Постанова

від 19.06.2023 по справі 145/1603/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1603/22

Провадження № 22-ц/801/956/2023

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 рокуСправа № 145/1603/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сутисківський ліцей Вінницького району Вінницької області, Сутисківська селищна рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 145/1603/22 за апеляційною скаргою адвоката Захарчука М. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Копилової Л. В. у залі суду, повний текст якого складено 22 березня 2023 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області, Сутисківської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 2002 року вона працювала вчителем початкових класів у Спеціалізованому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски.

Рішенням ХVІІ сесії ХІІІ Сутисківської селищної ради від 11 серпня 2022 року № 260 вирішено реорганізувати школу шляхом її приєднання до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області, який буде правонаступником всього майна, прав та обов`язків школи. Затверджено комісію з припинення та вирішено інші організаційні питання.

Цим же рішенням зобов`язано директора школи попередити всіх працівників про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією.

Наказом № 84/К від 14 жовтня 2022 року її звільнено з посади вчителя початкових класів з 17 жовтня 2022 року на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП.

Указує, що її звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки роботодавець в порушення вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України не попередив її за два місяці про майбутнє вивільнення та не запропонував їй іншу посаду.

Посилаючи на ці обставини, позивачка, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

визнати незаконним наказ № 84/к від 14 жовтня 2022 року про її звільнення з посади вчителя початкових класів Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски;

поновити її на посаді вчителя початкових класів Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області;

стягнути з Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з відповідача на її користь судові витрати понесені при розгляді справи.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

роботодавець при звільненні позивачки дотримався процедури вивільнення працівників;

попередив її про майбутнє звільнення за два місяці;

пропонував їй вільні вакансії у ліцеї та двічі пропонував іншу роботу за фахом, однак позивачка відмовилася від запропонованого працевлаштування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2023 року адвокат Захарчук М. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2023 року справу призначено до розгляду на 18 травня 2023 року о 09 год 00 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанцій не надав належної оцінки тому, що роботодавцем не було запропоновано персонально ОСОБА_1 зайняти конкурентну вакантну посаду згідно зі штатним розписом;

акт від 15 серпня 2022 року не є належним та допустимим доказом повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення, оскільки містить посилання на розпорядження селищного голови від 22 серпня 222 року - винесене після складення цього акта;

роботодавець не зробив порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників які залишаються на роботі та тих, які підлягають звільненню.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області указує, що:

рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

суд дійшов правильного висновку, що роботодавець при звільненні позивачки дотримався процедури вивільнення працівників, попередив її про майбутнє звільнення за два місяці;

відповідачці неодноразово пропонувалось місце роботи, однак вона від усіх пропозицій відмовилась.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 2002 року працювала вчителем початкових класів у Спеціалізованому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски.

Рішенням ХVІІ сесії Сутисківської селищної ради VІІІ скликання від 11 серпня 2022 року № 260 "Про оптимізацію закладів освіти територіальної громади" було вирішено реорганізувати Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски шляхом приєднання до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області.

Наказом керівника Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски № 50/к від 15 серпня 2022 року "Про попередження про наступне вивільнення працівників Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски", наказано заступнику директора з навчально-виховної роботи та завідувачу господарством повідомити працівників про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці.

15 серпня 2022 року складено акт б/н про те, що 16 педагогічних працівників, у тому числі і позивачка, відмовилися від ознайомлення з наказом № 50/к.

25 серпня 2022 року складено акт № 1 про те, що 16 педагогічним працівникам була оголошена пропозиція щодо їх працевлаштування на вакантні посади у Сутисківському ліцеї.

З цього акта слідує, що ознайомившись із указаною пропозицією, ОСОБА_1 відмовилась її підписати.

Як слідує з листа начальника відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Тиврівської селищної ради Вінницької області, ОСОБА_1 двічі пропонували роботу, а саме: 0,5 ст. педагога організатора та години музичного мистецтва в початковій ланці освіти філії І-ІІ ступенів с. Василівка Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Тиврів та вихователем ДНЗ "Калинка" с. Василівка Тиврівської селищної ради. Згоду позивачка не надала.

З листа заступника голови Тиврівської селищної ради Степанишена С. від 26 грудня 2022 року № 02-10/1504 слідує, що він особисто пропонував ОСОБА_1 працевлаштування, а саме: 0,5 ст. педагога організатора та години музичного мистецтва в початковій ланці освіти філії І-ІІ ступенів с. Василівка Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Тиврів та вихователем ДНЗ "Калинка" с. Василівка Тиврівської селищної ради.

Наказом № 84/к від 14 жовтня 2022 року звільнено ОСОБА_1 з посади учителя початкових класів з 17 жовтня 2022 року на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті другої КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як роз`яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники). Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як слідує з матеріалів справи позивачка відмовилась ознайомлюватись з попередженням про майбутнє вивільнення та пропозиціями працевлаштуватись за фахом. Таку відмову позивачка обґрунтовувала тим, що не погоджується з рішенням про реорганізацію навчального закладу.

Отже власник належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, зокрема був ліквідований Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски шляхом приєднання до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 у визначений законодавством строк була попереджена про наступне вивільнення, їй була запропонована робота за фахом від якої вона відмовилася, та дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позивачкою позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець при звільненні не врахував переважне право позивачки на залишення на роботі є безпідставними.

Оскільки позивачці неодноразово пропонувалась робота від якої вона відмовилась, то у даному випадку не діють правила про переваги залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України, адже переважне право залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду.

Водночас повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування)».

Тож повноваження з призначення працівника, який вивільнюється, на вакантну посаду належить власнику або уповноваженому ним органу та правила статті 42 КЗпП України у цьому разі застосуванню не підлягають.

Аргументи апеляційної скарги про недійсність акта від 15 серпня 2022 року про відмову позивачки від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення є безпідставними.

Допущення описки в акті не вказує про його недійсність. Доводи про виготовлення цього акта після пред`явлення позову є власними судженнями позивачки, які нічим не підтвердженні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судоми норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а позивачка звільнена від сплати судового збору то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Захарчука М. В. в інтересах ОСОБА_1 у залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук