Ухвала

від 10.07.2023 по справі 910/21220/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21220/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022

у справі № 910/21220/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД;

2) Міністерства юстиції України;

3) ОСОБА_1 ;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (EURO INVESTMENTS GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна;

2) державний реєстратор Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександр Костянтинович;

3) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович;

4) Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсними договорів та скасування наказів

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04..07.2023 надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (повний текст складено 09.06.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21, подана до Суду 29.06.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.07.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 ГПК України та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Щодо посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає наступне.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник взагалі не зазначив постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання лише на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України без зазначення постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не зазначає яку саме норму/норми права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Суд наголошує, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови у даній справі та зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України з відповідним наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн.

З текстів оскаржуваних рішень (розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень) вбачається, що предметом позову у даній справі є вісім вимог немайнового характеру (визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" іпотекодержателем за Договором іпотеки від 30.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. за реєстровим номером 547, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, РНОНМ: 88163280000; визнання недійсним договору іпотеки від 03.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Науково - Виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29898607 від 03.06.2016 18:59:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідної державної реєстрації іпотеки, номер запису 14810126, зареєстрованої 03.06.2016 13:11:26, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 № 1249, укладений між ТОВ "Науково-Виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (EURO INVESTMENTS GROUP); визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30428353 від 12.07.2016 21:07:51, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., а також відповідну державну реєстрацію прав власності, номер запису 15362316, зареєстрований 12.07.2016 10:25:39 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м.; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.12.2019 № 3866/5 "Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень" за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.09.2019, яким було скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи O.K. від 06.09.2019; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25.02.2020 № 670/5 "Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень" за результатом розгляду скарги TOB "Євро Інвестментс Груп" від 12.12.2019 повністю, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2019 № 49916998, вчинене Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем; визнання у ОСОБА_1 відсутнім права іпотекодержателя за договором іпотеки від 03.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 799, щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилий комплекс - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 позов задоволено.

В касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог до Міністерства юстиції України щодо визнання протиправними та скасування наказів від 03.12.2019 № 3866/5 та від 25.02.2020 № 670/5 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 9 080 грн (2 вимоги немайнового характеру х 2 270 грн) х 200%.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 9 080 грн та надати суду документ, що підтверджує сплату за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Водночас відповідно до ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Однак скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1 ; Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (EURO INVESTMENTS GROUP), приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Колесник Ользі Ігорівні, державному реєстратору Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександру Костянтиновичу, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лігуну Андрію Івановичу, державному підприємству "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Міністерства юстиції України області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України; 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 9 080 грн; 3) докази надіслання копії нової редакції касаційної скарги і доданих до неї документів: Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1 ; Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (EURO INVESTMENTS GROUP), приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Колесник Ользі Ігорівні, державному реєстратору Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександру Костянтиновичу, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лігуну Андрію Івановичу, державному підприємству "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то воно буде розглянуте у випадку усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21220/21 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.