Постанова

від 31.05.2023 по справі 175/3353/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 175/3353/19

провадження № 61-427св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграта», ОСОБА_6 ,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Ростислав Володимирович,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів:Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 )звернувся з позовом до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграта» (далі - ТОВ «Аграта»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А., державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р. В. про визнання правочинів недійсними.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 21 березня 2018 року є фізичною особою - підприємцем та здійснює господарську діяльність. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 078509, виданого 13 грудня 1999 року Степнянською сільською радою народних депутатів, є одноосібною власницею земельної ділянки, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, яка розташована на території КСП «Кіроське» Степнянської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір емфітевзису № 09/04/18 на 50 років, відповідно до якого ОСОБА_5 надала, а ФОП ОСОБА_1 отримав в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для сільськогосподарських потреб. Плата за весь строк користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 74 500,00 грн, включаючи податки, що утримуються. Державна реєстрація зазначеного договору емфітевзису № 09/04/18 була здійснена державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Садощенко В. В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41419771 від 04 червня 2018 року, номер запису про речове право в реєстрі - 26447334).

13 серпня 2019 року із Інформаційної довідки № 177290842 позивачу стало відомо, що 29 жовтня 2018 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолаєм Р. В. була здійснена державна реєстрація угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року (індексний номер рішення: 43734587). Також згідно вказаної довідки приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А. 23 листопада 2018 року посвідчено договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, який, начебто, був укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта».

На підставі вказаного договору емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта», приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А. 23 листопада 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер: 44225976), за яким право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за плату строком дії - 50 років з дня державної реєстрації емфітевзису, було зареєстроване за ТОВ «Аграта» (номер запису в реєстрі: 29086554).

Позивач вказав, що жодної угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року між ним та власницею земельної ділянки ОСОБА_5 не укладалося та не підписувалося, тому зазначена державна реєстрація є незаконною. За вказаних обставин не може вважатися дійсним і договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року.

Фактично ТОВ «Аграта», після укладання із ОСОБА_5 оспорюваного договору заволоділо спірною земельною ділянкою, засіяло її сільськогосподарськими культурами, а в подальшому зібрало врожай, і продовжує використовувати орендовану земельну ділянку по теперішній час.

Позивач зазначив, що ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 достовірно знаючи про те, що угода від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_5 , в дійсності не укладалася, використовуючи завідомо підроблений документ - угоду про розірвання від 18 жовтня 2018 року, звернулися до державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолая Р. В., який у свою чергу, не перевіривши дійсність волевиявлення позивача, на підставі вказаного завідомо підробленого документу здійснив державну реєстрацію припинення речового права позивача - емфітевзису щодо спірної земельної ділянки. ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 також ввели в оману ТОВ «Аграта» щодо відсутності законних речових прав інших осіб на спірну земельну ділянку, тобто щодо обставини, яка впливає на вчинення правочину.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:

витребувати у ТОВ «Аграта» на користь ФОП ОСОБА_1 орендовану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район с/рада Степнянська, власником якої є ОСОБА_5 та скасувати запис про державну реєстрацію угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року (індексний номер рішення: 43734587), вчинений 29 жовтня 2018 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолаєм Р. В.;

зобов`язати ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» усунути перешкоди ФОП ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район с/рада Степнянська, шляхом заборони ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» здійснювати будь-які дії на цій земельній ділянці до моменту припинення дії договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року;

визнати недійсним договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта», виданий приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А. та скасувати рішення (індексний номер: 44225976 від 23 листопада 2018 року) про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), разом із записом про речове право № 29086554 щодо земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район с/рада Степнянська, яка на праві власності належить ОСОБА_5 ;

стягнути судові витрати з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ТОВ «Аграта», ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А., державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р. В. про визнання правочинів недійсними задоволено.

Витребувано у ТОВ «Аграта» на користь ФОП ОСОБА_1 орендовану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована у Дніпропетровській області, Дніпровський район, Степнянська сільська рада власницею якої є ОСОБА_5 та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року (індексний номер рішення: 43734587), вчинену 29 жовтня 2018 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолаєм Р. В.

Зобов`язано ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» усунути перешкоди орендареві - ФОП ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована у Дніпропетровській області, Дніпровський район, Степнянська сільська рада, шляхом заборони ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» здійснювати будь які дії на цій земельній ділянці, до моменту припинення дії договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року.

Визнано недійсним договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А., та скасовано рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), разом із записом про речове право № 29086554 щодо земельної ділянки(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567506112214, кадастровий номер: 1221487000:01:001:0129) площею 3,520 га, яка розташована у Дніпропетровській області, Дніпровський район, Степнянська сільська рада власницею якої є ОСОБА_5 .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 631,00.

Стягнуто з ТОВ «Аграта» на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 631,00.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 631,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень пункту «в» статті 152 ЗК України, статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» є недійсним, так як на час його укладення земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого користувача - орендаря ФОП ОСОБА_1 на підставі договору емфітевзису земельної ділянки № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який є дійсним, в судовому порядку не скасований, строк оренди за ним не закінчився, тому відповідно до положень статті 629 ЦК України він підлягає виконанню сторонами. Підстав для розірвання або припинення договору емфітевзису земельної ділянки № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року в судовому засіданні не встановлено. Суд першої інстанції вказав, що позивач не є стороною договору емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта», але разом з тим, як користувач цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Пославшись на частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції зробив висновок про внесення до Державного реєстру прав запису про скасування рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо оспорюваного договору емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, разом із записом про речове право № 29086554 щодо спірної земельної ділянки.

При задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про витребування у ТОВ «Аграта» на користь ФОП ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року, суд першої інстанції вказав, що і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.Оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди (емфітевзису) земельної частки (паю), ділянки № 1 від 29 травня 2018 року, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у позивача та інших учасників справи відсутній, що свідчить про фактичну відсутність можливості проведення почеркознавчої експертизи.

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта» усунути перешкоди ФОП ОСОБА_1 у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії на земельній ділянці до моменту припинення дії договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року, суд першої інстанції вказав, що вони є похідними від задоволення іншої частини позовних вимог, а тому також підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Аграта», ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А., державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р. В. про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_6 , ТОВ «Аграта» задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ТОВ «Аграта», ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А., державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р. В. про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що позивачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялось, тому доводи позивача про недійсність (неукладеність) угоди, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про розірвання договору емфітевзису №09/04/18 від 26 квітня 2018 року не обґрунтовані та не доведені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо проведення почеркознавчої експертизи у цій справі. Натомість чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи за копіями документів. Висновок суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення про неможливість отримання оригіналу правочину для проведення почеркознавчої експертизи не підміняє визнання недійсності правочину в судовому порядку та не є об`єктивним доказом відсутності угоди, зареєстрованої державним реєстратором.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що договір емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта», ФОП ОСОБА_1 не був стороною у цьому договорі, позивач не є власником земельної ділянки, а тому заявляти вимоги про визнання вказаного договору недійсним у позивача правових підстав не було, тобто позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення судом помилково ототожнюються поняття користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення (емфітевзису) і оренди земельної ділянки, тоді як це різні поняття і регулюються різними нормами права. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (глава 33 розділу II ЦК України, глава 16-1 ЗК України) віднесено до речових прав, а право оренди - до договірних зобов`язань (глава 58 розділу III ЦК України, ст. 93 глави 15 ЗК України, Закон України «Про оренду землі»).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року залучено до участі у справі, в якості правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по цивільній справі за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , ТОВ «Аграта» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 заяву ТОВ «Аграта» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аграта» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 763, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 763, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що обрані ФОП ОСОБА_1 способи захисту повною мірою кореспондуються із висновками Верховного Суду, що було залишено поза увагою суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції, у контексті вимог частини десятої статті 84, статті109 ЦПК України не дав оцінки факту ухилення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 від виконання ухвали суду першої інстанції про витребування угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року. Клопотання ТОВ «Аграта» про призначення почеркознавчої експертизи від 30 січня 2022 року не було вирішено, оскільки головуючим суддею роз`яснено про його вирішення після витребування і дослідження у судовому засіданні оригіналу угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису 09/04/18 від 26 квітня 2018 року. Суд апеляційної інстанції, зауваживши на можливість проведення почеркознавчої експертизи за копією документа, не звернув уваги на пункт 3.5 розділу III «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», яким передбачено проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об`єкта, крім об`єктів почеркознавчих досліджень.

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ТОВ «Аграта» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 не був стороною за договором емфітевзису № 1186 від 23 листопада 2018 року, тому заявляти вимоги про визнання його недійсним у останнього правових підстав не було. Вказує, що одночасне пред`явлення віндикаційного та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції (зобов`язання усунути перешкоди орендареві у користуванні земельною ділянкою), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними. Зазначає, що без визнання в судовому порядку недійсною, зареєстрованої у державному реєстрі речових прав угоди укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про розірвання договору емфітевзису №09/04/18 від 26 квітня 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію: 43734587), у суду першої інстанції не було законних підстав застосовувати положення частини першої статті 203 ЦК України та скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію цієї угоди від 29 жовтня 2018 року. Висновок суду у мотивувальній частині рішення про неможливість отримання оригіналу такого правочину для проведення почеркознавчої експертизи не підміняє визнання його недійсним в судовому порядку в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють відносини, що випливають із оренди земельної ділянки, оскільки спір виник з договорів користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). З приводу почеркознавчої експертизи, ТОВ «Аграта» зазначає, що саме товариство було ініціатором судової експертизи, бо впевнено в дійсності та правомірності договору оренди між ТОВ «Аграта» та ОСОБА_5 , у призначенні якої судом було відмовлено. ФОП ОСОБА_1 не заявляв клопотання щодо проведення експертизи, більш того, він заперечував про її проведення, про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання.

У лютому 2023 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач не є власником земельної ділянки, відповідно не міг витребувати її із чужого незаконного володіння. При вирішенні справи судом першої інстанції не враховано, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Судом першої інстанції не з`ясовувались підстави дострокового розірвання угоди між ОСОБА_5 і позивачем, а ОСОБА_6 , як представнику власника земельної ділянки ОСОБА_5 , відомо, що підставами укладання з позивачем угоди про розірвання договору користування земельною ділянкою (емфітевзису) № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року була неповна сплата позивачем визначеної у договорі суми оплати за користування землею та відмова позивача повністю сплатити обумовлену договором грошову суму.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/3353/19, витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 175/3353/19.

У березні 2023 року матеріали справи № 175/3353/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 175/3353/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 175/3353/19.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка (пай № НОМЕР_1 ) площею 3,520 га, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території КСП «Кіровське» Степнянської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю І-ДП №078509 виданим 13 грудня 1999 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 березня 2018 року, з 21 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, і його основний вид діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір емфітевзису № 09/04/18, за умовами пункту 1 якого, ОСОБА_5 надала, а ФОП ОСОБА_1 отримав в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Степнянської сільської ради Дніпропетровської області, площею 3,520 га, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 50 років, що передбачено пунктом 13 цього договору. Згідно пункту 16 вказаного договору, плата за користування земельною ділянкою була встановлена у розмірі 74 500,00 грн, у тому числі податки, які утримуються при виплаті плати за користування згідно з чинним законодавством. Право користування ФОП ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис про речове право № 26447334 від 29 травня 2018 року.

Факт передачі спірної земельної ділянки підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки згідно договору емфітевзису земельної ділянки № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року.

З моменту здійснення державної реєстрації договору емфітевзису земельної ділянки № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року та підписання акту про передачу та прийом земельної ділянки, ФОП ОСОБА_1 користувався спірною земельною ділянкою за її цільовим призначенням на умовах визначних договором емфітевзису земельної ділянки № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 , шляхом надання на ім`я останнього довіреності посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А. та зареєстрованої в реєстрі за номером №1009, передати в оренду (найм), суборенду, укласти та підписати договір оренди (найму), суборенди, в разі потреби, укласти та підписати договір міни зазначеної земельної ділянки на іншу земельну ділянку на умовах, що встановлені діючи законом на день укладання такого договору, а також представляти інтереси як власника належної їй, ОСОБА_5 , на праві власності земельної ділянки площею 3,5200 га, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Слобожанська (стара назва Степнянська) селищна рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В серпні 2019 року позивачу стало відомо про здійснення державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолаєм Р. В. на підставі заяви ОСОБА_6 , державної реєстрації угоди про дострокове розірвання договору оренди (емфітевзису) земельної частки (паю), ділянки № 1 від 29 травня 2018 року, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та здійснення приватним нотаріусом Руденко В. А. державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ТОВ «Аграта» строком на 50 років.

Вчинення державним реєстратором Єрмолай Р. В. вищевказаних реєстраційних дій, стало підставою для посвідчення приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В. А. 23 листопада 2018 року договору емфітевзису №1186 від 23 листопада 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Аграта».

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ТОВ «Аграта» про витребування майна з чужого незаконного володіння

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23) зазначено, що: «Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)».

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина четверта статті 81 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19) зазначено, що: «Пунктом 3.5 вказаної Інструкції встановлено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень) […] Апеляційний суд правильно виходив із того, що ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди потребує застосування спеціальних знань, і належність підпису позивача на договорі можливо встановити шляхом призначення судом і проведення почеркознавчої експертизи, однак не врахував, що така експертиза може бути проведена за наявності оригіналу договору оренди, який на вимогу міськрайонного суду відповідачем надано не було. Дій, спрямованих на витребування оригіналу договору оренди апеляційним судом вчинено не було, не надано оцінки тій обставині, що відповідач ухилився від надання оригіналу договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції. […] Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвали міськрайонного суду про витребування доказів від 10 липня 2018 року відповідачем не було надано оригінал оспореного договору оренди, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, висновок апеляційного суду про те, що позивач не порушувала клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис на оригіналі договору оренди, не може вважатись об`єктивним. Апеляційний суд не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, не з`ясував причин неподання витребуваних судом доказів, формально провів апеляційний перегляд справи, не встановивши обставин, від яких залежить правильне вирішення спору».

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 695/318/20 (провадження № 61-1833св22) зазначено, що «стаття 109 ЦПК Українивстановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), на яку посилається заявник як на підставу касаційного оскарження».

У справі, що переглядається:

звернувшись до суду з позовом у цій справі, позивач в якості підстав позову зазначив, що угода від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та власницею земельної ділянки ОСОБА_5 не укладалася та не підписувалася;

ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р. В. (кожного), надати суду свій оригінал угоди про дострокове розірвання Договору оренди (емфітевзису) земельної ділянки (паю) №1 від 29 травня 2018 року, укладеного 18 жовтня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року витребувано у Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області оригінал угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису №09/04/18 від 26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та власницею земельної ділянки ОСОБА_5 . Витребувано з архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області оригінал угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису №09/04/18 від 26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та власницею земельної ділянки ОСОБА_5 ;

ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року витребувано з Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області оригінал угоди від 18 жовтня 2018 року про розірвання договору емфітевзису №09/04/18 від 26 квітня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та власницею земельної ділянки ОСОБА_5 ;

при задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди (емфітевзису) земельної частки (паю), ділянки № 1 від 29 травня 2018 року, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у позивача ФОП ОСОБА_1 та інших учасників справи відсутній, що свідчить про фактичну відсутність можливості проведення почеркознавчої експертизи;

при відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що саме експертом може вирішуватися питання про достовірність доказів чи можливість надати відповідний висновок, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо проведення почеркознавчої експертизи у цій справі, чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи за копіями документів, ФОП ОСОБА_1 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляв, тому позивачем не доведено належними доказами недійсності (неукладеності) угоди, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року. Тобто, фактично суд апеляційної інстанції підставою для відмови у задоволенні позову вважав не доведеність позивачем недійсності (неукладеності) угоди, укладеної 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про розірвання договору емфітевзису № 09/04/18 від 26 квітня 2018 року через дії суду першої інстанції щодо не призначення експертизи за копією спірної угоди та не заявлення позивачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення такої експертизи.

Натомість суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:

почеркознавча експертиза для встановлення приналежності підпису конкретній людині може бути проведена за наявності оригіналу договору про дострокове розірвання договору оренди (емфітевзису) земельної ділянки, який на вимогу суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_5 надано не було;

судом апеляційної інстанції не надано оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_5 ухилилась від надання оригіналу договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції, не з`ясовано причин неподання витребуваних судом доказів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову. З урахуванням викладеного постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про витребування майна до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ТОВ «Аграта» слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними договору емфітевзису, скасування рішення та запису про державну реєстрацію

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22) зазначено, що:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що: «згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що: «щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем. У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування). У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 752/19072/17 (провадження № 61-1892св23) зазначено, що:

«Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 726/1524/19 (провадження № 61-1946св21) вказано, що: «задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права».

У справі, що переглядається, вимоги про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними договору емфітевзису, скасування рішення та запису про державну реєстрацію не є ефективним способом захисту, оскільки позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволенняякої повністю поновлює його права орендаря.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови. Тому постанову суду апеляційної інстанції в цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/7124/20 (провадження № 61-8998св22) зазначено, що: «За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 642/7417/18 (провадження № 61-8303св22) зазначено, що: «Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорів, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами […] словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є».

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 766/16332/20 (провадження № 61-603св22) зазначено, що: «[…] суди касаційної інстанції дійшли таких висновків: у справі № 908/3467/19: представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє».

У справі, що переглядається:

предметом спору є земельна ділянка площею 3,5200 га, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Слобожанська (стара назва Степнянська) селищна рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

18 жовтня 2018 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 , шляхом надання на його ім`я довіреності, передати в оренду (найм), суборенду, укласти та підписати договір оренди (найму), суборенди, в разі потреби, укласти та підписати договір міни зазначеної земельної ділянки на іншу земельну ділянку на умовах, що встановлені діючи законом на день укладання такого договору, а також представляти інтереси як власника належної їй, ОСОБА_5 , на праві власності земельної ділянки площею 3,5200 га, кадастровий номер 1221487000:01:001:0129, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Слобожанська (стара назва Степнянська) селищна рада. Тобто, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли представницькі правовідносини, ОСОБА_6 не має безпосереднього зв`язку зі спірними правовідносинами, не порушив прав позивача, тому не може бути відповідачем у цій справі;

згідно копії спадкової справи, заведено після померлої ОСОБА_5 , 12 травня 2017 року держаним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бурдік С. С. посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 1-929, згідно якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку, площею 3,520 га що розташована на території Степнянської сільської ради КСП «Кіровське», цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Аналіз матеріалів справи свідчить, що з позовом у цій справі звернувся саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши свій статус, як фізична особа-підприємець, тому він не може бути відповідачем у справі;

згідно заповіту від 20 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Юрченко Л. Л. (зареєстрований в реєстрі за № 298), ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку, площею 2,380 га, кадастровий номер 1221487000:01:018:0020, що розташована за адресою Дніпропетровська область, Дніпровський район, Слобожанська селищна рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто ОСОБА_3 не має безпосереднього зв`язку зі спірними правовідносинами, тому є неналежним відповідачем;

таким чином, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанціями обставини справи, підтверджують, що спір у цій справі виник між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , правонаступниками якої у спірних правовідносинах є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ТОВ «Аграта». Тому ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є неналежними відповідачами, і у зв`язку з чим оскаржену постанову в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 слід змінити, виклавши її мотиви в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 752/19072/17 (провадження № 61-1892св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/7124/20 (провадження № 61-8998св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 642/7417/18 (провадження № 61-8303св22), постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норма матеріального права та без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними договору емфітевзису, скасування рішення та запису про державну реєстрацію та позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 змінити, виклавши її мотивувальну частині в редакції цієї постанови, постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про витребування майна до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ТОВ «Аграта» скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграта» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними договору емфітевзису, скасування рішення та запису про державну реєстрацію та в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграта» про витребування майна скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в скасованих частиних втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук