗС на користь ОСОБА_4 ;

- 03.06.2016 на підставі Договору іпотеки від 03.06.2016 було внесено записи про іпотеку та обтяження АЗС на користь ОСОБА_1 , іпотекодавець - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД;

- 12.07.2016 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна право власності на АЗС було зареєстровано за ТОВ "Євро Інвестменст Груп";

- 12.07.2016 на підставі договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки від 03.06.2016 внесено зміни до записів про іпотеку та обтяження АЗС на користь ОСОБА_1 шляхом визначення боржником ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, а іпотекодавцем - ТОВ "Євро Інвестментс Груп".

- 22.08.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12629/16 підтверджено чинність зобов`язань ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД перед ПАТ "Авант-Банк" за Кредитним договором №22/1/14-KL та нікчемність договору про відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015;

- 11.04.2019 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/18297/16-ц підтверджено незаконність набуття ОСОБА_2 прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 і вчинених в рамках їх реалізації майнових дій (набуття у власність АЗС, її обтяження іпотеками) - фактичне повернення прав вимоги за такими правочинами ПАТ "Авант-Банк";

- 23.04.2019 на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №23/04-2019/1 від 23.04.2019 відбувся перехід прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 від ПАТ "Авант-Банк" до ТОВ "Файненс Компані";

- 20.06.2019 на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №20/06-2019/1 від 20.06.2019 відбувся перехід прав вимоги за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 від ТОВ "Файненс Компані" до ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

Такі обставини перебігу спірних правовідносин надають правові підстави для цілком логічного висновку про те, що:

- чинність іпотеки, встановленої Договором від 30.01.2014 щодо АЗС, не припинялась з моменту внесення первісного запису про неї (30.01.2014);

- припинення записів про іпотеку та обтяження АЗС на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014 мало місце за наслідками незаконного переходу до ОСОБА_2 відповідних прав та подальшої їх реалізації;

- зобов`язання за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014 є чинними;

- ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є належним набувачем прав за такими договорами, у зв`язку з чим дії державного реєстратора, спрямовані на фактичне відновлення відповідних записів про іпотеку та обтяження АЗС на підставі Договору іпотеки від 30.01.2014, які існували до їх незаконного припинення, з визначенням чинного іпотекодержателя/обтяжувача відповідають приписам ст.ст. 10, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже надані йому ТОВ "ФК "Фінєвровектор" документи в сукупності з відомостями реєстрів в повній мірі підтверджували існування таких прав та обтяжень.

При цьому, необхідність в даному випадку існування судового рішення чи наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо припинення іпотеки та обтяження АЗС, які були вчинені в рамках реалізації ОСОБА_2 набутих прав за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014 та Договором іпотеки від 30.01.2014, відсутня, адже такі дії є нікчемними та спростованими фактом визнання незаконним набуття такою особою відповідних прав і їх реалізації, що в тому числі підтверджується наказами Міністерства юстиції України від 28.04.2016 №1258/8 та від 30.05.2016 №1538/5.

Також, як вірно зауважив суд першої інстанції, Станом на дату розгляду скарги ОСОБА_1 у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа № 757/27729/18-ц за позовом ПАТ «Авант-Банк» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання ПАТ «Авант-Банк» з 09.12.2014 іпотекодержателем АЗС, що могло мати наслідком внесення змін до державного реєстру речових прав. Також, позивач повідомив Комісію, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа №640/19555/19 за позовом ТОВ «Файненс Компані» до державного реєстратора КП «Центр правової допомоги та реєстрації» Гумуржи О.К., треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД», ОСОБА_1 , ТОВ «Євро Інвестментс Груп», про визнання протиправним та скасування рішення від 06.09.2019, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аналіз викладених положень законодавства та обставин справи свідчить, що Комісія при прийнятті скарги ОСОБА_1 до розгляду та її безпосередньому розгляді повинна була врахувати обставини того, що оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте, зокрема, на підставі відомостей з судових рішень, а у провадженні судів перебували спори, рішення у яких могли мати наслідком внесення змін до розділу про обтяження щодо АЗС.

Зазначене вище в сукупності свідчить про протиправний характер наказу Міністерства юстиції України № 3866/5 від 03.12.2019 «Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень» за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.09.2019, яким було скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги та реєстрації» Гумуржи О.К. від 06.09.2019 та наявність правових підстав для його скасування.

Крім іншого, 24.01.2020 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України розглянувши скаргу ТОВ "Євро Інвестментс Груп" від 12.12.2019 № 12/12/09 на рішення від 28.11.2019 № 49916998, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. щодо нежилого будинку АЗС із сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000 рекомендувала:

- скаргу задовольнити, скасувати рішення, тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Лігуну А.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі висновку Колегії від 24.01.2020 прийнято оскаржуваний наказ Міністерства № 670/5 від 25.02.2020, яким було скасовано вищезазначене рішення про державну реєстрацію права власності на АЗС за ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» та заблоковано доступ ПН КМНО Лігуна А.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд керувався наступними положеннями законодавства.

Так, частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Підстави для відмови в державній реєстрації прав наведені в ч. 1 ст. 24 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 27.12.2015, для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що іпотекодержатель, відомості про реєстрацію якого наявні у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, має право на державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», якщо він надасть копію письмової вимоги про порушення основного зобов`язання, надіслану боржнику та іпотекодавцю; документ, що підтверджує факт отримання такої вимоги вказаними особи; документи, що підтверджують саме право іпотеки.

Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовано, невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30.01.2014, а судовою колегією, як вже зазначалось, встановлено законність набуття ТОВ "ФК "Фінєвровектор" прав кредитора за таким правочином та прав іпотекодержателя за Договором іпотеки від 30.01.2014, у зв`язку з чим останній в силу приписів ст.ст. 12, 33, 36 Закону України "Про іпотеку" та положень Договору іпотеки від 30.01.2014 набув права на задоволення відповідних вимог за рахунок АЗС у визначеному законодавством порядку.

За змістом п.п. 4.8.1 п. 4.8 Договору іпотеки від 30.01.2014 сторони цього договору дійшли згоди, що це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема, шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на умовах цього пункту іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації визначених наведеними положеннями прав іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за Договором іпотеки від 30.01.2014 шляхом набуття АЗС у свою власність ТОВ "ФК "Фінєвровектор" було подано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лігуну А.І. заяву від 28.11.2019, до якої було додано:

- дублікат Договору іпотеки від 30.01.2014, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №1947;

- договір про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014;

- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №23/04-2019/1 від 23.04.2019;

- договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №20/06-2019/1 від 20.06.2019;

- повідомлення щодо усунення порушень, направлене 06.09.2019 на адресу ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД (№ відправлення 0100172301708, отримано адресатом 17.09.2019), з доказами направлення та отримання;

- повідомлення щодо усунення порушень, направлене 06.09.2019 на адресу місця офіційної реєстрації ТОВ "Євро Інвестментс Груп" у м. Кракові, Польща (№ відправлення 8268815634, отримано адресатом 09.09.2019, з доказами направлення та отримання;

- повідомлення щодо усунення порушень, направлене 06.09.2019 на ім`я директора ТОВ "Євро Інвестментс Груп" за адресою місця офіційної реєстрації товариства у м. Кракові, Польща (№ відправлення 8268815645, отримано адресатом 09.09.2019, з доказами направлення та отримання;

- повідомлення щодо усунення порушень, направлене 06.09.2019 на адресу попереднього місця реєстрації ТОВ "Євро Інвестментс Груп" у м. Люблін, Польща (№ відправлення 8268815660, отримано адресатом 10.09.2019, з доказами направлення та отримання;

- повідомлення щодо усунення порушень, направлене 06.09.2019 на ім`я директора ТОВ "Євро Інвестментс Груп" за адресою попереднього місця реєстрації товариства у м. Люблін, Польща (№ відправлення 8268815656, отримано адресатом 10.09.2019, з доказами направлення та отримання;

- звіт про визначення ринкової вартості АЗС від 21.11.2019;

- протокол загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Фінєвровектор" №1/11 від 22.11.2019.

Здійснивши аналіз зазначених документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" було подано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лігуну А.І. вичерпний обсяг документів, необхідний для проведення держаної реєстрації права на нерухоме майна у відповідності до приписів ст.ст. 35-37 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 10, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п. 12, 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 27.12.2015, та у визначений умовами п. 4.8.1 Договору іпотеки від 30.01.2014 строк (за спливом 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу ТОВ "Євро Інвестментс Груп").

Доводи відповідачів 2 та 4 про те, що надані ТОВ "ФК "Фінєвровектор" докази отримання повідомлень щодо усунення порушень від 06.09.2019 не можуть вважатись належним підтвердженням отримання відповідних попереджень саме ТОВ "Євро Інвестментс Груп", оскільки були отримані невстановленими особами, а не уповноваженими представниками ТОВ "Євро Інвестментс Груп", колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.

Вказані вище доводи скаржників ґрунтуються на тому, що згідно наданих ТОВ "ФК "Фінєвровектор" повідомлень АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 09.09.2019 та 10.09.2019 направлені ним повідомлення щодо усунення порушень були вручені: за авіанакладними №8268815634 та №8268815645 від 06.09.2019 (направлені на адресу місця офіційної реєстрації ТОВ "Євро Інвестментс Груп" у м. Кракові, Польща) - DOMINIAK; за авіанакладною №8268815656 від 06.09.2019 (направлене на адресу попереднього місця реєстрації ТОВ "Євро Інвестментс Груп" у м. Люблін, Польща) - ULRICH HERBERT; за авіанакладною №8268815660 від 06.09.2019 (направлене на адресу попереднього місця реєстрації ТОВ "Євро Інвестментс Груп" у м. Люблін, Польща) - H ULRICH, однак, доказів того, що зазначені особи, які отримали вказані вище відправлення, є представниками або посадовими особами ТОВ "Євро Інвестментс Груп" позивачем не надано, в той час як згідно правил DHL Express перевезень таких відправлень було визначено, що відправлення доставляються на адресу вантажоодержувача, вказану вантажовідправником, але не обов`язково особисто вантажоодержувачу.

Щодо наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає, що жодних заперечень щодо визначеної ТОВ "ФК "Фінєвровектор" адреси місця знаходження ТОВ "Євро Інвестментс Груп" позивачем не заявлено.

У контексті наведеного судова колегія підкреслює, що реєстрація офіційного місцезнаходження особи покладає на неї обов`язок організації своєї діяльності таким чином, щоб будь-яка особа, яка здійснює направлення кореспонденції за такою адресою була впевнена в можливості її отримання виключно адресатом.

Тобто, ризики та наслідки можливого вручення адресованої ТОВ "Євро Інвестментс Груп" кореспонденції за офіційним місцем реєстрації останнього не уповноваженою на це чи взагалі сторонньою особою несе саме товариство.

У контексті наведеного, колегія суддів наголошує, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками поштового зв`язку своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного (наприклад, такі, як квитки про виїзд з території міста чи країни або інші докази, які свідчать про відсутність отримувача за адресою, вказаною в повідомленні про вручення поштового повідомлення).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №639/4278/16-а та від 30.11.2020 у справі № 806/1943/18.

Крім того, судова колегія зауважує, що питання належності направлення та отримання повідомлення про порушення забезпеченого зобов`язання могло б мати значення у випадку заперечень законного власника щодо неотримання відповідного повідомлення та існування у нього реального наміру виконати забезпечене зобов`язання задля збереження свого майна, в той же час, судом встановлено незаконність набуття ТОВ "Євро Інвестментс Груп" права власності на АЗС, а представником останнього не визнаються в цілому права ТОВ "ФК "Фінєвровектор" за Договором іпотеки від 30.01.2014 та наявність встановленого ним забезпечувального зобов`язання.

Отже, прийняте на підставі поданих ТОВ "ФК "Фінєвровектор" документів рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуну А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяження №49916998, на підставі якого внесено до Державного реєстру прав запис №34367979 про право власності ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на АЗС, є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» надало Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лігуну А.І. всі необхідні документи, визначені діючим законодавством, для реєстрації права власності на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» за спливом 60-денного строку з моменту вручення боржнику та іпотекодавцю повідомлення про порушення основного зобов`язання. Викладене свідчить про законність рішення приватного нотаріуса від 28.11.2019 про державну реєстрацію права власності на АЗС, як предмет іпотеки, за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», оскільки останнє прийняте у відповідності до вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав та іпотеку.

Вказані обставини також спростовують висновок Колегіі? Міністерства юстиціі? Украі?ни з розгляду скарг на рішення, діі? або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державноі? реєстраціі?, територіальних органів Міністерства юстиціі? від 24.01.2020 та, відповідно, оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 25.02.2020.

Надаючи оцінку доводам відповідача 4 щодо наявності правових підстав для застосування строків позовної давності у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

За змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.201 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її закінченням за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з доводів відповідача-4, подаючи у грудні 2021 року позов, яким оскаржуються правочини та реєстраційні дії, вчинені у 2016 році, позивач взагалі не коментує пропуск ним трирічного строку позовної давності та не наводить підстав та доказів на підтвердження поважності його пропуску. Строк позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсними певних правочинів, за доводами відповідача-4, сплив 03.06.2019 та 12.07.2019 відповідно.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, місцевий господарський суд вірно вказав, що є важливим встановлення обставин, чи було відомо та чи міг довідатися чинний на той момент кредитор за кредитним та іпотечним договорами від 30.01.2014 про укладення оскаржуваних договорів іпотеки від 03.06.2016 та купівлі-продажу АЗС від 12.07.2016, а також внесення відповідних записів до реєстру речових прав.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Крім того, положеннями статей 263, 264 Цивільного кодексу України передбачено зупинення та переривання позовної давності у відповідних випадках.

Аналогічна правова позиція викадена у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 925/1242/15.

Таким чином, доводи відповідача 4 стосовно не зазначення позивачем у позовній заяви причин пропуску строку давності є необґрунтованими, оскільки на позивача не покладається обов`язок доводити поважність причин пропуску строку позовної давності до того, як відповідач заявить про застосування положень ст. 267 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані ПАТ «Авант-Банк», ані ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» не були сторонами оскаржуваних договорів іпотеки АЗС між ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 від 03.06.2016, а також купівлі-продажу АЗС між ТОВ НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ТОВ «Євро Інвестментс Груп» від 12.07.2016. Тим більше, як встановлено раніше, вказані договори були укладені саме без згоди іпотекодержателя за договором від 30.01.2014.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних можна також дійти висновку, що першим свідченням ознайомлення попереднього кредитора з фактом укладення оскаржуваних договорів є звернення ПАТ «Авант-Банк» у жовтні 2018 року із позовом у рамках справи № 757/27729/18-ц про визнання банку іпотекодержателем.

При цьому, підтвердженням того, що ПАТ «Авант-Банк» не знало про порушення своїх прав є те, що вищезазначений позов було заявлено до ОСОБА_2. та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, а не до ТОВ «Євро Інвестментс Груп», яке вже на той момент було фактичним власником нерухомого майна.

Також, у справі № 760/18297/16-ц, яка розглядалась Солом`янським районним судом м. Києва, ПАТ «Авант-Банк» могло стати відомо про укладення оскаржуваних договорів лише після залучення до справи у якості співвідповідача після звернення ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД із зустрічним позовом від 19.06.2018.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження обставин, за яких до червня 2018 року кредитор за іпотечними зобов`язаннями від 30.01.2014, правонаступником якого є позивач, міг довідатися про укладення договорів іпотеки АЗС між ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 від 03.06.2016, а також купівлі-продажу АЗС між ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ТОВ «Євро Інвестментс Груп» від 12.07.2016.

У постанові від 30.11.2021 у справі №910/256/20 Верховний Суд, вирішуючи питання обґрунтованості/необґрунтованості застосування до спірних правовідносин позовної давності, зокрема вказав, що суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому, саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

У постанові від 29.11.2022 у справі №910/4905/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, зокрема вказав, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання наслідків спливу позовної давності, встановив початок перебігу строку, але не з`ясував та прямо не зазначив конкретно дату, коли такий строк сплив, тому висновок про сплив позовної давності є передчасним. Суд також не надав оцінки поведінці відповідача, як сторони договору, й ознак суперечливої поведінки у реалізації права на оспорювання договору та заперечення таких обставин при вирішенні спору про застосування наслідків недійсності договору, а також вчинення ним дій, що можуть свідчити про визнання свого боргу або іншого обов`язку. Встановлення таких обставин має істотне значення як для визначення обставин переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) так і для вирішення питання поважності причин пропущення позовної давності (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2019 року ТОВ "ФК "Фінєвровектор" звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, ОСОБА_1 , ТОВ «Євро Інвестментс Груп» про:

- визнання ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» іпотекодержателем за Договором іпотеки від 30.01.2014 р., посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 547, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерціи?на фірма «ЕСКО» ЛТД щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 88163280000;

- визнання недійсним договору іпотеки від 03.06.2016 р, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерціи?на фірма «ЕСКО» ЛТД;

- визнання у ОСОБА_1 відсутнім права іпотекодержателя за договором іпотеки від 03.06.2016 р, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень, індекснии? номер: 29898607 від 03.06.2016 18:59:04, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., на підставі якого було внесено запис про іпотеку № 14810126, зареєстрований 03.06.2016 о 13:11:26, щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 1249 від 12.07.2016 р., укладеного між ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерціи?на фірма «ЕСКО» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (EURO INVESTMENTS GROUP);

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень, індекснии? номер: 30428353 від 12.07.2016 21:07:51, прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., на підставі якого було внесено запис про право власності 15362316, зареєстрований 12.07.2016 о 10:25:39 щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000.

При цьому, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31.08.2020 у справі № 760/30077/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.04.2021, позов ТОВ «ФК «Фінєвровектор» задоволено. Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 провадження у справі закрито, повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор», що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Отже, позивач в межах строку позовної давності звертався до суду із позовними вимогами, аналогічними до позовних вимог у даній справі.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому здійснення оцінки питання поважності причин пропуску позовної давності віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Водночас поважними причинами пропущення позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 27.08.2020 у справі №922/1948/19.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, яке повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №909/1165/19, від 02.04.2019 у справі №902/326/16, та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України "№1423 від 23.12.2022), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 30 квітня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

У контексті наведеної правової позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені під час розгляду справи фактичні обставини істотно послаблюють правову позицію відповідачів 3 та 4, зокрема, обставини перебігу спірних правовідносин, якими не підтверджуються добросовісність посилання ТОВ "Євро Інвестментс Груп" на відсутність записів про іпотеку згідно Договору іпотеки від 30.01.2014 у державних реєстрах, та обставини, при яких фактично продавцем і покупцем та іпотекодержателем нерухомого майна була одна і та сама особа - ОСОБА_1 , а також враховуючи, що відповідачі фактично захищаються від позову посиланням на пропуск позовної давності позивачем. Адже за змістом частини третьої статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Норма стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідачів, які захищаються від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/88/22.

Водночас, на думку суду, часовий проміжок між датою укладення спірних договорів та моментом звернення позивача за захистом свого порушеного права у цій справі не порушує принцип правової визначеності, а навпаки, сприяє її досягненню, адже вирішення цього спору усуває й досі триваючий правовий конфлікт щодо визначення дійсного, належного іпотекодержателя, а також щодо визначення особи, яка має право власності на спірний об`єкт.

З урахуванням встановлених вище обставин моменту, з якого позивачу могло стати відомо про порушення його права, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у справі Солом`янським районним судом міста Києва та тривалий час розгляду справи у суді загальної юрисдикції, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, а також враховуючи запровадження карантинних обмежень з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Посилання відповідача 4 на долучені ним до заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності письмові пояснення представника позивача у іншій справі № 760/30077/19, що розглядалась Солом`янським районним судом міста Києва, колегією суддів оцінюються критично, оскільки жодним чином не спростовують зазначених вище висновків суду апеляційної інстанції, до яких колегія суддів прийшла на підставі ґрунтовного та системного аналазу наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності правових підстав для зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду шляхом її доповнення висновками про встановлену законодавством можливість реєстрації прав на підставі дублікату відповідного договору, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Так, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому судовою колегією враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні Господарського суду міста Києва встановлено, що позивачем було надано деравному реєстратору всі необхідні документи для відповідної реєстрації права власності на предмет іпотеки, зокрема, оригінал дублікату договору іпотеки та договорів відступлення права вимоги за цим договором іпотеки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінєвровектор» та зміни рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його мотивувальної частини.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", Міністерство юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп».

4. Справу № 910/21220/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков