Постанова

від 12.06.2023 по справі 354/417/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/417/20

Провадження № 22-ц/4808/468/23

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю адвоката Грицая Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна про визнання права власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші Олени Олександрівни, приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марини Олександрівни про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Яремчанського міського суду від 23 грудня 2022 року під головуванням судді Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у травні 2020 року звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна про визнання протиправним та скасування п.5 наказу Міністерства юстиції України №3289/5 від 24.10.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» щодо скасування рішення приватного нотаріуса Хмельницького нотаріального округу Кот М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 №34625891 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання за нею права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона набула право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О., за реєстром №1541. Вона 30.10.2017 отримала лист секретаря Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10.10.2017, з якого довідалася про те, що ОСОБА_2 звернулася зі скаргою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірну ділянку. В подальшому, позивачу стало відомо, що п.5 наказу Міністерства юстиції України від 24.10.2017 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017, прийняте приватним нотаріусом Кот М.О.

З урахуванням того, що для здійснення договору купівлі-продажу приватному нотаріусу були подані усі документи, які підтверджують право власності продавця на земельну ділянку, в тому числі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2017 та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Нотаріусом було здійснено перевірку інформації щодо наявних обтяжень, іпотеки, арештів та всі інші необхідні дії при посвідченні правочину за результатом яких встановлено відсутність будь-яких обставин, які унеможливлювали вчинення правочину. Вважає, що в нотаріуса були відповідні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на придбану ділянку. Позивачка звернулась до суду і рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 п.5 наказу МЮ України №3289/5 від 24.10.2017 був скасований, проте постановою Верховного Суду від 05.12.2019 зазначені судові рішення скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вона в установленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку, договір купівлі-продажу від 05.04.2017 відповідає вимогам ст.203 ЦК України та в судовому порядку не визнаний недійсним, а відповідач оспорює її право власності на спірну земельну ділянку, шляхом оскарження реєстраційних дій, просила позов задовольнити та визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, враховуючи те, що вперше із позовом про скасування наказу МЮ України №3289/5 від 24.10.2017 вона звернулася в межах строку позовної даності.

ОСОБА_2 у жовтні 2020 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Р.Р., ОСОБА_3 , приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюша О.О., приватний нотаріус Хмельницького МНО Кот М.О. про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою с.Поляниця Івано-Франківської області, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2004, посвідченим приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №1171 та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №058510, виданим Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради 15.06.2004. При зверненні у вересні 2017 року до нотаріуса щодо підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що земельна ділянка була відчужена від її імені не уповноваженими особами очевидно за підробленим паспортом на підставі договорів купівлі-продажу та належить ОСОБА_1 .

При цьому, вона будь-яких довіреностей на розпорядження земельною ділянкою не видавала, жодних правочинів щодо її відчуження на користь третіх осіб не укладала. Вказане майно вибуло з володіння позивача в результаті злочинних дій третіх осіб, які обманним шляхом безпідставно отримали архівну копію Державного акту на підставі завідомо неправдивого оголошення про втрату оригіналу, розміщеного невстановленою особою, та провели відчуження земельної ділянки за підробленими документами без надання оригіналів правовстановлюючих документів.

Перший продаж ділянки був здійснений на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2017, укладеного від її імені на користь ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О.О, за реєстром №187.

Вдруге ділянка була відчужена на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О., за реєстром №1541.

Враховуючи те, що всі реєстраційні дії були вчинені на підставі підроблених та сфальшованих документів, вона звернулася зі скаргою до МЮ України. За результатами розгляду скарги п.5 наказу МЮ України від 24.10.107 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33577624 від 26.01.2017, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Онутчаком Р.Р., №33962222 від 21.02.2017, прийняте приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюшею О.О., № 34625891 від 05.04.2017, прийняте приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О.

Таким чином, її порушені права були поновлені. В подальшому за позовом ОСОБА_1 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 п.5 наказу МЮ України від №3289/5 від 24.10.107 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017, прийняте приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. визнано протиправним та скасовано. Постановою Верховного Суду 05.12.2019 зазначені судові рішення скасовані, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017090000000496 від 12.09.2017 на підставі її заяви, було з`ясовано, що 25.11.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. посвідчено від особи, яка представлялась та використовувала підроблений паспорт ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , який представлявся та використовував підроблений паспорт ОСОБА_6 , ряд довіреностей, зокрема довіреність №303 від 25.11.2016 на представництво з усіма повноваженнями щодо продажу земельної ділянки.

Особа, яка представлялася ОСОБА_7 , 16.01.2017 звернулась до відділу Держгеокадастру у м. Яремче для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку у державному земельному кадастрі та отримання витягу та за архівною копією Державного акту, долучивши оголошення про втрату оригіналу.

Особа, яка представлялась та використовувала підроблений паспорт ОСОБА_7 , 21.02.2017 уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної ділянки, а 05.04.2017 ділянка була відчужена на користь ОСОБА_1 . При посвідченні вказаних договорів купівлі-продажу були використані підроблені довідки Поляницької сільської ради №12-17/19 від 17.01.2019 та №12-18/22 від 22.02.2017 про відсутність на ділянці будівель, що підтверджується проведеними в рамках кримінального провадження висновками Івано-Франківського НДЕКЦ №1.1-121/18 від 29.03.2018 та 1.1.-125/18 від 13.04.2018.

Постановою слідчого від 14.09.2017 земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12017090000000496 від 12.09.2017, а відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.09.2017 на цю ділянку накладено арешт. Вищенаведене свідчить про те, що спірна ділянка вибула з її власності проти її волі, а подальше набуття права власності на цю ділянку відповідачем є неправомірним та незаконним.

Вказувала, що вона як власник земельної ділянки має право на її витребування у відповідача. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 за зустрічним позовом адвокат Волкова Т.В. 18.11.2021 подала до суд заява про уточнення позовних вимог-зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_2 викладено у наступній редакції: витребувати від ОСОБА_1 як добросовісного набувача на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в с. Поляниця, кадастровий номер: 2611092001:22:002:0162, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1156197226110 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2020 №54812872, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р. номер запису про право власності: 38879405.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 14.12.2021 позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування п.5 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №3289/5 від 24 жовтня 2017 року залишено без розгляду.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 14.12.2021 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 .

Рішенням Яремчанського міського суду від 23 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. про визнання права власності на земельну ділянку.

Задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р.Р., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші О.О., приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою в с.Поляниця, Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1 904 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом не взято до уваги те, що зустрічний позов поданий до суду з порушенням строків для його подання.

Вважає, що судом порушено вимоги ст. 178, 191, 193 ЦПК України, що в результаті чого судом прийнято незаконне рішення.

Апелянтка вважає, що об`єднуючи зустрічний позов у справі для спільного розгляду з первинним позовом без участі позивача та її представника, суд допустив порушення вимог ст. 43 ЦПК України, тобто суд першої інстанції позбавив сторону позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом прав на висловлення своєї позиції щодо заявленого клопотання по зустрічному позову та його об`єднанню з первинним позовом.

Докази, які надані до зустрічної позовної заяви, вважає, недопустимими, оскільки вони отримані неналежним чином, завірені особою, яка не має оригіналів зазначених доказів та не має права їх завіряти. Вважає такі докази сумнівними та недостовірними.

Докази, на які посилається позивач за зустрічним позовом та її представники ґрунтуються на припущеннях, обставинах та фактах, які не доведені.

Проте, суд першої інстанції такі докази прийняв як належні та допустимі.

Апелянтка вказує на те, що ОСОБА_2 земельну ділянку купувала відповідно за договором доручення, виданого нотаріусом Київського нотаріального округу Гоменюк О.М. на ім`я ОСОБА_8 .

Позивачка за зустрічним позовом жодного разу не вчиняла самостійно будь-яких дій щодо оформлення земельної ділянки, діяла тільки через представників. Такі дії позивача за зустрічним позовом сприяли і мали на меті заволодіти земельною ділянкою та грошовими коштами добросовісного покупця.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що наказ Міністерства юстиції України від 24.10.2017 № 3289/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», скасований наказом Міністерства юстиції України від 16.07.2018 № 2374/5, який наданий суду та учасникам справи разом із запереченням щодо зустрічних позовних вимог та уточнених позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Також не надано правової оцінки заяві позивачки за зустрічним позовом про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в якій вона обґрунтовує поважність причини пропуску строку позовної давності та прохання його поновити.

Суд зробив хибний висновок, що доводи ОСОБА_1 та її представника щодо пропуску строку позовної давності за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження.

Апелянтка зазначає, що трактування судом наказів Міністерства юстиції України, судових рішень Хмельницького окружного адміністративного суду, Вінницького апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду у справі № 822/3310/17 є не вірним та хибним, оскільки ОСОБА_2 та її представниками не було вчинено реєстраційних дій щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутні відомості з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 . Тільки вчинення дій державним реєстратором, тобто здійснення реєстраційних дій державним реєстратором щодо реєстрації земельної ділянки за тією чи іншою особою дає підстави вважати особу власником земельної ділянки. З часу скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень в матеріалах справи відсутній будь-який витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку нічим не підтверджено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ.

Отже, строк позовної давності за зустрічним позовом ОСОБА_2 пропущений без поважних причин.

Апелянтка вважає хибним та неправильним висновок суду про те, що з моменту набрання законної сили постановою Верховного Суду від 05.12.2019 відновив свою дію наказ Міністерства юстиції України № 3289/5 від 24.10.2017, який був чинним на момент звернення ОСОБА_1 до суду із первісним позовом, а тому у ОСОБА_2 були відсутні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки остання залишалася законним власником земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу 05.04.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки посвідчений нотаріально, а також проведена його реєстрація в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки.

ОСОБА_2 оспорює право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку шляхом оскарження реєстраційних дій в Міністерстві юстиції України.

Міністерство юстиції України, порушуючи Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації № 1128 від 25.12.2015, видало наказ № 3289/5 від 24.10.2017, яким скасовує державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 реєстраційний № 34625891 про перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , тобто Міністерство юстиції України фактично позбавляє права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Також апелянтка зазначає, що представники ОСОБА_2 - адвокат Іванова О. І. та Волкова Т. В. на час розгляду справи діяли без відповідних повноважень. Доручення від 17 квітня 2019 року зареєстроване в реєстрі за № 1173 припинило свою дію 31 грудня 2021 року. Дане доручення має пріоритетне становище перед договором про надання правової допомоги від 11 жовтня 2017 року, який укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Івановою О.І.

Крім того між сторонами судовий спір щодо володіння земельною ділянкою розглядався в порядку адміністративного судочинства. І представники ОСОБА_2 вчиняли свої дії на основі доручень, які були посвідчені нотаріально.

Таким чином, суд допустив до участі у справі представників, які не мають належних повноважень. Повноваження таких представників закінчилися.

Апелянтка не погоджується з розподілом судових витрат, які суд першої інстанції здійснив, а також не погоджується з вирішеним питанням про залучення у справу ОСОБА_4 в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1 .

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована: с. Поляниця, Яремчанської міської ради. Івано-Франківської області. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та відмовити у стягненні судових витрат в розмірі 994 грн.

Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги апелянта є невірними.

Судом було дотримано вимог процесуального законодавства при прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 та об`єднання його з первісним позовом ОСОБА_1 . Тому доводи апелянтки стосовно цього є безпідставними.

Ухвалою суду від 20.05.2021 відповідачу було запропоновано надати відзив на зустрічний позов, чим представник відповідача скористався. Його відзив було прийнято судом. Тому права відповідача на судовий захист порушено не було.

Стосовно строків звернення до суду із зустрічним позовом, то апелянтка зазначає, що суд не надав оцінку доводам сторін стосовно строків звернення до суду із зустрічним позовом, що на думку позивача, свідчить про неповноту судового слідства та порушення судом вимог ст.263, 264 ЦПК України, з чим не можна погодитися.

Однак, в мотивувальній частині рішення суд надав оцінку доводам позивача за зустрічним позовом стосовно строків звернення до суду і дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не було порушено строків позовної давності звернення до суду.

Щодо повноважень представників, то повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокати Іванова О.І. та Волкова Т.В. здійснюють представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі ордерів, які є в матеріалах справи. Також ОСОБА_2 видала довіреність на представництво її інтересів як в суді, так і перед іншими третіми особами на зазначених адвокатів. Довіреність жодним чином не замінює та не скасовує повноважень, наданих на підставі договору про надання правової допомоги від 11.10.2017 та ордерів.

Повноваження адвокатів судом було перевірено, особу встановлено, тому немає ніяких підстав піддавати сумніву правомочність представників відповідача за первісним позовом.

Таким чином, доводи в цій частини є такими, що не відповідають закону та наявним в матеріалах справи документам представників.

Стосовно доводів апелянта, щодо неналежності доказів у справі, то позивач за зустрічним позовом підтверджує, що подвійне відчуження земельної ділянки було здійснено поза волею ОСОБА_2 на підставі підроблених та сфальшованих документів.

В результаті протиправних дій третіх осіб позивача за зустрічним позовом було позбавлено права власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 вимушена була звернутися до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області з заявою про кримінальне правопорушення.

В результаті чого, слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2017 за фактом вчинення шахрайських дій невідомими особами. Слідчим у рамках кримінального провадження ОСОБА_2 визнана потерпілою.

Апелянт помилково вважає, що ОСОБА_2 неправомірно звернулася до суду з віндикаційним позовом, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, покупцем в якому зазначено ОСОБА_1 , не визнаний недійсним, тому її право власності є чинним.

Судами в аналогічних справах було встановлено, що ОСОБА_2 як власник земельної ділянки, має право витребувати земельну ділянку від відповідача як останнього добросовісного набувача та володільця, оскільки є всі необхідні умови та законні підстави як для пред`явлення віндикаційного позову так і для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

З наведених доказів у справі вбачається, що у позивача за зустрічним позовом не було волевиявлення на відчуження земельної ділянки. Відчуження земельної ділянки відбулося без участі позивача за зустрічним позовом та поза її волею. Договір купівлі-продажу було підписано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Повторне відчуження спірної земельної ділянки було здійснено на підставі підроблених та сфальшованих документів, тому подальше набуття права на спірну земельну ділянку відповідачем є неправомірним та незаконним.

З огляду на наведене вважає, що ОСОБА_1 не набула права власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в с. Полянця Яремчанської міської ради. Власником землі є ОСОБА_2 і земельна ділянка неправомірно та незаконно вибула з володіння позивачки не з її волі. Позивачка за зустрічним позовом має право витребувати її від відповідачки за зустрічним позовом як добросовісного набувача. Тобто, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не припинилося, оскільки вона не проявила свою волю до її розпорядження шляхом укладання будь-якої із цивільно-правових угод, наявність якої є умовою для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Грицай Л.М., апеляційну скаргу підтримав.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та треті особи в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Представник ОСОБА_2 адвокат Волкова Т.В. подала до суду клопотання та просила розгляд справи проводити за їхньої відсутності, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Кот М.О. подала клопотання в якому просила проводити розгляд справи без її участі.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2004, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №1171, ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , придбала у ОСОБА_9 , від імені якої діяв ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою с.Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області. Зазначена земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №102961, виданого 17.03.2004 Поляницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради №42 від 10.10.2003, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010429800103 (т.2 а.с. 163).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 15.06.2004 ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №058510, відповідно до якого позивачу за зустрічним позовом належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611092001:22:002:0162. Вказаний Державний акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010429800283 (т.2 а.с. 164).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №78930778 від 26.01.2017 право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0162 зареєстровано відповідно до рішення державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р.Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 33577624 від 26.01.2017 на підставі Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-2602228012017, виданого 17.01.2017, видавник: державний кадастровий реєстратор Мартищук Р.Д., архівної копії державного акту, серія та номер:010429800283, виданого 15.06.2004, видавник: Яремчанське управління земельних ресурсів, повідомлення, серія та номер 4, виданого 26.01.2017, видавник: Вітрина оголошень, номер запису про право власності: 18720303 (т.1 а.с. 237-238).

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2017 убачається, що ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої в порядку передоручення 07.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І., за реєстром №2106, відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0162 на користь ОСОБА_3 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О.О. та зареєстрований в реєстрі за №187 (т. 3 а.с. 166-167).

У другому пункті договору зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі архівної копії державного акту на право власності на землю серії ІФ №058510, виданого 15.06.2004 Яремчанським міським управлінням земельних ресурсів, державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено 26.01.2017 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер:78930778, сформованого державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р.

Відповідно до пункту четвертого договору продаж земельної ділянки вчинено за ціною 198 238 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем представнику продавця до підписання договору, що підтверджується квитанцією №61176560 від 21.02.2017 АТ «Ощадбанк». На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Згідно п. 9 договору заява представника продавця ОСОБА_7 про те, що земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, перебуває у приватній власності продавця, ОСОБА_2 , так як на момент її набуття у власність в шлюбі не перебувала та ні з ким не проживала без реєстрації шлюбу, отримана у встановленому законом порядку, доведена до відома представника продавця за договором.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №84232966 від 04.04.2017, право власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку було зареєстроване 21.02.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33962222 від 21.02.2017, номер запису про право власності:19123505, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1156197226110 (т.3 а.с 219).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О., за реєстром №1541, ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0162, яка знаходиться в с.Поляниця, Яремчанської міської ради, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 14).

Згідно з п. 9 договору вказаний договір укладено покупцем за згодою її чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 05.04.2017.

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34625891 приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. від 05.04.2017, номер запису про право власності:19815968, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1156197226110, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84282476 від 05.04.2017 (т. 1 а.с. 15).

За заявою ОСОБА_2 12.09.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12017090000000496 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України вбачається, що у період з грудня 2016 року по лютий 2017 року невстановлені слідством особи, з корисливих мотивів, шахрайським способом придбали право на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001220020162, 2611092001220020188, 26110920012220020163, 26110922001220020180, 2611092001220020174, що у власності ОСОБА_2 , внаслідок чого їй завдано майнову шкоду у значних розмірах (т.2 а.с. 173).

Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області від 14.09.2017 земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001220020162 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (т.2 а.с. 174).

Постановою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017 в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201709000000496 від 12.09.2017 накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області з кадастровим номером 2611092001220020162, яка перебуває у власності ОСОБА_1 з метою збереження її як речового доказу у кримінальному провадженні (т.2 а.с. 175).

ОСОБА_2 14.09.2017 звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України в якій просила провести перевірку правомірності прийнятих рішень державних реєстраторів (т.1 а.с. 17-21).

Наказом Міністерства юстиції України №3289/5 від 24.10.2017 скаргу ОСОБА_2 від 14.09.2017 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 26.01.2017 №№33579994, 33577624, 33581828 державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р.Р.; від 24.02.2017 №№ 34026088, 34025352, від 07.03.2017 № 34177994 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т.; від 05.04.2017 №34640506 приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В.; від 05.04.2017 № 34625891 приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О.; від 21.02.2017 №33962222 приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші О.О. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено (т.1 а.с. 23).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, у справі №822/3310/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.5 наказу Міністерства юстиції України від 24.10.2017 №3289/5 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 №34625891, прийняте приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. У решті позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 25-34).

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 скасовано, а провадження у справі №822/3310/17 закрито (т.1 а.с.35-39).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 88048/103930-22-21/33.2.3 від 01.10.2021 після скасування постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 наказ Міністерства юстиції України № 3289/5 є чинним в повному обсязі та 25.10.2017 виконаний Департаментом державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №1.1.-121/18 від 29.03.2018, за результатами проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис та рукописний напис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис:» у довіреності від 25.11.2016, посвідченій приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. за реєстром №303; 07.12.2016, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І. у порядку передоручення за реєстром №2106, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 3 а.с. 98-101).

Відповідно до виданої ОСОБА_2 довідки Поляницької сільської ради від 17.01.2017 на земельній ділянці в с. Поляниця уч. Вишні, зареєстрований витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.01.2017 індексний номер 78930778, кадастровий номер 2611092001220020162 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, відсутні будь-які будівлі (т.2 а.с. 196).

Із довідки Поляницької сільської ради від 22.02.2017, виданої ОСОБА_3 , вбачається, що на земельній ділянці розташованій в с. Поляниця уч. Вишні, кадастровий номер 2611092001220020162, площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, відсутні будь-які будівлі (т.2 а.с. 196 зворот).

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №1.1.-125/18 від 13.04.2018, проведеної експертом Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України під час досудового розслідування кримінального провадження №1201709000000496 від 12.09.2017, відбитки круглої гербової печатки в довідках Поляницької сільської ради №12-17/19 від 17.01.2017, №12-18/22 від 22.02.2017 виконані не печаткою Поляницької сільської ради Івано-Франківської області, відбитки якої надані на дослідження в якості зразків для порівняння (т.3 а.с.105-106).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Івано-Франківського відділення №1582/1746/1758-1761/21-28 від 10.08.2021, за результатами проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис, а також рукописні написи в графі «ПІДПИСИ СТОРІН: Продавець» у договорі купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001220010162, №187 від 21.02.2017, посвідченому приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О.О. між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_11 (т.3 а.с. 110-122).

ОСОБА_12 , яка допитана 06.08.2019 в якості свідка в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017, надала покази про те, що 25.11.2016 нею як приватним нотаріусом була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_6 , зареєстрована у реєстрі за №303. При посвідченні вказаної довіреності нею перевірено паспортні дані особи, яка представлялась та надала паспорт на ім`я ОСОБА_2 . Зазначила, що особа, зображена у наданому їй для огляду слідчим дійсному паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 у неї ніколи не була. Правочин здійснювала інша особа жіночої статі, яка надавала інший паспорт з ідентичними реквізитами (т. 3 а.с. 156-160).

У кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017 повідомлено 06.07.2021 про підозру ОСОБА_11 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України (т. 3 а.с. 132-147).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №269821993 від 10.08.2021 25.10.2017 державним реєстратором департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С.С. до реєстру внесено відомості про скасування права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0162 на підставі рішення з індексним номером 37747709. Однак, 28.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р. повторно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:54812872 від 28.10.2020, номер запису про право власності: 38879405.

За положеннями статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.7 ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків встановлених цим кодексом та іншими законами України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Під час розгляду спорів про витребування майна суди мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка площею 0,25 га вибула з володіння ОСОБА_2 поза її волею і була відчужена від її імені особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а тому право власності на неї у наступних набувачів за договором купівлі-продажу не виникло. Встановлене дало підставу суду прийти до висновку про відмову у задоволенні первісного позову в зв`язку із його безпідставністю.

Також, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р.Р. №54812872 від 28.10.2020, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ця вимога не відповідає належному способу захисту порушеного права.

За приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 право власності підлягає державній реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Із урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, викладеного у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу та вказала, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що докази, на які посилається позивач за зустрічним позовом та її представники, ґрунтуються на припущеннях, обставинах та фактах, які не доведені, а суд першої інстанції такі докази прийняв як належні та допустимі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції вірно оцінив наявні у справі докази, з`ясував їх достатність, належність, достовірність.

При цьому суд врахував, що надані позивачем за зустрічним позовом копії висновків судових почеркознавчих експертиз №1.1.-121/18 від 29.03.2018, №1582/1746/1758-1761/21-28 від 10.08.2021, судової технічної експертизи документів №1.1.-125/18 від 13.04.2018, містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі.

Дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема висновками судових експертиз, повністю підтверджується, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 за відсутності її волі із використанням підроблених документів, а саме: довіреності від 25.11.2016 виданої від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., за реєстровим №303 та довіреності у порядку передоручення від 07.12.2016, виданої на ім`я ОСОБА_7 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. за реєстром №303, підписи та рукописний текст у яких від імені довірителя виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського відділення №1582/1746/1758-1761/21-28 від 10.08.2021, за результатами проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201709000000496 від 12.09.2017 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис, а також рукописні написи в графі «ПІДПИСИ СТОРІН: Продавець» у договорі купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001220010162, №187 від 21.02.2017, посвідченому приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О.О. між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_11 .

В свою чергу не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що наказ Міністерства юстиції України від 24.10.2017 № 3289/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасований наказом Міністерства юстиції України від 16 липня 2018 № 2374/5, оскільки спростовується висновками суду першої інтонації щодо цього.

Невірними є доводи апелянта про те, що судом не надано правової оцінки заяві позивача за зустрічним позовом про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Оскільки, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до вимог ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У разі, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, та про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Матеріалами справи, встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 24.10.2017 задоволено скаргу ОСОБА_2 від 14.09.2017 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р.Р. про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2017 приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші О.О. та від 05.04.2017 приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. про реєстрацію права власності на вказану ділянку за ОСОБА_3 та в подальшому за ОСОБА_1 .

В результаті таких дій право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було поновлене.

ОСОБА_1 оскаржила у судовому порядку наказ Міністерства юстиції України і рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, у справі №822/3310/17 визнано протиправним та скасовано п.5 наказу Міністерства юстиції України від 24.10.2017 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017, прийнятого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О., чим відновлено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну ділянку.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 скасовано, а провадження у справі №822/3310/17 закрито.

Тому, з моменту набрання законної сили постановою Верховного Суду від 05.12.2019 відновив свою дію наказ Міністерства юстиції України від 24.10.2017, який був чинним на момент звернення ОСОБА_1 до суду із первісним позовом, що підтверджується матеріалами справи, а тому у ОСОБА_2 були відсутні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки остання залишалась законним власником земельної ділянки.

ОСОБА_2 15.10.2020 подала до суду зустрічний позов, а 28.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р. повторно була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, таким чином саме з цього моменту право власності ОСОБА_2 на вказану ділянку було повторно порушене.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, не вбачається підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки така не пропущена позивачкою за зустрічним позовом.

Доводи апелянта проте, що представники ОСОБА_2 - адвокат Іванова О. І. та Волкова Т. В. на час розгляду справи діяли без відповідних повноважень є невірними.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

ОСОБА_2 видала довіреність на представництво її інтересів як в суді так і перед іншими третіми особами (т.1 а.с.93-94). Адвокати Іванова О.І. та Волкова Т.В. здійснюють представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі ордерів, які є в матеріалах справи (т.1 а.с. 109, 129). Повноваження на представництво ОСОБА_2 , підтверджується договором про надання правової допомоги від 11.10.2017 року (т.1 а.с.91) та ордерами.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України про спільний розгляд заявлених сторонами у цій справі позовів не обґрунтовані.

Первісний та зустрічний позови у цій справі виникають з одних правовідносин, предметом спору є те саме нерухоме майно, а також задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тому суд вірно вважав за необхідне спільний розгляд обох позовів і розглянув їх в одному провадженні.

При залученні у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, суд першої інстанції встановив, що він є чоловіком ОСОБА_1 , але не укладав від свого імені оскаржуваний договір, тому відсутня підстава для залучення його у справі в якості співвідповідача.

За змістом положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про витребування на її користь із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Обґрунтовано суд відмовив у задоволенні первісного позову і задоволенні інших вимог зустрічного позову.

З цими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду і приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 червня 2023 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин