Постанова

від 22.05.2023 по справі 308/2486/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/2486/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря ГУСОНЬКИ З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 308/2486/17 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 липня 2022 року, повний текст якої складено 25 липня 2022 року, головуючий суддя Данко В.Й., про забезпечення позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок, -

встановив:

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017 відмовлено в позові керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок.

15.07.2022 керівник Закарпатської обласної прокуратури В. Говоруха подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017, просив рішення суду скасувати за нововиявленими обставинами та задовольнити позов.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.07.2022 відкрито провадження за заявою керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.07.2022 задоволено клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи, накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0470 і 2110100000:24:001:0471 із забороною ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок з цими кадастровими номерами, надання їх в оренду або інше користування третім особам.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2022:

замінено відповідача у справі № 308/1486/17 за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави про визнання незаконним і скасування рішень Ужгородської міської ради та витребування земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:24:001:0470 та 2110100000:24:001:0471 на користь територіальної громади м. Ужгорода, а саме, ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ільницький М.П., оскаржив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25.07.2022, що нею забезпечено позов. На думку сторони, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права.

Так, апелянт придбав земельну ділянку у свою власність від ОСОБА_3 14.11.2019 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К.П. за реєстровим № 1110, і не був стороною спірних правовідносин та учасником процесу у 2017 році.

Забезпечення позову протиправно обмежує права апелянта як власника земельної ділянки, який набуваючи право власності на неї обґрунтовано розраховував на те, що цільове призначення земельної ділянки було змінене з додержанням вимог закону.

Водночас звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами прокурор не довів до відома суду, що апелянт нотаріально посвідченою заявою від 01.12.2021 відмовився на підставі ст. 142 ЗК України від права власності на спірну земельну ділянку на користь територіальної громади міста Ужгорода.

Питання про прийняття земельної ділянки до власності територіальної громади наразі вирішується на сесії Ужгородської міської ради, тоді як накладення арешту на ділянку перешкоджає цьому.

Заява про забезпечення позову необґрунтована по суті, оскільки немає підстав вважати, що апелянт має намір відчужити спірну земельну ділянку.

Заборона відповідачу передавати земельну ділянку в користування чи в оренду іншим особам не пов`язується з ризиками, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про забезпечення позову.

Апелянт не був учасником справи за позовом прокурора на момент вирішення її судом першої інстанції, тому не набув прав і обов`язків відповідача, а суд повинен розглядати справу лише в межах заявлених вимог до конкретного відповідача. Вимога про витребування земельної ділянки, якою наразі володіє апелянт, первісно пред`являлася до ОСОБА_3 , яка вже не є власником ділянки.

Заміна відповідача в справі, зміна позовних вимог на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами не допускаються.

Відтак земельна ділянка не може бути витребувана в апелянта, провадження в справі по суті спору закінчене, забезпечення позову у процедурі перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами процесуальним законом не передбачене, тому вжиття заходів забезпечення позову щодо цієї ділянки неможливе.

Застосоване забезпечення позову не є обґрунтованим, не є співмірним позовним вимогам і фактичних підстав для його застосування суд не мав.

Апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25.07.2022 про забезпечення позову оскаржила як постановлену з порушенням норм процесуального права і відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сідун О.С. Наводить у скарзі такі доводи.

Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції не навів в ухвалі реальних ризиків того, що спірна земельна ділянка може бути відчужена відповідачкою на користь третіх осіб з метою можливого невиконання рішення суду.

Земельну ділянку відповідачка набула правомірно і така залишається в її власності.

Виходячи з цього, зважаючи також на необхідність врахування принципів належного урядування та захисту права власності відповідачка ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.09.2022 у задоволенні заяви керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017 у справі № 308/2486/17 за нововиявленими обставинами було відмовлено, рішення суду було залишено в силі.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи задоволено частково, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 16.09.2022 скасовано, справу за заявою керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Сідун О.В., яка апеляцію свого довірителя підтримала, прокурора Романа М.С., який скарги не визнав, розглянувши питання за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається з матеріалів справи, 13.03.2017 до Ужгородського міськрайонного суду надійшов позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Д. Кириленка до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок, яким позивач просив суд:

визнати незаконними та скасувати:

пункт 2.11 рішення 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.05.2014 № 1325;

пункт 1.25 рішення 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.11.2014 № 1508;

витребувати на користь територіальної громади міста Ужгорода:

від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,03 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0471 вартістю 276333,00 грн;

від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 вартістю 497400,00 грн;

стягнути з відповідачів на користь прокуратури Закарпатської області судові витрати (а.с. 1-11 т. 1).

Позов був умотивований, зокрема, тим, що відповідачці ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0900 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0461 по АДРЕСА_1 була надана з порушенням вимог закону, оскільки цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не відповідає дійсному цільовому призначенню ділянки та містобудівній документації, відповідно до якої ділянка належить до території багатоквартирної житлової забудови. ОСОБА_3 здійснила поділ указаної земельної ділянки на дві ділянки: площею 0,03 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0471, яку 01.07.2015 продала ОСОБА_2 , і площею 0,06 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470, яку залишила за собою.

Посилаючись на те, що в порядку кримінального судочинства була встановлена фальшивість доказу, покладеного в основу рішення суду про відмову в позові, а саме, Висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), АДРЕСА_1 , виданого Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 17.10.2014, підписаного в.о. начальника цього Управління М. Івегешем, керівник Закарпатської обласної прокуратури В. Говоруха 15.07.2022 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.05.2023 у зв`язку з поданням прокурором указаної заяви встановлені відповідні обставини, з урахуванням чого питання про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017 передане на розгляд суду першої інстанції.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 07.06.2022 у справі № 308/6447/22 набрала законної сили 15.06.2022 і є чинною (а.с. 129-133 т. 1, посилання в мережі Internet на https://reyestr.court.gov.ua/Review/104724333).

Зважаючи на наявність, відповідно до правової позиції прокурора та чинного судового рішення, ухваленого в кримінальному провадженні, підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017, а, отже, і підстав для провадження в справі для вирішення її по суті, заст. керівника Закарпатської обласної прокуратури О. Ломакіна-Невідома подала до суду першої інстанції заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою просила накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0470 і 2110100000:24:001:0471 та заборонити відповідачам та іншим особам здійснювати дії, спрямовані на відчуження цих земельних ділянок, надання їх в оренду або інше користування іншим особам (а.с. 141-143 т. 1).

Ставлячи перед судом питання про забезпечення позову, прокурор вказував, зокрема, на те, що спірні ділянки вже вибули з власності територіальної громади міста Ужгорода поза волею власника, мав місце поділ відповідачкою ОСОБА_3 земельної ділянки та відчуження новостворених ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Ділянки можуть бути відчужені і в подальшому і вимога про забезпечення позову має на меті запобігти порушенню прав територіальної громади, забезпечення позову є необхідним задля усунення перешкод у виконанні рішення суду, яке переглядатиметься, в разі задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може, з огляду на ризики відчуження майна, істотно утруднити поновлення порушених прав територіальної громади міста Ужгорода.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.07.2022 клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури В. Говорухи задоволено, накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0470 і 2110100000:24:001:0471 із забороною ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок з цими кадастровими номерами, надання їх в оренду або інше користування третім особам (а.с. 159-163 т. 1).

Приймаючи таке процесуальне рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заяви, врахував обставини вибуття земельної ділянки, що в подальшому була поділена, з власності територіальної громади, рух прав на земельні ділянки, у контексті подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами виходив із наявності спору щодо права власності на земельні ділянки, брав до уваги реальні ризики та можливість подальшого відчуження нерухомого майна. Тому невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача у разі задоволення пред`явлених вимог.

Відповідно до ст. 149 ч.ч. 1, 2, ст. 150 ч. 1 п.п. 1, 2, ч.ч. 2, 3, ст. 151 ч. 1 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом; позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії; суд може застосувати кілька видів забезпечення позову; вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; з`ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що окрім того, що земельна ділянка площею 0,0900 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0461, яка була надана ОСОБА_3 , була нею поділена на дві ділянки, одна з яких (з кадастровим номером 2110100000:24:001:0471) була 01.07.2015 продана ОСОБА_2 , а інша (з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470) була 14.11.2019 продана ОСОБА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 були побудовані чотири нежитлові приміщення комерційного призначення (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2515249621100, 2515277221100, 2515285821100 і 2515293521100), право власності на які зареєстровано 23.11.2021 за ТОВ «Е11ЕВЕН» (код ЄДРПОУ 43723495) (а.с. 227-234 т. 1).

Попри те, що новоутворені земельні ділянки є самостійними об`єктами цивільних прав, вони були сформовані за рахунок земельної ділянки, правомірність вибуття якої з власності територіальної громади міста Ужгорода саме і оспорюється позивачем.

У справі міститься копія адресованої Ужгородській міській раді та всім, кого це стосується, заяви ОСОБА_1 , справжність підпису якого на заяві посвідчив 01.12.2021 приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К. за реєстровим № 1620, про те, що керуючись ст. 142 ЗК України він повідомляє про добровільну безоплатну відмову від права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 по АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Ужгорода, просить раду прийняти цю ділянку в комунальну власність на підставі договору (а.с. 235 т. 1).

Водночас будь-яких даних і доказів про фактичну реалізацію цієї заяви чи про підготовку до цього в справі немає, правові наслідки, що мали б випливати з цієї заяви, не настали. Міркування апелянта ОСОБА_1 про те, що наявність арешту земельної ділянки перешкоджає передачі ділянки у власність територіальної громади можна визнати слушними лише в частині, яка стосується державної реєстрації зміни права власності на земельну ділянку. Наявність забезпечення позову, застосованого саме в інтересах територіальної громади міста Ужгорода, не є перешкодою для виконання комплексу підготовчих робіт для зміни власника земельної ділянки, для розробки проектів відповідних рішень, договору тощо, доказів чого немає. Зрештою, заява може бути скасована, відкликана будь-коли до моменту її фактичної реалізації. Насамкінець, немає перешкод і для врегулювання питання шляхом реалізації сторонами процесуальних прав у рамках цивільної справи з огляду на підстави позову та предмет спору.

Беручи до уваги, що за заявою учасника справи забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, питання про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2017 ставилося через наявність чинного судового рішення, ухваленого в кримінальному провадженні, внаслідок чого виникли підстави для провадження в справі з метою вирішення її по суті, процесуальних перешкод для забезпечення позову за таких обставин немає.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2022 про заміну відповідача у справі з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 є чинною і як така є обов`язковою, всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 55, 261 ЦПК України).

Питання можливості задоволення вимог, пред`явлених первісно до ОСОБА_3 , відповідачем за якими у силу правонаступництва у цивільних відносинах є ОСОБА_1 , а також вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , питання правомірності набуття відповідачами земельних ділянок, наявності підстав для задоволення відповідних вимог лежать за межами предмета судового розгляду. Ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не вирішують на цій стадії процесу питання обґрунтованості та доведеності позову по суті і не вправі враховувати міркування щодо цього при вирішенні питання про забезпечення позову.

Передача земельних ділянок в оренду, зведення на них будівель, використання для комерційної діяльності, обтяження іншими зобов`язаннями тощо поза сумнівом істотно ускладнює та ускладнюватиме в майбутньому врегулювання, пов`язане з виконанням рішення суду в разі задоволення позову. Такі обставини в разі задоволення позову можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав територіальної громади міста Ужгорода.

Саме контексті спірних відносин сторін щодо істотних майнових прав та інтересів належить оцінювати обґрунтованість їхніх правових позицій у питанні, зокрема, забезпечення позову.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи характер спірних відносин між сторонами слід констатувати, що територіальна громада міста Ужгорода має у цих відносинах істотний майновий інтерес і має обґрунтовані підстави вважати цілком реальними ризики щодо належного відповідачам нерухомого майна. Зокрема, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 будучи власниками спірних земельних ділянок за відсутності арешту та відповідної заборони не мають жодних перешкод для розпорядження ділянками на свій розсуд (відчуження, передача в оренду, іпотеку тощо). Позивач мав підстави на забезпечення майнового інтересу, на захист якого подано позов і про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого в якому рішення суду поставлено питання, вживати заходи, спрямовані на збереження спірного майна, в тому числі, порядком забезпечення позову. Доводи позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову шляхом арешту майна та заборони вчинення дій, спрямованих на зміну правового статусу (відчуження), зменшення обсягу належного відповідачам майна, заслуговують на увагу.

Тож майновий спір з істотною ціною існує, як реально існує й можливість зміни правового статусу майна, обґрунтований інтерес щодо наявності якого має позивач, відчуження цього майна, що може істотно утруднити ефективний захист, поновлення прав позивача, який діє в інтересах держави, у разі задоволення позову. Це може мати наслідком виникнення необхідності у докладанні в подальшому значних зусиль для відновлення відповідних прав, може потягти порушення прав як позивача, так і інших осіб.

За таких умов, позивач обґрунтовано просив застосувати види забезпечення позову, прямо передбачені цивільним процесуальним законом і за наявності підстав для цього: арешт майна та заборону вчиняти певні дії, спрямовані на зменшення майнової маси чи обтяження майна зобов`язаннями. Забезпечення позову, що на період спору зупиняє можливість зміни правового статусу, зокрема, відчуження та обтяження майна, має запобіжний характер, є достатнім і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду, недопущення недобросовісної поведінки, недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а також прав третіх осіб.

Міркування про те, що застосоване забезпечення позову неспівмірне із заявленими вимогами помилкові. Предметом позову є як оспорювання рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких первісна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Ужгорода, так і витребування земельних ділянок від їх власників, задоволення такого позову усуватиме правові підстави для набуття новими власниками права власності на майно та володіння ним, що матиме наслідком повернення майна попередньому власнику. За таких обставин усунення ризику подальшого відчуження спірного майна є виправданим і співмірним заявленим вимогам.

Відтак суд першої інстанції врахував обставини справи та ухвалив процесуальне рішення з додержанням вимог закону, чого доводи апеляцій, у межах яких апеляційний суд розглядає справу (ст. 367 ч. 1 ЦПК України), не спростовують, що є підставою відповідно до ст. 375 ЦПК України для залишення апеляцій без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 липня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 12 червня 2023 року.

Судді