Постанова

від 19.10.2023 по справі 308/648/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/648/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2023 року (у складі судді Бенци К.К.) за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Альфа-Банк Україна, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, повернення безпідставно списаних коштів і стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у січні 2022 р.

Просив:

-визнати дії відповідача щодо обтяження належного йому зарплатного рахунку № UA 384003640000026209909204601 протиправними;

-зобов`язати відповідача зняти обтяження із рахунку та повернути йому безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний йому зарплатний рахунок № НОМЕР_1 ;

-відшкодувати завдану йому неправомірними діями моральну шкоду в сумі 9574,38 грн.;

-стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 992,40 грн. за вимогу про відшкодування моральної шкоди, загалом 1984,80 грн.

На обґрунтування позовних вимог указав, що в грудні 2021 р. ОСОБА_1 відкрив у відповідача рахунок № НОМЕР_1 для зарахування заробітної плати. Пізніше дізнався про те, що на цей рахунок накладено обтяження (арешт) в сумі 77784,57 грн.

Звернувшись на гарячу лінію відповідача, йому повідомили про те, що обтяження накладено приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г.

Після цього позивач отримав у відповідача довідку про те, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито для зарахування заробітної плати та довідку з місця роботи про зарахування на цей рахунок заробітної плати в сумі 9574,38 грн., які відніс ОСОБА_2 із відповідним зверненням щодо зняття обтяження з рахунку.

13.12.2021 р. ОСОБА_2 надав копію постанови ВП № 65730035 щодо зняття арешту з коштів, які надходять для зарахування заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 в Альфа-Банк та одночасно повідомив, про те що оригінал зазначеної постанови направив поштою за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. 03150. Отримувач:АТ Альфа-Банк Україна.

Позивач указує на те, що 23.12.2021 р. на належний йому рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в «Альфа-Банк», було зараховано заробітну плату в сумі 9574,38 грн.

Зазначає, що при спробі використати зараховану на картковий рахунок заробітну плату дізнався про те, що її банком було списано, а на обліковому рахунку вже обліковується мінусовий баланс в сумі - 68210,19 грн., хоча від банку жодної інформації про підстави та напрямку списання зарахованої заробітної плати не надходило.

Позивач повторно звернувся на гарячу лінію відповідача, де йому повідомили про те, що обтяження накладено відповідно до постанови ВП № 60338190, а зняття арешту здійснено відповідно до постанови ВП № 65730035, відповідно арешт банком не може бути знято.

06.01.2022 р. позивачем було подано скаргу до Ужгородського відділення Альфа Банк №2 із наданням копії постанови ВП № 60338190 від 08.06.2021 р. Проте, відповідач відповідь на скаргу не надав і арешт із рахунку не зняв.

Ураховуючи те, що зарплатний рахунок № НОМЕР_1 ним було відкрито у грудні 2021 р., Альфа-Банк протиправно наклав арешт на належний йому рахунок відповідно до постанови від 08.06.2021 р. ВП № 60338190, яка втратила чинність, а відтак позивач вважає, що відповідач безпідставно наклав обтяження на належний йому зарплатний рахунок № НОМЕР_1 та обмежив його конституційне право на користування коштами, отриманими в якості оплати праці в сумі 9574 грн.38 коп., списавши їх з відповідного рахунку.

Позивач зазначає, що поточний або зарплатний рахунок є рахунком, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і є тотожнім вкладному (депозитному ) рахунку.

Банк є надавачем фінансових послуг, а клієнт споживачем відповідної фінансової послуги або продукту, проте відповідач обмежив йому доступ до наявних на рахунку грошей.

Вважаючи ці дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, для відновлення порушених прав йому довелось неодноразово звертатись до Банку із зверненнями щодо виконання відносно нього вимог Закону.

Окрім цього, позивач вказав, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що Банк не мав права встановлювати обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом або умовами обтяження і просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 9574 грн. 38 коп.

Позивач, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, вказує на відсутність у нього інших джерел доходів окрім заробітної плати, безпідставно наклавши обтяження на його зарплатний рахунок, відповідач позбавив його та його родину джерел до фізичного існування. Відсутність грошей призвело до погіршення відносин у родині, погіршився його психологічний стан.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2023 р. позов задоволено частково. Зобов`язано АТ «Альфа-Банк» зняти обтяження з рахунку НОМЕР_2 на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 р. і повернути ОСОБА_1 безпідставно списану заробітну плату в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок НОМЕР_2 . Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 9574,38 грн. Урешті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1984,80 грн.

АТ «Сенс Банк» (надалі Банк) просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційного скарги зводяться до такого:

-постанова про скасування арешту коштів у виконавчому провадження ВП № 60338190 до Банку не надходило, відповідно в останнього були відсутні правові підстави для скасування арешту;

-рахунок відкритий позивачем у банківський установі має статус «Кошти на вимогу фізичних осіб», відтак позивачем не доведено, що відкритий йому рахунок у Банку має статус «для видачі заробітної плати»;

-у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що рахунок, на який накладено арешт, НОМЕР_2 має відношення до банківської карти № НОМЕР_3 .

Доводів щодо моральної шкоди скарга не містить.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційних вимог Банку. Доводи заперечення зводяться до безпідставності доводів апеляційної скарги.

Суд, задовольняючи позовні вимоги частково виходив із того, що арешт рахунку позивача порушує його право на отримання коштів, необхідних для існування, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання АТ «Альфа-Банку» зняти обтяження із рахунку на виконання постанови приватного виконавця від 13.12.2021 р. і повернення ОСОБА_1 безпідставно списаної заробітної плати в сумі 9574,38 грн. шляхом зарахування на належний ОСОБА_1 зарплатний рахунок № НОМЕР_2 .

У зв`язку зі стражданнями, яких позивач зазнав у зв`язку із встановленням обмеження права щодо розпорядження його грошовими коштами у виді заробітної плати, позивачу була спричинена і моральна шкода. Ураховуючи суть позовних вимог, тривалість моральних страждань позивача, час і зусилля, витрачені для відновлення порушених прав позивача, необхідність змін звичного способу життя позивачем після обмеження права щодо розпорядження його грошовими коштами, суд, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості визначив розмір моральної шкоди в сумі 9574, 38 грн., саме такий розмір, який був списаний відповідачем із рахунку.

Оскільки Банк не є органом влади чи органом місцевого самоврядування, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді визнання дій протиправними, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а відтак позовна вимога про визнання дій АТ «Альфа Банк» протиправними не підлягають до задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини своєї неявки суд не повідомляв. Банком надсилалося клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, однак у задоволенні такого було відмовлено з підстав його невідповідності нормам процесуального права, повторного такого клопотання, після усунення процесуальних недоліків до Закарпатського апеляційного суду не надходило.

Судова повістка, адресована позивачу, повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», позивач у судове засідання не з`явився, однак надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відтак, розгляд справи відбувся без участі сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 відкрив в Банку рахунок № НОМЕР_1 для зарахування заробітної плати.

08.06.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. було направлено ОСОБА_1 копію постанови ВП № 60338190 про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 308/9800/16-к) стягувачу (а.с.11-13).

Зі змісту постанови приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. від 08.06.2021 р. про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що приватним виконавцем Пивоваровим Ю.Г. постановлено зокрема, припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с.12-13).

13.12.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. було направлено ОСОБА_1 копію постанови ВП № 65730035 про зняття арешту з коштів (виконавчий лист № 308/9800/16-к), які надходять для зарахування заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 в Альфа-Банк (а.с.8-10).

У постанові від 13.12.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. встановлено, що для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, окрім коштів, які знаходяться як соціальні виплати, пенсія, стипендія, заробітна плата.

Однак у супереч даному припису АТ «Альфа-Банк» накладено арешт на кошти, що надходять на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати. Зняти арешт із коштів, які надходять на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати та в подальшому арешт на такі кошти не накладати та постановлено: зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.9-10).

Відповідно до супровідного листа приватного виконавця Пивоварова Ю. (а.с.8) копія постанови ВП № 65730035 щодо зняття арешту з коштів одночасно було направлено поштою за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, 03150 Отримувач:АТ Альфа-Банк Україна.

23.12.2021 р. на належний позивачу рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в «Альфа-Банк», було зараховано заробітну плату в сумі 9574,38 грн. (а.с.14).

Відповідно до копії скріншоту з інформацією про поступлення заробітної плати на обліковому рахунку ОСОБА_1 обліковується мінусовий баланс в сумі 68210,19 грн. (а.с.14).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до п.2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч.3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом внесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону (в редакції на час прийняття постанови виконавцем) визначено, що Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зроблений такий висновок: «стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт із усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Із установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_4 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також ПАТ «ПУМБ», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_4 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом із тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно з частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Із наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_4 для виплати заробітної плати своїм працівникам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 р. у справі № 756/8815/20 провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 р. у справі № 211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено: «Оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1. При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Доводи ОСОБА_1та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію,що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України"та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я ОСОБА_1, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках. За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року в частині арешту коштів за відповідними рахунками НОМЕР_5 в АТ "Державний ощадний банк України" та в АТ "ПУМБ…».

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01липня 1949 року № 95, ратифікована 23 червня 1992 року, заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст.25 ЗУ «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає Законом право громадянина на своєчасне одержання заробітної плати.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Приписи частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для у тримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, накладаючи арешт на спірний рахунок, приватний виконавець визначив порядок виконання постанови про арешт коштів боржника, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а саме окрім коштів, які надходять як соціальні виплати, пенсія, стипендія, заробітна плата.

Однак, усупереч даному припису АТ «Альфа-Банк Україна» накладено арешт на грошові кошти, що надходять на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати, про що зазначено приватним виконавцем у постанові від 13.12.2021 р. про зняття арешту з коштів (а.с.9-10).

Отже, приватним виконавцем самостійно встановлено факт порушення приписів АТ «Альфа-Банк Україна» щодо накладення арешту на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на прізвище ОСОБА_1 , як виплати заробітної плати.

Після встановлення зазначених обставин приватний виконавець виніс постанову від 13.12.2021 р., згідно з якою постановив зняти арешт з № UA 384003640000026209909204601, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Однак, усупереч указаній постанові приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 р. АТ «АльфаБанк» безпідставно списав заробітну плату в сумі 9574,38 грн., унаслідок чого 23.12.2021 р. на обліковому рахунку заробітної плати ОСОБА_1 обліковується мінусовий баланс в сумі - 68210,19 грн.

Отже, накладення арешту на рахунок, та списання Банком заробітної плати з рахунку на який позивач отримує заробітну плату, яка є його єдиним джерелом доходу, здійснено з порушенням приписів Закону та всупереч постанови виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 13.12.2021 р. і наслідок цього поставило ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у останнього інших доходів, крім заробітної плати, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Довід апеляційної скарги про те, що постанова про скасування арешту коштів у виконавчому провадженні ВП № 60338190 до Банку не надходила, відповідно в останнього були відсутні правові підстави для скасування арешту, колегія суддів відхиляє у зв`язку з наступним.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. 13.12.2021 р. було винесено постанову про зняття арешту з коштів, які надходять у вигляді заробітної плати на рахунок НОМЕР_2 (а.с.9-10), надіслану таку відповідачу (а.с.11) крім того, сам позивач звертався до Банку із вимогою про зняття арешту із рахунку (а.с.6,7), однак усі ці вимоги були залишені Банком без реагування, і безпідставно накладено арешт на рахунок, в т.ч., який використовується для зарахування заробітної плати (а.с.14).

Довід апеляційної скарги про те, що рахунок відкритий позивачем у банківський установі має статус «Кошти на вимогу фізичних осіб», відтак позивачем не доведено, що відкритий йому рахунок у Банку має статус «для видачі заробітної плати», спростовується матеріалами справи, а саме випискою по рахунку, з якої убачається, що на рахунок НОМЕР_2 поступила саме заробітна плата (а.с.69).

Довід апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що рахунок, на який накладено арешт, НОМЕР_2 має відношення до банківської карти № НОМЕР_3 також спростовується матеріалами справи, а саме довідкою, виданою відповідачем від 06.12.2021 р., із якої убачається, що в Банку позивачем відкрито рахунок НОМЕР_2 (для зарахування у тому числі заробітної плати від Закарпатського ОЛЦ МОЗ України) у валюті «гривня» та оформлено карту № НОМЕР_6 , строк дії карти 30.11.2026 р. (а.с.207).

Отже, позивачем належним і допустимими доказами доведено свої позовні вимоги.

Матеріалами та обставинами справи встановлено, що відповідачем безпідставно накладено арешт на рахунок, який, у т.ч., використовується для зарахування заробітної плати, списано всю суму заробітної плати отриманої позивачем за грудень 2021 р. у рахунок погашення боргу, без належної правової підстави, оскільки арешт із коштів боржника по рахунку НОМЕР_2 було знято 13.12.2021 р., а кошти Банком списано 23.12.2021 р.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального та процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 03 листопада 2023 р.

Судді: