Рішення

від 09.06.2023 по справі 334/8509/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 09.06.2023

Справа № 334/8509/21

Провадження № 2-др/334/19/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09червня 2023року Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючогосудді КозловоїН.Ю. розглянувшив порядкуспрощеного позовногопровадження заявупредставника відповідачаадвоката СердюкРомана Вікторовича про ухваленнядодаткового рішенняз питаннярозподілу судовихвитрат

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2023 року адвокат Сердюк Р.В. в інтересах відповідача ТОВ «Маг Енергія» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 05 червня 2023 року, суд ухвалив рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів.

Питання стягнення витрат відповідача ТОВ Маг Енергія» на професійну правничу допомогу адвоката, судом у вказаному рішенні суду, не вирішувалося.

У відзиві відповідач ТОВ «Маг Енергія» зазначав (п.15) про орієнтовний розмір судових витрат у розмірі близько 12 000,00грн., до складу яких входять витрати на адвоката в суді першої інстанції. У відзиві також є відповідна заява, тобто зроблена до закінчення судових дебатів у справі, про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В подальшому, у зв`язку з постійним затягуванням розгляду справи позивачем, між адвокатом та ТОВ «Маг Енергія» була укладена додаткова угода, якою сторони збільшили розмір витрат на адвоката до 15 000,00грн. та визначили розмір витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням ОСОБА_1 ухвали про зупинення провадження у даній справі, в розмірі 6000,00грн.

Відповідно, відповідачем TOB «Маг Енергія» на професійну правничу допомогу адвоката, понесені витрати в загальному розмірі 21 000,00грн.

Позивач, у заявах поданих суду по суті справи, жодним чином не заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у такому розмірі.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, відповідно, витрати відповідача ТОВ «Маг Енергія» на професійну правничу допомогу адвоката, мають бути стягнуті в повному обсязі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.11.2021 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом в якому просить суд визнати договір № 026 від 26.12.2018 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів.

Рішенням Ленінського районного суду від 05 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів були залишенні без задоволення.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2022 року адвокат Сердюк Р.В. з однієї сторони та ТОВ МАГ Енергія у подальшому «Клієнт», з іншої сторони, уклали Договір про надання правової допомоги № 608/22.

23 січня 2023 року між адвокатом Сердюк Р.В. з однієї сторони та ТОВ МАГ Енергія укладено додаткову угоду про надання правової допомоги.

Предметом додаткової угоди є оплата послуг адвоката при наданні професійної правової допомоги Клієнту по цивільній справі № 334/8509/21 у Ленінському районному суді м.Запоріжжя.

Сторонами визначена фіксована ціна в розмірі 15 000 гривень за надання правової допомоги Адвокатом Клієнту по цивільній справі № 334/8509/21 в Ленінському районному суді м.Запоріжжя. А також визначили розмір витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням Перервою Г.О. ухвали про зупинення провадження у даній справі, в розмірі 6000,00грн.

Сума вказана в п. 1.1 є гонораром Адвоката та поверненню не підлягає.

Фактичні витрати Адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги (транспортні розходи, відрядження, роздрукування та сканування матеріалів, відправлення поштової кореспонденції, інші витрати, відповідно до вимог адвоката).

Так,заявляючи достягнення сумивитрат урозмірі 21000 гривень,представник відповідача посилалася на те, що позивач, у заявах поданих суду по суті справи, жодним чином не заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у такому розмірі.

При цьому, адвокат зазначив, що такий розмір витрат відповідача ТОВ Маг Енергія», є обгрунтованим та справедливим, оскільки позивачем ОСОБА_1 в поданому позові визначалися його орієнтовні витрати в розмірі 24 000,00грн., що відповідно на 3000,00грн. менше за суму витрат відповідача ТОВ Маг Енергія», понесених ним сукупно у суді першої інстанції (15т.грн.) та у суді апеляційної інстанції при перегляді законності зупинення провадження у справі (6000 грн.).

Судом враховано, що представником відповідача було підготовлено відзив на поданий позов з додатками, який був прийнятий судом,та низка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником відповідача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн. є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При визначенні розміру витрат, суд також враховує виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 261, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Ухвалити додаткове рішення по справі № 334/8509/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги правочином про розподіл дивідендів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія» ( іпн юридичної особи: 38229166) витрати, пов`язані з розглядом справи - витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.. 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Ю.Козлова