Рішення

від 14.06.2023 по справі 481/794/22

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/794/22

Провадж.№ 2/481/10/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

14.06.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П.,

прокурора Філіпського О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом виконувача обов`язки керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Шинкарюка Артема в інтересах держави в особі Новобузької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

Встановив :

09.09.2022 року виконувач обов`язки керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Шинкарюк Артем звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Новобузької міської ради до ОСОБА_1 , зазначивши третіми особами, які не заявляють позовних вимог на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , у якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Новобузької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області та стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 12004/0/14-19-СГ від 16.12.2019 р. затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області 08.01.2020 року здійснено запис № 35064079 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207).

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5152/15-19-СГ від 30.07.2019 р. вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3222486200:03:003:5226 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Державна реєстрація права власності проведена 02.08.2019 року, номер запису 32673549.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 12004/0/14-19-СГ від 16.12.2019 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Крім цього, установлено, що у подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 99 від 13.02.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 35480306.

На думку прокурора, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь розпорядника земель.

Позов, в тому числі, в частині обраного прокурором способу захисту порушених прав обґрунтований посиланнями на ст.ст. 387, 388 ЦК України, правові позиції зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суд по справах № 338/180/17 від 05.06.2018 р., № 925/1265/16 від 22.08.2018 р., 359/3373/16-ц від 23.11.2021 р., 183/1617/16 від 14.11.2018 р., № 911/3681/17 від 21.08.2019 р. № 911/2034/16 від 01.10.2019 р., № 911/3749/17 від 15.10.2019 р., 19/028-10-13 від 30.06.2020 р.

Крім того у позові прокурор, посилаючись на ст.ст. 13, 14 Конституції Українита на постанови Верховного Суду України у справі № 6-92цс13 від 18.09.2013 р., Верховного Суду у справі № 373/1229/16-ц від 27.05.2020 р., вказує на наявність, в даному випадку, суспільного інтересу та виправданість втручання держави в право власності фізичної особи.

Правомірність звернення прокурора до суду із даним позовом обґрунтовано письмовими доказами та приписами ч. 4 ст.56 ЦПК України,ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру»,а також постановами Верховного Суду у справах № 926/1111/15 від 26.07.2018 р., № 924/1237/17 від 20.09.2018 р., № 903/123/18 від 15.10.2019 р., № 926/14/19 від 26.05.2021 р., № 920/839/20 від 09.06.2021 р.

В силу вимог ст.14 ЦПК України 09.09.2022 року автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Уманську О.В.

Ухвалою суду від 28.09.2022 року відкрито провадження та призначено вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0000га з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207, яка розташована в межах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207, яка розташована в межах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї). Заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

27.10.2022року наелектронну адресусуду та02.11.2022року поштоювід представника відповідача ОСОБА_3 до судунадійшов відзив напозовну заяву,в якомуостанній проситьвідмовити позивачув задоволенніпозовних вимогв повному обсязі,посилаючись нате,що прокурор,звертаючись досуду зпозовом,повинен обґрунтувати та довестибездіяльність компетентногооргану.Підставою для представництва прокуроромінтересів державив судіє належне обґрунтування, підтверджене достатнімидоказами,зокрема,але невиключно,вжиття прокуроромвсіх передбаченихчинним законодавствомзаходів,які передуютьзверненню прокурорадо судудля здійсненняпредставництва інтересівдержави,повідомленням прокурорана адресувідповідного органупро зверненнядо судувід йогоімені,відповідними запитами,а такожкопіями документів,отриманими відоргану,що свідчатьпро наявністьпідстав длятакого представництва.Суд зобов`язанийдослідити:чи знаввідповідний органпро допущеніпорушення інтересівдержави,чи маввідповідні повноваженнядля їхзахисту,проте всуперечцим інтересамза захистомдо судуне звернувся.Обставини дотриманняпрокурором процедури,встановленої ч.3,ч.4ст.23ЗУ «Пропрокуратуру»,яка повиннапередувати зверненнюдо судуз відповідним позовом, підлягають з`ясуваннюсудом незалежновід того,чи маємісце фактпорушення інтересів держави уконкретних правовідносинах,оскільки відповіднодо положень ст.ст.53, 174ГК Українинедотримання такоїпроцедури унеможливлюєрозгляд заявленого прокурором позовупо суті.У тойже часвідповідний уповноваженийорган,виконуючи своїфункції,не позбавленийможливості самостійнозвернутися досуду зпозовом зметою захистуінтересів держави.При цьому,саме лишепосилання упозовній заявіпрокурора нате,що органуповноважений здійснюватифункції державиу спірнихправовідносинах,не здійснюєабо неналежнимчином здійснюєвідповідні повноваженняіз захистудержавних інтересів,без доведенняцього відповідними доказами,не єдостатнім дляприйняття судомрішення втакому споріпо суті,оскільки зазмістом абзацу2частини 4статті 23Закону України«Про прокуратуру»прокурор здійснюєпредставництво інтересівдержави всуді виключнопісля підтвердженнясудом правовихпідстав дляпредставництва. Вданому випадкупрокурор допозовної заяви долучив тількилист-інформаціювід 02.07.2021року №958-02-12від виконавчого комітету Новобузькоїміської радина листпрокуратури №52/3-1560/вих.-21від 18.06.2021року,про наданнязгоди щодопред`явлення відповідногопозову досуду,та листНовобузької міськоїради пронадання інформаціївід 23.03.2022року №357-02-12на листпрокуратури № 52/3-922від 14.02.2022року провідсутність запереченнящодо пред`явленнявідповідного позовудо суду.Проте,відсутні будь-якідокази щодоприйнятих уповноважениморганом заходівта бажаннясамостійно реалізуватиповноваження щодозахисту інтересівдержави,призначення,проведення прокуроромабо іншимиповноважними особами таотримання результатівперевірки фактівпорушення законодавства,притягнення довідповідальності виннихосіб зчисла посадовихосіб органів владищодо незаконноївидачі увласність ОСОБА_2 земельної ділянкита щодоне здійсненняабо неналежногоздійснення відповідних повноважень іззахисту державнихінтересів,тощо.А томуфакти незаконностідій та незаконної бездіяльностікомпетентного органу,який мавповноваження длязахисту,але незвертався досуду звідповідним позовому розумнийстрок єнедоведеним збоку прокурора, а йогопредставництво єнезаконним. Звертаючись до суду з позовною заявою про витребування земельної ділянки, позивач зазначив, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207) у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 99 від 13.02.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. Тобто відбулося платне відчуження права власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 51129149 та таке відчуження відбулося в порядку, встановленому законодавством України для даного виду правочинів. Будь-які обставини, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , як набувач майна знав і чи міг знати про відсутність права продавця відчужувати майно, прокурором не наведені та взагалі відсутні, а тому ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Таким чином ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи законно із дотриманням вимог, визначених відповідним законодавством, що підтверджується змістом самого договору купівлі-продажу та спростовує доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу згідно зі ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним. Позов не може бути задоволений з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 придбано земельну ділянку відповідно до вимог законодавства України, право на яку перевірено нотаріусом витягами з відповідних державних реєстрів, про що зазначено у договорі купівлі-продажу від 13.02.2020 року. Законність повноважень ГУ ДГК у Миколаївській області на видання наказу № 12004/0/14/-19-СГ від 16.12.2019 року підтверджено листом від 02.07.2021 року за № 959-02-12 від виконавчого комітету Новобузької міської ради, оскільки зазначено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність територіальних громад», здійснення державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в користування або у власність відбувалось за погодженням з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідного рішення згідно ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом є помилковим. Прокурором не надані будь-які докази того, що вказане майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння.

Крім того матеріали кримінального провадження №42021152030000005, додані прокурором до позовної заяви не можна визнати належними та допустимими доказами, оскільки досудове розслідування триває більше ніж 1,5 року та до цього часу не закінчене. Вирок суду відсутній.

Прокурор посилається на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 , відповідно до якої, на підставі наказу начальника ГУ ДГК у Київській області № 10-5152/15-19-СГ від 30.07.2019 року вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3222486200:03:003:5226 для ведення особистого селянського господарства, що розташоване в межах с.Софіївка Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Державна реєстрація права власності здійснена 02.08.2019 року.

Проте, прокурором не долучено копії наказів та клопотань ОСОБА_2 , а також документи, що подавались до реєстратора для реєстрації права власності.

Також , прокурором не долучено клопотання від ОСОБА_2 що надходили до ГУ ДГК у Миколаївській області стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та щодо затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, наказ за результатами розгляду клопотання стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передували прийняттю наказу №12004/0/14/19-СГ від 16.12.2019, а також документи, що підтверджують подання ОСОБА_2 08.01.2020 року документів на реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4824510100:07:000:0207, а тому не можна встановити правові підстави, що були використані під час надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029 для ведення особистого селянського господарства, та на якій формі, платній або безоплатній вказана земельна ділянка була передана раніше. Дослідженню підлягають не самі накази за датою їх складення, а послідовність (хронометраж) подій, пов`язаних з поданням документів ОСОБА_2 , та отримання результатів розгляду, подання на реєстрацію права власності, перевірки безпосередньої участі в оформленні вказаним громадянам документів або через уповноважених осіб.

У зв`язку з чим, відповідач заявляє незгоду із обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі.

08.11.2022рокувідпершого заступникакерівникаокружноїпрокуратури КармазиновськогоК.І.досудунадійшла відповідьнавідзив, у якійзазначено,що доводипредставника відповідачапро те,що прокуроромне доведеноправові підставидля представництваінтересів державив судіне заслуговуютьна увагу,виходячи знаступного.Втручання державиу правовласності фізичноїособи євиправданим,якщо воноздійснюється зметою задоволення«суспільного»,«публічного» інтересу,при призначенніякого надаєтьсядержавам правокористуватися «значноюсвободою (полем) розсуду».Втручання державив правона мирневолодіння такористування майномможе бутивиправдане занаявності об`єктивноїнеобхідності уформі суспільного, публічного, загального інтересу,який можевключати інтересдержави,окремих регіонів,громад чи сфер людськоїдіяльності.Незаконне виділення,надання вкористування,передача увласність,відчуження земельнихділянок порушуєінтереси державиу сферіконтролю завикористанням таохороною земель,ефективного використанняземельних ресурсів.У силуоб`єктивних,явних тадокументально підтвердженихданих,первинний набувач земельної ділянкиусвідомлював,що порушиввстановлений законодавствомпорядок отриманняу власністьземлі,що ставитьйого добросовісністьпід часнабуття спірної земельної ділянкиу власністьпід обґрунтованийсумнів.Звернення прокурорадо суду фактично спрямованена задоволеннясуспільної потребипо відновленнюзаконності при вирішенні суспільноважливого питаннящодо збереженняземель сільськогосподарського призначення.У зв`язкуз тим,що ОСОБА_2 ,зловживаючи своїмправом,набув спірнуземельну ділянкуу власністьвнаслідок вчиненнянеправомірних дій,а самешляхом подачінедостовірної інформаціїпро те,що вінне використавсвоє правона безоплатнуприватизацію земельноїділянки дляведення особистогоселянського господарства,отримав незаконніпереваги порівняноз іншимигромадянами,чим порушеносуспільний інтересна законністьу ційсфері,оскільки коженгромадянин маєправо лишеодноразово використатисвоє правона безоплатнеотримання увласність земельноїділянки дляпевної категоріїпотреб. Зізмісту положеньч.5ст.56ЦПК України,ч.3ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» вбачається,що прокурор,звертаючись досуду зпозовною заявоюв інтересахдержави,зазначає орган,уповноважений державою здійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах,яким нездійснюється або неналежним чиномздійснюється захистцих інтересів.Органом,який наданий час наділений правомвласності тарозпорядження земельнимиділянками сільськогосподарськогопризначення комунальноївласності,є Новобузькаміська рада,тому спірназемельна ділянкапідлягає витребуваннюу власністьтериторіальної громадив особісаме цьогооргану. Такимчином,на данийчас,органом,уповноваженим державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинахє Новобузькаміська рада,яка маєправо звернутисядо судуза захистомпорушеного права,як власникта розпорядникземель сільськогосподарськогопризначення.Прокурором улистах від18.06.2021року тавід 14.02.2022року буловказано уповноваженомуна захистінтересів державиоргану пронаявні порушеннязаконодавства танеобхідність судовогозахисту інтересівдержави,натомість позивачемчітко повідомленопро відсутністьнаміру самостійнозвернутись зазахистом порушенихінтересів державидо суду у зв`язку з надмірною навантаженням у роботі під час воєнного стану.Отже,за наявностіпідстав,що булиочевидні (внаслідокзагальнодоступності правовихнорм іпоінформування прообставину порушеннявимог закону)та повноваженьна зверненнядо судууповноваженим суб`єктом Новобузькоюміською радоюне вжитозаходів дозабезпечення судовогозахисту порушенихінтересів держави,що свідчитьпро пасивнуповедінку,має своїмнаслідком нездійсненнязахисту інтересівдержави усуді тає підставоюдля представництвапрокурором інтересівдержави.

ОСОБА_2 на час звернення до ГУ ДГК у Миколаївській області з питань складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Тобто,всуперечвимогст.ст.116,118,121ЗКУкраїни, ОСОБА_2 призверненнідо ГУДГКуМиколаївській областінезазначивпро те,щовінраніше використавправонабезоплатну приватизаціюземельноїділянкидля веденняособистогоселянськогогосподарства.Завказаним фактом08.04.2021року Баштанськоюокружною прокуратуроюрозпочато кримінальнепровадження №42021152030000005за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.190КК України.У своючергу,розглядаючизаявупро затвердженняпроектуізземлеустрою посуті,ГУДГКу Миколаївськійобластіненадано належноїоцінкиобставинамі умовам,зазначенимузаяві,неперевірено,зокрема,фактвикористання ОСОБА_2 свогоправана безоплатнеотриманняувласність земельноїділянкидляведення особистогоселянськогогосподарства,внаслідокчого,земельнаділянкаплощею 2,0000га(кадастровийномер4824510100:07:000:0207)незаконновибулаіз земельдержавноївласності.Такимчином,наказГУДГК уМиколаївськійобласті№ 12004/0/14-19-СГвід16.12.2019рокуневідповідає вищезазначенимвимогамзаконодавства,атомує незаконним. Оскільки напідставінезаконногонаказу ГУДГКуМиколаївській областіза ОСОБА_2 08.01.2020рокузареєстрованоправо власностіназемельнуділянку за№35064079,тауподальшому нимїїпроданона підставідоговорукупівлі-продажувід13.02.2020року№99 ОСОБА_1 ,тозазначенийдоговір згіднозіст.ст.21,203,215ЦКУкраїни,ст.152ЗКУкраїнипідлягає визнаннюнедійсним. ГУ ДГК у Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом. Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у ст.19 Конституції України. Таким чином, повторне безоплатне надання ГУ ДГК у Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановлену ЗК України норму не може оцінюватися, як воля держави. Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника. З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника ОСОБА_1 на користь розпорядника земель. Ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки у теперішнього володільця ОСОБА_1 . Таким чином, позиція представника відповідача викладена у відзиві не спростовує доводів прокурора, у зв`язку з чим не може слугувати підставою для відмови у позові.

17.11.2022 року наелектронну адресусуду від представника відповідача ОСОБА_3 до судунадійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву,в якомуостанній зазначив, що у запереченнях на відзив позивачем фактично процитовано позовну заяву та обґрунтованих заперечень на відзив на позовну заяву не надано. Натомість посилається на добросовісність набуття відповідачем спірного майна на платній основі. Крім того посилається на необґрунтоване втручання в право особи на мирне володіння майном та не доведення правомірності участі прокурора для представництва інтересів.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Семененко Вадима Борисовича, про витребування доказів відмовлено.

Також ухвалою суду від 09.03.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Семененко Вадима Борисовича, про зупинення провадження відмовлено.

В судовому засіданні прокурор Філіпський О.В. підтримав позов в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві і відповіді на відзив та просив його задовольнити.

Представник Новобузької міської ради в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Новобузької міської ради, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Семененко В.Б. в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьоїособиГоловногоуправління ДержгеокадаструуМиколаївськійобласті всудовезасідання нез`явився,про час,дату тамісце судовогорозгляду був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату час і місце його проведення, причину своєї неявки не повідомив.

У ракурсі вищевикладеного слід зазначити, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на приписи ст.ст. 12, 13, 211 та 223 ЦПК Українисуд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі відповідача, його представника та третіх осіб за наявними у справі доказами.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 12004/0/14-19-СГ від 16.12.2019 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької ради Новобузького району Миколаївської області (а.с. 13).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 08.01.2020 року державним реєстратором здійснено запис №35064079 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207, площею 2,0000 га за ОСОБА_2 на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 12004/0/14-19-СГ від 16.12.2019 р.(а.с.18-21).

Крім того згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ОСОБА_2 на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-2152/15-19-сг від 30.07.2019 р., було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:003:5226, площею 2,0000 га. (а.с. 18-21).

В зв`язку з самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення за викладеним вище фактом 08.04.2021 року було внесено відомості до ЄРДР номер кримінального провадження : 42021152030000005( а.с.43-44).

У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 99 від 13.02.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207 на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 35064079 (а.с.15-17, 39-42).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207) складає 40849,03 гривень (а.с.22-24).

Судом також встановлено, що на запит прокурора № 52/3-1558 вих-21 від 18.06.2021 р. Новобузька міська рада Миколаївської області листом №959-02-12 від 02.07.2021 року повідомила прокурора про те, що Новобузькою міською радою не приймалось рішення про погодження передачі у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4824510100:07:000:0207. Заходи щодо усунення вказаних у листі порушень вимог законодавства та повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою Новобузькою міською радою не вживалися. Разом з тим, Новобузька міська рада не заперечувала щодо пред`явлення Баштанською окружною прокуратурою відповідного позову до суду з метою захисту інтересів держави, усунення вищевказаних порушень та повернення земельної ділянки до комунальної власності Новобузької територіальної громади (а.с.26-33).

Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5152/15-19-СГ від 30.07.2019 р. отримав у приватну власність земельну ділянку площею 1,9999 га (кадастровий номер 3222486200:03:003:5226) для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Таким чином, ОСОБА_2 на час звернення до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області із заявою про надання ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використав.

Оскільки ОСОБА_2 вперше отримав земельну ділянку площею 1,9999 га, (кадастровий номер 3222486200:03:003:5226) на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2,0000 га, (кадастровий номер 4824510100:07:000:0207) державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області.

З огляду на викладене, наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 12004/0/14-19-СГ від 16.12.2019 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Водночас слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18 вказав, що згідно ч.ч. 8-10 ст. 118 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК Українивбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 99 від 13.02.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 35480306.

Тобто, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК Українивстановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеркадастру у Миколаївській області за ОСОБА_2 08.01.2020 р. за № 35064079 зареєстровано право власності на земельну ділянку, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу, то зазначений договір згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

В тойже часзастосування конкретногоспособу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 16 ЦК України та ст. 152 ЗК Україниодним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так відповіднодо п.10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06.11.2009року «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними»не підлягаютьзадоволенню позовивласників майнапро визнаннянедійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК Українипередбачено, що коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 2 ст. 84 ЗК Україниправо державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановленуЗемельним кодексом Українинорму не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника ОСОБА_1 - на користь розпорядника земель.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018р.), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019р.), у справі № 911/2034/16 (постанова від 01.10.2019р.), у справі № 911/3749/17 (постанова від 15.10.2019р.), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019р.) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020р.).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позов слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ізч.4ст.56ЦПК Українипрокурор,який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втручання держави в право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до положень ст.ст.13,14Конституції Україниземляє об`єктомправа власностіУкраїнського народуі єнаціональним багатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави,у зв`язкуз чимгарантоване КонституцієюУкраїниправо власностіна землюмає набуватисяі реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї, та права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене та положення ч.ч, 1, 2 ст. 84, ст. 122 ЗК Україниземля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішенняпро передачуу приватнувласність землі,в силунорм ст.13Конституції України,позбавляє український народ правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє його статус.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

При цьому, в разі порушення органом влади, якому законом надано повноваження із здійснення розпорядження землями державної власності, вимог закону при прийнятті рішення щодо передачі таких земель у власність судами констатується обставина вибуття земельної ділянки з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких умов є всі підстави для витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, визначеного п. 3 ч. 1 ст.388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц

Також слід зазначити, що усталена практика Європейського суду з прав людини стверджує на існування у органів влади держави обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

Зі змісту положень ч. 4 ст.56 ЦПК України, ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 324 ЦК Українипередбачено що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до чинного, на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, законодавства, власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської області було Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Однак з 27.05.2021 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користуванняіз земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Новобузька міська рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цьому органу.

Відповідно дост.ст.319,386ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК Українипередбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією Українита законом.

Враховуючи викладене Новобузька міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим міською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів до повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито, що підтверджується листами Новобузької міської ради Миколаївської області № 959-02-12 від 02.07.2021 р. та № 357-02-12 від 23.03.2022 року наданими на запити прокурора.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 р. у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021р. у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацомпершим частинитретьої статті23Закону України«Про прокуратуру».У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку не вжиття органами, уповноваженими на захист прав українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 та Верховним судом у постанові від 26.07.2018р. у справі № 926/1111/15.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом Новобузькою міською радою - не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є підставним, обґрунтованим та прокурором доведено, що втручання в право приватної власності є законним, переслідує "суспільний", "публічний" інтерес, та що такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, у зв`язку з задоволенням позову,судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3721 грн. 50 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.76-89,141,258, 259, 263-265,268, 274-279,352, 354 ЦПК України

Ухвалив :

Позов виконувача обов`язки керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Шинкарюка Артема в інтересах держави в особі Новобузької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Новобузької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0207, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одної) гривні 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Шинкарюка Артема (код ЄДРПОУ 02910048, адреса: 56101, Миколаївська область, місто Баштанка, провулок Пожежний, 3) в інтересах держави в особі Новобузької міської ради (код ЄДРПОУ 04056598, адреса: 55601, Миколаївська область, місто Новий Буг, вулиця Площа Свободи, 42).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ),

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, адреса місцезнаходження: 54034, місто Миколаїв, проспект Миру, 34),

Третя особа: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складений 19.06.2023 року.

Суддя