Постанова

від 12.06.2024 по справі 354/417/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 354/417/20

провадження № 61-10917св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростислав Романович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюш Олена Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Грицая Леоніда Миколайовича на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2022 року у складі судді

Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2017 року набула право власності на земельну ділянку. 30 жовтня 2017 року вона отримала лист секретаря комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10 жовтня 2017 року, з якого довідалася, що ОСОБА_2 звернулася зі скаргою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивачки на спірну ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що згідно з пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 24 жовтня 2017 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 квітня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Кот М. О.

Вказувала, що для вчинення договору купівлі-продажу приватному нотаріусу були подані всі документи, які підтверджують право власності продавця на земельну ділянку, в тому числі договір купівлі-продажу земельної ділянки від

21 лютого 2017 року та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Нотаріус здійснила перевірку інформації щодо наявних обтяжень, іпотеки, арештів та всі інші необхідні дії під час посвідчення правочину, за результатом яких встановила відсутність будь-яких обставин, які унеможливлювали вчинення правочину. Вважала, що в нотаріуса були відповідні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на придбану ділянку.

Зазначала, що вона зверталась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження у якому постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року закрито та роз?яснено про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства (справа № 822/3310/17).

Посилаючись на те, що вона в установленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку, договір купівлі-продажу від 05 квітня

2017 року відповідає вимогам статті 203 ЦК України та в судовому порядку не визнаний недійсним, а відповідачка оспорює її право власності на спірну земельну ділянку шляхом оскарження реєстраційних дій, ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Міністерства юстиції України від 24 жовтня 2017 року № 3289/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» щодо скасування рішення приватного нотаріуса Хмельницького нотаріального округу Кот М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 квітня 2017 року № 34625891 і визнати за нею право власності на земельну ділянку.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Р. Р., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюш О. О., приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Поляниця Івано-Франківської області, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. за реєстром № 1171 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 058510, виданим Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради 15 червня

2004 року. Під час звернення у вересні 2017 року до нотаріуса щодо підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу з інформації

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що земельна ділянка була відчужена від її імені неуповноваженими особами, очевидно за підробленим паспортом, на підставі договорів купівлі-продажу та належить ОСОБА_1

Вказувала, що вона будь-яких довіреностей на розпорядження земельною ділянкою не видавала, жодних правочинів щодо її відчуження на користь третіх осіб не укладала. Вказане майно вибуло з володіння позивача

в результаті злочинних дій третіх осіб, які обманним шляхом безпідставно отримали архівну копію державного акта на підставі завідомо неправдивого оголошення про втрату оригіналу, розміщеного невстановленою особою, та провели відчуження земельної ділянки за підробленими документами без надання оригіналів правовстановлюючих документів.

ОСОБА_2 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила витребувати від ОСОБА_1 як добросовісного набувача на свою користь земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану

в с. Поляниця, кадастровий номер 2611092001:22:002:0162, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1156197226110, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2020 року

№ 54812872, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р. Р., номер запису про право власності 38879405.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

14 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 в частині вимог до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування пункту 5 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 24 жовтня 2017 року № 3289/5 залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

23 грудня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2611092001:22:002:0162, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1156197226110, що

в с. Поляниця, Надвірнянського району Івано-Франківської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 і частково задовольняючи зустрічний позовом ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 поза її волею

і була відчужена від її імені особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а тому право власності на неї у наступних набувачів за договором купівлі-продажу не виникло.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця вимога не відповідає належному способу захисту порушеного права.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

23 грудня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грицай Л. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня

2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку і відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Касаційна скарга мотивована тим, що з часу відкриття провадження у справі

(11 серпня 2020 року) до 31 травня 2021 року ОСОБА_2 не виконала вимог ухвали суду, відзив не подала, зустрічний позов не пред?явила. Останній термін подання зустрічного позову - 29 вересня 2020 року. Суд першої інстанції, прийнявши зустрічний позов ОСОБА_2 , порушив норми частини восьмої статті 178, статті 193 ЦПК України, що в кінцевому результаті призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Об`єднуючи зустрічний позов у справі для спільного розгляду з первинним позовом без участі позивача та її представника, суд допустив порушення норми статті 43 ЦПК України, тобто суд першої інстанції позбавив сторону позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом прав на висловлення своєї позиції щодо заявленого клопотання по зустрічному позову та його об`єднання з первинним позовом. Докази, додані до зустрічного позову,

є недопустимими, оскільки вони отримані неналежним чином, завірені особою, яка не має оригіналів та права їх завіряти. Докази, на які посилається позивач за зустрічним позовом та її представники, ґрунтуються на припущеннях, обставинах та фактах, які не доведені. Строк позовної давності за зустрічним позовом ОСОБА_2 пропущений без поважних причин. Договір купівлі-продажу від 05 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_3

і ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 травня 2018 року

у справі № 369/6892/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

01 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Волкова Т. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що ніяких угод про відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не укладала, стороною договору купівлі-продажу від

21 лютого 2017 року не була, ніяких довіреностей на відчуження спірної земельної ділянки не видавала.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

02 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня

2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., за реєстровим номером 1171,

ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_6 , придбала у ОСОБА_7 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради

Івано-Франківської області. Зазначена земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії

ІФ № 102961, виданого 17 березня 2004 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради від 10 жовтня 2003 року № 42, зареєстрованого

в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010429800103.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 15 червня 2004 року

ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 058510, відповідно до якого їй належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611092001:22:002:0162. Вказаний державний акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429800283.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 січня 2017 року

№ 78930778 право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано 26 січня 2017 року відповідно до рішення державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33577624.

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2017 року відомо, що ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої в порядку передоручення 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Федоровою К. І., відчужила належну їй на праві власності спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 187.

21 лютого 2017 року право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 квітня

2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

12 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12017090000000496 за ознаками, передбаченими частиною третьою статті 190 КК України.

14 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України, в якій просила провести перевірку правомірності прийнятих рішень державних реєстраторів.

Наказом Міністерства юстиції України від 24 жовтня 2017 року № 3289/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2017 року № 33579994, № 33577624, № 33581828 державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р.; від

24 лютого 2017 року № 34026088, № 34025352, від 07 березня 2017 року

№ 34177994 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л. Т.; від 05 квітня 2017 року № 34640506 приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л. В.; від 05 квітня 2017 року № 34625891 приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О.; від 21 лютого

2017 року № 33962222 приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюші О. О.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого

2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, у справі № 822/3310/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу Міністерства юстиції України від 24 жовтня

2017 року № 3289/5 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 квітня 2017 року № 34625891, прийняте приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасовано, провадження у справі № 822/3310/17 закрито.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 01 жовтня 2021 року

№ 88048/103930-22-21/33.2.3 після скасування постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року наказ Міністерства юстиції України № 3289/5 є чинним у повному обсязі та 25 жовтня 2017 року виконаний Департаментом державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно з висновком експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України від

29 березня 2018 року № 1.1.-121/18 за результатами проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 1201709000000496 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис та рукописний напис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис:»

у довіреності від 25 листопада 2016 року, посвідченій приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я. М. за реєстром № 303; 07 грудня 2016 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К. І. у порядку передоручення за реєстром № 2106, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Івано-Франківського відділення від 10 серпня 2021 року

№ 1582/1746/1758-1761/21-28, зробленого за результатами проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 1201709000000496 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис, а також рукописні написи в графі «ПІДПИСИ СТОРІН: Продавець»

у договорі купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:001:0162, від 21 лютого 2017 року № 187, посвідченому приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Дядюшею О. О., укладеному між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_10 .

У кримінальному провадженні № 1201709000000496 повідомлено 06 липня

2021 року про підозру ОСОБА_10 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частиною п?ятою статті 27 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 серпня 2021 року № 269821993 25 жовтня 2017 року державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С. С. вніс до реєстру відомості про скасування права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0162 на підставі рішення з індексним номером 37747709.

28 жовтня 2020 року державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Р. Р. повторно провів державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54812872 від 28 жовтня 2020 року, номер запису про право власності 38879405.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2

з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила витребувати від ОСОБА_1 як добросовісного набувача на свою користь земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в с. Поляниця, кадастровий номер 2611092001:22:002:0162, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1156197226110, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав

і їх обтяжень від 28 жовтня 2020 року № 54812872, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р. Р., номер запису про право власності 38879405.

Надаючи оцінку заявленим ОСОБА_2 вимогам, колегія суддів враховує таке.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження

№ 14-144цс18).

Як правило, суб?єкт порушеного права може скористатися не будь-яким,

а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від

22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно

у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Отже, саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц

та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок про те, що власник з дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший

і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23 вересня

2023 року у справі № 205/7675/20 (провадження № 61-1133св23).

Проте вимоги про визнання недійсним першого правочину ОСОБА_2 не заявляла.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на вказане уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про витребування спірної земельної ділянки, оскільки без вирішення позовної вимоги про визнання недійсним першого правочину, на підставі якого була відчужена спірна земельні ділянка, задоволення вимоги про витребування земельної ділянки не призведе до ефективного захисту порушених прав.

За таких обставин у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки слід відмовити у зв?язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту

є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, в разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Установивши, що ОСОБА_2 також просила скасувати рішення про державну реєстрацію, що не є ефективним способом захисту порушеного права, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову

в позові ОСОБА_2 в цій частині.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку немає, оскільки вона є власником спірної земельно ділянки, а у зв?язку

з відмовою ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог порушене право ОСОБА_1 відсутнє.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку слід залишити без змін.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та в частині розподілу судових витрат слід скасувати і ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в сумі 1 494,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 1 992,00 грн, а всього 3 486,00 грн, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Грицая Леоніда Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

23 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

12 червня 2023 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростислав Романович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюша Олена Олександрівна, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та в частині розподілу судових витрат скасувати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростислав Романович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Дядюша Олена Олександрівна, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

В іншій частині рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 486,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у судах апеляційної і касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня

2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 рокуу скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов