Рішення

від 12.06.2023 по справі 755/13524/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/13524/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника Трофимової Г.М. 27.12.2022 через засоби поштового зв`язку звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» заборгованості по заробітній платі у розмірі 5 591,26 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку з 02 вересня 2021 року по день пред`явлення позову у розмірі 122 934,23 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка 12 травня 2021 року була прийнята за сумісництвом бухгалтером до ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД». На підстав наказу про припинення трудового договору (контракту) від 02 вересня 2021 року позивачка звільнена із займаної посади.

Зазначено, що при звільненні позивачці нарахована, але не виплачена заробітна плата. На адресу відповідача ОСОБА_1 направляла лист-вимогу про надання довідки-розрахунку про нараховану та невиплачену заробітну плату, а також накази про прийом на роботу та звільнення, проте відповіді на лист отримано не було.

Вказано, у відповіді на адвокатський запит від 21.10.2022 відповідачем повідомлено, що заробітна плата ОСОБА_1 при звільненні виплачена не була; 07.09.2021 року ОСОБА_1 було надіслано листа за місцем її проживання про необхідність прибути до ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» для отримання заробітної плати; так як вона не з`явилась, 06.10.2021 було повторно відправлено листа (з повідомленням) для отримання заробітної плати, але 09.11.2021 лист повернувся з причини закінчення терміну зберігання.

Зазначено, що жодних листів ОСОБА_1 не отримувала, ніхто з нею не зв`язувався для необхідності виплати розрахунку при звільненні. Відповідно до довідки від 20.10.2022 ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» підтверджено, що позивачка перебувала на посаді заступника головного бухгалтера та при звільненні з нею не проведений розрахунок, що складає: заробітна плата за другу половину серпня у сумі 3 381,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 595,53 грн. та заробітну плату за вересень 2021 року у сумі 614,73 грн., що склало разом 5 591,26 грн.

З посиланням на ст. ст. 116, 117 КЗпП України позивачка просить стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 591,26 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 02.09.2021 по 26.12.2022 у розмірі 122 934,23 грн. з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 364,79 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2022 позовна заява була залишена без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 45).

Ухвалою суду від 24.01.2023 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання (а.с. 55). Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідно повідомлення Укрпошти про вручення рекомендованого поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі з доданими до неї процесуальними документами була отримана відповідачем 19.04.2023.

05.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов поданий через засоби поштового зв`язку 03.05.2023, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх передчасність. Зазначено, що 12.05.2021 позивачку було прийнято на роботу до товариства за сумісництвом заступником головного бухгалтера та звільнено наказом від 02.09.2021 із займаної посади за власним бажанням. У день звільнення 02.09.2021 позивачка була відсутня на робочому місці з 13.00 год. по 18 год. 10 хв. без поважної причини, що підтверджується відповідним актом. Оскільки працівник в період трудових відносин із товариством отримував заробітну плату виключно готівкою, відповідно відомостей про виплату готівки, та при звільненні був відсутнім на робочому місці, тому було прийняте рішення задепонувати розрахункові і повідомити працівника про необхідність їх отримання. На адресу позивачки 07.09.2021 товариство скерувало простий лист № 07/09 з повідомленням з`явитись для отримання розрахункових, у подальшому повторно надсилало лист від 06.10.2021 рекомендованим поштовим відправленням, також у відповіді на адвокатський запит представника позивачки товариство листом № 3 від 21.10.2022 просило адвоката Г.М. Трофимову посприяти в інформуванні працівника щодо необхідності отримати розрахункові, проте позивачка жодним чином не відреагувала на вжиті товариством заходи та не зверталась до відповідача за розрахунковими. Товариство не отримувало від позивачки жодних листів. Наданий позивачкою опис вкладення до листа з оголошеною цінністю за відсутності чека (розрахункової квитанції) та відповідної накладної не є належним доказом надіслання відповідачу листа-вимоги від 10.09.2021. Також позивачка при зверненні до суду з цим позовом пропустила строк позовної давності, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Заявлені до стягнення витрати на правову допомогу є завищеними та не підтвердженими.

12.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка просить задовольнити позов, у якому зазначила, що не погоджується з доводами відповідача та викладеними у відзиві обставинами і правовою оцінкою. Зазначила, що вона працювала за сумісництвом на 0,5 ставки - 4 години на день, тому в робочий час з 13.00 на робочому місці її не повинно було бути.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про плату праці», законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Встановлено, що з 12.05.2021 позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» на посаду заступника головного бухгалтера за сумісництвом, що підтверджується наказом (розпорядженням) № БП000000005-0000000128 від 11.05.2021 (а.с. 21).

Відповідно наказу (розпорядження) № БП000000006-0000000128 про припинення трудового договору (контракту) від 30.08.2021 ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД», позивачка звільнена з роботи за власним бажанням 02 вересня 2021 року (а.с. 22).

Згідно довідки ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» від 20.10.2022 № БП000000004, ОСОБА_1 працювала в товаристві з 12.05.2021 по 02.09.2021, заробітну плату ОСОБА_1 за другу половину серпня у сумі 3 381,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 595,53 грн. та заробітну плату за вересень 2021 року у сумі 614,73 грн., що склало разом 5 591,26 грн., було депоновано (а.с. 28).

Сторона відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що за весь період трудових відносин з товариством позивачка отримувала заробітну плату виключно готівкою та при звільненні була відсутньою на робочому місці, тому ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» було прийняте рішення задепонувати розрахункові кошти та повідомити працівника про необхідність їх отримання. На підтвердження цих обставин відповідачем надано копії: акту про відсутність на робочому місці із засвідченням того, що заступник головного бухгалтера ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 02.09.2021 з 13.00 год. по 18.10 год. без поважної причини; відомостей на виплату готівки за травень-серпень 2021 з додатками щодо отримання заробітної плати працівниками під підпис про одержання, включаючи ОСОБА_1 ; відомостей на виплату готівки за серпень 2021, за вересень 2021 з додатками із записами про депонування сум ОСОБА_1 - 4 976,53 грн., 614,73 грн.; реєстрів депонованої заробітної плати за серпень, вересень 2021 із записами про дату виникнення заборгованості ОСОБА_1 02.09.2021 сум не виданої заробітної плати 4 976,53 грн., 614,73 грн.; листа ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» на адресу ОСОБА_1 від 07.09.2021 № 07/09 з проханням прибути до товариства для отримання розрахунку у зв`язку з тим, що позивачка не з`явилась для отримання заробітної плати (розрахункових при звільненні) 02 вересня 2021; наказу ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» № 5/10 від 05.10.2021 «Про заходи щодо забезпечення видачі заробітної плати ОСОБА_1 » про зняття додаткової готівки у сумі 5 591,26 грн. під час виплати заробітної плати за другу половину вересня 2021 співробітникам товариства; листа ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» на адресу ОСОБА_1 від 06.10.2021 № 20/6 з повторним проханням прибути до товариства для отримання розрахунку у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явилась для отримання заробітної плати (розрахункових при звільненні) 02 вересня 2021; конверту відправника ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» з довідкою Укрпошти про повернення поштового відправлення 09.11.2021 за закінченням терміну зберігання; наказу ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» № 11/10 від 11.10.2021 «Про заходи щодо забезпечення видачі заробітної плати ОСОБА_1 » про залишення готівки в касі до 18.10.2021 з метою забезпечення виплати заробітної плати ОСОБА_1 якій відправлено повідомлення - запрошення для отримання заробітної плати; відповіді адвокату Трофимовій Г.М. від 21.10.2022 № 3 на адвокатський запит з наданням інформації стосовно ОСОБА_1 з проханням посприяти в інформуванні ОСОБА_1 щодо необхідності з`явитися до ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» для отримання розрахункових.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати врегульовано ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно частини 1 ст. 47 КЗпП України у редакції чинній на дату звільнення позивачки, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ст. 116 КЗпП України у редакції чинній на дату звільнення позивачки, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, судом безспірно встановлено, що заборгованість роботодавця ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» перед позивачкою по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку на дату звільнення останньої становить у розмірі 5 591,26 грн.

Суд критично відноситься до доводів відповідача, що при звільненні позивачка була відсутня на роботі, оскільки у складеному співробітниками ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» акті про відсутність на робочому місці зазначено, що 02.09.2021 ОСОБА_1 була відсутня у період часу з 13.00 по 18.10 год. Натомість, цей акт не є належним, достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту, що позивачка у день звільнення не працювала, оскільки ОСОБА_1 була працевлаштована в товаристві за сумісництвом, при цьому суду не надано жодних документів стосовно визначеного позивачці графіку роботи, встановленого режиму праці тощо, на підтвердження обставин, що позивачка мала працювати у день її звільнення після 13.00 год. до кінця робочого дня.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі у розмірі 5 591,26 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, у зв`язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку з позивачкою в день її звільнення, наявні правові підстави для застосування матеріальної відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Позивачкою заявлено до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 122 934,23 грн., що включає період з 02.09.2021 по дату подачі позову - 26.12.2022, з розрахунку середньоденної заробітної плати 364,79 грн.

Статтею 117 КЗпП України у редакції на час подання позову до суду визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, яким обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, набрав чинності 19.07.2022 року, тобто до подання цього позову до суду.

Відповідно пункту 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (з наступними змінами та доповненнями), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 зі змінами та доповненнями, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, заробітна плата ОСОБА_1 в ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД», код ЄДРПОУ 36240869, за липень 2021 року становить у розмірі 8 400,00 грн., за серпень 2021 року - 10 382,02 грн. (а.с. 30).

Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить 436 грн. 79 коп. (без відрахувань обов`язкових до сплати в бюджет платежів) ((8 400,00 + 10 382,02) : (22 (робочі дні липня 2021) + 21 (робочі дні серпня 2021)).

Період шість місяців з дня звільнення позивачки, як визначено нормою ст. 117 КЗпП України у редакції чинній на дату подання позову, а саме з 03.09.2021 по 03.03.2022 включає 126 робочих дні.

У зв`язку з цим, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за шість місяців складає у розмірі 55 035,54 грн. (436,79 грн. х 126 дні).

При цьому суд також бере до уваги наступні обставини.

Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, зазначивши що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22), від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), від 25 січня 2023 року у справі № 361/4575/20 (провадження № 61-21416св21).

За нормою ст. 24 Закону України «Про оплату праці» у редакції чинній на період працевлаштування позивачки на підприємстві відповідача, виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Як убачається із наявних у справі доказів, заробітну плату позивачка отримувала в ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» готівковими коштами за відомостями на виплату готівки під підпис про одержання за списком працівників.

За змістом листа-вимоги від 10.09.2021 до директора ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД», позивачка просила надати їй довідку-розрахунок про нараховану та невиплачену заробітну плату, копії наказів про прийом на роботу і про звільнення, вказуючи поштову адресу для направлення запитуваних документів. Доказів щодо отримання відповідачем чи повернення позивачці без вручення цього листа матеріали справи не містять, натомість, відповідачем заперечуються обставини отримання вказаного звернення.

При цьому суду також не надано жодних доказів того, що позивачка письмово інформувала роботодавця щодо наявного у неї номеру банківського рахунку на який слід перераховувати виплати по заробітній платі чи надавала відповідачу відповідний дозвіл здійснювати їй виплату заробітної плати поштовими переказами. За таких обставин відповідач був позбавлений можливості переказати ОСОБА_1 нараховані до виплати суми, до того ж, ТОВ «Бізнес Плюс ЛТД» вживало заходи для виплати позивачці нарахованих у зв`язку зі звільненням коштів заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку шляхом надіслання ОСОБА_1 листів з проханням отримати вказані кошти.

Суд, беручи до уваги наведені вище обставини, керуючись принципами справедливості, пропорційності, розумності, дотримання балансу між інтересами працівника та роботодавця, ураховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, дії позивачки та відповідача, характер заборгованості, вважає, що стягнення з відповідача повного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні буде непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.

У даному випадку суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи й критеріям, вказаним у наведений вище постанові Великої Палати Верховного Суду, буде визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачці коштів у сумі 5 591,26 грн., що відповідає сумі заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково.

Доводи сторони відповідача про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно частини 1 ст. 233 КЗпП України у редакції на час подання позову, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

На час звільнення позивачки частина 1 ст. 233 КЗпП України була викладена у наступній редакції - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс12) зазначила, що до вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22).

Як зазначено вище, між сторонами існували фактичні трудові відносини у період з 12.05.2021 по 02.09.2021 та при звільненні ОСОБА_1 роботодавець повинен був провести з нею повний розрахунок, що не було зроблено.

З позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулася до суду 27.12.2022, оскільки повний розрахунок з нею не був проведений.

У зв`язку з тим, що розрахунок про звільненні з позивачкою не проведений, тому тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України, не пропущений.

За нормою частини 1, пункту 3 частини 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на загальну суму 11 182,52 грн., в порядку розподілу між сторонами судових витрат, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн., що становить мінімальний розмір, визначений на дату звернення до суду з позовною заявою майнового характеру.

Також позивачка просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позов поданий представником позивачки адвокатом Трофимовою Г.М., на підтвердження повноважень якої надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1046527, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 23/09/22 від 23.09.2022; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виданого на ім`я Трофимової Г.М. (а.с. 38, 39).

Також до позову додано копії: Договору № 20092211 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.09.2022 укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги» та позивачкою ОСОБА_1 , пунктами 1.2, 3.1 якого визначено надання юридичних послуг з підготовки проекту заяви та адвокатського запиту з виїздом - розмір оплати 7 000 грн.; Договору № 20092209 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.09.2022 укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги» та позивачкою ОСОБА_1 , пунктами 1.2, 3.1 якого визначено підготовку проекту скарги до трудової інспекції - розмір оплати 3 000 грн.; Договору № 20092210 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.09.2022 укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги» та позивачкою ОСОБА_1 , пунктами 1.2, 3.1 якого визначено виїзд в судове засідання - розмір оплати 5 000 грн.; Договору № 20092212 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.09.2022 укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги» та позивачкою ОСОБА_1 , пунктами 1.2, 3.1 якого визначено підготовку проекту позовної заяви та заяви про забезпечення позову - розмір оплати 5 000 грн. (а.с. 34-37).

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За вимогами частини 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. стороною позивача не надано жодних доказів щодо понесення таких витрат, також відсутній опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не надано укладеного між позивачкою та адвокатом договору про надання правої допомогти із визначенням у ньому розміру гонорару адвоката, разом з тим, у ордері виданому адвокату Трофимовій Г.М. на представництво інтересів позивачки йдеться посилання на договір на надання безоплатної правової допомоги.

Копії вищевказаних договорів від 20.09.2022 із зазначенням у них розміру оплати за виконання юридичних послуг не є доказами про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, так як надані договори укладені з товариством з обмеженою відповідальністю, а не з адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро чи адвокатом, що давало б підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно норм ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, оскільки такі витрати стягуються за надання правничої допомоги саме адвоката.

За правилами частин 1, 3 ст. 12, частин 1, 5 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 83, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 7, 24 Закону України «Про плату праці», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 зі змінами та доповненнями, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 127, 133, 137, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5 591,26 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 5 591,26 грн., а всього 11 182 (одинадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 52 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Плюс ЛТД», місце знаходження: 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36240869.

Судове рішення складено 12.06.2023.

Суддя