Постанова

від 29.08.2023 по справі 738/209/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 серпня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/209/23

Головуючий у першій інстанції Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1143/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Менський санаторій «Остреч»,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Менського санаторію «Остреч» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2023 року (місце ухвалення м. Мена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Менського санаторію «Остреч» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. В обґрунтування посилався на те, що позивач за трудовим договором працював у відповідача з 23.04.2022 по 23.10.2022 та з 25.10.2022 по 06.01.2023, за що щомісячно позивачу нараховувалась та здійснювалась виплата заробітної плати. Однак, починаючи з серпня 2022 року виплата заробітної плати не здійснювалась. У день звільнення позивачу було видано належно оформлену трудову книжку, проте заборгованість по заробітній платі не було виплачено.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути з Менського санаторію «Остреч» на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 32 444, 79 грн з послідуючим утриманням із цієї суми податків, обов`язкових платежів і перерахунку на день розгляду справи.

Рішенням Менського районного суду від 14.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Менського санаторію «Остреч» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з Менського санаторію «Остреч» на користь ОСОБА_1 29 544, 79 грн заробітної плати, яка визначена без утримання податків і зборів, виплату якої провести після утримання обов`язкових платежів на користь держави. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1 846, 76 грн. Стягнуто з Менського санаторію «Остреч» на користь держави 977, 62 грн судового збору.

Обґрунтовуючи рішення суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, заборгованість по заробітній платі не виплачена на день звернення до суду з позовом, разом з тим, судом відраховано з суми, яку просив позивач, частково виплачену заробітну плату за серпень 2022 у розмірі 2 900 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду директор Менського санаторію «Остреч» Магаляс З.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Менського районного суду від 14.06.2023, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду винесено з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Апелянт зазначає, що 24.02.2022 на території України триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, який триває до цього дня, на підставі чого торгово-промислова палата України у відкритому офіційному листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 офіційно визнала вищевказану військову агресію форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності з 24.02.2022 до її офіційного закінчення та зазначила, що ці обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними і спричиняють неможливість виконання у встановлений термін договірних умов, податкових зобов`язань, а також законодавчих чи інших нормативних актів.

Посилаючись на вказані вище обставини апелянт зазначає, що порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні з відповідачем сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили.

Крім того, за доводами скарги, санаторій знаходиться на території, яка більше місяця була територією активних бойових дій, та на протязі 2022 року та на даний час у санаторії на безоплатній основі постійно проживають на підставі договорів про безоплатне користування нерухомим майном. Таким чином, підприємство не має можливості здійснювати оздоровчо-лікувальні послуги, не отримує доходів і матеріальна ситуація, яка склалася, є вкрай скрутною. Заробітна плата виплачується поступово та зусилля підприємства спрямовані на поступове погашення заборгованості по заробітній платі, яка залишилася, що буде здійснено у найкоротші терміни, про що були повідомлені всі працівники.

У встановлений судом строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією направив на адресу суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, яка за своєю суттю містить заперечення щодо апеляційної скарги. Проте зазначена заява не може бути прийнята судом, оскільки у порушення вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України заявником не надано доказів надсилання (надання) копій такої заяви іншим учасникам справи.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 23.04.2022 між Менським санаторієм «Остреч», в особі його директора Магаляс З.І., та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого останнього було прийнято на роботу до Менського санаторію «Остреч» на посаду охоронника з посадовим окладом 6 500 грн. Строк дії договору з 23.04.2022 по 23.10.2022, але не більше шести місяців (а.с. 5-6).

З копії трудового договору вбачається, що позивач працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 23.04.2022 та 23.10.2022 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (а.с. 9 зворот).

25.10.2022 між сторонами було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Менського санаторію «Остреч» на посаду охоронника з посадовим окладом 6 700 грн. Строк дії договору з 25.10.2022 по 06.01. 2023, але не більше шести місяців (а.с. 7-8).

Позивач працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 25.10.2022 та 06.01.2023 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 10).

З копії розрахункових листів вбачається, що позивачу ОСОБА_1 за серпень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 7332 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 5902,26 грн; за вересень 2022 року нарахована заробітну плату у розмірі 7327,27 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 5898,45 грн; за жовтень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 10624,44 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 8552,67 грн; за листопад 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 5314,32 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 4278,03 грн; за грудень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 1846,76 грн, за виключенням податків і зборів до виплати становить 1486,64 грн (а.с. 11).

Згідно відомості розподілу витрат ОРГ Санаторій Остреч від 04.01.2023 № 230104РВ000029991464 та платіжною інструкцією №1 від 04.01.2023, відповідачем була здійснена виплата заробітної плати працівникам за серпень 2022 року шляхом перерахування коштів на банківські картки на загальну суму 34 439,67 грн, в тому числі ОСОБА_2 2 900 грн (а.с. 60, 61).

Матеріали справи містять довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 01.08.2022 по 06.01.2023 включно, згідно якої сума заборгованості за вказаний період складає 29 544, 79 грн. Нараховану заробітну плату у сумі 7 332, 00 грн за серпень місяць 2022 року частково сплачено 04.01.2023. Сума сплати складає 2 900, 00 грн (а.с. 36).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, заборгованість по заробітній платі не виплачена на день звернення до суду з позовом, разом з тим, судом відраховано з суми, яку просив позивач, частково виплачену заробітну плату за серпень 2022 у розмірі 2 900 грн.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази виплати позивачеві належних сум до дня розгляду справи, що не заперечується відповідачем, однак роботодавець доводить наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати у порядку ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року, справа № 905/857/10, провадження № 12-56гс21, зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні ст. 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З урахуванням викладеного вище, єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (ст. 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

За таких обставин, роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Під час розгляду справи відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, не надано суду належних і допустимих доказів того, що невиплата усіх належних сум позивачу сталася внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій), оскільки у відповідача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, оприлюднений на сайті Торгово-промислової палати лист від 28 лютого 2022 року № 2021/02.0-7.1 є загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та не звільняє від обов`язку суб`єкта господарської діяльності звертатися за видачею індивідуального сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати позивачу при звільненні є саме наявність встановленої форми сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Разом з тим, судом встановлено, що підприємство з певними складностями та ускладненнями продовжує свою діяльність, проводить часткову виплату заробітної плати працівникам, тому ці обставини не можуть вказувати на неможливість здійснити виплату заробітної плати при звільненні позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого суду, яким встановлено факт заборгованості по заробітній платі позивача, яка сталася з вини роботодавця, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на його користь вказаної заборгованості.

З урахуванням викладеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що на даний час у санаторії на безоплатній основі постійно проживають на підставі договорів про безоплатне користування нерухомим майном, не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

З урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, оскільки роботодавцем не було дотримано встановлений трудовим законодавством порядок виплати належних сум при звільненні працівника.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Менського санаторію «Остреч» залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення складено 29.08.2023.

Головуючий Судді :