Рішення

від 05.06.2023 по справі 334/8509/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 05.06.2023

Справа № 334/8509/21

Провадження № 2/334/210/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05червня 2023року Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя вскладі:головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом в якому просить суд визнати договір № 026 від 26.12.2018 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» звернулось до Хортицького районного суду міста Запоріжжя із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №026 від 26.12.2018 року, пені, трьох відсотків (справа №337/3997/21). Підставою для звернення до суду став договір №026 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.12.2018 р. у розмірі 400 000,00 грн. зі строком повернення протягом 365 днів з моменту її отримання, нібито укладений 26.12.2018 року між ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ», в особі директора МИКИРТУМОВА Армена Армаисовича та фізичною особою ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що цей договір удаваним, оскільки у дійсності у цей період учасники ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» домовились про розподіл між учасниками грошових коштів з рахунку товариства у сумі 400 000 грн. в якості дивідендів.

З огляду на наведені позивачем норми чинного законодавства, способом захисту порушених прав позивача, який відповідатиме змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечить поновлення порушеного права є визнання договору №026 від 26.12.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги - правочином про розподіл дивідендів між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ ЕНЕРГІЯ»</a>.

Ухвалою судді від 10 лютого 2022 року у справі відкрито позовне провадження. Вирішено питання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.06.2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ ЕНЕРГІЯ»</a> надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував обґрунтованість доводів ОСОБА_1 та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року закрито підготовче судове засідання.

У судовому засіданні позивач, спираючись на факти, викладені у позовній заяві пояснив, що наприкінці 2018 року, учасники ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» домовились про розподіл між учасниками грошових коштів з рахунку товариства у сумі 400000 грн. в якості дивідендів. Станом на 26.12.2018 року учасниками ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» були: ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду 6021.40 грн. - 34% частки статутного капіталу; ОСОБА_6 , розмір внеску до статутного фонду 5844,30 грн. - 33% частки статутного капіталу; ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду 5844,30 грн. - 33% частки статутного капіталу. Статутний капітал ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» становив 17 710,00 грн.

26.12.2018 року оскаржуваний договір №026 нібито був підписаний між ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» в особі директора, ОСОБА_3 , який одночасно був учасником товариства, та учасником ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ», ОСОБА_1 .

Договір був укладений фактично з метою отримання коштів від господарської діяльності товариства та розподілу прибутку між учасниками товариства. Отже, отримані за цим договором кошти були розподілені рівними частинами між учасниками ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ»: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що правочин з передання коштів в якості поворотної фінансової допомоги є удаваним правочином, що приховує інший правочин - правочин з розподілу прибутку між учасниками товариства, який насправді вчинили сторони.

Просив суд визнати договір № 026 від 26.12.2018 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів.

Представник відповідача адвокат Сердюк Р.В. у судовому засіданні заперечував проти позову та пояснював, що наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх вимог є суперечливими та взаємовиключними. Позивач бажає уникнути повернення позики, тому подва відповідний позов та вселяко намагався затягнути судовий розгляд.

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні намагався довести суду, що договір №026 від 26.12.2018 року був укладений як розподіл прибутку між учасниками, а оформлений як поворотна фінансова допомога, бо так було зручно.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що дійсно, як вказує позивач ОСОБА_1 , згідно п.3.1. статуту ТОВ «Маг Енергія», в редакції затвердженій протоколом №13 від 13.12.2016 року, учасниками товариства були три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

25 грудня 2018 року, засновник ТОВ «Маг Енергія» ОСОБА_1 , як пересічна фізична особа, звернуся до ТОВ «Маг Енергія» з заявою, в якій просив по сімейним обставинам, надати йому поворотну фінансову допомогу у сумі 400 000,00грн., шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок. Копія заяви ОСОБА_1 від 25.12.2018 року.

В той же день, вище вказана заява фізичної особи ОСОБА_1 була розглянута на загальних зборах учасників ТОВ «Маг Енергія», які постановили надати ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу у розмірі 400 000,00грн., шляхом її перерахування на платіжну карту не пізніше 29.12.2018 року. Вище зазначене підтверджується п.2 протоколу загальних зборів від 25 грудня 2018 року.

Надання поворотної фінансової допомоги регулюється п.14.1.257 Податкового кодексу України, яким передбачено її надання на договірній основі та з встановленням обов`язку її повернення.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між фізичною та юридичною особою, мають вчинятися у письмовій формі.

З метою дотримання вказаних вимог закону, ТОВ «Маг Енергія» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги №26 від 26 грудня 2018 року, яким вони врегулювали всі істотні умови своїх правовідносин, щодо предмету договору (п.І), умов надання допомоги (п.2), порядку повернення допомоги (п.З), відповідальності сторін (п.4), порядок розгляду спорів (п.5), форс-мажорних обставин (п.6) та зазначили прикінцеві положення (п.7).

Згідно умов договору про надання фінансової допомоги позикодавець ТОВ «Маг Енергія» зобов`язувався надати позичальнику ОСОБА_8 поворотну фінансову допомогу в сумі 400 000,00грн., а позичальник ОСОБА_8 зобов`язувався повернути її позикодавцеві в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Фінансова допомога надавалась на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується, нарахування процентів за користування грошовими коштами не передбачено (п. 2.1. Договору про падання фінансової допомоги).

Позикодавець взяв на себе зобов`язання надати фінансову допомогу протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору про надання фінансової допомоги. Допомога надавалась в грошовій формі, шляхом перерахування на платіжну картку Позичальника (п.п.2.2.-2.3. Договору про надання фінансової допомоги).

ТОВ «Маг Енергія» в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором про надання фінансової допомоги та перерахував ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу всього в сумі 400 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №927 від 27 грудня 2018 року на суму 100 000,00грн.; №928 від 27 грудня 2018 року на суму 200 000,00грн.; №930 від 28 грудня 2018 року на суму 100000,00грн.; та банківським виписками від 27 і 28 грудня 2018 року, в яких зазначені реквізити та суми по вказаним вище платіжним дорученням.

Пунктом 3.1. Договору про надання фінансової допомоги передбачено, що допомога підлягає поверненню протягом 365 днів з моменту її отримання. Допомога може бути повернена одноразово або частинами. Допомога повертається в грошовій формі.

Позивач ОСОБА_1 частково виконав свої зобов`язання за договором про надання фінансової допомоги та повернув готівкою в касу відповідача фінансову допомогу в сумі 160 500,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, а саме: прибутковий касовий ордер №21 від 06 вересня 2019 року на суму 27 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №22 від 26 вересня 2019 року на суму 11 500,00грн.; прибутковий касовий ордер №23 від 07 жовтня 2019 року на суму 2 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №24 від 17 жовтня 2019 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №25 від 18 жовтня 2019 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №26 від 21 жовтня 2019 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №27 від 22 жовтня 2019 року на суму 6 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №28 від 29 жовтня 2019 року на суму 1 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №1 від 04 лютого 2020 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №2 від 06 лютого 2020 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №3 від 10 лютого 2020 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №4 від 12 лютого 2020 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №5 від 06 березня 2020 року на суму 7 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №6 від 10 березня 2020 року на суму 4 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №8 від 08 квітня 2020 року на суму 7 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №9 від 14 квітня.2020 року на суму 8 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №10 від 07 травня 2020 року на суму 10 000,00грн.; прибутковий касовий ордер №11 від 18 травня 2020 року на суму 5 000.00грн.; прибутковий касовий ордер №12 від 20 липня 2020 року на суму 2 000,00грн.

На підставі вище зазначених фактичних обставин справи слід дійти висновку, що між ТОВ «Маг Енергія» та фізичною особою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини щодо надання та повернення позики, які регулюються положеннями параграфу №1 глави №71 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача, який вважає, що за вказаним договором були розподілені дивіденди товариства за 2018 рік, суд не бере до уваги, виходячи з наступного:

Позивач просить визнати договір поворотної фінансової допомоги - договором про розподіл дивідендів. Проте, розподіл та порядок виплати дивідендів, здійснюється за рішенням учасників (ст.26 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

В даному випадку, жоден із 3-х учасників товариства, не був стороною спірного договору, а сам позивач підписав його, як фізична особа, в той час як в протоколі загальних зборів №24 від 25 грудня 2018 року, він вказаний, як учасник товариства. Отже, позивач підписавши договір, які фізична особа - просить суд визнати, що він вказаний договір підписав як учасник товариства, який має право на дивідеди. Відповідно, фізична особа не може брати участі у розподілі дивідендів, це виключне право учасників. При цьому, договір не може бути визнаний удаваним в частині сторони правочину, на чому наголошено в постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 14 лютого 2022 року у справі №346/2238/15-ц.

Також суд наголошує, що спірний договір не може бути визнаний правочином про розподіл дивідендів, оскільки це право реалізується через загальні збори учасників, двоє з яких ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) взагалі не були сторонами спірного договору.

Суд не погоджується з доводами позивача, що питання про розподіл дивідендів має, або може вирішуватися шляхом укладання договору. Такий договір не передбачений жодними нормами права.

Тим більше, товариство, як юридична особа, не є і не може бути власником дивідендів, а тим більше - одноособово розпоряджатися ними, в інтересах одного з учасників.

Згідно положення ч.2 ст.235 ЦК України, визначено, що в разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «Маг Енергія» за 2017 та за 2018 рік не мало доходів у сумі і обсязі, достатньому для виплати дивідендів учасникам, що узгоджується з п.7.14. Статуту підприємства. Звідти можна зробити висновок, що товариство не мало наміру, волевиявлення або фактичної можливості на розподіл дивідендів між учасниками.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до ТОВ «Маг Енергія» з вимогами або заявами про виплату йому дивідендів, як учаснику. Натомість, у матеріалах справи існує його заява про надання йому позики по сімейним обставинам.

Також,не наданосуду доказівтого,що збиралися загальнізбори для вирішенняпитання про розподілдивідендів за2018рік,як мало бутизгідно п.7.15.Статуту. Натомість,у матеріалахсправи є протокол загальних зборів засновників, на якому вирішувалося питання про надання відповідної позики ОСОБА_1 по сімейним обставинам, а не протокол чи рішення про розподілу дивідендів за 2018 рік. Вказаний протокол про надання позики по сімейним обставинам є законним, діючим та ніким не оскаржується, зокрема він також підписаний ОСОБА_1 .

Згідно правових позицій та висновків Верховного Суду, обраний позивачем спосіб захисту має бути «ефективним», тобто таким, який відновлює порушене право, без необхідності повторного звернення до суду.

Суд відмовляє у задоволенні позову про визнання правочину удаваним, якщо позивач не доведе суду, що воля сторін в правочині була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а також, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені укладеним правочином.

Також суди відмовляють у позові у випадку, коли при зверненні до суду позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав. Зокрема, позивач звертаючись до суду просить визнати правочин недійсним з підстав його удаваності, що суперечить законодавству, оскільки суд встановивши удаваність правочину, визначає який насправді правочин вчинили сторони та застосовує відповідні норми законодавства які регулюють спірні правовідносини.

Розглядаючи даний позо вбачається, що позивачем заявлена вимога про встановлення удаваності спірного договору, без застосування відповідних норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, тобто - обрано не належний спосіб захисту.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач мав довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Крім того, звертаючись з позовною заявою до суду позивач мав долучити до неї письмові докази (документи), які можуть засвідчити факт перебування сторін оспорюваного договору в зовсім інших правовідносинах, аніж ті, які оформлено відповідним правочином.

Тлумачення статті 235 ЦК України, на яку посилався позивач свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6- 1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання інйюго правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.І ст.627 ЦК України).

У положеннях статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.218 ЦК заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Також, щоб договір був удаваним необхідно свідомі дії обох сторін договору для приховання істинної волі.

Для визнання правочину удаваним слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо. Звісно, що при судовому спорі, одна сторона договору зажди заперечуватиме, що дійсно укладався удаваний правочин.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які сторона позивача посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог, так само, як і наявності порушень норм закону при проведенні торгів, так і факту порушення проведенням цих торгів та прав та інтересів позивача не було доведено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284 ЦПК України, у відповідності до ст..4, 6, 11, 12, 202, 218, 235, 627, 638 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Ю.Козлова