Постанова

від 15.06.2023 по справі 758/3605/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9780/2023

Справа № 758/3605/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Якимець О.І. в м. Київ 27 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київвлада», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Магістр», Приватне акціонерне товариство «Діелектричні кабельні системи України» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати інформацію (відповідного змісту, вказаного у позовній заяві) поширену у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщеної за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, зобов`язати відповідача, у визначені судом строки, спростувати поширену ними 01 січня 2023 року недостовірну інформацію в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщеної за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 - відносно ОСОБА_1 шляхом публікації такого спростування в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 із змістом, вказаним у позовній заяві.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та надмірний формалізм, просив скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що на виконання вимог ухвали суду від 10 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без руху ним було повторно подано всі паперові копії перелічених в позові додатків, завірені власноручним підписом апелянта з проставленням дати та засвідчувального напису. Вказував, що ст. 175, 177 ЦПК України не містять вимог до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України та відповідно неусунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Звертав увагу, що оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результатами розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Також згідно п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження.

Наводив правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2023 року в справі № 916/3027/21 про те, що закон не вимагає наявності електронного підпису на електронних доказах.

Зазначав, що веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів на відповідному інтернет-ресурсі за відповідним посиланням.

Посилався на рішення ЄСПЛ в справах «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року, «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року щодо ефективності доступу до правосуддя, та недопущення надто суворого тлумачення внутрішніми судами процесуальних норм, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Від відповідача ТОВ «Київвлада» надійшов відзив на апеляційну скаргу, направлений засобами поштового зв`язку 12 червня 2023 року з пропуском строку, встановленого апеляційним судом, та заявлено клопотання про поновлення цього строку, обґрунтоване тим, що копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги відповідачем отримано лише 07 червня 2023 року, що об`єктивно унеможливлювало надати до суду відзив у встановлений строк.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованими, апеляційний суд продовжує ТОВ «Київвлада» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає його.

У відзиві відповідач ТОВ «Київвлада» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивачем подано до суду паперові електронні докази, про що сам позивач зазначає у заяві про усунення недоліків, однак електронні документи не посвідчено у встановленому законом порядку, а відтак не усунено недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали від 10 квітня 2023 року. Оскільки позивач не усунув недоліки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви. Враховуючи вказані обставини, вважав, що Подільський районний суд м. Києва повно і всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації залишена без руху (а. с. 98 - 99 т. 2).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем подано до суду копії електронних доказів (роздруківки із відповідних сайтів, скріншоти), які не відповідають вимогам ч. 3 ст. 100 ЦПК України, відтак суд прийшов до висновку про відсутність підтвердження відповідності копії письмового електронного доказу оригіналу.

Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений в ухвалі строк заява буде вважатись неподаною і повернута позивачеві.

Копію ухвали Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року була направлена позивачу на його електронну адресу 14 квітня 2023 року (а. с. 100 т. 2).

На виконання вказаної ухвали суду позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 20 квітня 2023 року направив заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що надає належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви згідно нижченаведеного переліку. При цьому позивачем було повторно подано всі паперові копії перелічених в позові додатків, завірені власноручним підписом ОСОБА_1 з проставленням дати та засвідчувального напису (а. с. 101 - 250 т. 2, 1 - 143 т. 3).

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 27 квітня 2023 року, суд першої інстанції керувався ст. 100, ч. 1 ст. 177, ст. 95 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», врахував правові висновки Верховного Суду в постановах від 11 червня 2019 року в справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року в справі № 992/1151/18, від 28 грудня 2019 року в справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року в справі № 910/1162/19, від 19 січня 2022 року в справі № 202/2965/21 та виходив із того, що позивачем подано до суду паперові електронні докази, однак електронні документи не посвідчено у встановленому законом порядку, а відтак не усунено недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали суду від 10 квітня 2023 року. Доказів підписання таких документів за допомогою електронного цифрового підпису, зокрема протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, суду не надано (а. с. 145 - 147 т. 3).

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 у позовній заяві було вказано перелік додатків з відповідними коментарями та уточненнями, зокрема в коментарях до роздруківок з сайтів було зазначено прямі посилання на них у мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому ст. 175, 177 ЦПК України не містять вимоги до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином, та відповідно неусунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 .

Сама по собі процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов`язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ухвалою від 27 квітня 2023 року в зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 10 квітня 2023 року, лише з підстав непосвідчення позивачем копій доказів, доданих до позовної заяви, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із системного аналізу ст. 81, 175 ЦПК України, непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі з підстав ненадання позивачем певних доказів, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18): «Посилаючись у спростування доводів апеляційних скарги на те, що факт здійснення публікації відповідного змісту підтверджується роздруківкою із веб-сайту, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з положеннями глави 5 «Докази» розділу І «Загальні положення» ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі. Суди першої і апеляційної інстанцій не перевіряли наявність за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 статті із назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», тобто не встановили з належних і допустимих доказів факт поширення ОСОБА_2 оспорюваної інформації, що є обов`язковим при вирішенні справи про захист честі, гідності і ділової репутації».

Відтак, визначаючи відсутність завірення за допомогою електронного цифрового підпису копій роздруківок із відповідних сайтів, скріншотів як недоліків позовної заяви, суд першої інстанції вказаних висновків, викладених в Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18), належним чином не врахував.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Апеляційний суд приходить до висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року не може вважатися законною і обґрунтованою.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.