Постанова

від 12.06.2023 по справі 686/14947/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 686/14947/21

провадження № 61-1623св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвестбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонова Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвестбуд» (далі - ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд»») про визнання правочину недійсним та поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з літа 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати однією сім`єю, а 25 вересня 2018 року між ними укладений шлюб. З 07 квітня 2021 року позивач та відповідач ОСОБА_2 почали проживати окремо.

Під час спільного проживання за спільні кошти 26 листопада 2019 року подружжям було придбано автомобіль марки SkodaOctavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім`я чоловіка, та перебуває в його користуванні. Вартість автомобіля становить 5 800,00 дол. США, що згідно курсу Національного банку України станом на 09 червня 2021 року еквівалентно 157 623,12 грн. Відповідач ОСОБА_2 не бажає добровільно вирішити спір щодо поділу автомобіля, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім цього, 26 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» та ОСОБА_2 укладений договір про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер АДРЕСА_1 . За вказаним договором кошти на участь у фонді фінансування будівництва в сумі 764 713,00 грн та винагорода управителя в сумі 22 941,39 грн сплачувалися за рахунок спільних коштів сім`ї.

19 квітня 2021 року без згоди позивача за договором відступлення права вимоги (цесії) № 5/21 ОСОБА_2 відступив своїй рідній бабі ОСОБА_3 право вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/2/30-18 від 26 листопада 2020 року. Вважає, що вказаний договір відступлення права вимоги (цесії) порушує її права і підлягає визнанню недійсним, оскільки згідно норм матеріального права позивач має право на 1/2 частину вартості об`єкта інвестування (двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ) у розмірі 393 827,20 грн. Позивач зазначила, що ОСОБА_3 не могла не знати, що її рідній внук на час укладення договору перебуває у шлюбі і не отримав згоду своєї дружини ОСОБА_1 на відступлення майнових прав. Згоди щодо поділу спільного майна подружжя не досягло.

Позивач просила:

визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 квітня 2021 року за № 5/21;

у порядку поділу спільного майна подружжя виділити :

у власність ОСОБА_1 1/2 частину інвестованих коштів, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» у розмірі 393 827,20 грн за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» та ОСОБА_2 , з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер об`єкта фінансування 34, площею 64,1 кв. м на шостому поверсі багатоповерхового житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, перша черга будівництва по АДРЕСА_3 ;

у власність ОСОБА_2 1/2 частину інвестованих коштів, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» у розмірі 393 827,20 грн за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» та ОСОБА_2 , з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер об`єкта фінансування 34, площею 64,1 кв. м на шостому поверсі багатоповерхового житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, перша черга будівництва по АДРЕСА_3 ;

у власність ОСОБА_2 автомобіль SkodaOctavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 157 623,12 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля Skoda Octavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 78 811,56;

судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 квітня 2021 року за № 5/21.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділено:

у власність ОСОБА_1 1/2 частину інвестованих коштів, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» у розмірі 382 356,50 грн за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» та ОСОБА_2 , з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер об`єкта фінансування 34, площею 64,1 кв. м на шостому поверсі багатоповерхового житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, перша черга будівництва по АДРЕСА_3 ;

у власність ОСОБА_2 1/2 частину інвестованих коштів, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» у розмірі 382 356,50 грн за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» та ОСОБА_2 , з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер об`єкта фінансування 34, площею 64,1 кв. м на шостому поверсі багатоповерхового житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, перша черга будівництва по АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля Skoda Octavia, об`єм двигуна 1595, номер кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, 2005 року випуску номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 76 380,00 грн.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 949,37 грн.

При визнанні недійсним договору про відступлення права вимоги суди зазначили, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Таким чином, укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору відступлення права вимоги (цесії) за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Суди вказали, що відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Так, ОСОБА_2 вказав, що для фінансування придбання квартири кошти в сумі 387 506,00 грн були подаровані його батьком ОСОБА_4 , а частина коштів в розмірі 160 000,00 грн була подарована бабою ОСОБА_3 ОСОБА_2 вказав, що вказані договори дарування грошей укладались усно. Разом з тим відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів укладення письмового договору дарування грошей, та відповідного переказу грошей на суму, яка перевищує 50 000,00 грн. Надані відповідачем ОСОБА_2 виписки з власного банківського рахунку за період з 19 лютого 2018 року по 01 липня 2020 року свідчать про рух коштів по рахунку відповідача, не містять інформації щодо предмету доказування, а саме придбання спірного майна за особисті кошти, а отже є недопустимим доказом. Таким чином, суд першої інстанції, зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про виділ у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна по 1/2 частині інвестованих коштів, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд».

Суди також вказали, що відповідачем ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, а саме, автомобіль марки Skoda Octavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Так, ОСОБА_2 вказав, що на придбання спірного автомобіля ним були витрачені кошти від продажу автомобіля Geely ck 2009 року випуску, що був придбаний до шлюбу, а також кошти отримані в подарунок від його баби ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів придбання спірного автомобіля за особисті кошти.

Згоди щодо вартості автомобіля марки Skoda Octavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 сторони не досягли. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Суди вказали, що оскільки спірний транспортний засіб був зареєстрований за відповідачем та перебував в його користуванні, а в подальшому був ним відчужений, то ринкова вартість подібного транспортного засобу в розмірі 152 760,00 грн враховується при поділі майна подружжя, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76 380,00 грн (1/2 частина вартості спірного).

Суди зазначили, що наданий відповідачем ОСОБА_2 звіт ТОВ «Бюро оцінок» про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу від 19 липня 2022 року, згідно якого вартість визначено 70 780,00 грн є недопустимим доказом, оскільки ринкова вартість визначена у розмірі 152 000,00 грн, а при оцінці враховано ремонт автомобіля, при цьому транспортний засіб оцінювачем не оглядався.

Щодо стягнення винагороди управителя в сумі 22 941,39 грн, суди вказали, що пунктом 27 договору про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року передбачено сплату винагороди управителю в розмірі 22 941,39 грн, вказані кошти є платою за послуги, а тому не підлягають поділу в порядку розподілу майна подружжя.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль був частково придбаний за власні кошти ОСОБА_2 , отримані від продажу 23 листопада 2019 року іншого автомобіля, який був придбаний ним за особисті кошти ще до реєстрації шлюбу, оскільки відповідачем не надано беззаперечних та переконливих доказів тієї обставини, що отримані від продажу попереднього автомобіля грошові кошти були витрачені саме на придбання нового автомобіля, а не витрачені на інші потреби подружжя. Посилання відповідача на короткий проміжок часу між продажом та придбанням автомобілів не може беззаперечно свідчити про придбання іншого автомобіля саме за кошти, отримані від продажу попереднього.

Суд апеляційної інстанції відхилив твердження ОСОБА_2 про матеріальну неспроможність подружжя профінансувати об`єкт будівництва за кошти подружжя з огляду на їх майнові доходи з посиланням на довідки про заробітну плату сторін та наявність коштів на карткових рахунках, оскільки згідно довідки ТОВ «Агрохолдинг 2012» дохід ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати за період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року складає нарахованими 725 182,32 грн (отримано 583 771,71 грн після відрахування податків), а згідно довідки ТОВ «Агросем» нарахована заробітна плата ОСОБА_2 за період з лютого 2018 року по липень 2021 року складає 719 700,62 грн. Тобто сторони в результаті своєї трудової діяльності мали фінансову спроможність здійснювати відповідні витрати на придбання автомобіля та нерухомого майна.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо вартості спірного автомобіля та вказав, що за довідкою оцінювача від 08 лютого 2022 року, наданою позивачем та виконаною на її замовлення, ринкова вартість спірного автомобіля станом на 31 січня 2022 року складає 152 760,00 грн, а згідно звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу від 19 липня 2022 року, наданого відповідачем така ринкова вартість складає 152 000,00 грн, однак з урахуванням відновлювального ремонту - 70 780 грн. Обидві оцінки здійснювались за порівняльним підходом без огляду автомобіля та у другому звіті оцінювач врахував витрати відповідача на ремонт автомобіля відповідно до рахунку від 17 листопада 2021 року в сумі 76 180,44 грн. При цьому оцінювач посилався лише на даний рахунок, без огляду автомобіля та встановлення необхідності такого ремонту, а сам рахунок на оплату ремонту не може бути беззаперечним доказом зменшення вартості автомобіля, так як вказані обставини щодо необхідності ремонтних робіт, їх об`єму, вартості запасних частин, самих робіт та відповідно яким це чином могли вплинути на вартість автомобіля мають бути встановлені відповідним експертним шляхом. Вказані ремонті роботи за даним рахунком від 17 листопада 2021 року могли бути проведені в листопада 2021 року, після подання позову в червні 2021 року та розірвання шлюбу між сторонами у вересні 2021 року, тобто відповідач продовжував користуватись спірним автомобілем тривалий термін час і після припинення шлюбних стосунків, а потреба в ремонті могла виникнути вже після. Крім того колегія суддів вказала, що судом першої інстанції за клопотанням саме позивача було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу щодо встановлення вартості автомобіля, однак така експертиза не була проведена в зв`язку з відчуженням відповідачем автомобіля після призначення експертизи та неможливістю надання автомобіля для огляду експертом. Інших клопотань про призначення такої експертизи сторони суду не заявляли.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, стягнути з позивача судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:

спірний автомобіль був частково придбаний за власні кошти ОСОБА_2 , отримані від продажу 23 листопада 2019 року іншого автомобіля у розмірі 24 000,00 грн, який був придбаний ним за особисті кошти, ще до реєстрації шлюбу. Вважає, що спільними коштами подружжя, які були витрачені на придбання спірного автомобіля є лише 18 403,91 грн (42403,91-24000), що становить 43,40 % від вартості спірного автомобіля, а отже кожний з подружжя має право на 21,7% вартості вищевказаного рухомого майна;

суди безпідставно надали перевагу довідці, наданої ПП ОСОБА_5 про оцінку спірного транспортного засобу у сумі 152 760,00 грн, яка була проведена на замовлення позивача, та не врахували, що у довідці відсутні дані, на підставі яких визначалася ціна, не врахований технічний стан автомобіля, його амортизація та ринкова вартість на ринку в цілому. Суди залишили поза увагою, що визначена ТОВ «Бюро оцінок» оцінка спірного транспортного засобу у сумі 70 780,00 грн є цілком об`єктивною, незалежною, обґрунтованою, з огляду на те, що при її проведенні суб`єктом оціночної діяльності було враховано технічний стан автомобіля, його амортизацію та реальну ціну на ринку;

суди залишили поза вагою, що кошти внесені у фонд фінансування будівництва № 32/30-18 з метою отримання у власність квартири в сумі 387 506,00 грн були подаровані його батьком ОСОБА_4 , а частина коштів в розмірі 160 000,00 грн була подарована його бабою ОСОБА_3 . Тому спільними коштами подружжя, які були сплачені, які інвестиція в будівництво є 217 207,00 грн (764 713 - 547 506), 1/2 частина з яких складає 108 603,50 грн;

суди не врахували матеріальну неспроможність подружжя профінансувати об`єкт будівництва за кошти подружжя з огляду на їх майнові доходи (з урахуванням довідок про заробітну плату сторін та наявність коштів на карткових рахунках). Суди за клопотанням ОСОБА_2 не витребували виписку з банку про рух коштів позивача, чим позбавили ОСОБА_2 можливості надати докази на спростування преюдиції спільного майна подружжя;

суд апеляційної інстанції, вказавши про матеріальну спроможність профінансувати спірний об`єкт будівництва з огляду на доходи сторін (довідка ТОВ «Агрохолдинг 2012» від 18 травня 2021 року, згідно якої дохід позивача ОСОБА_1 , з жовтня 2018 року по квітень 2021 року склав 583 771,72 грн, а дохід ОСОБА_2 згідно з довідкою ТОВ «Агросем» з лютого 2018 року по липень 2021 року становив 719 700,62 грн), не врахував, що оплата вартості об`єкту інвестування була проведена 26 листопада 2020 року, а його дохід на вказану дату складає 400 000,00 грн;

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про поділ спільного майна подружжя шляхом виділу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частин інвестованих коштів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості спірного автомобіля, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/14947/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 686/14947/21, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року відмовлено.

У лютому 2023 року матеріали цивільної справи № 686/14947/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року. Зупинено виконання рішення Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року відмовлено. Верховного Суду від 13 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року виправлено в абзаці другому резолютивної частини ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року описку, замість помилково зазначеного «рішення Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року» правильним вважати «рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року».

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції воскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 17 червня 2020 року у справі № 569/1231/17-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 603/576/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 148/1631/17 та у постанові Верховного Суду від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 вересня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 .

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2021 року шлюб укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (справа № 688/1534/21).

23 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6841/2019/1789424, за умовами якого ОСОБА_2 продав транспортний засіб Geely ck 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . За умовами вказаного договору ціна транспортного засобу складає 24 000,00 грн (пункт 3.1. договору).

26 листопада 2019 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6141/2019/1792144, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , останній придбав автомобіль марки Skoda Octavia1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно пункту 3.1 вказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу ціна транспортного засобу складає 42 403,91 грн.

Автомобіль марки SkodaOctavia 1595, сірого кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26 листопада 2019 року за ОСОБА_2 , а 14 грудня 2019 року проведена перереєстрація транспортного засобу при переобладнанні для роботи на газовому пальному.

26 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» укладений договір про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 з метою отримання у власність двокімнатної квартири номер АДРЕСА_1 . Пунктом 15 договору передбачено, що вартість об`єкта інвестування складає 764 713, 00 грн.

За вказаним договором кошти на участь у фонді фінансування будівництва внесені ОСОБА_2 у період шлюбу - в сумі 764 713,00 грн (платіжне доручення №525283 від 26 листопада 2020 року), в сумі 22 941,39 грн - винагорода управителя (платіжне доручення № 525289 від 26 листопада 2020 року).

19 квітня 2021 року без згоди позивача за договором відступлення права вимоги (цесії) № 5/21 ОСОБА_2 відступив своїй рідній бабі ОСОБА_3 право вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 32/2/30-18 від 26 листопада 2020 року.

Транспортний засіб Skoda Octavia, сірого кольору, 2005 року випуску номерний знак НОМЕР_1 відчужений ОСОБА_2 на підставі договору комісії від 10 грудня 2021 року № 7826/21/1/007033 за 48 000,00 грн.

За довідкою оцінювача від 08 лютого 2022 року, наданою позивачем та виконаною на її замовлення, ринкова вартість автомобіля марки Skoda Octavia, 2005 року випуску, державний номер на момент реєстрації НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_5 станом на 31 січня 2022 року складає 152 760,00 грн. Оцінка здійснювалась за порівняльним підходом без огляду автомобіля, пробіг прийнято нормативний, автомобіль зі слів заявника на ходу в робочому стані, без пошкоджень.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу, 19 липня 2022 року, наданого відповідачем та виконаного на його замовлення, ринкова вартість автомобіля марки SkodaOctavia, 2005 року випуску, державний номер на момент реєстрації НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_5 станом на дату оцінки складає 152 000,00 грн, а з урахуванням відновлювального ремонту 70 780,00 грн

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).

Тобто, у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, заначено, що: «у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, заначено, що: «Відповідно до роз`яснень, наданих у пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2017 року № 11, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Ураховуючи, що спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_5 без згоди позивача, як його співвласника, при цьому відсутні підстави для визнання такого договору недійним, законними та обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з нього на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості 1/2 частини зазначеного автомобіля».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, суди, встановивши, що презумпція спільності права власності подружжя на спірні автомобіль та інвестовані кошти відповідачем не спростована, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суди зробили обґрунтований висновок про те, що автомобіль та інвестовані кошти, що знаходяться в управлінні ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд», згідно договору про участь у фонді фінансування будівництва № 32/30-18 від 26 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд», є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди ОСОБА_2 з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України, викладеним у постановах, на які посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, в частині позовних вимог про поділ спільного майна подружжя шляхом виділу по 1/2 частин інвестованих коштів та стягнення 1/2 частину вартості спірного автомобіля, суд касаційної інстанції не встановив. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо поновлення виконання рішення суду

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року, з урахування ухвали Верховного Суду про виправлення описки від 01 червня 2023 року, зупинено виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Оскільки рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року залишено без змін, наявні підстави для поновлення його виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвестбуд» про поділ спільного майна подружжя шляхом виділу по 1/2 частин інвестованих коштів та стягнення 1/2 частини вартості спірного автомобіля залишити без змін.

Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук