Ухвала

від 03.08.2023 по справі 915/1604/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1604/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023

у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області

до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Облтранс"

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання розірвати договір оренди землі, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідачів, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 16.11.2018 № 47/112;

- зобов`язати Миколаївську міську раду розірвати договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Миколаїв-Облтранс", розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Доктора Самойловича;

- звільнити земельну ділянку, на яку розповсюджується дія акта на право постійного користування землею від 13.02.1997 серії І-МК № 000192.

Позивач зазначив, що він є правонаступником Державної податкової інспекції по Жовтневому району, якій 13.02.1997 видано у постійне користування 0,48 га землі в межах згідно з планом землекористування. Однак під час здійснення заходів щодо внесення інформації про вказану земельну ділянку в Державний земельний кадастр позивача повідомлено, що в її межах знаходиться інша земельна ділянка (площею 0,284 га, кадастровий номер 4810136600:07:024:0011, площа співпадіння 59,1658 %), яка на підставі оскаржуваного рішення передана в оренду ТОВ "Миколаїв-Облтранс". Позивач вважає, що оспорюваним рішенням та укладеним на його підставі договором оренди порушуються його права як землекористувача.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 13.03.2023 відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення тим, що позивач не надав відповідних передавальних актів чи ліквідаційного балансу на підтвердження його правонаступництва, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити обставини переходу майнових прав та обов`язків Державної податкової інспекції по Жовтневому району до Головного управлінням ДПС у Миколаївській області.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2023 залишив зазначене рішення суду без змін.

10.07.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (повний текст складений 19.06.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, та визначати конкретний випадок (випадки), за наявності якого (яких) подається касаційна скарга, передбачений (передбачені) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які при цьому неправильно застосовані судом.

Водночас колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №915/1604/21 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через систему "Електронний суд" та всім іншим учасникам справи, додавши до заяв докази про таке направлення, а також докази щодо отримання цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №915/1604/21 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач