Рішення

від 28.12.2023 по справі 758/3605/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3605/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Магістр», Приватне акціонерне товариство «Діелектричні кабельні системи України» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a> (далі - відповідач) у якій, із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.10.2023 (вх.№55544/23), просить суд:

- визнати інформацію поширену у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті https://kievvlast.com.ua у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, а саме: «…Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення. …»;«…Також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. …»; «…При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ «ДКСУ» на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. …»; «…Після цього ТОВ «НВП «Магістр» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. «ідентифікацію та верифікацію». Такими є вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив». …»; «…У зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ «ДКСУ», за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. …»;

- зобов`язати відповідача у визначені судом строки, спростувати поширену ними ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірну інформацію в мережі Інтернет на сайті https://kievvlast.com.ua у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 - відносно ОСОБА_1 шляхом публікації такого спростування в мережі Інтернет на сайті https://kievvlast.com.ua із наступним змістом: «За цією адресою в мережі Інтернет ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВВЛАДА»</a> розмістило недостовірну інформацію відносно громадянина України ОСОБА_1 , який є одним із бенефіціарів та генеральним директором ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДІЕЛЕКТРИЧНІ КАБЕЛЬНІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ». Ця інформація визнана недостовірною судом.». Під спростуванням викласти повідомлення про ухвалене по цій справі рішення, включаючи публікацію тексту резолютивної частини без розголошення персональних даних фізичних осіб.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач в мережі Інтернет на сайті https://kievvlast.com.ua опублікував статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», стаття розміщена за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_6. У цій публікації позивач вважає недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступні фрази, що стосуються позивача: «…Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення. …»;«…Також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. …»; «…При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ «ДКСУ» на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. …»; «…Після цього ТОВ «НВП «Магістр» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. «ідентифікацію та верифікацію». Такими є вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив». …»; «…У зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ «ДКСУ», за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. …». На підтвердження факту поширення стороною позивача подано звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 02.03.2023 №44/2023-ЗВ. У зазначеному звіті міститься роздруківка веб-сторінки з публікацією, викладені у ній в якості додатків копії ухвали Печерського районного суду міста Києва у справі №757/33575/22-к від 24.11.2022 та звернення ТОВ «НВП «Магістр». Позивач звертає увагу, що зазначена ухвала Печерського районного суду від 24.11.2022 була опублікована відповідачем з усіма персональними даними позивача (в тому числі і щодо адреси його проживання), а сама публікація була згодом розповсюджена шляхом копіювання на багатьох інших сайтах, роздруківки публікації яких додано до позовної заяви. Позивач зазначає, що твердження у вищезазначеній публікації подаються у стверджувальній формі з очевидно негативним забарвленням, та не є оціночними судженнями, про що подано висновок експерта №25/23 від 24.03.2023 за результатами семантико-текстуального дослідження. Позивач вважав за необхідне захищати власну репутацію, оскільки поширена інформація є наклепницькою, образливою, принизливою та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, містить надумані та жодним чином не підтверджені звинувачення фактично у вчиненні ряду правопорушень, а також формує у читачів інтернет-ресурсу негативне уявлення про нього. Твердження у публікації щодо позивача є абсолютно неправдивими, не перевіреними, наражає на небезпеку його сім`ю, оскільки розкриває його персональні дані та прямо звинувачує його у фінансуванні країни-агресора. Внаслідок поширення вказаної інформації мало місце порушення особистого немайнового права позивача на повагу до гідності і честі та на недоторканість ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, а позивач намагається захиститись від поширення недостовірної інформації єдиним законним способом, звернувшись до суду про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Згідно відзиву відповідач зазначає, що інформація у даній статті стосується не конкретно позивача, а таких юридичних осіб як ТОВ «НВП «МАГІСТР», ПрАТ «Діелектричні кабельні системи України» та Національної комісії з цінних паперів фондового ринку, якими дана інформація не оспорювалась, не спростовувалась та не визнавалась недостовірною в судовому порядку. Про позивача згадується лише в пп.4 п. 2 позовних вимог, де зазначено про звернення до останнього щодо здійснення так званої ідентифікації та верифікації. Щодо фрази «слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення» така не є фактичним твердженням, оскільки дана дія попередньо встановлена слідством, а отже це висновки зроблені саме слідством. Щодо фрази «також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану» - автор зазначає, що дана інформація йому відома із відповідних джерел, та не є сформованими власними висновками., крім того автор зазначав про це в контексті припущень, а не фактичних тверджень, тобто це лише оціночні судження автора. Щодо фрази «при цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ «ДКСУ» на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи» - така взята з офіційного нормативно-правового акту, а отже не може ставитися під сумнів, а щодо іншої частини наведеної інформації наведено лише думки автора, які є узагальнюючими та не стосуються конкретного кола осіб. Щодо фрази - «після цього ТОВ «НВП «Магістр» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. «ідентифікацію та верифікацію». Такими є вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив» - така інформація про звернення до позивача жодним чином не може порушувати право позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації. Разом з цим, звернення ТОВ «НВП «Магістр» прямо передбачено вимогами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Інша частина інформації містить словосполучення «як зазначено у зверненнях», тобто відповідач наводить не фактичні твердження, а лише надає інформацію з раніше озвученої інформації та цитує вислів, наведений у конкретному зверненні. Щодо фрази - «у зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ «ДКСУ», за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів» - інформація, яка наведена, це висновки правоохоронних осіб, а не автора оскаржуваної статті, крім того дана інформація є не остаточним твердженням і лише попереднім твердженням та ще буде перевірятися та встановлюватися слідством. Крім того, враховуючи стилістику поширеної інформації у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», беручи до уваги застосування мовних оборотів та відсутність посилань на конкретні факти стає очевидним, що така інформація беззаперечно є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, а деяка інформація містить лише посилання на раніше озвучену інформацію. Вважає, що зазначена стаття жодним чином не порушує право позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, оскільки про особу позивача у статті майже не згадується, стаття стосується конкретних юридичних осіб, а отже позовна заява позивача є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стороною позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої у публікації від 01.02.2023 прямо вказано, що позивач також є бенефіціаром ПрАТ «ДКС України» (йому належить 25 відсотків від статутного капіталу), а, отже, обвинувачення напряму стосується його як одного з бенефіціарів зазначеного підприємства. Згідно наданого висновку експерта №25/23 від 24.03.2023 року із загального змісту досліджуваного тексту статті, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризуються діяльність ПрАТ «ДКС України» та особистість його генерального директора і одного з кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_1 , можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст вказаних в цьому пункті фрагментів текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу підприємства та його керівника, які у своїй підприємницькій діяльності нехтують нормами етики та моралі та навіть порушують закон. Експерт також зазначив, що такий негативний образ підприємства та його керівництва суперечить загальноприйнятим нормам моралі і поведінки, а, отже, є інформацією негативного характеру щодо ПрАТ «ДКС України» та позивача як його генерального директора і одного з кінцевих бенефіціарних власників. Тобто інформація у публікації стосується у тому числі безпосередньо позивача. Крім того звертає увагу, що 21.08.2023 на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку було опубліковано офіційну заяву щодо розповсюдження недостовірної інформації в ЗМІ, а саме зазначено, що ініціатором звернення, яке взято за основу публікацій, є екс-директор ТОВ «НВП Магістр», якому Комісія за численні правопорушення на ринках капіталу анулювала ліцензію на провадження депозитарної діяльності, зокрема, за приховування інформації щодо власників цінних паперів, які є громадянами країни агресора. Зазначена інформація збиралась Комісією, зокрема, з метою реалізації санкційної політики держави. Також Комісія позбавила екс-директора ТОВ «НВП Магістр» сертифіката на право вчинення дій, пов`язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу. Всі матеріали по цій справі були передані Комісією до правоохоронних органів. НКЦПФР діяла на виконання норм Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» та в рамках свого рішення від 16.03.2022 №171, яким передбачено розкриття інформації щодо зв`язків з країно агресором та її резидентами. Крім того, 08.12.2022 року ТОВ «НВП «МАГІСТР» уже було проведено верифікацію позивача, що підтверджується доданою до позовної заяви згодою на проведення верифікації з відповідними підписами та відмітками про прийняття. Відтак на момент виходу публікації верифікацію вже було проведено, тому інформація про те що позивач «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив» була завідомо не правдивою, та автором не перевіреною відповідно до правил журналістського розслідування.

На адресу суду надійшли пояснення третьої особи ТОВ «НВП «Магістр», відповідно до яких вважає публікацію відповідача такою, що не порушує права позивача, містить підтверджену доказами інформацію та просить у позові відмовити повністю.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

27.04.2023 ухвалою суду у справі №758/3605/23 позовну заяву повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасовано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року та направлено справу для продовження розгляду.

10.07.2023 ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

31.10.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала та з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач не з`явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи у відсутності відповідача, у позові просить відмовити повністю.

Третя особа у судове засіданні не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України «Про інформацію»).

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Положеннями ч.1 статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Приписами статті 297 ЦК України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивач просить спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

У цій справі судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті https://kievvlast.com.ua відповідачем опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно довідки з відомостями про власника веб-сайту від 27.02.2023 №37/2023-Д власником веб-сайту доменне ім`я - kievvlast.com.ua - є відповідач (т.2 арк.спр.168-174).

Як доказ на підтвердження факту поширення такої інформації стороною позивача також подано звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 02.03.2023 №44/2023-ЗВ (т.2 арк.спр.125-128) з доданими до нього роздруківками файлів фіксації, які публікуються на зазначеній сторінці.

Як вбачається з цього звіту фіксації та дослідження змісту веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_7 на досліджуваній веб-сторінці містяться:

- гіперпосилання «низка звернень», після натискання на яке завантажується документ в форматі .pdf (файл з назвою "0001 (1).pdf"), який було скачано та збережено на цифровому носії, що додається, та роздруківка якого додається (далі - Файл 1);

- гіперпосилання "ухвалою", після натискання на яке завантажується документ в форматі .pdf (файл з назвою " xiT'DuYca.PDF "), який було скачано та збережено на цифровому носії, що додається, та роздруківка якого додається (далі - Файл 2).

Згідно долученої до Звіту роздруківки Файлу-2 (т.2 арк.спр.155-159) було опубліковано ухвалу Печерського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно позивача, яка містить в тому числі дані щодо позивача (дата народження, ідентифікаційний код, адреса проживання), а також відомості про досудове розслідування кримінального провадження.

Вищезазначена стаття, яка опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті https://kievvlast.com.ua була згодом поширена і іншими інтернет-виданнями. Зокрема позивачем при зверненні суду з цим позовом подано докази поширення зазначеної публікації чотирнадцятьма інтернет-виданнями.

Позивач вважає недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, наступну інформацію: «…Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення. …» (фрагмент №1);«…Також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. …» (фрагмент №2); «…При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ «ДКСУ» на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. …» (фрагмент №3); «…Після цього ТОВ «НВП «Магістр» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. «ідентифікацію та верифікацію». Такими є вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив». …» (фрагмент №4); «…У зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ «ДКСУ», за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. …» (фрагмент №5).

Згідно висновку експертизи за результатами проведення семантико-текстуального дослідження (т.3 арк.спр.100-110) експертом було проаналізовано змісту всього текстового матеріалу статті, та на вирішення експерта поставлено, зокрема запитання що стосуються позивача: №1) Чи міститься в тексті досліджуваної публікації з сайту «КиївВлада» під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», доступної у мережі Інтернет за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 ? та №3) Чи є висловловання (і які саме), з тексту досліджуваної публікації сайту «КиївВлада» під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», доступної у мережі Інтернет за прямим посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 в яких міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , фактичними твердженнями або оціночними судженнями?

За аналізом змісту всього текстового матеріалу експерт встановив, що його головною темою є інформація про ситуацію на ринку цінних паперів, зокрема стосовно ПрАТ «ДКС України» та його генерального директора і одного з кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_1 .

В розрізі поставлених питань експертом проаналізовано 11 фрагментів досліджуваного тексту, які стосуються як позивача так і ПрАТ «ДКС України».

Щодо фрагментів публікації, які є предметом розгляду цієї справи, експертом зазначено, що такі містять інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_1 та викладені у формі саме фактичних тверджень (т.3 арк.спр.108-110).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що твердження «...Слідство вже попередньо встановило, бенефіціари ПрАт «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення...» - дана фраза не є фактичним твердженням автора, оскільки як вказано в статті дана дія попередньо встановлена слідством, а отже це висновки зроблені саме слідством. Щодо 2 фрагменту - «.. Також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. ...» - дана інформація відома відповідачу із відповідних джерел, а не є сформованими власними висновками, відповідачем зазначено джерело отримання даної інформації. Крім того, така інформація про можливе обслуговування Ірану автор звернення зазначав в контексті припущень, а не фактичних тверджень, тобто це лише оціночне судження автора. Щодо 3 фрагменту - частина такої інформації взята з офіційного нормативного-правового акту, а отже не може ставитись під сумнів, а інша частина наведеної інформації, це лише думки автора, які є узагальнюючими, а не стосуються конкретного кола осіб. Щодо 4 оскаржуваного фрагменту - такий жодним чином не може порушувати право позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації. Разом з цим, звернення ТОВ «НВП «Магістр» прямо передбачено вимогами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Інша частина інформації містить словосполучення «як зазначено у зверненнях», тобто відповідач наводить не фактичні твердження, а лише надає інформацію з раніше озвученої інформації. Щодо 5 фрагменту - це висновки правоохоронних органів, а не автора оскаржуваної статті. Крім того, така інформація є лише попереднім твердженням, а не остаточним твердженням та буде ще перевірятися правоохоронними органами. Також відповідач вказує, що у наведеній статті вживаються фрази «Слідство вже попередньо встановило», «У зверненнях зазначається», «як зазначено у зверненнях», «правоохоронці зробили попередній висновок» тощо, що свідчать про те, що інформація носить не стверджувальний характер стосовно позивача, а лише містить інформацію, яка вже була озвучена іншими особами, зафіксована в конкретних документах чи є оціночним судженням автора. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18, пункт 8.3. постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/8593/20). При цьому вказаний висновок є загальним для вирішення спорів, предметом якого є захист ділової репутації.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

Суд дослідивши характер спірних висловлювань, вважає що спірна інформація викладена у формі твердження та не є оціночним судженням, оскільки не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, така інформація містить конкретні обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов, її можна перевірити на достовірність.

Стороною відповідача у відзиві, зазначається, що частина оспорюваної інформації містить відомості, які вже була озвучено іншими особами, зафіксовано в конкретних документах, або такі є висновками органів досудового розслідування. Оскільки розслідування ще триває, оспорювана позивачем інформація є лише попереднім твердженням, а не остаточним твердженням та буде ще перевірятися правоохоронними органами.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, який у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справі "Бемер проти Німеччини" від 03.10.2002; рішення у справі "Нештяк проти Словаччини" від 27.02.2007). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (рішення у справі "Ісмаїлов та інші проти Росії" від 24.04.2008).

Враховуючи системний аналіз норм чинного законодавства та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції, статті 11 Загальної декларації прав людини, необхідно дійти висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення злочину, який розслідується.

Іншими словами посилання на конкретну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Отже, висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №484/2781/19-ц.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем на підтвердження фактів, зазначених у публікації, було долучено та опубліковано звернення колишнього директора ТОВ «НВП «Магістр» Левіна В.І. щодо перевірки діяльності ПрАТ «ДКСУ» та ухвалу Печерського районного суду міста Києва у справі №757/33575/22-к щодо накладення арешту на акції та цінні папери ПрАТ «ДКСУ», які належать компанії нерезиденту ТОВ «Адвентус Інтернешнл С.Р.Л.» та ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що накладення арешту на майно в межах кримінального провадження (стаття 170 КПК України) не свідчить про вчинення особою, на майно якої накладено арешт, правопорушення. Арешт накладається у випадку сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Таке майно може належати третім особам (стаття 642 КПК України). Тому накладення арешту на майно не може підтверджувати вчинення позивачем правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону (частина перша статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Обставин надання відповідачу дозволу на поширення відповідної інформації в порядку частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» судом не встановлено.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 5 цього Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Однак у даній справі позивач не є особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, тому у даному випадку опублікування ухвали про арешт майна без знеособлення персональних даних позивача, порушує права позивача на захист персональних даних.

Крім того, суд вважає доречними доводи сторони позивача, що оспорювана у суді інформація негативно впливає на ділову репутацію позивача, зокрема вводить в оману потенційних контрагентів позивача, оскільки зазначення, що слідством встановлено фінансування російського вторгнення, обслуговування міністерства оборони рф і підприємства військово-промислового комплексу рф, а можливо і Ірану - є висловлюваннями негативного характеру, порушують право позивача на захист його честі, гідності та ділової репутації, оскільки у інших учасників господарських відносин може сформуватися негативна оцінка щодо позивача та це негативно впливає на його ділову репутацію.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що спірна інформація є відтворенням матеріалів, отриманих зі звернень, так і безпосередньо така є висновками правоохоронних органів, оскільки станом на дату поширення зазначеної інформації така не містила посилання на першоджерела її отримання.

Крім того, доказів достовірності оспорюваної інформації відповідач під час судового розгляду справи не подав.

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ЄСПЛ також вказував, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси (рішення у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011).

Спір у цій справі серед іншого стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.

У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ "Українська Прес-група" проти України" від 29.03.2005).

Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ "Дюльдін і Кислов проти Росії від 31.07.2007).

У справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" ЄСПЛ дійшов висновку про те, що безсумнівний інтерес членів екіпажу у захисті своєї репутації не був достатнім, щоб переважати життєво важливі суспільні інтереси у забезпеченні інформованої публічної дискусії з питань місцевого та національного, а також міжнародного характеру. Тобто, аргументи, на які посилався відповідач, хоча й є доречними, однак недостатні, щоб показати, що втручання, на яке скаржилися заявники, було "необхідним у демократичному суспільстві". Незважаючи на межі розсуду національних органів влади, ЄСПЛ зауважив, що не було розумного співвідношення пропорційності між обмеженнями права заявників на свободу вираження поглядів та переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" від 20.05.1999).

Крім того, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20.

Позивач повинен довести факт поширення відповідачем інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Обов`язок довести, що поширена інформаціє є достовірною, покладається саме на відповідача, хоча позивач і має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/8593/20 від 09.11.2021.

Доказів достовірності опублікованої щодо позивача оспорюваної інформації, яка викладена відповідачем у формі фактичних тверджень, відповідач не надав.

Враховуючи те, що позивачем доведено факт поширення вищезазначеної інформації, порушення його немайнових прав на повагу до його гідності та честі, недоторканність ділової репутації, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право позивача на повагу до його гідності та честі, недоторканність ділової репутації, інформації, поширеної відносно нього відповідачем на Інтернет ресурсі, підлягає задоволенню.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Верховного Суду №923/970/16 від 07.02.2018).

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд вважає, що способом спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації, найбільш наближеним (адекватним) до способу поширення, та який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача, є: зобов`язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену товариством ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірну інформацію в мережі Інтернет на веб-сайті https://kievvlast.com.ua у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної за прямим посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_6 - відносно ОСОБА_1 шляхом публікації в мережі Інтернет на веб-сайті https://kievvlast.com.ua вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн та витрати на проведення експертного висновку № 25/23 від 24.03.2023 у розмірі 34 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2023 (т.3, арк.спр. 112) та звіту про проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок в мережі Інтернет № 44/2023-3В від 02.03.2023 з відомостями про власника веб-сайту (т. 2, арк.спр.164, 179), що разом складає 42 372,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Магістр», Приватне акціонерне товариство «Діелектричні кабельні системи України» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Київвлада» ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті https://kievvlast.com.ua у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме інформацію наступного змісту:«…Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ «ДКСУ» фактично фінансують російське вторгнення. …»;«…Також відомо, що ця компанія є «дочкою» DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. …»; «…При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ "ДКСУ" на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. …»; «…Після цього ТОВ «НВП «Магістр» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. «ідентифікацію та верифікацію». Такими є вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин «ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив». …»; «…У зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ «ДКСУ», за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. …».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a> протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену товариством ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірну інформацію в мережі Інтернет на веб-сайті https://kievvlast.com.ua у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної за прямим посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_6 - відносно ОСОБА_1 шляхом публікації в мережі Інтернет на веб-сайті https://kievvlast.com.ua вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 42 372 (сорок дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київвлада»</a>, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Верхній Вал, 44/39, код ЄДРПОУ 42709820;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Магістр», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Полярна, 20а, офіс 6, код ЄДРПОУ 34045290;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Діелектричні кабельні системи України», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, 26-Ж, офіс 43, код ЄДРПОУ 31032472.

Суддя О.І. Якимець