Постанова

від 17.05.2023 по справі 2-1855/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-1855/12

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/7056/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Дениса Миколайовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 6 червня 2012 року (суддя Чередніченко Н.П.) про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про виселення, зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні та зміну договору найму, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про зміну договору найму житлового приміщення,

встановив:

у липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28 лютого 2012 року, просила виселити ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 .; зобов`язати ОСОБА_3 надати їй ключі від вхідних дверей вищезазначеної квартири; зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні спірною квартирою; змінити договір найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , виділивши їй в користування кімнату, площею 12,5кв.м.; зобов`язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти з нею окремий договір найму на кімнату, площею 12,5кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ; та стягнути з відповідачів судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що 26 липня 1986 року виконкомом Київської міської ради ОСОБА_4 був виданий ордер №4824 на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Також, в ордер були включені вона та її дочка - ОСОБА_5 . На підставі вказаного ордеру вони заселилися у спірну квартиру. Квартира не приватизована і належить до громадського житлового фонду, має загальну площу 55,7кв.м. і складається із трьох житлових кімнат, площами 18,4кв.м,

10,5кв.м та 12,5кв.м. Кімната площею 18,4кв.м - прохідна, а кімнати площами 12,5кв.м та 10,5кв.м - ізольовані.

Позивачка зазначала, що 25 травня 2007 року розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №603 на неї, у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , переведено особовий рахунок на спірну квартиру. У квартирі зареєстровано три особи: вона, її дочка - ОСОБА_3 та її онук - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у квартирі без її згоди проживає чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , який не є членом її сім`ї та який є співвласником квартири АДРЕСА_3 , в якій він і зареєстрований.

Позивачка стверджувала, що після смерті її першого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 постійно створює конфліктні ситуації, сварки з нею та погрожує їй фізичною розправою. 2 серпня 2010 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , який зареєстрований у АДРЕСА_4 . Після реєстрації вказаного шлюбу відповідачі почали не впускати її до спірної квартири та заявляли, щоб вона переїздила жити до свого чоловіка.

Позивачка посилалася на те, що з приводу таких протиправних дій відповідачів вона неодноразово зверталася із відповідними заявами до Голосіївського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, про що свідчать постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 27 листопада 2009 року, 16 грудня 2009 року, 29 грудня 2009 року, 3 лютого 2010 року, 27 травня 2010 року, 7 та 11 лютого 2011 року.

Позивачка стверджувала, що відповідачізмінили замок у вхідних дверях спірної квартири, а тому вона позбавлена можливості потрапити до квартири, в якій знаходяться всі її речі. З цього приводу вона зверталася із відповідною заявою до ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД, яке обслуговує будинок, в якому знаходиться спірна квартира, її заява була перевірена і 23 червня 2011 року був складений акт про те, що відповідачі змінили замок у вхідних дверях спірної квартири і чинять їй перешкоди у користуванні квартирою.

Також позивачка стверджувала, що вона є наймачем спірної комунальної квартири та власником особового рахунку, однак не може реалізувати своє право на приватизацію. Крім цього, з приводу оплати комунальних послуг в неї з відповідачами постійно виникають суперечки.

Позивачка зазначала, що впродовж проживання у спірній квартирі вона займала кімнату, площею 12,5кв.м. Враховуючи, що житлова площа кватири становить 41кв.м., а в квартирі зареєстровано три особи, то кожен з вказаних осіб має право на користування житловою площею у розмірі 13,66кв.м. Разом з цим, оскільки у спірній квартирі є кімната площею 12,5кв.м., укладення окремого договору найму зазначеної кімнати та проживання її в цій кімнаті не порушить житлових прав інших осіб, зареєстрованих у спірній квартирі.

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила змінити договір найму квартири АДРЕСА_5 ; визнати її наймачем кімнати № НОМЕР_1 , площею 12,5кв.м, а ОСОБА_2 - наймачем кімнати №6, площею 10,5кв.м спірної квартири, кімнату АДРЕСА_6 , площею 18,0кв.м та всі інші побутові приміщення залишити в загальному користуванні; зобов`язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського районну» укласти з нею і ОСОБА_2 договори оренди зазначених житлових приміщень.

Мотивуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_3 посилалася на те, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки через те, що ОСОБА_2 не визнає за нею права самостійного користування спірною квартирою та відмовляється від приватизації квартири або її поділу.

ОСОБА_3 стверджувала, що її чоловік іноді проживає в спірній квартирі, між її

сім`єю, ОСОБА_2 та її чоловіком - ОСОБА_6 протягом тривалого часу продовжуються сварки, непорозуміння, неодноразово траплялися бійки.

ОСОБА_3 вважала, що враховуючи вищевикладене, виникла необхідність в розподілі спірної квартири і вона, з врахуванням рівності її з ОСОБА_2 прав на спірну квартиру, має право на зміну договору найму вказаної квартири і укладення окремого договору найму кімнати, площею 12,5кв.м разом з малолітнім сином.

Також ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу не сплачує будь-які витрати по утриманню спірного житлового приміщення, у зв`язку з чим виникла значна заборгованість, яку вона змушена була погасити за кошти своєї сім`ї.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 6 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про виселення, зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні та зміну договору найму та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про зміну договору найму житлового приміщення, затверджено мирову угодуна наступних умовах:

1. ОСОБА_2 одноосібно користується кімнатою № НОМЕР_2 , площею 10,5кв.м квартири АДРЕСА_7 ;

2. ОСОБА_3 з сином користується кімнатою № НОМЕР_1 , площею 12,5кв.м, квартири АДРЕСА_7 ;

3. Кімната №5, площею 18,4кв.м та всі інші побутові приміщення, а саме: кухня, площею 5,4кв.м, ванна кімната, площею 2,0кв.м, туалетна кімната, площею 1,0кв.м, коридор, площею 5,0кв.м, шафа, площею 0,9кв.м - залишаються в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_3 зобов`язується надати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_7 ;

5. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язуються не чинити перешкоди одна одній в користуванні жилим приміщенням.

Провадження по вказаній цивільній справі закрито.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , який не був учасником даної справи, так як був малолітнім, адвокат Іщенко Д.М., просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду порушує права ОСОБА_1 , оскільки позбавляє його права брати участь у приватизації квартири, яка була предметом мирової угоди.

Адвокат Іщенко Д.М. стверджує, що на основі вищезазначеної мирової угоди Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією винесено розпорядження від 13 листопада 2012 року №782 про укладення договору найму, відповідно до якого розділено договір найму з ОСОБА_2 , яка одна мешкає у кімнаті №6, житловою площею 10,50кв.м та ОСОБА_3 , яка з родиною з двох осіб мешкають у кімнаті № НОМЕР_1 в квартирі АДРЕСА_7 .

Адвокат Іщенко Д.М. зазначає, що мирова угода не вирішила конфлікт, а відповідач вчиняла дії, які були спрямовані на створення нестерпних умов проживання сім`ї ОСОБА_3 , щоб останні або виселились з квартири та відповідач могла нею заволодіти повністю, або погодилися на всі умови ОСОБА_2 та сплатили їй грошову компенсацію, щоб залишитися проживати у спірній квартирі.

Адвокат Іщенко Д.М. зазначає, що 21 вересня 2015 року ОСОБА_2 через

нотаріуса передала заяву ОСОБА_3 про продаж незаконно приватизованої частини спірної квартири та її можливий викуп останньою за 45 000доларів США, що було еквівалентно 973 773грн за курсом НБУ на день написання даної заяви.

Адвокат Іщенко Д.М. посилається на те, що 11 травня 2017 року відповідач звернулась до органу приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про передачу безоплатно у її власність житлової площі спірної квартири, на підставі якої відповідним органом приватизації здійснено розрахунок площі квартири, що приватизується - 25,7кв.м, що становить 46/100 частини. 6 листопада 2017 року ОСОБА_2 подарувала своєму чоловікові - ОСОБА_6 46/100 частини квартири.

Адвокат Іщенко Д.М. вважає, що сторони при укладенні мирової угоди мали на меті мирне співіснування в квартирі АДРЕСА_1 , за принципами добросусідства та поваги один до одного. Натомість ОСОБА_2 та ОСОБА_6 продовжували створювати конфліктні ситуації задля отримання прибутку, вимагали грошові кошти за виділену частину квартири та вчиняли сварки. Крім того, вони жодного дня після укладеної мирової угоди не проживали у спірній квартирі.

Адвокат Іщенко Д.М. стверджує, що приватизувавши, а потім подарувавши 46/100 квартири, що становить 25,7кв.м при загальній площі - 55,6кв.м, ОСОБА_2 порушила умови мирової угоди від 6 червня 2012 року, що прямо суперечить абзацу 9 тексту вказаної угоди, в якому зазначено, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Адвокат Іщенко Д.М. зазначає, що приватизація та дарування майже половини квартири порушує права ОСОБА_1 , який не приймав участі у розгляді справи, оскільки був малолітній та не набув цивільної дієздатності, однак постійно проживав у квартирі, яка була предметом мирової угоди. Разом з цим, у сім`ї ОСОБА_7 залишилося по 18/100 частини квартири, тобто по 9,9кв.м, що не відповідає нормам Житлового кодексу України, Конституції України та іншим нормативно-правовим актам, якими врегульовані житлові права.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.145, 146 150, 151-152, 153 т.2), у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направили до апеляційного суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, інші учасники справи причини неявки суду не повідомили, тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Д.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду з даним позовом у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_1 .

Квартира, загальною площею 55,7кв.м, складалася з трьох кімнат, жилою площею 18,40кв.м, 10,50кв.м та 12,50кв.м. кімната, площею 12,50кв.м є ізольованою, кімната, площею 18,40кв.м - прохідною, кімната, площею 10,20кв.м - за прохідною.

Затверджуючи умови мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують прав інших осіб, мирова угода

укладається в інтересах сторін.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин, при розгляді даної апеляційної скарги апеляційним судом застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу, у редакції, яка діяла на час затвердження судом умов мирової угоди.

Частинами 1 та 3 статті 31 ЦПК України було передбачено, що сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Стаття 175 ЦПК України визначала, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення

про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

У пункті 24 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що мирова угода була підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інші відповідачі - ОСОБА_1 , Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» мирову угоду не підписували.

При цьому Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не мало повноважень на укладення окремого договору найму із мешканцями спірної квартири.

Також мирову угоду не підписувала Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація.

Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

Таким чином, відносини, які виникають у зв`язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативними актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК

Української РСР).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці засновування судами Житлового кодексу Української РСР» було роз`яснено, що в силу статті 61 ЖК Української РСР житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму житлового приміщення. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі статтею 18 ЖК Української РСР належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

За правилом статті 103 ЖК Української РСР договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Заявляючи вимоги про зміну договору найму житлового приміщення ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не притягнули до участі у справі Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію, як належного відповідача за вказаними позовними вимогами.

Дане питання також не було вирішено судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 104 ЖК України, член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення: кухня, коридор, комора тощо, (ч. 1 ст. 63 ЖК України).

Так, у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що в силу статті 104 ЖК Української РСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім`ї, двома і більше сім`ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 54 цього Кодексу. Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворим на їх прохання жилі приміщення надаються на

нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Затверджуючи умови мирової угоди, суд першої інстанції не врахував, що житлова площа спірної квартири складає 41,4кв.м, а відтак на кожного проживаючого у квартирі припадало по 13,80кв.м, у тому числі і на ОСОБА_1 , який на час укладення мирової угоди був малолітнім.

Отже, у користування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_1 повинно було бути виділено жиле приміщення, площею 27,6кв.м, яке спірна квартира не має.

Затвердивши мирову угоду, за умовами якої у користування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_1 виділяється кімната, площею 12,5кв.м, суд першої інстанції порушив вищезазначені норми матеріального права та права малолітнього ОСОБА_1 .

Також суд першої інстанції, затвердивши мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не звернув увагу, що кімната, площею 18,4кв.м є прохідною, а кімната, площею 10,50кв.м - за прохідною, що виключало можливість визначення порядку користування квартирою у спосіб, зазначений у мировій угоді, а також не дозволяло змінити договір найму житлового приміщення.

Виходячи з вищевикладеного, висновок суду першої інстанції, що умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують права інших осіб, є помилковими.

Також суд першої інстанції допустив порушення частини 6 статті 175 ЦПК України, оскільки інтереси малолітнього ОСОБА_1 представляла його законний представник ОСОБА_3 , однак її дії суперечили інтересам малолітнього ОСОБА_1 , житлові умови якого погіршувалися у результаті укладення мирової угоди, а відтак на підставі ч. 6 ст. 175 ЦПК України суд першої інстанції повинен був відмовити у визнанні мирової угоди.

Отже, визнавши мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даній справі, та закривши провадження у справі, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому колегія суддів враховує, що на час постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 був малолітнім, його права представляла законний представник ОСОБА_3 , дії якої суперечили інтересам малолітнього ОСОБА_1 та призвели до порушення його житлових прав, тому ОСОБА_1 має правові підстави після досягнення повноліття на оскарження ухвали суду, що призводить до надання йому можливості захистити свої порушенні права на житло при розгляді справи судом.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Дениса Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 6 червня 2012 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про виселення, зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні та зміну договору найму та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування Житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про зміну договору найму житлового приміщення, направити до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 9 червня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк