Ухвала

від 17.12.2024 по справі 380/14877/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа №380/14877/22

адміністративне провадження № К/990/23702/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівської міської ради

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 (головуючий суддя Мричко Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді Хобор Р.Б., Шавель В.М.)

у справі №380/14877/22

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Львівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Громадська організація «Кращий Сихів»,

про визнання протиправним та скасування ухвали,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської міської ради , в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2382 від 29.09.2022 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3722 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова» в частині доповнення додатку до ухвали Львівської міської ради №3722 від 08.07.2010 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова» пунктом про Сквер на просп. Червоної Калини, 109 (ділянка 1), орієнтовною площею земельної ділянки 0,0670 га.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023, позов задовольнив повністю:

- Визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради № 2382 від 29.09.2022 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3722 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова» в частині доповнення додатку до ухвали Львівської міської ради № 3722 від 08.07.2010 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова» пунктом про Сквер на АДРЕСА_1 ), орієнтовною площею земельної ділянки 0,0670 га.

- Стягнув з Львівської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. 06.11.2008 на підставі договору купівлі-продажу будівлі кафе ФОП ОСОБА_1 придбав будівлю кафе під літ «А»-1" площею 82,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

3.2. 12.04.2010 між ФОП ОСОБА_1 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки на АДРЕСА_2 (кад.№ 4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га) строком на 10 років до 28.01.2020.

3.3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 позов ФОП ОСОБА_1 у справі №914/894/20 задоволено та визнано поновленим договір оренди землі, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі (рішення набрало законної сили 10.08.2021).

3.4. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308571616 від 31.08.2022 строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010 закінчується 28.01.2030.

3.5. 01.07.2013 ФОП ОСОБА_1 отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе на підставі наказу департаменту містобудування Львівської міської ради №197 від 01.07.2013.

3.6. 03.02.2014 ФОП ОСОБА_1 отримав позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза» на підставі експертного звіту № 14-0020-14 щодо «будівництва торгового комплексу на АДРЕСА_2 із знесенням будівлі кафе».

3.7. 28.04.2014 ФОП ОСОБА_1 отримав дозвіл Сихівської райадміністрації ЛМР №29 на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт із влаштування будівельного майданчика.

3.8. 15.05.2014 призупинено дію дозволу №29 від 28.04.2014 на підставі розпорядження Сихівської райадміністрації ЛМР №197 (визнано протиправним та скасовано постановою Сихівського районного суду міста Львова від 20.03.2015 у справі № 464/5545/14-а (набрала законної сили).

3.9. 03.06.2014 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №ЛВ083141540603 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_2 зі знесенням будівлі кафе у м. Львові».

3.10. 10.07.2014 скасовано наказ департаменту містобудування Львівської міської ради №197 від 01.07.2013 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №501.

3.11. 26.04.2017 постановою Галицького районного суду міста Львова від 26.04.2017 у справі №461/488/16-а визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №501 від 10.07.2014 (постанова набрала законної сили 06.05.2017).

3.12. 06.09.2019 ФОП ОСОБА_1 отримав позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза» на підставі експертного звіту № 14-1739-19 щодо «Будівництва торгового комплексу на просп. Червоної Калини, 109 із знесенням будівлі кафе» у зв`язку із коригуванням робочого проекту.

3.13. 31.08.2022 за позивачем зареєстровано речове право на незавершене будівництво торгового комплексу літ. Б-2 (22% готовності), що розташований за адресою: м. Львів, просп. Червоної Калини, 109.

3.14. 29.09.2022 Львівська міська рада прийняла ухвалу «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 №3722 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова» № 2382, якою, розглянувши звернення Сихівської районної адміністрації від 12.09.2022 № 4-34-24591, рішення виконавчого комітету від 30.08.2022 №758 «Про заходи безпеки навколо території ЗСШ № 98», з метою збільшення скверів Сихівського району внесла зміни у додаток до ухвали міської ради від 08.07.2010 №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова", доповнивши пунктами з відповідними порядковими номерами у такій редакції: Сквер на просп. Червоної Калини, 109 (ділянка 1) 0,0670 га, Сквер на просп. Червоної Калини, 109 (ділянка 2) 0,0040 га.

3.15. З інформаційної записки до проекту ухвали "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова", плану, що доданий до проекту ухвали та плану, кадастрового плану земельної ділянки, яка передається в оренду у АДРЕСА_2 , що є додатками до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010, вбачається, що передана позивачу земельна ділянка в оренду та земельна ділянка (ділянка 1), площею 0,0670 га, що включена відповідачем до переліку скверів Сихівського району, є одним і тим самим об`єктом.

3.16. Вважаючи ухвалу Львівської міської ради № 2382 від 29.09.2022 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 №3722 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова" в частині доповнення додатку до ухвали Львівської міської ради №3722 від 08.07.2010 "Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова" пунктом про Сквер на просп. Червоної Калини, 109 (ділянка 1), орієнтовною площею земельної ділянки 0,0670 га, протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що своєю ухвалою відповідач порушив право позивача на користування земельною ділянкою та речове право на незавершене будівництво.

Суд зазначив, що договори повинні виконуватися. Якщо орендодавець вважає, що договір не відповідає його інтересам, він може ставити питання про розірвання договору. Проте під час дії договору оренди земельної ділянки орендодавець не має права вчиняти дії (приймати рішення), які перешкоджають орендарю використовувати її за призначенням.

При цьому суд зауважив, що Львівська міська рада не зверталась до суду із позовом про розірвання договору оренди, такі докази суду не надавались.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Львівська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Зокрема скаржник стверджує про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано положення статті 19 КАС України без врахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №815/7008/15, від 14.11.2018 у справі №807/73/15, від 30.01.2019 у справі №740/711/17, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/11912/17 та від 26.03.2020 у справі №1340/6162/18.

На думку відповідача, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав ФОП ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямовано на захист порушеного його права як власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, на якій таке майно находиться. Тому, спір носить приватноправовий характер. На цій підставі скаржник вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю.

5.2. Одночасно з цим Львівська міська рада зазначає, що власником земельної ділянки на АДРЕСА_2 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, яка реалізує права власника у повному обсязі. Вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що спірна земельна ділянки розміщена у зоні Р-3 - рекреаційні зони озеленених територій загального користування, відповідно до плану зонування території Сихівського району, затвердженого ухвалою міської ради від 18.09.2014 №3840 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівські райони». Крім того зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відновить порушеного права ФОП ОСОБА_1 .

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради (п.1 прохальної частини), а також просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін оскаржувані судові рішення (п.2 прохальної частини).

6.1. ФОП ОСОБА_1 , проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, висновки яких, на його думку, не були враховані судом апеляційної інстанції, стверджує, що наведені висновки сформовані не в подібних чи аналогічних справах.

Посилаючись на пункт 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що касаційне провадження за скаргою Львівської міської ради у цій справі підлягає закриттю.

6.2. Водночас, позивач стверджує, що цей спір виник у зв`язку із реалізацією суб`єктом владних повноважень своїх владно-публічних функцій. На підтвердження своєї позиції посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах 11.09.2019 у справі №826/5391/16, від 28.05.2021 у справі №640/20449/19, від 23.09.2021 у справі №826/3637/18, від 15.06.2022 у справі №826/16330/18.

6.3. Щодо решти доводів касаційної скарги вказав, що такі були належним чином оцінені судами попередніх інстанцій.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Згідно з приписами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

9. За змістом пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Предметом оскарження у цій справі є рішення Львівської міської ради, яким земельній ділянці на просп. Червоної Калини, 109 надано статус скверу.

12. При цьому, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права, зокрема правил визначення юрисдикції адміністративних судів (статті 19 КАС України) і наявність обставин, передбачених у пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України.

13. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

14. Процесуальним законом визначено судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

15. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

16. У постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

17. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина 5 статті 242 КАС України передбачає застосування норм права у подібних правовідносинах.

18. З огляду на викладене, необхідним є з`ясування чи є подібними правовідносини у справі, що розглядається із правовідносинами у справах, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

19. Так, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №815/7008/15 дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою вже зареєстровано право власності на це майно. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав позивача) у спорі не змінює цивільно-правового характеру спору.

20. У справі №807/73/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «… позов у цій справі подано на захист порушеного права постійного землекористування ДП «Великобичківське лісомисливське господарство» через його незгоду з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування шляхом вилучення земельної ділянки за оскаржуваним Розпорядженням як здійсненого через неуповноважений орган. Зазначене унеможливлює оцінку правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, отже, ця справа не має визначених КАС ознак адміністративного позову.».

21. Також Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №740/711/17 доходила такого висновку: «…позов у цій справі подано на захист порушеного права постійного землекористування КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» через незгоду ТОВ «Творець» з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування. Зазначене унеможливлює оцінку правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС ознак адміністративного позову.».

22. Касаційний адміністративний суд переглядав судові рішення у справі № 826/11912/17, предметом оскарження, якої було рішення КМР від 25.04.2017 №263/2485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці у пров. Ковальському, 2 та на вул. Смоленській, 17 у Солом`янському районі м. Києва». Цим рішенням, серед іншого, зобов`язано Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м. Києва здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 1 цього рішення.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах КМР реалізує свої повноваження, передбачені Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідними статтями ЗК України, щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, тобто, діє як власник земельної ділянки, який оскаржуваним рішенням зобов`язав підпорядковане йому комунальне підприємство оформити права постійного користування земельною ділянкою, на яку, як вважає Товариство, воно набуло право користування згідно статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Верховний Суд дійшов висновку про: «відсутність у даному випадку публічно - правового спору, оскільки такий фактично виник між Товариством та КМР з приводу права користування спірною земельною ділянкою, яке, як вважає позивач, набуто ним згідно закону, в той час як відповідач спірним рішенням фактично вирішив питання про передачу цієї ж самої земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству. Доводи ж позивача зводяться до заперечень проти надання вищезазначеній земельній ділянці статусу скверу і оформлення за підпорядкованим відповідачу комунальним підприємством права постійного користування вказаною ділянкою, право користування якою, як вважає ТОВ «Укрпроммаш», набуто ним раніше, у зв`язку з купівлею об`єкта нерухомості, розташованого на цій землі.».

22.1. Таким чином у вказаній справі спірні правовідносини виникли між суб`єктом господарювання та органом місцевого самоврядування внаслідок передачі останнім комунальному підприємству земельної ділянки у постійне користування, яку Товариство набуло у користування на підставі статей 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

23. Зі змісту постанови Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №1340/6162/18 вбачається, що ТОВ "Спортивний клуб "Сокіл" оскаржило ухвалу Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18». При цьому, позивач перебував в процесі отримання земельної ділянки площею 1,18 га на вулиці О.Кульчицької,18 у м. Львові в оренду. Товариству було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її в оренду, а згодом оскарженим рішенням підтримано місцеву ініціативу щодо надання статусу скверу громадському простору за адресою знаходження спірної земельної ділянки.

23.1. Доходячи висновку про те, що предметом позову у цій справі є захист інтересу позивача щодо отримання земельної ділянки у користування (оренду), що свідчить про приватноправовий, Верховний Суд зазначив: «У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування і офісними приміщеннями з підземними автостоянками, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Як стверджує позивач, свій інтерес він не реалізував внаслідок прийняття відповідачем спірної ухвали від 21.06.2018 №3615, якою підтримано громадську ініціативу щодо надання спірній земельній ділянці статусу скверу.».

24. Аналіз наведених відповідачем рішень Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду свідчить про те, що їх висновки сформовані за інших фактичних обставин справ ніж ті, що у справі №380/14877/22, а відтак це робить їх незастосовними до правовідносин, що виникли у цій справі. Таким чином, висновки у цих справах щодо вирішення юрисдикційних питань у відповідних категоріях спорів не могли бути враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень.

25. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення, врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2019 у справі №826/5391/16, від 28.05.2021 у справі №640/20449/19, від 23.09.2021 у справі №826/3637/18, предметом оскарження яких також були відповідні рішення місцевих рад про надання земельним ділянкам статусу скверу.

25.1. За цими висновками договори повинні виконуватися. Якщо орендодавець вважає, що договір не відповідає його інтересам, він може ставити питання про розірвання договору. Проте під час дії договору оренди земельної ділянки орендодавець не має права вчиняти дії (приймати рішення), які перешкоджають орендарю використовувати її за призначенням.

26. Суд касаційної інстанції зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій зазначених висновків Верховного Суду під час розгляду цієї справи є обґрунтованим та виправданим.

27. Суд касаційної інстанції наголошує, що Верховний Суд, розглядаючи справи №№826/5391/16, 640/20449/19, 826/3637/18 по суті, не знайшов обов`язкових підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справах, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 354 КАС України (порушення правил юрисдикції адміністративних судів).

28. Таким чином, наведене у своїй сукупності спростовує твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції адміністративних судів.

29. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

30. Зважаючи на те, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю згідно із пунктом 4 частини 1 статті 339 КАС України. Доводи відповідача щодо порушення правил визначення юрисдикції адміністративних судів не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду із юрисдикційних питань сформовані у справах із правовідносинами, які не є подібними.

31. Інші доводи касаційної скарги не були підставою для відкриття касаційного провадження та зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій.

32. За таких обставин підлягає задоволенню клопотання позивача про закриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження задовольнити.

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №380/14877/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук