Рішення

від 14.06.2023 по справі 738/209/23

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/209/23

№ провадження 2/738/64/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

14 червня 2023 року м. Мена

Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складi:

судді - Волошиної Н.В.,

з участюсекретаря судовогозасідання Іванько А.С.

розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі трудових договорів з 23 квітня 2022 року по 23 жовтня 2022 року та з 25 жовтня 2022 року по 06 січня 2023 року позивач працював в Менському санаторії «Остреч» на посаді охоронника. Щомісячно відповідач нараховував йому заробітну плату, а за наявності коштів - виплачував її, проте, починаючи з серпня 2022 року, фактично виплата заробітної плати йому не здійснювалась. Наказом №55 від 21 жовтня 2022 року 23 жовтня 2022 року його звільнено з роботи у зв`язку із закінченням трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Наказом №2 06 січня 2023 року його звільнено з роботи у зв`язку із закінченням трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. У день звільнення відповідач видав позивачу належним чином оформлену трудову книжку, а заборгованість по заробітній платі та розрахункові не виплатив.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість по заробітній платі не виплатив, у день звільнення не провів з ним повний розрахунок, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 32444,79 грн з послідуючим утриманням з цієї суми податків, обов`язкових платежів і перерахунку на день розгляду справи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, судове засідання призначено на 06 березня 2023 року, витребувано у відповідача докази.

Заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Менського санаторію «Остреч» на користь ОСОБА_1 32444 гривні 79 копійок заробітної плати.

07 березня 2023 року до суду від відповідача Менський санаторій «Остреч» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Відповідач посилається на те, що з 24 лютого 2022 року на території України триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тому порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні з відповідачем сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин не переробної сили. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Відповідно до часини четвертої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у разі неможливості своєчасно виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. У зв`язку із пандемією COVID-19 санаторій тривалий час перебуває у скрутному матеріальному становищі, про те заробітна плата працівникам за 2019-2021 роки сплачена у повному обсязі. Санаторій знаходиться на території, яка більше місяця з 24 лютого 2022 року до 03 квітня 2022 року була територією активних бойових дій. Протягом 2022 року та на даний час у санаторії на безоплатній основі постійно проживають військовослужбовці ЗСУ, весною та влітку без укладення договорів, а з 19 вересня 2022 року на підставі договорів про безоплатне користування нерухомим майном. Таким чином, підприємство не має можливості здійснювати оздоровчо-лікувальні послуги, не отримує доходів і матеріальна ситуація є вкрай скрутною. Відповідач умисно не уникає необхідності виконання своїх зобов`язань, розуміє та усвідомлює їх і постійно намагається вживати всіх можливих у даний час заходів з метою отримання фінансової можливості погашення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, та за наявності таких коштів обов`язково буде здійснена виплата заробітної плати позивачу. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надано довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , згідно з якою заборгованість по заробітній платі з 01 серпня 2022 року по 06 січня 2023 року складає 29544,79 грн, при цьому нараховану заробітну плату у розмірі 7332,00 грн за серпень 2022 року частково сплачено 04 січня 2023 року в розмірі 2900 гривень.

06 квітня 2023 року до суду від відповідача Менський санаторій «Остреч» надійшла заява про перегляд заочного рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2023 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року задоволено заяву Менського санаторію «Остреч» про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2023 року.

Позиції учасників судового провадження.

Позивач та його представник, будучи належним повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача Менського санаторію «Остреч», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи з його обов`язковою участю суду не давав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 23 квітня 2022 року між Менським санаторієм «Остреч», в особі його директора Магаляс З.І., та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Менського санаторію «Остреч» на посаду охоронника з посадовим окладом 6500 грн. Строк дії договору з 23 квітня 2022 року по 23 жовтня 2022 року, але не більше шести місяців.

Позивач працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 23 квітня 2022 року та 23 жовтня 2022 року був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

25 жовтня 2022 року між Менським санаторієм «Остреч», в особі його директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Менського санаторію «Остреч» на посаду охоронника з посадовим окладом 6700 грн. Строк дії договору з 25 жовтня 2022 року по 06 січня 2023 року, але не більше шести місяців.

ОСОБА_1 працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 25 жовтня 2022 року та 06 січня 2023 року був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 за серпень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 7332 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 5902,26 грн; за вересень 2022 року нарахована заробітну плату у розмірі 7327,27 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 5898,45 грн; за жовтень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 10624,44 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 8552,67 грн.; за листопад 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 5314,32 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 4278,03 грн; за грудень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 1846,76 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 1486,64 грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати Менським санаторієм «Остреч» перед позивачем за період з серпня по грудень 2022 року включно складає 32444,79 грн, за виключенням податків і зборів до виплати складає 26118,05 грн.

Згідно з відомістю розподілу витрат ОРГ Санаторій Остреч від 04 січня 2023 року № 230104РВ000029991464 та платіжною інструкцією №1 від 04 січня 2023 року, відповідачем була здійснена виплата заробітної плати працівникам за серпень 2022 року шляхом перерахування коштів на банківські картки на загальну суму 34439,67 грн, в тому числі ОСОБА_3 - 2900 грн..

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із частиною 1 статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми призвільненні (стаття 116)тапровести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд встановив, що відповідач порушив вимоги статтей 47, 116 КЗпПУкраїни, а саме при звільненні позивача не виплатив позивачу в день звільненнявсіх сум, що належать йому.

Вирішуючи питання про розмір нарахованих сум, належних позивачу при звільненні, суд бере до уваги відомості про нараховані позивачу сумибез урахування податків і зборів, відрахувань, що утримуються із заробітної плати при її виплаті, які зазначені ущомісячних Розрахункових листах, які надав позивач, згідно з якими загальний розмір нарахованої заробітної плати Менським санаторієм «Остреч» перед позивачем за період з серпня по грудень 2022 року складає 32444,79 грн.

Водночас з тим, згідно з наданими відповідачем відомостями від 04 січня 2023 року ОСОБА_1 частково виплачено заробітну плату за серпень 2022 року у розмірі 2900 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що загальний розмір нарахованих сум заробітної плати позивачу за період серпня по грудень 2022 року становить 29544,79 грн,який визначений без урахування податків і зборів, відрахувань, що утримуються із заробітної плати при її виплаті.

Щодо посилання відповідача на те, що порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні з відповідачем сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин не переробної сили, суд зазначає наступне.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

З огляду на вищезазначене вбачається, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Відповідач не надав суду належні і допустимі докази того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

Згідно з правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача29544,79 грнзаробітної плати за період з серпеня по грудень 2022 року, яка визначена без утримання податків і зборів, відрахувань для покриття заборгованості працівника перед підприємством.

Під час виконання рішення відповідач зобов`язаний нарахувати, утримати, сплатити податки і збори із заробітної плати належної звільненому працівнику сум по заробітній платі, а також здійснити відрахування для покриття заборгованості працівника перед підприємством і виплатити позивачу суму, призначену судом, зменшену на суми податків, зборів і відрахувань.

На виконання вимог п.2 ч.1 та ч.2 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1846,76 грн, яка визначена без утримання податків і зборів.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягнення судовий збір в розмірі 977,62 грн.

Кеpуючись статтями 47, 94, 97, 115, 116, КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК Укpаїни, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Менського санаторію «Остреч» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29544 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 79 копійок заробітної плати, яка визначена без утримання податків і зборів, виплату якої провести після утримання обов`язкових платежів на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) гривень 76 копійок.

Стягнути з Менського санаторію «Остреч» на користь держави 977 (дев`ятсот сімдесят сім) гривень 62 копійки судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач:

Менський санаторій «Остреч», місцезнаходження: вул. Остреч, 0 м. Мена Чернігівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02137045.

Суддя Н.В. Волошина