Ухвала

від 13.06.2023 по справі 539/1929/20

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1929/20

Провадження № 2/539/8/2023

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2023 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді Даценка В.М.,

з участю секретаря Шрейтер С.О.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Антіховича В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Лубенської міської ради Полтавської області, треті особи ЗАТ «Лубнимеблі», ТОВ «А-НІКА», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконними і скасування рішень та визнання права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання представника Лубенської міської ради Полтавської області про закриття провадження у справі, оскільки справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив. Вважає, що суть позовних вимог стосується нерухомого майна позивача, придбаного ним як фізичною особою. На цей час приміщення не використовується в підприємницькій діяльності, відтак цей спір не є господарським. При цьому підтвердив, що позивачка має намір використовувати майно в підприємницькій діяльності.

Представник третьоїособи підтримав заявленеклопотання.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить з наступного.

Обставини справи.

26.11.1996 року між АТЗТ «Лубнимеблі» та виконкомом Лубенської міської ради укладено договір на право тимчасового користування землею площею 9,6447 га для обслуговування виробничих приміщень, а також приміщення дошкільного закладу.

В 2013 році на замовлення ЗАТ «Лубнимеблі» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Земельній ділянці площею 6,3706 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 5310700000:02:069:0033.

В подальшому ЗАТ «Лубнимеблі» ліквідовано, а її приміщення придбавалися різними юридичними та фізичними особами. В свою чергу Лубенською міською радою вживалися заходи щодо поділу земельної ділянки відповідно до потреб нових власників.

Зокрема, власником будівлі сушки Р-1, загальною площею 510.8 кв.м., що складає 13/5000 частки комплексу будівель та споруд, складу сухих деталей літера П-1, загальною площею 742.0 кв.м., що складає 3/50000 частки комплексу будівель та споруд (з 19.04.2018 року), об`єкта незавершеного будівництва пожежного депо з процентом готовності - 44%, літера А-1, загальною площею 137.6 кв.м., що складає 13/200 частки комплексу будівель та споруд (з 07.12.2016 року), прохідної № 1, літера «Н-1», загальною площею 31,8 кв.м, що становить 3/5000 частки комплексу будівель та споруд (з 26.10.2016 року), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було ТОВ «А-Ніка».

Рішенням Лубенської міської ради від 15.08.2019 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1,5354 га та створено 5 нових землекористування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості:

- площею 0,0302 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0081,

- площею 1,0028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0082,

- площею 0,2149 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0083,

- площею 0,0060 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0084,

- площею 0,2825 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0085.

Рішенням Лубенської міської ради від 15.08.2019 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,0028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0082, передана в оренду ОСОБА_4

ТОВ «А-Ніка» листом від 16.09.2019 року звернулася до міського голови Лубенської міської ради зі скаргою на рішення Лубенської міської ради від 15.08.2019 року. Скарга мотивована тим, що приміщення, які знаходяться у власності товариства, створюють один виробничий комплекс та об`єднані однією земельною ділянкою. Такий поділ земельної ділянки унеможливлює використання приміщень за цільовим призначенням.

З метою врегулювання спірного питання рішенням Лубенської міської ради від 10.10.2019 року надано дозвіл Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 : 5310700000:02:069:0081, 5310700000:02:069:0082, 5310700000:02:069:0083, 5310700000:02:069:0084, 5310700000:02:069:0085 за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з метою створення одного нового землекористування без зміни цільового призначення.

Пп.4 п.1 рішення Лубенської міської ради від 20.02.2020 року включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на торги окремими лотами земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2149 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0083.

Однак, рішенням Лубенської міської ради від 22.04.2020 року відмінено п.4 рішення Лубенської міської ради від 10.10.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання чотирьох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим же рішенням відмінено пп.4 п.1 рішення Лубенської міської ради від 20.02.2020 року щодо включення до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на торги окремими лотами земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2149 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0083.

В подальшому, рішенням Лубенської міської ради від 22.04.2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,0028 га, створивши 2 нових землекористування:

- площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093,

- площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0092.

Цим же рішенням вирішено земельну ділянку площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093 залишити в оренді ОСОБА_4 , а земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0092 передати до земель запасу міської ради.

Рішенням Лубенської міської ради від 22.04.2020 року земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0092 передана в оренду ОСОБА_5 .

За договорами купівлі-продажу від 07.02.2020 року вказані приміщення ТОВ «А-Ніка» були продані позивачці.

В подальшому для використання таких приміщень позивачці в оренду (договори оренди від 05.05.2020 року) передані земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 : площею 0,0302 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0081, площею 0,2825 га, площею 0,0060 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0084, кадастровий номер 5310700000:02:069:0085.

Суть позовних вимог.

Позивачка вважає незаконними та просить скасувати рішення Лубенської міської ради від 15.08.2019 року, п.4 рішення від 22.04.2020 року, внести зміни в перелік земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на торги окремими лотами, включивши земельну ділянку площею 0,2149 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0083, визнати право власності на земельну ділянку, необхідну для користування та обслуговування будівель позивачки.

Позов мотивований тим, що цими рішеннями «порушено моє право як нового власника будівель на набуття права користування на частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями та частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування з метою комерційного використання».

Статус позивачки як фізичної особи-підприємця (на час виникнення спірних відносин і по цей день) підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування такого позову ОСОБА_3 посилається на висновок комісійної земельно-технічної експертизи № 1509/1510 від 31.12.2021 року, якою визначено, що розмір земельної ділянки з врахуванням чинних нормативних документів необхідна для користування та обслуговування будівель позивачки складає 4723,1 кв.м. Розрахунки експертом проведено на підставі норм ДБН для будівель виробничого призначення.

Правова оцінка суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18, на яку, зокрема, посилається скаржник в касаційній скарзі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу на наступне.

Суть вимог позивачки зводиться до того, що нею були придбані спірні приміщення для здійснення господарської діяльності. Порушення норм законодавства полягає в тому, що ЛМР під час ухвалення спірних рішень не було врахована можливість використання приміщень за цільовим використанням в комерційних цілях. Оцінка доказів, на які посилається позивач, повинна здійснюватися на підставі норм ДБН для будівель виробничого призначення. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбання майна ОСОБА_3 здійснила як фізична особа лише тому, що чинним законодавством технічно не передбачено оформлення такого майна за фізичною особою-підприємцем.

Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що спір у справі виник між ФОП ОСОБА_3 та ЛМР і він пов`язаний із здійсненням позивачкою підприємницької діяльності.

Відтак, суд погоджується з висновком відповідача про те, що справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження посправі запозовом ОСОБА_3 до Лубенської міської ради Полтавської області, треті особи ЗАТ «Лубнимеблі», ТОВ «А-НІКА», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконними і скасування рішень та визнання права користування земельною ділянкою закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 14.06.2023.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко