Постанова

від 12.06.2023 по справі 300/2708/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2708/21 пров. № А/857/8379/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Хобор Р. Б.,

суддів Бруновської Н. В. та Шавеля Р. М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року, ухвалене суддею Микитюк Р.В. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в адміністративній справі № 300/2708/21 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 27.08.2019 року № 518448 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництва індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 27.08.2019 року № 518448 у наданні ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництва індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництва індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 »

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 908 гривень.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дотримався порядку отримання містобудівних умов та обмежень та подав для цього необхідні документи. Відмова відповідача, яка ґрунтується на тому, що відсутня згода іншого власника квартири у двоквартирному будинку на здійснення будівництва нового будинку замість квартири, яка належить позивачу, є протиправною, оскільки така згода передбачена лише для співвласників багатоквартирного будинку (три і більше квартир), а не двоквартирного.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає те, що є власницею квартири АДРЕСА_2 у двоквартирному будинку. Квартири з`єднані однією несучою стіною та мають спільне горище. Скаржниця вважає, що суд невірно задовольнив позов та зобов`язав відповідача видати містобудівні умови та обмеження, оскільки для цього відсутня її згода.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті матері, позивач отримав у спадщину земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1,1024 га, яка розташована за цією ж адресою. Кадастровий номер земельної ділянки: 2610100000:14:001:0052.

19.02.2023 року позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради із заявою про видачу вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

За наслідком розгляду заяви позивача щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва для реконструкції квартири АДРЕСА_1 , відповідач відмовив позивачу у наданні цієї послуги з причин відсутності нотаріально посвідченої згоди власників квартири АДРЕСА_2 на здійснення вказаної реконструкції, про що надіслав позивачу лист № 518448 від 01.03.2021 року.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках, в тому числі несучих, огороджувальних та несучо-огороджувальних конструкцій будинку можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.12.2021 року № 365, будинки за кількістю квартир поділяються на одноквартирні та багатоквартирні (три і більше квартир).

Отже, двоквартирний будинок, не визначений як окремий вид житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року по справі № 461/9578/15-ц досліджуючи аналогічне питання зробила висновок, що в розумінні статей 377, 382, 385, 812 ЦК України багатоквартирним слід вважати житловий будинок, який складається з двох чи більше квартир. Інший підхід (запровадження поділу будинків на одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні) вимагає відповідного корегування норм ЦК України.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що двоквартирний будинок є багатоквартирним будинком.

Отже, у багатоквартирному (двоквартирному) будинку, містобудівні умови та обмеження не можуть бути видані, без згоди співвласників приміщень загального користування на перебудову цих приміщень.

Апеляційний суд встановив те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

Отже, позивач має намір знести існуючу квартиру АДРЕСА_3 у двоквартирному будинку та збудувати на її місці окремий будинок, що передбачає втручання в несучі конструкції будинку та в приміщення спільного користування.

Апеляційний суд встановив те, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 .

Тому, апеляційний суд вважає, що для отримання, в цьому випадку, містобудівних умов та обмежень необхідний дозвіл ОСОБА_1 , як власниці квартири АДРЕСА_4 .

Таким чином, апеляційний суд встановив, що рішенням суду першої інстанції, порушено права ОСОБА_1 , як співвласниці додаткових приміщень багатоквартирного будинку, що є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 », що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року в адміністративній справі № 300/2708/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 12.06.2023 року