Постанова

від 31.05.2023 по справі 380/14877/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Мричко Н.І.

31 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14877/22 пров. № А/857/7433/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.

представника апелянта: Наконечної О.М.

представника позивача: Левкович Т.В.

представника третьої особи 1: Саракун Ю.М.

представника третьої особи 2: Мельник Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/14877/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, громадська організація "Кращий Сихів" про визнання протиправним та скасування ухвали, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської міської ради у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу №2382 від 29.09.2022р. "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010р. № 3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова" в частині доповнення додатку до ухвали Львівської міської ради №3722 від 08.07.2010р. "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова" пунктом про Сквер на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки 0,0670 га.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Львівська міська рада подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити повністю.

Представник апелянта, Наконечна О.М., в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.

Представник позивача, Левкович Т.В., просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Саракун Ю.М. , Мельник Л.Я. апеляційну скаргу підтримали та просили суд таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

06.11.2008р. ФОП ОСОБА_1 придбав будівлю кафе під літ "А"-1" площею 82,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу.

12.04.2010р. ФОП ОСОБА_1 та Львівська міська рада уклали договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 (кад.№ 4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га) строком на 10 років до 28.01.2020р.

28.04.2021р. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/894/20 суд задовольнив позов ФОП ОСОБА_1 та визнав поновленим договір оренди землі від 12.04.2020р. та відповідно визнав укладеною додаткову угоду № 1 від 29.10.2019р. до договору оренди землі від 12.04.2010р.

Із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308571616 від 31.08.2022р. видно, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010р закінчується 28.01.2030р.

01.07.2013р. позивач отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе на підставі наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №197 від 01.07.2013р.

03.02.2014р ФОП ОСОБА_1 отримав позитивний висновок ДП "Укрдержбудекспертиза" на підставі експертного звіту № 14-0020-14 щодо "будівництва торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе".

28.04.2014р. позивач отримав дозвіл Сихівської районної адміністрації ЛМР №29 на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт із влаштування будівельного майданчика.

15.05.2014р. Розпорядженням №197 Сихівської районної адміністрації ЛМР призупинено дію дозволу №29 від 28.04.2014р.

20.03.2015р. Постановою Сихівського районного суду міста Львова у справі № 464/5545/14-а вказане розпорядження визнано протиправним та скасовано.

03.06.2014р. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєструвала декларацію №ЛВ083141540603 про початок виконання будівельних робіт "Будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе у м. Львові".

10.07.2014р. Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №197 від 01.07.2013р. щодо затвердження містобудівних умов та обмежень скасовано на підставі Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №501.

26.04.2017р. Постановою Галицького районного суду міста Львова у справі №461/488/16-а визнано протиправним та скасовано Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №501 від 10.07.2014р.

ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

06.09.2019р. ФОП ОСОБА_1 отримав позитивний висновок ДП "Укрдержбудекспертиза" на підставі експертного звіту № 14-1739-19 щодо "Будівництва торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе" у зв`язку із коригуванням робочого проекту.

31.08.2022р за позивачем зареєстровано речове право на незавершене будівництво торгового комплексу літ. Б-2 (22% готовності), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

29.09.2022р. Львівська міська рада прийняла ухвалу "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010р. №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м.Львова" № 2382, якою, розглянувши звернення Сихівської районної адміністрації від 12.09.2022 № 4-34-24591, рішення виконавчого комітету від 30.08.2022 №758 "Про заходи безпеки навколо території ЗСШ № 98", з метою збільшення скверів Сихівського району внесла зміни у додаток до ухвали міської ради від 08.07.2010р. №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м.Львова", доповнивши пунктами з відповідними порядковими номерами у такій редакції: Сквер на АДРЕСА_3 0,0040 га.

Із змісту інформаційної записки до проекту ухвали "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010р. №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м.Львова", плану, що доданий до проекту ухвали та плану, кадастрового плану земельної ділянки, яка передається в оренду у АДРЕСА_2 , що є додатками до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010р., видно, що передана ОСОБА_1 земельна ділянка в оренду та земельна ділянка (ділянка 1), площею 0,0670 га, що включена Львівською міською радою до переліку скверів Сихівського району, є одним і тим самим об`єктом.

ч. 2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

ч.1 ст.140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видно, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

п."а"-"в" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

В ст.38 Земельного кодексу України видно, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Із змісту ст.ст.50, 51 Земельного кодексу України видно, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. (ч.1 ст.83 Земельного кодексу України).

ст.78 Земельного кодексу визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Стосовно доводів апелянта про те, що власником спірної земельної ділянки на АДРЕСА_2 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ч.ч.1,2 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Із змісту договору оренди землі від 12.04.2010р., видно що земельна ділянка, яка знаходиться у АДРЕСА_2 передана ОСОБА_1 в строкове платне користування для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину (кадастровий №4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га, у тому числі під забудову - 0,0093 га, під твердим покриттям - 0,0311 га, під рослинним покривом - 0,0266га). Цільове призначення цієї земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Львівська міська рада прийнявши оспорювану ухвалу, включив до переліку скверів Сихівського району, зокрема, спірну земельну ділянку площею 0,0670 га, яка належить ФОП ОСОБА_1 на праві оренди на підставі договору оренди землі від 12.04.2010р., який поновлений у судовому порядку до 28 січня 2030 р. , що в свою чергу також підтверджується відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308571616 від 31.08.2022р.

Отже, приймаючи оспорювану в частині ухвалу, Львівська міська рада прямо порушив право ФОП ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою та речове право на незавершене будівництво.

ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що збереження чинності ухвали Львівської міської ради в частині надання спірній земельній ділянці статусу скверу призводить до порушення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до цієї статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права - права на мирне володіння майном.

Право оренди є "майном" у розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Має місце втручання у це право, що виявилося у вилученні цієї земельної ділянки і, як наслідок, неможливості використання її за призначенням для будівництва, у зв`язку із віднесенням такої до скверу.

Порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, не може залишатися поза увагою Суду, оскільки може призвести до невиконання державою своїх міжнародних зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також звернути увагу апелянта і на те, що якщо орендодавець, в даному випадку Львівська міська рада, вважає, що договір не відповідає його інтересам, він може ставити питання про розірвання договору.

Однак, під час дії договору оренди земельної ділянки орендодавець не має права вчиняти дії (приймати рішення), які перешкоджають орендарю використовувати її за призначенням.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.09.2019р. у справі №826/5391/16, від 28.05.2021р. у справі №640/20449/19, від 23.09.2021р. у справі №826/3637/18.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що Львівська міська рада не зверталась до суду із позовом про розірвання договору оренди, оскільки таких доказів не надану суду.

Стосовно покликань апелянта на те, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 розміщена у зоні Р-3 - рекреаційні зони озеленених територій загального користування, відповідно до плану зонування території Сихівського району, затвердженого ухвалою міської ради від 18.09.2014р. №3840 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівські райони» з урахуванням такого, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

В оспорюваному рішенні не обумовлено ні про дату, строки, облаштування скверу. Тобто, поставлено позивача у становище правової невизначеності, оскільки останній, за відсутності доказів протилежного, є добросовісним орендарем та користувачем цієї земельної ділянки.

З приводу документів, на підставі яких прийнято оспорювану ухвалу, такими були - звернення Сихівської районної адміністрації від 12.09.2022р. № 4-34-24591 та рішення виконавчого комітету "Про заходи безпеки навколо території ЗСШ №98" від 30.08.2022р. № 758.

Щодо рішення виконавчого комітету від 30.08.2022р. №758 "Про заходи безпеки навколо території ЗСШ №98", ухвалою Львівського окружного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 02.09.2022р. у провадженні № ЗД/380/20/22 (набрала законної сили 02.09.2022р.) зупинено його дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Цю ухвалу суду про забезпечення позову допущено до негайного виконання.

Тобто, станом на момент прийняття оспорюваної ухвали (29.09.2022р.) дія рішення виконавчого комітету "Про заходи безпеки навколо території ЗСШ №98" від 30.08.2022р. №758 зупинена ухвалою Львівського окружного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 02.09.2022р. (провадження № ЗД/380/20/22), що позбавляло Львівську міську раду права приймати будь-які рішення на підставі цього рішення виконавчого комітету.

Стосовно звернення Сихівської районної адміністрації від 12.09.2022р. № 4-34-24591, в такому міститься прохання до Львівського міського голови включити в перелік скверів земельні ділянки для збереження та використання скверів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення Сихівської районної адміністрації від 12.09.2022р. № 4-34-24591 прохального характеру не може бути підставою для позбавлення позивача права оренди землі та речового права на незавершене будівництво та легалізовувати індивідуальний акт Львівської міської ради, який суперечить нормам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та норм національного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської міської ради діяв не в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/14877/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 12.06.2023р.