Постанова

від 14.06.2023 по справі 308/10650/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 308/10650/19

провадження № 61-5270 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор філії комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у Київській області Шейк-Сейкін Олексій Анатолійович,

представник ОСОБА_2 -адвокат Стиранка Михайло Богданович,

третя особа - комунальне підприємство Миронопільської сільської ради «Результат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» на ухвалу Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., Кожух О. А. від 23 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит» (далі - ТОВ «Самшит») звернулося до суду із позовом доОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора філії комунального підприємства (далі - КП) Мирнопільської сільської ради «Результат» у Київській області

Шейк-Сейкіна О. А., третя особа - КП Миронопільської сільської ради «Результат», в якому просило суд визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37791422 від 26 жовтня 2017 року, прийняте державним реєстратором Шейк-Сейкін О. А., філія КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у

м. Києві, щодо права власності ОСОБА_1 1/2 (номер запису про право власності: 23038785) та ОСОБА_2 на 1/2 (номер запису про право власності: 23038760) готелю «Спорт», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1390209621101; скасувати записи про право власності: 23038785 та 23038760 щодоправа власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вказаний готель «Спорт», внесений 26жовтня 2017 рокудо Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором

Шейк-Сейкін О. А., філія КП Мирнопільської сільської ради «Результат»

у м. Києві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвал суду апеляційної інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

у складі судді Придачука О. А. від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Самшит» відмовлено.

Районний суд виходив із того, що обраний позивачем спосіб судового захисту є неефективним і не відновить його порушені права.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Самшит» оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Самшит» залишено без руху. Запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати докази на підтвердження його сплати та вказати поважні обставини, які призвели до пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 березня 2023 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Самшит» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 19 грудня 2022 року відмовлено. Повернуто ТОВ «Самшит» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 763 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представник позивача Маркусь М. І. був присутнім у судовому засіданні 19 грудня 2022 року та знав про винесення ухвали та рішення від 19 грудня 2022 року. При цьому, суд вказав, що у рішенні від 19 грудня 2022 року (вступна та резолютивна частини) зазначено, що повне рішення буде складено 28 грудня 2022 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що 13 січня 2023 року представник ТОВ «Самшит» - Маркусь М. І., подав апеляційну скаргу на ухвалу від 19 грудня 2022 року, при цьому знавши і про прийняте рішення суду. Проте, на рішення суду позивач подав апеляційну скаргу тільки 03 березня 2023 року. Із заявою про видачу рішення представник позивача до суду не звертався. Доводи клопотання про поновлення строку на те, що повний текст судового рішення було надіслано судом до ЄДРСР тільки 02 лютого 2023 року, не є поважною причиною для поновлення такого строку.

Також судом апеляційної інстанції враховано відповідну судову практику Верховного Суду

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ТОВ «Самшит» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 308/10650/19 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ТОВ «Самшит» обґрунтовує тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження, судом порушено норму процесуального права, не враховано обставини, які підтверджували подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що 19 грудня 2022 року суд першої інстанції оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст рішення суду йому не направлявся, а в ЄДРСР рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня

2022 року було надіслано судом 02 лютого 2023 року та оприлюднено

06 лютого 2023 року, тому вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення є поважними.

Вказує, що судом першої інстанції не зазначено в рішенні суду дати складання повного тексту судового рішення, яке має істотне значення для врахування апеляційним судом при відкритті апеляційного провадження та реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.

Таким чином, вважає, що оскільки в повному тексті судового рішення не зазначено дату його складання, а таке було надіслано судом до ЄДРСР тільки 02 лютого 2023 року, то саме таку дату слід вважати датою складання повного тексту судового рішення, тому апеляційна скарга 03 березня 2023 року була подана без пропуску строку на апеляційне оскарження (на 29 день з дня складання повного тексту судового рішення).

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо строку апеляційного оскарження, які є релевантними до цієї правової ситуації, яка виникла у цій справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Стиранка М. Б., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки представник позивача

Маркусь М. І. був присутнім у судовому засіданні 19 грудня 2022 року, знав про судове рішення, а подав апеляційну скаргу тільки 03 березня 2023 року. При цьому, 13 січня 2023 року представник ТОВ «Самшит» - Маркусь М. І., подав апеляційну скаргу на ухвалу від 19 грудня 2022 року.

Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду щодо поновлення процесуального строку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Самшит» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Стаття 2 ЦПК України передбачає, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій

статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК Українине визначено конкретного переліку підстав, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу (див.: постанову Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 442/37/14, провадження № 61-1683 св 19).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою («Volovik v. Ukraine»,

№ 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані («Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, представник ТОВ «Самшит»

03 березня 2023 року подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 19 грудня 2022 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року, яке мотивовано тим,

що 19 грудня 2022 року суд першої інстанції оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст рішення суду йому не направлялося,

а в ЄДРСР рішенняУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року було надіслано судом 02 лютого 2023 року та оприлюднено 06 лютого 2023 року, тому вважав, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення є поважними.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху представник ТОВ «Самшит» звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши мотиви, про які зазначено вище у постанові.

На думку заявника, неотримання судового рішення учасником справи у визначений законом строк є поважною причиною пропуску процесуального строку, а тому такий строк підлягає поновленню.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

За змістом частини одинадцятої статті 272 ЦПК України судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції, встановив, що представник позивача Маркусь М. І. був присутнім у судовому засіданні 19 грудня 2022 року та знав про винесення ухвали та рішення від 19 грудня 2022 року. При цьому, у рішенні від 19 грудня 2022 року (вступна та резолютивна частини) зазначено,

що повне рішення буде складено 28 грудня 2022 року. Крім того, 13 січня

2023 року представник ТОВ «Самшит» - Маркусь М. І., подав апеляційну скаргу на ухвалу від 19 грудня 2022 року, при цьому знавши і про прийняте рішення суду, проте, на рішення суду позивач подав апеляційну скаргу

тільки 03 березня 2023 року. Із заявою про видачу рішення представник позивача до суду також не звертався. При цьому, доводи у клопотанні про поновлення строку, що повний текст судового рішення було надіслано судом до ЄДРСР тільки 02 лютого 2023 року, не є поважною причиною для поновлення такого строку.

Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що 19 грудня 2022 року суд першої інстанції оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст рішення суду позивачу не направлялося, а в ЄДРСР рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня

2022 року було надіслано судом 02 лютого 2023 року та оприлюднено

06 лютого 2023 року. При цьому, судом першої інстанції не зазначено в рішенні суду дати складання повного тексту судового рішення, яке має істотне значення для врахування апеляційним судом при відкритті апеляційного провадження та реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.

Без отримання повного тексту рішення суду неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування апеляційної скарги.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявниками, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводи позивача, що копія рішення суду першої інстанції на їх адреси не направлялися та не були вручені, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження

№ 61-2418св22), від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі

№ 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25 лютого 2021 року

у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня

2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20),

від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження

№ 61-5390 св 22).

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, за відсутності на те правових підстав, а тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є передчасним.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права та завданню цивільного судочинства, а також порушив право заявників на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загалом, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції при застосуванні процесуальних норм застосував надмірний формалізм, який у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку,

що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу

ТОВ «Самшит» слід задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 березня 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта