Ухвала

від 09.06.2023 по справі 160/11387/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/11387/22

адміністративне провадження №К/990/19155/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства «Реформжитло» Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі №160/11387/22 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Реформжитло» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним додаток до рішення,

у с т а н о в и в :

У липні 2022 року Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Реформжитло» Дніпровської міської ради, в якому просила визнати протиправним та нечинним додаток до рішення відповідача №284 від 14 лютого 2008 року «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються Міським комунальним підприємством «Реформжитло» у редакції рішення виконкому Дніпровської міської ради від 19 лютого 2019 року №184.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій Комунальне підприємство «Реформжитло» Дніпровської міської ради подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

29 травня 2023 року касаційна скарга Комунального підприємства «Реформжитло» Дніпровської міської ради надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Заявник касаційної скарги зазначив, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18, від 11 червня 2020 року у справі №804/577/18, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18.

Верховний Суд наголошує, що оскаржуючи судове рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Проте у поданій касаційній скарзі скаржником лише зазначено про постанови Верховного Суду та постанову Великої Палати Верховного Суду, їх цитування, однак не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.

Отже, з огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіривши вказану підставу слід наголосити, що лише констатація факту щодо посилання судом апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, без вказівки скаржника від яких саме висновків Верховного Суду, що застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі, потрібно відступити, та відсутності в касаційній скарзі обґрунтованих мотивів необхідності такого відступлення, не є належним викладенням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Насамкінець заявник касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд наголошує, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсилочною нормою, тому обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України, проте заявник конкретного підпункту та частини статті 353 КАС України не зазначив.

З огляду на це, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Скаржник оскаржує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі №160/11387/22.

Як вже було зазначено, касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах 29 травня 2023 року.

В касаційній скарзі заявником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку.

В цьому клопотанні зазначено, що повний текст рішення суду апеляційної інстанції скаржник отримав 23 березня 2023 року.

На підтвердження цьому скаржником надано копію супровідного листа Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року №160/11387/22 (852/244/23) та копію конверта, який містить штриховий кодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 4900099508871.

Верховний Суд, перевіривши штриховий кодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 4900099508871, дійшов висновку, що скаржником дійсно отримано оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції 23 березня 2023 року.

Скаржник надіслав касаційну скаргу засобами поштового зв`язку.

Відповідно до відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті дана касаційна скарга надіслана 30 березня 2023 року, проте отримана Верховним Судом 29 травня 2023 року, тобто майже через два місяці після звернення до відповідного поштового відділення.

Суд звертає увагу, що на конверті, в якому була надіслана касаційна скарга, відсутній штриховий кодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта», який покладений в основу параметрів пошуку, тому з огляду на це, з конверта неможливо встановити коли саме скаржник надіслав касаційну скаргу засобами поштового зв`язку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б дійсно підтверджували, що касаційну скаргу надіслано 30 березня 2023 року.

Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку з належними та допустимими доказами, що підтверджують надіслання скаржником засобами поштового зв`язку касаційної скарги до Верховного Суду 30 березня 2023 року, а також надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Визнати неповажними, зазначені Комунальним підприємством «Реформжитло» Дніпровської міської ради, причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі №160/11387/22.

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Реформжитло» Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі №160/11387/22 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Реформжитло» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним додаток до рішення залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк в частині неподання заяви про поновлення строку з належними та допустимими доказами, що підтверджують надіслання скаржником засобами поштового зв`язку касаційної скарги до Верховного Суду 30 березня 2023 року, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі не викладення обґрунтованих підстав касаційного оскарження - касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

Н.В. Шевцова