Рішення

від 06.06.2023 по справі 922/435/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023м. ХарківСправа № 922/435/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФермерського господарства "РОМАШКА ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Починок О.І.

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ФГ "Ромашка Плюс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "СБМ", в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 08.09.2022 №42 в рамках Специфікації №3 у загальній сумі 655.437,24 грн, з яких: сума основного боргу - 540.236,57 грн; 3% річних - 5.595,00грн; пеня - 93.246,31 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/435/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі №922/435/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/435/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні від 16.05.2023 у справі №922/435/23 було оголошено перерву на 06.06.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.05.2023.

Присутній у судовому засіданні 06.06.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов повністю.

Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання 06.06.2023 не забезпечив, ухвала суду від 16.05.2023 про повідомлення ТОВ "СБМ" про перерву в судовому засіданні повернулась за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Таким чином, судом були вчинені достатні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи по суті. При цьому, суд зазначає, що представник відповідача приймав участь у розгляді справи під час підготовчого провадження у даній справі.

Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ «СБМ» (покупець) та ФГ «РОМАШКА ПЛЮС» (постачальник) був укладений Договір поставки від 08.09.2022 №42 (далі Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених Договором, в асортименті, кількості та по цінам, визначеним в додатках до Договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору.

Ціна Товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії Товару, що придбавається на умовах Договору, передбачена в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору відповідає сумі загальних вартостей Товару, визначених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору. Порядок здійснення оплати вартості Товару визначається в Додатках (Специфікаціях) (пункти 2.1.-2.3. Договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків, до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1. Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 740.236,03 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна від 09.12.2022 №120, рахунок-фактура від 09.12.2022 №107, товарно-транспортні накладні від 09.12.2022 №№133, 134.

Поставлений товар був частково оплачений відповідачем 14.12.2022 на суму 200.000,00 грн, про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача від 15.12.2022. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 540.236,57 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви належних доказів поставки сільськогосподарської продукції за кількістю, якістю та асортиментом згідно погоджених додатків до Договору. Видаткова накладна, копія якої надана позивачем, не є належним доказом переходу права власності на товар за Договором, оскільки на відсутній підпис уповноваженої особи директора ТОВ «СБМ» Горбачова Р.М., а правомірність проставлення печатки від імені ТОВ «СБМ» є сумнівною.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 740.236,03 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної від 09.12.2022 №120.

Відповідач заперечує проти поставки позивачем товару на підставі вищезазначеної видаткової накладної, оскільки на ній відсутній підпис уповноваженої особи директора ТОВ «СБМ» Горбачова Р.М., а наявна на ній печатка підприємства відповідача є сумнівною

Суд зазначає, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема, звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки. А отже, вищенаведені заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, судом досліджена наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної від 09.12.2022 №120 та встановлено, що у графі «Отримав(ла)» відсутній підпис уповноваженої особи ТОВ «СБМ» як то передбачено умовами частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Також під час розгляду справи позивачем був наданий оригінал цієї видаткової накладної, на якому проставлена лише печатка ТОВ «СБМ» без особистого підпису особи.

Суд зазначає, що разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарноматеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 зі справи № 922/2115/19).

На підтвердження факту постачання відповідачеві товару на загальну суму 740.236,03 грн з ПДВ позивачем була додатково надана податкова накладна від 09.12.2022 №2 на суму 649.329,85 грн, ПДВ 90.906,18 грн, а всього 740.236,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2023 у справі №922/435/23 витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області копію податкової декларації ТОВ «СБМ» за спірний період постачання товару.

На виконання вимог вказаної ухвали Головним управлінням ДПС у Харківській області надана податкова декларація ТОВ «СБМ» з податку на додану вартість за грудень 2022. У Розділі II (Податковий кредит) Додатку 1 до податкової декларації в таблиці 2.1. у графі 4 зазначений постачальник з індивідуальним податковим номером 343235723094 з обсягом постачання 649.329,85 грн без ПДВ.

Отже, після фактичного отримання від позивача товару за спірною видатковою накладною відповідач відобразив у податковій звітності спірну операцію. В даному випадку матеріали справи не містять іншої інформації про існування між позивачем та відповідачем, як договірних, так і позадоговірних правовідносин з постачання продукції. При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що відображені в його податковій звітності операції відносяться до інших господарських правовідносин із позивачем, а не договору поставки від 08.09.2022 №42.

Окрім цього, умовами пункту 4.9. Договору передбачено, що при виконанні при виконанні постачальником всіх умов цього розділу Договору, покупець приймає товар, підписує всі документи, що підтверджують його передачу та повертає постачальнику належні йому екземпляри в строк не більше 3-х робочих днів.

Тобто, виходячи з аналізу умов вказаного пункту Договору покупець (відповідач) має повернути постачальнику (позивачеві) документи, що підтверджують передачу товару за Договором, у випадку постачання товару постачальником. А отже, наявність у позивача первинних документів з недоліками в їх оформленні, а саме проставлення з боку відповідача лише печатки, підтверджує факт проведення господарської операції з постачання обумовленого Договором товару.

Відповідно до положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд зазначає, що податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Разом з цим, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вже було зазначено вище в матеріалах справи наявна виписка з банківського рахунку позивача від 15.12.2022, з якої вбачається те, що 14.12.2022 на суму 200.000,00 грн відповідачем був частково оплачений борг, тобто відповідні дії відповідача свідчать про визнання боргу.

Крім того, наявність податкової накладної та її реєстрація позивачем, відображення в податковій декларації відповідача цієї господарської операції, з урахуванням первинних бухгалтерських документів (видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, які не підписані відповідачем, проте на яких наявна печатка відповідача), часткова оплата такого товару в розмірі 200.000,00 грн, підтверджує факт поставки спірного товару та існування правовідносин за договором поставки, укладеного між ФГ "РОМАШКА ПЛЮС" та ТОВ "СБМ", що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Твердження відповідача про протилежне спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов Договору поставлений товар повністю не оплатив, заборгованість ТОВ «СБМ» перед ФГ «Ромашка Плюс» станом на дату звернення з даним позовом до суду становить 540.236,57 грн. А отже, строк виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за Договором є таким, що настав.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати отриманого товару в повному обсязі не надав. Заперечення останнього, викладені у відзиві на позов, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим суд зазначає, що позивачем під час розрахунку суми основного боргу допущена арифметична помилка замість вірної суми бору 540.236,03 грн (740.236,00 грн сума видаткової накладної 200.000,00 грн часткова оплата), позивачем вказано 540.236,57 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за Договором у розмірі 540.236,03 грн. В частині стягнення 0,54 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5.595,00 грн та пеню в розмірі 93.246,31 грн.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві частково обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи те, що в Розділі 5 «Відповідальність сторін» Договору відсутні умови щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань з оплати вартості поставленого постачальником товару, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в розмірі 93.246,31 грн., оскільки між сторонами не укладено угоди щодо забезпечення зобов`язання ( ст. 547ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який наведений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що нарахування 3% річних здійснювалось позивачем на суму основного боргу в розмірі 540.236,57 грн, що є помилковим, оскільки як вже було встановлено судом вище сума основного боргу становить 540.236,03 грн, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок 3% річних на суму основного боргу 540.236,03 грн, суд зазначає, що їх розмір становить 5.461,56 грн. В іншій частині 3% річних у сумі 133,44 грн нараховані безпідставно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача: 540.236,03 грн сума основного боргу та 5.461,56 грн 3% річних. В частині стягнення основного боргу в сумі 0,54 грн, пені в розмірі 93.246,31 грн та 3% річних у сумі 133,44 грн суд відмовляє.

Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 8.185,46грн покладаються на відповідача, в іншій частині 1.646,10 грн залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ» (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 5, кв. 43, код ЄДРПОУ 35473719) на користь Фермерського господарства «РОМАШКА ПЛЮС» (19502, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Городище, вул. Трипільська, буд. 106, код ЄДРПОУ 34323576)

- 540.236,03 грн сума основного боргу;

- 5.461,56 грн 3% річних;

- 8.185,46 грн витрати зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" червня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля