Рішення

від 09.06.2023 по справі 308/648/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/648/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк Україна, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача : Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання дій АТ Альфа-Банк протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття обтяження із зарплатного рахунку, повернення безпідставно списаних коштів та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до АТ Альфа-БанкУкраїна, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання дій АТ Альфа-Банк протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття обтяження із зарплатного рахунку, повернення безпідставно списаних коштів та стягнення моральної шкоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що в грудні 2021 р. ОСОБА_1 відкрив в AT Альфа-Банк Україна рахунок № НОМЕР_1 для зарахування заробітної плати. Пізніше дізнався про те, що на цей рахунок накладено обтяження (арешт) в сумі 77784,57 грн.

Звернувшись на гарячу лінію Альфа-Банк 0800502050, йому повідомили про те, що обтяження накладено приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгієвич.

Після цього, позивач отримав в AT Альфа-Банк Україна довідку про те що рахунок № НОМЕР_1 відкрито для зарахування заробітної плати та довідку з місця роботи про зарахування на цей рахунок заробітної плати в сумі 9574,38 грн. які відніс ОСОБА_2 з відповідним зверненням щодо зняття обтяження з рахунку.

13.12.2021р. ОСОБА_2 надав копію постанови ВП№65730035 щодо зняття арешту з коштів, які надходять для зарахування заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 в Альфа-Банк та одночасно повідомив, про те що оригінал зазначеної постанови направив поштою за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100. 03150. Отримувач:АТ Альфа-Банк Україна.

Позивач вказує на те, що 23.12.2021 року на належний йому рахунок № НОМЕР_1 відкритий в «Альфа-Банк» було зараховано заробітну плату в сумі 9574,38 грн.

Позивач зазначає, що при спробі використати зараховану на картковий рахунок заробітну плату дізнався про те, що її банком було списано, а на обліковому рахунку вже обліковується мінусовий баланс в сумі - 68210,19 грн., хоча від банку жодної інформації про підстави та напрямку списання зарахованої заробітної плати не надходило.

Позивач вказує на те, що він повторно звернувся на гарячу лінію Альфа-Банк, де йому повідомили про те, що обтяження накладено відповідно постанови ВП №60338190, а зняття арешту здійснено відповідно до постанови ВП №65730035, відповідно арешт банком не може бути знято.

06.01.2022р. позивачем було подано скаргу до Ужгородського відділення Альфа Банк №2 з наданням копії постанови ВП №60338190 від 08.06.2021 р. Проте, Альфа Банк відповідь на скаргу не надав та арешт з рахунку не зняв.

Враховуючи те, що зарплатний рахунок № НОМЕР_1 ним було відкрито у грудні 2021 р., Альфа-Банк протиправно наклав арешт на належний йому рахунок відповідно до втративший 08.06.2021 р. чинність постанови ВП №60338190, а відтак позивач вважає, що Альфа Банк безпідставно наклав обтяження на належний йому зарплатний рахунок № НОМЕР_1 та обмежив його конституційне право на користування коштами, отриманими в якості оплати праці в сумі 9574 грн.38 коп. списавши їх з відповідного рахунку.

Позивач зазначає, що поточний або запрплатний рахунок є рахунком, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і є тотожнім вкладному ( депозитному ) рахунку.

Банк є надавачем фінансових послуг, а клієнт споживачем відповідної фінансової послуги або продукту, проте АТ Альфа-Банк обмнжив йому доступ до наявних на рахунку грошей.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, длявідновлення порушенихправ йомудовелосьнеодноразово звертатись до АТАльфа-Банк із зверненнямищодо виконаннявідносно ньоговимог Закону.

Окрім цього, позивач вказав, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що Альфа Банк не мало права встановлювати обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом або умовами обтяження та просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 9574 грн. 38 коп.

Позивач визначаючи розмір завданої моральної шкоди вказує на відсутність у нього інших джерел доходів крім заробітної плати , безпідставно наклавши обтяження на його зарплатний рахунок Альфа Банк позбавив його та його родину джерел до фізичного існування. Відсутність грошей призвело до погіршення відносин у родині, погіршився його психологтчний стан .

З посиланнямна викладене, на положення Конвенціїпро захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, просить суд ухвалити рішення , яким визнати дії АТ Альфа-Банк протиправними, зобов`язати вчинити певні дії щодо зняття обтяження із зарплатного рахунку, повернути безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на зарплатний рахунок та стягнути моральну шкоду в сумі 9574,38 грн.

22.07.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечує, вимоги позовної заяви не визнає та не погоджується з доводами Позивача через їх безпідставність. Зокрема зазначив, що рахунок, який відкритий ОСОБА_1 в банківській установі має статус - «Кошти на вимогу фізичних осіб». За таких обставин, рахунок НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втратили свій цільовий статус заробітної плати. 15.11.2019 року AT «Альфа-Банк» отримало постанову Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Юрія Георгійовича про арешт коштів боржника у ВП №60338190. Відповідно до вищезазначеної постанови було накладено арешт на грошові кошти Позивача на рахунках, які були відкриті у банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. 26.11.2021 року AT «Альфа-Банк» виконало постанову Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Юрія Георгійовича про арешт коштів боржника у ВП №60338190 та наклало арешт на грошові кошти, адже постановою передбачено, що її дія розповсюджується на рахунки, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Постанови про скасування арешту коштів у виконавчому провадженні ВП №60338190 до Банку не надходило. А тому, у Банку відсутні правові підстави для скасування вказаного арешту.

Крім того, зазначив, що 30.12.2021 року AT «Альфа-Банк» отримало від Приватного виконавця виконавчого округуЗакарпатської областіПивоварова ЮріяГеоргійовича постановупро зняття арешту з коштів від 13.12.2021 року у виконавчому провадженні №65730035.

Оскільки станом на 30.12.2021 року в AT «Альфа-Банк» не надходило постанови Приватного виконавця про накладення про арешт коштів у виконавчому провадженні №65730035, а тому виконати вказану постанову Відповідач не міг.

Проте, 28.01.2021 року до AT «Альфа-Банк» надійшла постанова Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Юрія Георгійовича про арешт коштів боржника від 08.12.2021 року у виконавчому провадженні №65730035.

Окрім цього зазначив, що на даний час, дані кошти в розмірі 9 574,38 гривень обліковуються на рахунку ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по особовому рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Що стосується поданого 22.07.2022 року представником відповідача «АТ «Альфа Банк» Григориця В.О. відзиву на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.

14.02.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

27.06.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву не подавав.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до статті 126ЦПК України правона вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Оскільки відповідачем «АТ «Альфа Банк» відзив на позовну заяву подано до суду поза межами встановленого судом строку, протягом якого можуть бути подані відзиви на позовну заяву, поважних причин пропущення строку подачі відзиву судом не встановлено, доказів які б підтверджували поважність пропущення строку на подання відзиву не долучено, клопотання пропродовження процесуальногостроку дляподання відзивуне подавалосьдо суду, а тому відзив слід залишити без розгляду.

Короткий виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання позивач не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи. Подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Надав суду заяву відповідно до якої проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві. Просив суд провести розгляд справи у його відсутності.

Третя особа на стороні позивача - Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання.

08.02.2022 року позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

23.05.2022 року позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.06.2022 року позивачем подано до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

22.07.2022 року представником відповідача подано до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

22.07.2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.

27.02.2023 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

07.03.2023 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

24.03.2023 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

31.01.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

14.02.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

27.06.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звлас-ної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрив в AT Альфа-Банк Україна рахунок № НОМЕР_1 для зарахування заробітної плати.

Як встановленосудом,08.06.2021року приватнимвиконавцем виконавчогоокругу Закарпатськоїобласті ПивоваровимЮ.Г.було направлено ОСОБА_1 копію постановиВП№60338190про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 308/9800/16-к) стягувачу. ( а.с. 11-13)

Із змісту постанови приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. від 08.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що приватним виконавцем Пивоваровим Ю.Г. постановлено зокрема, припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с.12-13).

13.12.2021рокуприватним виконавцемвиконавчого округуЗакарпатської області ПивоваровимЮ.Г.було направлено ОСОБА_1 копію постановиВП№65730035про зняттяарешту зкоштів (виконавчийлист №308/9800/16-к),які надходять для зарахування заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 в Альфа-Банк. ( а.с. 8-10)

У постанові від 13.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. встановлено, що для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, окрім коштів, які знаходяться як соціальні виплати, пенсія, стипендія, заробітна плата. Однак всупереч даномуприпису АТ «Альфа-Банк»накладено арштна коштищо надходятьна рахунок НОМЕР_2 відкритий напрізвище ОСОБА_1 ,як виплатизаробітної плати. Зняти арешт з коштів, які надходять НОМЕР_2 відкритий на прізвище ОСОБА_1 як виплати заробітної плати та в подальшому арешт на такі кошти не накладати та постановлено : зняти арешт з UA843003460000026209909204601, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.9-10)

Відповідно досупровідного листаприватного виконавцяПивоварова Ю.(а.с.8)копія постанови ВП№65730035 щодо зняття арешту з коштів одночасно було направлено поштою за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, 03150 Отримувач:АТ Альфа-Банк Україна.

Як зазначено позивачем в позовній заяві 23.12.2021року на належний йому рахунок № НОМЕР_1 відкритий в «Альфа-Банк» було зараховано заробітну плату в сумі 9574,38 грн. ( а.с. 14)

Відповідно до копії скріншоту з інформацією про поступлення заробітної плати на обліковому рахунку ОСОБА_1 обліковується мінусовий баланс в сумі 68210,19 грн. ( а.с. 14)

Нормативно-правове обґрунтування :

За пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти , що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом внесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону ( в редакції на час прийняття постанови виконавцем) визначено, що Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно дочастин першоїта другої статті68Закону України«Про виконавчепровадження» стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника звертається:1)у разівідсутності вборжника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19травня 2020року усправі №905/361/19 (провадження№ 12-28гс20) викладений висновок, що «стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту,банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання,що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_3 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також ПАТ «ПУМБ», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_3 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Такожарешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів,призначених для виплати заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_3 для виплати заробітної плати своїм працівникам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.Таким чином,не можебути накладенийарешт накошти щоскладають заробітнуплату боржникапісля фактичногоздійснення утриманьіз неїза виконавчимидокументами тана усікошти заробітноїплати боржникапоза межамидозволених закономрозмірів відрахуваньіз такоїзаробітної плати,а якщотакий арештнакладений,то вінмає бутизнятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено : «Оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1. При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов,із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.Доводи ОСОБА_1та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію,що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України"та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я ОСОБА_1, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року в частині арешту коштів за відповідними рахунками НОМЕР_4 в АТ "Державний ощадний банк України" та в АТ "ПУМБ…».

Статтею 43 Конституції Українигарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01липня 1949 року № 95, ратифікована 23 червня 1992року, заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до ч. 1ст.25 ЗУ «Про оплату праці»забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає Законом право громадянина на своєчасне одержання заробітної плати.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Приписи частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для у тримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Як встановлено судом, накладаючи арешт на спірний рахунок, приватний виконавець визначив порядок виконання постанови про арешт коштів боржника, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а саме окрім коштів, які надходять як соціальні виплати , пенсія, стипендія, заробітна плата.

Однак, всупереч даному припису АТ «Альфа-Банк Україна» накладено арешт на грошові кошти що надходять на рахунок НОМЕР_2 відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати, про що зазначено приватним виконавцем у постанові від 13.12.2021 року про зняття арешту з коштів (а.с.9-10).

Отже приватним виконавцем самостійно встановлено факт порушення приписів АТ «Альфа-Банк Україна» щодо накладення арешту на рахунок НОМЕР_2 відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати.

Після встановлення зазначених вище обставин, приватний виконавець виніс постанову від 13.12.2021 року згідно якої постановив зняти арешт з № UA 384003640000026209909204601, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Однак, всупереч даній постанові приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 АТ «АльфаБанк» безпідставно списав заробітну плату в сумі 9574,38 грн.,внаслідок чого 23.12.2021 року на обліковому рахунку заробітної плати ОСОБА_1 обліковується мінусовий баланс в сумі - 68210,19 грн.

Отже, накладення арешту на рахунок, та списання Банком заробітної плати з рахунку на який позивач отримує заробітну плату, яка є його єдиним джерелом доходу, здійснено з порушенням приписів Закону та всупереч постанови виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 та як наслідок поставило ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у останнього інших доходів, крім заробітної плати, матеріали справи не містять.

Арешт вказаного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання АТ «Альфа-Банку» зняти обтяження з рахунку на виконання постанови приватного виконавця від 13.12.2021 року та повернення ОСОБА_1 безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок № НОМЕР_2 .

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами, що АТ «Альфа-Банком» було списано суму в розмірі 9574,38 грн. саме з отриманої боржником заробітної плати, а тому, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що в даному випадку поверненню підлягає вся сума списаних коштів, оскільки вона була стягнута саме за рахунок зарплатного доходу боржника.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9574,38 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23ЦКУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167ЦКУкраїни встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктами 3,9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред`явити позов про її відшкодування.

Суд вважає,що узв`язкуіз стражданнями, яких позивач зазнав у зв`язку із встановленням обмеження права щодо розпорядження його грошовими коштами у виді заробітної плати позивачу була спричинена і моральна шкода. Враховуючисутьпозовнихвимог,тривалість моральнихстраждань позивача, час та зусилля, витрачені для відновленняпорушених прав позивача, необхідність змін звичного способу життя позивачем післяобмеження права щодо розпорядження його грошовими коштами,суд виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливостівизначає розмірморальноїшкоди всумі 9574, 38 грн.,саме такий розмір , який був списаний відповідачем з рахунку , задовольняючи позовні вимоги в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині визнання дій АТ «Альфа Банку» щодо обтяження належного позивачу зарплатного рахунку № UA 384003640000026209909204601 протиправними, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Оскільки АТ «Альфа Банк» не є органом влади чи органом місцевого самоврядування, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді визнання дій протиправними , не передбачено діючим законодавством, як спосіб захисту прав, а відтак позовна вимога про визнаннядій АТ «Альфа Банк» протиправними не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,об`активному табезпосередньомудослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірністькожногодоказуокремо, атакождостатністьівзаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимогі заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумностіта справедливості,оцінюючи належність,допустимість,достовірність тадостатність кожногодоказуокремо,а такождостатність івзаємнийзв`язокв їхсукупності засвоїм внутрішнімпереконанням,щоґрунтується навсебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженнюнаявних усправі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивіввикладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаютьсянавідповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, 1166 , 1167 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк Україна, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача : Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання дій АТ Альфа-Банк протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття обтяження із зарплатного рахунку, повернення безпідставно списаних коштів та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати АТ «Альфа-Банк» зняти обтяження з рахунку НОМЕР_2 на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 року та повернути ОСОБА_1 безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок НОМЕР_2 .

Стягнути зАТ «Альфа-Банк»(місцезнаходження :03150,м.Київ,вул.ВеликаВасильківська,100на користь ОСОБА_1 (місцепроживання : АДРЕСА_1 )завдану моральнушкоду в розмірі 9574,38 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з АТ «Альфа-Банк» (місцезнаходження :03150,м.Київ,вул.ВеликаВасильківська,100 на користь ОСОБА_1 (місцепроживання : АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1984,80 грн.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)учасників справи,апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови судуапеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйомуповногорішення(п.1 ч.2ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасникисправи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 );

Відповідач АТ Альфа-БанкУкраїна (місце знаходження :03150, м.Київ,вул.Велика Васильківська, 100).

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. (місце знаходження : 88000, м.Ужгород,пл. Кирила і Мефодія, 1, оф.41-В)

Дата складання повного тексту судового рішення - 09.06.2023.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца