Постанова

від 03.10.2023 по справі 145/1603/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 145/1603/22

провадження № 61-11120св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сутисківський ліцей Вінницького району Вінницької області, Сутисківська селищна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року у складі судді Копилової Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області, Сутисківської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 2002 року вона працювала вчителем початкових класів у Спеціалізованому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски.

Рішенням ХVІІ сесії ХІІІ Сутисківської селищної ради від 11 серпня 2022 року № 260 вирішено реорганізувати школу шляхом її приєднання до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області, який буде правонаступником всього майна, прав та обов`язків школи. Затверджено комісію з припинення та вирішено інші організаційні питання.

Цим же рішенням зобов`язано директора школи попередити всіх працівників про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією.

Позивачка зазначає, що ні керівником Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски, ні головою ліквідаційної комісії її не було повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією.

Наказом № 84/К від 14 жовтня 2022 року її звільнено з посади вчителя початкових класів з 17 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки роботодавець належним чином не попередив її про наступне вивільнення, не запропонував вакантні посади в межах ліцею, до якого приєдналась школа, а також не перевірив її переважного права на залишення на роботі.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивачка просила суд:

- визнати незаконним наказ № 84/к від 14 жовтня 2022 року про її звільнення з посади вчителя початкових класів Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски;

- поновити її на посаді вчителя початкових класів Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області;

- стягнути з Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що роботодавець при звільненні позивачки дотримався процедури вивільнення працівників, попередив її про майбутнє звільнення за два місяці, пропонував їй вільні вакансії, однак позивачка відмовилася від запропонованого працевлаштування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Захарчука М. В. оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука М. В. залишено без задоволення, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 липня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 рокута постанову Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 16 серпня 2023 року Сутисківський ліцей Вінницького району Вінницької області просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2002 року працювала вчителем початкових класів у Спеціалізованому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски.

Рішенням ХVІІ сесії Сутисківської селищної ради VІІІ скликання від 11 серпня 2022 року № 260 «Про оптимізацію закладів освіти територіальної громади» було вирішено реорганізувати Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски шляхом приєднання до Сутисківського ліцею Вінницького району Вінницької області.

У пункті 11 вказаного рішення зазначено: «Врахувати, що у разі оптимізації закладів освіти громади, майже 70 % Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів будуть працевлаштовані, Відділу освіти, культури, спорту та туризму селищної ради тримати на контролі працевлаштування працівників, які будуть звільнені».

Наказом керівника Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски № 50/к від 15 серпня 2022 року «Про попередження про наступне вивільнення працівників Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски», наказано заступнику директора з навчально-виховної роботи та завідувачу господарством повідомити працівників про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці.

15 серпня 2022 року складено акт б/н про те, що 16 педагогічних працівників, у тому числі і ОСОБА_1 , відмовилися від ознайомлення з наказом № 50/к «Про попередження про наступне вивільнення працівників Спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски». Акт підписано: заступником з НВР СЗЗСО І-ІІІ ст. смт Сутиски Ольшевською Т. М. , заступником з ВР СЗЗСО І-ІІІ ст. смт Сутиски Ніколюк І. М. , завідувачем господарством Колісніченко М. В. , секретарем ОСОБА_5

25 серпня 2022 року складено акт № 1 про те, що 16 педагогічним працівникам була оголошена пропозиція щодо їх працевлаштування на вакантні посади у Сутисківському ліцеї. З цього акта зокрема слідує, що ознайомившись із указаною пропозицією, ОСОБА_1 відмовилась її підписати. Акт підписано: начальником ВОКСТ Сутисківської с/ради Козак Л. О., директором Сутисківського ліцею Дідух М. Б., керівником СЗЗСО І-ІІІ ст. смт Сутиски ОСОБА_6 , заступником з НВР СЗЗСО І-ІІІ ст. смт Сутиски Ольшевською Т.М.

ОСОБА_1 двічі пропонували роботу педагога, але згоду позивачка не надала.

Наказом № 84/к від 14 жовтня 2022 року звільнено ОСОБА_1 з посади учителя початкових класів з 17 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

09 листопада 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски (ідентифікаційний код 21729076). Підстава: рішення про реорганізацію.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення за два місяці, пропонував позивачці вільні вакансії в ліцеї та двічі пропонувалася інша робота, однак остання відмовилася від запропонованого працевлаштування.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було здійснено з дотриманням вимог законодавства України про працю та без порушення прав позивачки.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що роботодавцем не було враховано її переважного права на залишення на роботі є безпідставними, оскільки внаслідок реорганізації юридична особа, а саме - Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски, підлягала припиненню.

Так, 09 листопада 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Спеціалізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Сутиски (ідентифікаційний код 21729076). Підстава: рішення про реорганізацію.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов