Ухвала

від 12.06.2023 по справі 2-1114/10

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1114/10

Провадження № 4-с/0158/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Поліщук С.В.,

при секретар Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Скарга обґрунтована тим, що на підставі виконавчого листа №2-1114 від 09.02.2010р., виданого Ківерцівським районним судом Волинської області, відділом ДВС Ківерцівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №17638318 від 23.02.2010р. про стягнення з нього на користь ВАТ КБ «Надра» 45 214,22 грн., заборгованості по кредиту; 452,14 грн. судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ. Зазначає, що у зв`язку із зміною його місця проживання вказане виконавче провадження було завершено, а вищевказаний виконавчий лист скеровано на виконання до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції за новим місцем його проживання, що вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження №21622465 від 19.08.2010р., згідно якої державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Навроцьким Д.В. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Вказує, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором погашена ним в повному об`ємі, виконавче провадження повернуто стягувачу, однак накладений арешт на належне йому нерухоме майно не було знято. Враховуючи наведене просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.05.2023р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду з викликом осіб.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про підтримання скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представники Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та заінтересованої особи ПАТ «Комерційний банк «Надра», будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на скаргу не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 19.08.2010р. відкрито виконавче провадження №21622465 з примусового виконання виконавчого листа Ківерцівського районного суду Волинської області №2-114 від 09.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ВАТ КБ «Надра» 45 214,22 грн., заборгованості по кредиту; 452,14 грн. судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ. Крім того, вказаною постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 45 696,36 грн. (а.с. 13).

Згідно ВП-спецрозділ від 15.03.2023р. вбачається, що постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 12.08.2013р. у виконавчому провадженні №21622465 виконавчий лист Ківерцівського районного суду Волинської області №2-1114 від 09.02.2010р. повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». З даної довідки не вбачається, чи вирішувалось у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу питання про скасування арешту майна боржника (а.с.16).

З довідки ПАТ КБ «Надра» №02-01/771 від 15.09.2015р. вбачається, що ОСОБА_1 , повністю погасив заборгованість згідно виконавчого листа №2-1114 від 09.02.2010р. (а.с. 11).

Крім того з довідки Ківерцівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області №1223/03-11-23 від 08.11.2017р. вбачається, що станом на 08.11.2017р. ОСОБА_1 , як боржник на обліку та контролі виконання у відділі щодо стягнення коштів в користь держави, юридичних та фізичних осіб не перебуває (а.с. 14).

З письмової відповіді Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №20510 від 15.03.2023р. на звернення ОСОБА_1 щодо зняття арешту, накладеного постановою держаного виконавця в межах виконавчого провадження №21622465 вбачається, що на даний час відсутні правові підстави у державного виконавця зняти арешт з належного заявнику майна в межах вищевказаного виконавчого провадження у зв`язку із його знищенням та роз`яснено його право на звернення до суду з даного приводу в порядку п. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

У відповідності до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконання ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.05.2023р. не надав суду жодних доказів, які б спростовували доводи заявника про відсутність заборгованості за вищевказаним виконавчим провадженням, що перебувало на виконанні, як в частині кредитної заборгованості, так і в частині можливих виконавчих зборів.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зауважує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору з боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що виконавчий лист №2-1114 виданий 09.02.2010р. Ківерцівським районним судом Волинської області у виконавчому провадженні №21622465 постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 12.08.2013р. повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та повторно до ДВС стягувачем не пред`являвся. Заборгованість по виконавчому листу №2-1114 виданого 09.02.2010р. погашена боржником в повному об`ємі до винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачові, а тому відсутні законні підстави для визнання бездіяльності державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Наявність арешту на рухоме та нерухоме майно заявника, є порушенням наведених вище прав власника даного майна, гарантованих йому державою Україна.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково, скасувавши (зняти) арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Навроцьким Д.В. від 19.08.2010р. в межах виконавчого провадження №21622465.

Керуючись ст. ст. 259-260, 447, 450 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити частково.

Зняти (скасувати) арешт із усього рухомого та нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 10317587 в межах суми 45696,36 грн.), що накладений постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-1114 виданого 09.02.2010р. Ківерцівським районним судом Волинської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.