Постанова

від 13.06.2023 по справі 915/1604/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1604/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.,

за участю представників учасників справи:

від Головного управління ДПС у Миколаївській області - Зайцева А.М.,

від Миколаївської міської ради - не з`явився,

від ТОВ «Миколаїв-Облтранс» - Бортик Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023, ухвалене суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 27.03.2023

у справі № 915/1604/21

за позовом: Головного управління ДПС у Миколаївській області

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Облтранс»

про: визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання розірвати договір оренди землі, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Облтранс», в якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 16.11.2018 №47/112;

- зобов`язати Миколаївську міську раду розірвати договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Облтранс» на земельну ділянку площею 0,284 га, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Доктора Самойловича;

- звільнити Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Облтранс» (далі ТОВ «Миколаїв-Облтранс») земельну ділянку, на яку розповсюджується дія акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997.

Позов мотивований тим, що Головне управління ДПС у Миколаївській області є правонаступником Державної податкової інспекції по Жовтневому району, якій 13.02.1997 було видано у постійне користування 0,48 га землі в межах згідно плану землекористування.

Проте, під час здійснення у вересні 2021 року заходів щодо внесення інформації про вказану земельну ділянку в Державний земельний кадастр, позивача було повідомлено, що в її межах знаходиться інша земельна ділянка (площею 0,284 га, кадастровий номер 4810136600:07:024:0011, площа співпадіння 59,1658 %), яка на підставі оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради була передана в оренду ТОВ «Миколаїв-Облтранс».

Позивач вважає, що вищевказаним рішенням Миколаївської міської ради та укладеним на його підставі договором оренди порушуються його права, як землекористувача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 у справі № 915/1604/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано відповідних передавальних актів чи ліквідаційного балансу на підтвердження його правонаступництва, як органу державної виконавчої влади в майнових приватних правовідносинах, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити обставини переходу майнових прав та обов`язків Державної податкової інспекції по Жовтневому району у процесі його реорганізації до Головного управління ДПС у Миколаївській області, і в подальшому до створеного Головного управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, зокрема і можливості на підставі таких доказів встановити обставини набуття Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, права постійного користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Доктора Самойловича в м. Миколаєві на підставі акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997 в порядку правонаступництва від Державної податкової інспекції по Жовтневому району.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на незаконність рішення суду, зазначаючи, зокрема, що

- Головне управління ДПС у Миколаївській області у зв`язку з проведеними реорганізаціями продовжує користуватись правами, набутими у 1996 році Державною податковою інспекцією по Жовтневому району, у тому числі правом користування земельною ділянкою загальною площею 0,48 га за адресою: м. Миколаїв, вул. Доктора Самойловича;

- при кожному факті проведення реорганізації податкової служби держава визначала орган - правонаступника, що набуває права та обов`язки органу, який реорганізовується. Це підтверджується залученими до матеріалів даної справи відповідними витягами з реєстру та постановами Кабінету Міністрів України;

- рішення Жовтневої районної державної адміністрації Жовтневого району Миколаївської області про видачу Державній податковій інспекції по Жовтневому району у постійне користування вказаної земельної ділянки є обов`язковим для виконання на відповідній території;

- земельній ділянці позивача ще 26.01.2009 було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується складеною та виданою Управлінням Держкомзему у місті Миколаїв відповідною довідкою. Тобто Генеральний план м. Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради 18.06.2009, мав містити дані по цій земельній ділянці;

До апеляційної скарги позивачем додано новий доказ, а саме: копію інвентаризаційного опису необоротних активів в редакції 2021 року по субрахункам 1011/ЦР (земельні ділянки).

Разом з апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження справи з суду першої інстанції.

28.04.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 Головному управлінню ДПС у Миколаївській області поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 у справі № 915/1604/21, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачам строк до 24.05.2023 для подання відзиву та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

18.05.2023 від ТОВ «Миколаїв-Облтранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що позивачем не спростовані висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах даної справи доказів, які підтверджують, що він є правонаступником майнових прав Державної податкової інспекції по Жовтневому району.

26.05.2023 від Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 справу № 915/1604/21 призначено до розгляду на 13.06.2023 о 13:15 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 задоволено клопотання представника ТОВ «Миколаїв-Облтранс» та забезпечено його участь в судовому засіданні 13.06.2023 о 13:15 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Миколаївській області та забезпечено його участь в судовому засіданні 13.06.2023 о 13:15 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

В судове засідання 13.06.2023 в режимі відеоконференції з`явились представники Головного управління ДПС у Миколаївській області та ТОВ «Миколаїв-Облтранс».

Представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, враховуючи приписи вищевказаної норми, а також клопотання Миколаївської міської ради від 26.05.2023, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі її представника.

В судовому засідання 13.06.2023 колегія суддів, розглянувши доданий позивачем до апеляційної скарги доказ (копію інвентаризаційного опису необоротних активів в редакції 2021 року по субрахункам 1011/ЦР (земельні ділянки)), дійшла наступних висновків.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Обґрунтовуючи неможливість подання цього доказу в суд першої інстанції, скаржник зазначив про те, що йому потрібен був додатковий час для його поновлення, оскільки дані було тимчасово втрачено у зв`язку з військовою агресією.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем взагалі необґрунтовано неможливість подання відповідного доказу разом з позовною заявою. Позивач не повідомляв письмово суд першої інстанції про неможливість подання цього доказу у встановлений законом строк (з обґрунтуванням відповідних причин) з метою встановлення судом додаткового строку для подання вказаного доказу (ч.ч. 4-5 ст. 80 ГПК України).

Більш того, позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції жодного разу не заявлялось про існування у нього цього доказу, причини, з яких він не може бути поданий у строк, а також не наведено доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З цих підстав доводи скаржника, викладені в обґрунтування поважності причин неподання такого клопотання в суд першої інстанції, колегія суддів не приймає, враховуючи також те, що позов був поданий ще у листопаді 2021 року, тобто до повномасштабної військової агресії.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідного доказу в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини неможливості вчинення таких дій, викладені у його клопотанні, не являються поважними, оскільки ним не наведено: ні винятковість випадку, ні причин, що об`єктивно не залежать від нього.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів не приймає наданий позивачем до апеляційної скарги доказ, а саме: копію інвентаризаційного опису необоротних активів в редакції 2021 року по субрахункам 1011/ЦР (земельні ділянки).

В судовому засідання 13.06.2023 представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 у справі № 915/1604/21, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ «Миколаїв-Облтранс» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК).

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Водночас, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу).

Предметом спору у цій справі є вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області: визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 16.11.2018 №47/112, яким, серед іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано її в оренду ТОВ «Миколаїв-Облтранс»; зобов`язати Миколаївську міську раду розірвати договір оренди землі з ТОВ «Миколаїв-Облтранс»; звільнити ТОВ «Миколаїв-Облтранс» земельну ділянку, на яку розповсюджується дія акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що він набув право постійного користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Доктора Самойловича в м. Миколаєві в порядку правонаступництва від Державної податкової інспекції по Жовтневому району внаслідок низки послідовних реорганізацій державних податкових органів України протягом 1997 - 2020 років, а Миколаївська міська рада своїм рішенням фактично незаконно розпорядилась частиною цієї земельної ділянки, передавши її в оренду ТОВ «Миколаїв-Облтранс» без будь-яких на те правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів зауважує, що Головне управління ДПС у Миколаївській області в першу чергу має довести належними та допустимими доказами той факт, що останнє є правонаступником Державної податкової інспекції по Жовтневому району з метою підтвердження наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Доктора Самойловича в м. Миколаєві на підставі акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997.

Судом першої інстанції встановлено, що за постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 21.09.2011 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім м. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно з додатками 1-3.

З додатку № 1 до вищевказаної постанови «Перелік територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом злиття» вбачається, що по Миколаївській області Державна податкова інспекція у Жовтневому районі та Снігурівська міжрайонна державна податкова інспекція були реорганізовані шляхом злиття у Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію.

За постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів та реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби згідно з додатком 2.

З додатку № 2 до вищевказаної постанови «Перелік територіальних органів ДПС та Держмитслужби, які реорганізуються» вбачається, що по Миколаївській області Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція ДПС із Снігурівським відділенням були реорганізовані шляхом приєднання до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів.

За постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

З додатку № 2 до такої постанови «Перелік територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються» вбачається, що по Миколаївській області Жовтнева об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів була реорганізована шляхом приєднання до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

За постановою Кабінету Міністрів України № 892 від 04.11.2015 перейменовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

З додатку №2 до такої постанови «Перелік територіальних органів ДФС, які реорганізуються» вбачається, що по Миколаївській області Жовтнева об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС була реорганізована шляхом приєднання до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

За постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 28.03.2018 реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.

З додатку до такої постанови «Перелік територіальних органів Державної фіскальної служби, які реорганізуються шляхом приєднання як структурні підрозділи до відповідних територіальних органів Служби» вбачається, що по Миколаївській області Баштанська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС була реорганізована шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Миколаївській області.

За постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

З додатку № 2 до такої постанови «Перелік територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються» вбачається, що по Миколаївській області Головне управління ДФС у Миколаївській області було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

З додатку до такої постанови «Перелік територіальних органи Державної податкової служби, що ліквідуються» вбачається, що територіальний орган Державної податкової служби - Головне управління ДПС у Миколаївській області ліквідовано як юридичну особу публічного права.

Такою постановою встановлено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Також, пунктом 3 вказаної постанови Державній податковій службі постановлено забезпечити: утворення комісій з ліквідації територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови; здійснення заходів щодо ліквідації територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови; утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»; передачу майна територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, територіальним органам Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абз. 4 цього пункту.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 30.09.2020 до такого державного реєстру внесено запис про створення Головного управління ДПС у Миколаївській області (код 44104027) як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код 43005393).

13.01.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного управління ДПС у Миколаївській області (код 43144729) як юридичної особи публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частиною 2 ст. 107 ЦК України передбачено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 (далі Порядок №1074), орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно п. 6 Порядку № 1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

При цьому, пунктом 7 Порядку № 1074 визначено, що майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Згідно ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів зазначає, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин, - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З аналізу положень ст. 104 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і пунктів 7, 12 Порядку № 1074, вбачається, що реорганізація державних податкових органів шляхом приєднання вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до яких здійснюється поділ, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку (постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/16540/21).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умовою набуття Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, права постійного користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Доктора Самойловича в м. Миколаєві на підставі акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997 в порядку правонаступництва від Державної податкової інспекції по Жовтневому району - є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків Державної податкової інспекції по Жовтневому району у процесі його реорганізації до Головного управління ДПС у Миколаївській області, як юридичної особи публічного права, які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись передавальним актом, та в подальшому Головного управління ДПС у Миколаївській області, як юридичної особи публічного права, у процесі його ліквідації до створеного Головного управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, які також з урахуванням наведеного мають підтверджуватись ліквідаційним балансом.

Водночас, матеріали даної справи не містять відповідних передавальних актів чи ліквідаційного балансу на підтвердження правонаступництва позивача, як органу державної виконавчої влади в майнових приватних правовідносинах, що фактично свідчить про непідтвердження належними та допустимими доказами обставин переходу майнових прав та обов`язків Державної податкової інспекції по Жовтневому району у процесі його реорганізації до Головного управління ДПС у Миколаївській області, як юридичної особи публічного права, та в подальшому Головного управління ДПС у Миколаївській області, як юридичної особи публічного права, у процесі його ліквідації до створеного Головного управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, відповідно, непідтвердження належними та допустимими доказами обставини набуття Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, права постійного користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Доктора Самойловича в м. Миколаєві на підставі акту на право постійного користування землею серії І-МК №000192 від 13.02.1997 в порядку правонаступництва від Державної податкової інспекції по Жовтневому району.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, фактично зводяться виключно до обставин публічного правонаступництва, зокрема, в завданнях, функціях та повноваженнях як складових компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин.

Натомість, висновки суду щодо непідтвердження правонаступництва саме в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права, скаржником не спростовані.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 у справі № 915/1604/21 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2023.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська