Рішення
від 13.06.2023 по справі 135/946/18
ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/946/18

Провадження по справі № 2/129/36/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2023 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відсутність сторін та їх представників в приміщенні суду в місті Гайсині справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

Встановив:

23.07.2018р. до Ладижинського міського суду Вінницької області КірсаН.Б. подала позовну заяву (цивільний позов) ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» про повернення заробітної плати, у якому позивачем було заявлено дві позовні вимоги:

1. визнати неправомірними дії КП«Ладижинський міський ринок»;

2. стягнути з КП«Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 19688грн. 76коп.

23.07.2018р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області позовна заяви ОСОБА_1 від 22.07.2018р. залишена без руху для усунення недоліків.

07.08.2018р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом, судовий розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

11.10.2018р. ОСОБА_1 подала до Ладижинського міського суду Вінницької області уточнену та доповнену позовну заяву, у якій позивачем було заявлено такі позовні вимоги:

1. Поновити позивачу ОСОБА_1 , пропущений з поважних причин строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 01.04.2018 року, у зв`язку з скороченням штату КП «Ладижинський міський ринок» згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

3. Поновити ОСОБА_1 з 01.04.2018 року на посаді касира торгівельного залу КП «Ладижинський міський ринок», з робочим місцем: соціальний магазин за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного між ОСОБА_1 та КП «Ладижинський міський ринок» безстрокового договору від 01.10.2015 року, з посадовим окладом у розмірі 4380,50 грн. на місяць.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення її на посаді, із врахуванням розміру її посадового окладу на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», - 4380,50грн.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 12981,70 грн. недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» за період з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року.

6. Стягнути з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 50000 грн. моральної шкоди.

В наступному у зв`язку із закінченням повноважень у листопаді 2018року у головуючого на той час у справі судді КорнієнкаО.М., звільнення у відставку у січні 2019року судді ПатраманськогоІ.О., задоволення відводу судді ВолошинійТ.В. та відсутністю інших суддів в суді, Ладижинським міським судом направлено справу до Гайсинського районного суду Вінницької області, де автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого у справі суддю Гайсинського районного суду ДєдоваС.М.

07.03.2019р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області прийнято до свого провадження складом суду під головуванням судді Гайсинського районного суду ДєдоваС.М. цивільну справу №135/946/18 за позовом ОСОБА_1 та призначено справу №135/946/18 до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області.

08.10.2019р. ОСОБА_1 подала до Гайсинського районного суду Вінницької області нову уточнену та доповнену позовну заяву від 07.10.2019року, у якій позивачем було заявлено такі позовні вимоги:

1. Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , продавця продовольчих товарів Соціального магазину, 01.04.2018 року, у зв`язку з скороченням штату КП «Ладижинський міський ринок», згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

3. Поновити ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок».

4. Стягнути з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення її на посаді, із врахуванням розміру її середньомісячного заробітку в розмірі 392,96 грн. на день. (Станом на 10.04.2023року розмір її, ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 01.04.2018 р. по 01.10.2019 р. (1296 робочих днів) складає: 498666,24грн. (392,96 грн. х 1296 робочих днів = 498666,24грн. (відповідно до наданого суду розрахунку від 10.04.2023 р. (а.с.194 т.2).

6. Стягнути з відповідача Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 50 000 грн. моральної шкоди.

7. Вирішити питання про судові витрати у справі.

Свої уточнені викладені у позовній заяві від 07.10.2019року позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що

Відповідно до наказу №7 від 01.09.2015 року, виданого КП «Ладижинський міський ринок» ОСОБА_1 , з 02.09.2015 року була прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів соціального магазину.

В подальшому, 01.10.2015 року, між ОСОБА_1 та відповідачем КП «Ладижинський міський ринок» було укладено письмовий трудовий договір від 01.10.2015 року, згідно із яким її було прийнято (а фактично переведено) до 01.01.2016 року на посаду «касира торгівельного залу», з випробувальним терміном 3 місяці, з посадовим окладом у розмірі 4380,50 грн. (п. 1.1, п. 1.2., п.6.1. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору, місце здійснення трудової діяльності ОСОБА_1 , - соціальний магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки, з 01.01.2016 року, після закінчення строку дії трудового договору, трудові відносини з відповідачем фактично продовжувались, вона, ОСОБА_1 , виконувала ту ж саму роботу, на тому самому робочому місці, жодна із сторін договору не вимагала припинення його дії, тому у відповідності до вимог ст.39-1 КЗпП України, зазначений строковий договір став безстроковим, так як вказана норма закону зазначає, що в такому разі трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк.

Факт роботи її, ОСОБА_1 , саме на зазначеній посаді «касира торгівельного залу» підтверджується, крім трудового договору від 01.10.2015 року, також наступними документами:

- посадовою інструкцією касира (касира торгівельного залу), яка затверджена директором КП «Ладижинський міський ринок», з якою я була ознайомлена під підпис під час укладення трудового договору;

- копією заяви ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про надання їй відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення у березні 2018 року, в якій я вона зазначила свою посаду «касир соціального магазину»;

- копією наказу КП «Ладижинський міський ринок» №4/1 від 14.03.2018 року, згідно із яким їй, ОСОБА_1 , було надано відпустку з 14 березня 2018 р. згідно із її заявою, з виплатою матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу касира разом з премією. Згідно із п.4 даного наказу, встановлено здійснювати доплату ОСОБА_4 , на яку покладено виконання обов`язків ОСОБА_1 на період відпустки, в розмірі 50% від посадового окладу касира із премією;

- договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира від 11.04.2016 року, укладеного між нею, ОСОБА_1 , та відповідачем КП Ладижинський міський ринок», з якого вбачається, що вона, ОСОБА_1 , саме як касир взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених їй матеріальних цінностей.

Разом з тим, 30.01.2018 року директором КП«Ладижинський міський ринок» було видано наказ №3 «Про наступне вивільнення працівника КП «Ладижинський міський ринок» у зв`язку із затвердженням штатного розпису підприємства в новій редакції».

З даним наказом її, ОСОБА_1 , не було ознайомлено.

Згідно із зазначеним наказом, у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №6 «Про затвердження штатного розпису КП «Ладижинський міський ринок» в новій редакції від 25.01.2018 року, наказано «виключити з 02.04.2018 року зі штатного розпису, який затверджений 25.01.2018 року виконавчим комітетом Ладижинської міської ради 1 штатну одиницю посади продавець продовольчих товарів, яку займає працівник ОСОБА_1 ».

Бухгалтеру ОСОБА_5 наказано підготувати персональне повідомлення для працівника ( ОСОБА_1 ) про майбутнє звільнення 02.04.2018 року.

Відповідно до п.1). ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, ст.42 КЗпП України визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Але, в даному випадку в наказі №3 від 30.01.2018 року порушено всі вимоги закону, які лише можна порушити та порушено трудові права позивачки.

Зокрема, з тексту наказу вбачається, що мова йде не про скорочення чисельності або штату працівників КП «Ладижинський міський ринок», у відповідності до вимог п.1) ч.1. ст.40 КЗпП України, а в даному випадку наказано виключити штатну одиницю посади, яку займає саме « ОСОБА_1 ». Про дотримання гарантій, визначених ст.42 КЗпП України, відповідач навіть не переймався.

При цьому, для відповідача навіть не було важливо, що відповідно до чинного трудового договору від 01.10.2015року, позивач ОСОБА_1 займала посаду «касира торгівельного залу», а не посаду, яку передбачалось скоротити - «продавця продовольчих товарів».

Крім того, згідно з наданими відповідачем до суду примірників штатного розпису, до квітня 2018 року, в штатному розписі КП «Ладижинський міський ринок» було дві штатних одиниці продавця продовольчих товарів.

В подальшому, 30.03.2018року, директором КП «Ладижинський міський ринок» було видано наказ №7 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно із зазначеним наказом, відповідно до рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради «Про затвердження штатного розпису КП «Ладижинський міський ринок» в новій редакції від 25.01.2018 року №6, п.1) ст.40, ст.44 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з скороченням штатної одиниці підприємства, наказано «звільнити ОСОБА_1 , продавця продовольчих товарів Соціального магазину, 01.04.2018 року, у зв`язку з скороченням штату КП «Ладижинський міський ринок», згідно п.1) ст.40 Кодексу законів про працю України».

З даним наказом її, ОСОБА_1 , було ознайомлено відповідачем 30.03.2018 року, але, в порушення вимог ст.47 КЗпП України, відповідачем не було видано мені копію цього наказу на руки при звільненні. Також, як і трудову книжку мені не було видано при звільненні, так як вона ще до мого звільнення була загублена бухгалтером КП «Ладижинський міський ринок» ОСОБА_5 , про що ОСОБА_5 було написано на моїй заяві про видачу мені трудової книжки від 26.03.2018 року.

Копія оскаржуваного наказу про її, ОСОБА_1 , звільнення №7 від 30.03.2018 року вона отримала лише в жовтні 2018 p., разом з клопотанням (відзивом на позовну заяву) відповідача у цій справі.

Обґрунтування позивачки з приводу її звільнення.

З наказом №7 від 30.03.2018 року про її, ОСОБА_1 , звільнення позивачка не погоджується, про що нею було зазначено в самому наказі при ознайомленні з ним. Вважає зазначений наказ неправомірним та таким, що порушує її, ОСОБА_1 , трудові права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до наказу №3 від 30.01.2018 року у зв`язку із змінами в штатному розписі КП «Ладижинський міський ринок» передбачалось виключення з 02.04.2018 року зі штатного розпису 1 одиницю посади «продавець продовольчих товарів».

Хоча в зазначеному наказі і вказано, що саме ОСОБА_1 займає цю саму одиницю посади, але насправді, вона, ОСОБА_1 , на цій посаді працювала лише 1 місяць, - у вересні 2015 року, згідно із наказом №7 від 01.09.2015 року, до укладення із нею, позивачкою, трудового договору від 01.10.2015 року. При цьому, її, ОСОБА_1 , приймали на посаду продавця продовольчих товарів соціального магазину не на підставі штатного розпису, так як в наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу не зазначено нічого про прийняття її на посаду згідно із штатним розписом.

Крім того, в наданому відповідачем примірнику затвердженого штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок», який введено в дію з 03.08.2015 року, відсутня посада «продавця продовольчих товарів соціального магазину», на яку ОСОБА_1 було прийнято згідно із наказом №7 від 01.09.2015р. Також, в зазначеному штатному розписі відсутні посади інших посадових осіб, які підписували та видавали ряд документів, пов`язаних з трудовою діяльністю ОСОБА_1 в зазначеній установі, зокрема, директора КП«Ладижинський міський ринок» та бухгалтера. Тому, надані відповідачем примірники штатного розпису КП «Ладижинський міський ринок» за різні періоди часу викликають у позивача значні сумніви в їх достовірності та законності.

Разом з тим, з 01.10.2015 року по 30.03.2018 року, по момент звільнення позивачки з КП «Ладижинський міський ринок», вона, ОСОБА_1 , постійно працювала на посаді касира торгового залу з робочим місцем: соціальний магазин за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних наказів про її переведення з цієї посади на іншу посаду чи її звільнення з цієї посади відповідачем не видавалось.

Крім того, враховуючи формулювання наказу №3 від 30.01.2018 року «Про наступне вивільнення працівника КП «Ладижинський міський ринок» у зв`язку із затвердженням штатного розпису підприємства в новій редакції», в якому зазначено про виключення зі штатного розпису однієї штатної одиниці посади продавець продовольчих товарів, яку займала саме вона, ОСОБА_1 , хоча цих посадових одиниць в штатному розписі було дві, вважала, що насправді мало місце не зменшення чисельності штатної одиниці, а намагання відповідача звільнити саме її, ОСОБА_1 , з посади, незалежно від назви посади та незалежно від наявності чи відсутності змін в організації виробництва і праці.

В будь-якому разі, відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Але, відповідач навіть не намагався дотриматись вимог закону та вживати будь-яких дій з метою переведення її, ОСОБА_1 , на іншу роботу.

Відповідно до ст.141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з п. 1), 6) ч. 1ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності та правовий захист від незаконного звільнення.

Як роз`яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 09.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, вбачається, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Але, на момент її, ОСОБА_1 , звільнення ніхто їй не пропонував будь-якого іншого робочого місця і працевлаштувати її, ОСОБА_1 , не входило в плани відповідача.

Із вказаних підстав вважає наказ відповідача №7 від 30.03.2018 року про її, ОСОБА_1 , звільнення з посади «продавця продовольчих товарів соціального магазину» неправомірним, таким, що порушує її трудові права та таким, що підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячних строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки, при звільненні її, ОСОБА_1 , з посади, відповідачем у день звільнення не було видано їй ні копії наказу про моє звільнення, ні належним чином оформленої трудової книжки, в зв`язку з чим вона вимушена була звернутись за захистом своїх порушених трудових прав спочатку до правоохоронних органів, а вже потім, 23.07.2018 року - до суду, вважає, що нею, позивачем, з поважних причин було пропущено визначений законом строк звернення до суду за захистом її порушених прав.

В разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тому, враховуючи зазначене, оскільки на даний час відповідачем заперечується наявність такої посади як «касир торгівельного залу», вважала, що її, ОСОБА_1 , має бути поновлено з 01.04.2018року на посаді, з якої позивачку на її думку було неправомірно звільнено відповідачем, а саме: на посаді «продавця продовольчих товарів Соціального магазину» з робочим місцем: Соціальний магазин за адресою: АДРЕСА_1 , зі стягненням з відповідача КП «Ладижинський міський ринок» на користь позивачки середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, з 01.04.2018 року по момент поновлення мене на посаді.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до зазначеного Порядку, розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснюється за два останні місяці роботи.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Розмір нарахованої їй, ОСОБА_1 , заробітної плати за 2 останні місяці роботи (лютий та березень 2018 року), без врахування компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, склав 16111,53 грн. (4829,78 грн.(з/плата за лютий 2018 р.) + 18844,52 грн.(з/плата за березень 2018 р.) - 3438,30 грн. (компенсація за невик.відпустку) - 4124,47 грн.(вихідна допомога) = 16 111,53 грн.).

Кількість робочих днів за лютий-березень 2018 року складає: 41 день.

Отже, розмір її, ОСОБА_1 , середньомісячного заробітку за 1 робочий день складає 392,96 грн. на день: 16111,53 грн.: 41 дн. = 392,96 грн.

Станом на 10.04.2023року розмір її, ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 01.04.2018 р. по 01.10.2019 р. (1296 робочих днів) складає: 498666,24грн. (392,96 грн. х 1296 робочих днів = 498666,24грн. (відповідно до наданого суду розрахунку від 10.04.2023 р. (а.с.194 т.2).

Обґрунтування щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період її роботи на посаді касира торгівельного залу в КП «Ладижинський міський ринок».

Згідно із укладеним із нею, ОСОБА_1 , трудового договору від 01.10.2015 року, п.1.1. та п.6.1. Договору, її було прийнято на посаду «касира торгівельного залу», з посадовим окладом у розмірі 4380,50 грн. на місяць.

Дана обставина підтверджується самим трудовим договором від 01.10.2015 р.

З наданого відповідачем до суду в якості доказу Колективного договору між власником і трудовим колективом КП «Ладижинський міський ринок» на 2016 - 2017 роки вбачається, що положення договору поширюється на всіх найманих працівників підприємства незалежно від того, чи є вони члени профспілок (п.1.7. Колективного договору).

Умови цього колективного договору є обов`язковими для Сторін, що його підписали. Ці умови у випадку будь-яких спорів і розходжень не можуть трактуватись погіршуючи положення працівників порівняно з діючим законодавством України (п.1.9. Договору).

Згідно п.1.10. Колективного договору, строк його дії починається з 01.01.2016 року, діє протягом 2016-2017 років, до укладення нового договору.

Згідно п.5.11. Колективного договору, сторона директора зобов`язалась надавати премію 50% посадового окладу до Дня бухгалтера з поточного рахунку.

Згідно п.8.3. Колективного договору, сторона директора зобов`язалась щомісяця виплачувати за безперервний стаж роботи на посаді, зокрема, за стаж роботи від 1 до 6 років - 10% від посадового окладу.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Отже, щомісячний розмір нарахованої їй, ОСОБА_1 , заробітної плати мав складати: з 01.10.2015 року до 01.10.2016 року: 4 380,50 грн. на місяць, згідно п.6.1. Трудового договору від 01.10.2015 року. А з 01.10.2016 року по 01.04.2018 року (до дня звільнення мене з посади): 4815,55 грн. на місяць (4380,50 грн. (посадовий оклад згідно трудового договору) + 438,05 грн.(10% від посадового окладу згідно п.8.3. Колективного договору за безперервний стаж від 1 до 6 років роботи).

Крім того, у липні 2016 року та у липні 2017 року, відповідно до п.5.11. Колективного договору, відповідач мав виплатити їй, ОСОБА_1 , як члену трудового колективу премію в розмірі 50% посадового окладу, що складає 2190,25 грн., до Дня бухгалтера, який відповідно до Указу Президента України від 18.06.2004 року щорічно святкується 16 липня.

Разом з тим, з наданих їй, ОСОБА_1 , відповідачем довідок про доходи №1 від 13.04.2018 року та №3 від 13.04.2018 року та з наданої відповідачем відомості про нарахування їй, ОСОБА_1 , заробітної плати, вбачається, що визначений трудовим договором розмір її посадового окладу 4380,50 грн. було нараховано та виплачено їй, ОСОБА_1 , з урахуванням утриманих податків, відповідачем лише в жовтні 2015 року. В подальшому, з листопада 2015 року до дня її, ОСОБА_1 , звільнення з роботи, заробітна плата нараховувалась їй відповідачем у розмірі 4355,80 грн., а премія до Дня бухгалтера в розмірі 50% від окладу та 10% від посадового окладу за безперервний стаж від 1 до 6 років роботи, згідно умов Колективного договору, їй жодного разу не нараховувались та не виплачувались відповідачем.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати входять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, з урахуванням виплачених їй, ОСОБА_1 , відповідачем сум заробітної плати, за період з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року розмір недоплаченої мені заробітної плати та премій складає 12981,70 грн.

Зазначена сума складається з наступного.

Щомісячний розмір недоплаченого посадового окладу (різниця між визначеним трудовим договором окладом - 4380,50 грн. та нарахованою заробітною платою - 4355,80 грн.) за період з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року (29 місяців) складає:

4380,50 грн. - 4355,80 грн. = 24,70 грн. х 29 міс. = 716,30 грн.

Розмір не виплаченої суми 10% від посадового окладу за безперервний стаж від 1 до 6 років роботи, згідно п.8.3. Колективного договору, в розмірі 438,05 грн. на місяць, за період роботи з 01.10.2016 року по 01.04.2018 року (18 місяців) складає:

438,05 грн. х 18 міс. = 7 884,90 грн.

Розмір не виплаченої премії в розмірі 50% посадового окладу до Дня бухгалтера (2190,25 грн.) за 2016 рік та за 2017 рік складає:

2190,25 грн. + 2190,25 грн. = 4380,50 грн.

Загальна сума недоплаченої їй, ОСОБА_1 , заробітної плати за період її роботи з 01.11.2015року по 01.04.2018 року складає:

716,30 грн. + 7884,90 грн. + 4380,50 грн. = 12981,70 грн.

Обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 25.04.2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Отже, в зв`язку з незаконним звільненням її, ОСОБА_1 , з посади, в зв`язку з втратою відповідачем її трудової книжки та в зв`язку з систематичною недоплатою їй визначених трудовим договором та колективним договором сум заробітної плати, позивач вважала, що відповідачем було завдано їй моральної шкоди.

Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивачки, тяжкості завданої їй моральної травми, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, неможливості влаштуватись на іншу роботу, в необхідності звертатись за захистом її порушених відповідачем трудових прав до суду та правоохоронних органів. Всі ці обставини вимагають від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, вона втратила спокій та нормальний сон, оскільки вимушена думати лише про те, як захистити свої права та відновити своє становище в суспільстві. Із врахуванням зазначеного, вважала за необхідне вимагати стягнення з відповідача на її, ОСОБА_1 , користь моральну шкоду в розмірі 50000гривень.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

13.11.2019р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено:

Задовольнити клопотання позивача.

Залучити до участі у цивільній справі №135/946/18 за цим позовом як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

- ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 (колишнього керівника КП «Ладижинський міський ринок»);

- ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_3 , (чинного керівника КП «Ладижинський міський ринок».

Копію цієї ухвали направити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Підготовче засідання у справі відкласти та призначити справу до розгляду в підготовчому засіданні в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області (м.Гайсин, вул.Соборна, буд.47) на 13.12.2019року о 10:00год.

Запропонувати третім особам, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення цієї ухвали надіслати:

1) суду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву в порядку визначеному ст.181 ЦПК України;

2) позивачу та відповідачу, - копію пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

13.12.2019р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено зобов`язати Комунальне підприємство «Ладижинський міський ринок» (код ЄДРПОУ 31819304, юридична адреса 24321, вул.Ентузіастів-51, м.Ладижин Вінницької області) надати Гайсинському районному суду Вінницької області до 11.02.2020р. належним чином завірені копії документів (накази, листи, письмові повідомлення, розпорядження, інші документи) щодо звільнення 30.03.2018 року ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в штатному розписі, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП, а також належним чином завірені копії документів (накази, листи, письмові повідомлення, розпорядження, інші документи), які засвідчують обставини відмови ОСОБА_1 від переведення на іншу роботу та відсутності можливості у КП«Ладижинський міський ринок» переведення працівника ОСОБА_1 з її згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.

19.02.2020 р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено:

1. Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області (м.Гайсин, вул.Соборна, буд.47) на 09.04.2020року о 10год. 30хв.

4. Клопотання представника відповідача про виклик свідків задовільнити.

5. Викликати та допитати як свідків у цій цивільній справі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .

6. Встановити порядок дослідження доказів у цивільній справі №135/946/18 під час розгляду справи по суті, згідно із яким суд після заслуховування вступних слів позивача, представника позивача, представника відповідача, третіх осіб без самостійних вимог, допитує свідків у справі, безпосередньо досліджує докази у справі, - ознайомлюється та оглядає письмові докази у справі.

14.03.2023р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено:

1. Судове засідання у справі за цим позовом відкласти на 10.04.2023р. о 12:00год.

2. Визнати явку в судове засідання обов`язковою, - позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_8 та представника відповідача ОСОБА_9 для з`ясування усіх обставин у справі, позиції сторін, отримання особистих пояснень сторін з приводу клопотання про поновлення позивачу ОСОБА_1 , пропущеного з поважних причин строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 464478грн. 72коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

13.06.2023р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено:

1. Клопотання представника відповідача задовільнити.

2. Поновити відповідачу КП«Ладижинський міський ринок» строк для подання письмового доказу, який був наданий суду 13.06.2023 року.

3. Клопотання відповідача від 12.06.2022 про приєднання до матеріалів справи письмового доказу задовольнити.

4. Приєднати до матеріалів цивільної справи №135/946/18 письмовий доказ, - копію постанови слідчого СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 10.04.2020року про закриття кримінального провадження №12018020070000113, відомості про яке було внесено до ЄРДР 25.05.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, за заявою про злочин, поданою ОСОБА_1 .

Упродовж судового розгляду справи судом неодноразово відкладалися судові засідання за клопотанням сторін, під час чого судом надавався час сторонам для укладення мирової угоди.

13.06.2023року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 до суду не з`явився, позивач подала раніше до суду 08.05.2023 року письмову заяву (а.с.198 т.2), в якій просила судовий розгляд справи №135/946/18 здійснювати у відсутність її, позивача, та її представника, позовні вимоги задовольнити, а також підтримала вимоги заяви про поновлення їй пропущеного з поважних причин процесуального строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період за період з 01.04.2018 р. по 01.10.2019 р. (а.с.а.с.198-199, 191-192, 193-194 т.2).

13.06.2023року представник відповідача адвокат БодачевськийР.В. в судове засідання у справі не з`явився, представник відповідача подав 13.06.2023року заяву (а.с.201), в якій просив здійснювати судовий розгляд справи №135/946/18 у відсутність сторони відповідача, у задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві, письмових поясненнях, доданих стороною відповідача доказів, заяві про застосування до позовних вимог строку давності, а по суті справи в своїх запереченнях, викладених у зазначених документах надав наступні пояснення.

У поданому 24.09.2018 року клопотанні представник відповідача щодо первісних позовних вимог пояснив, що в провадженні Ладижинського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КП «Ладижинський міський ринок» про визнання дій адміністрації КП «Ладижинський міський ринок неправомірними» та стягнення недоплаченої заробітної плати в розмірі 19688грн. 76 коп. за період роботи на підприємстві КП «Ладижинський міський ринок».

Згідно ч.1 ст.182 ЦПК України , при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідач по справі Комунальне підприємство «Ладижинський міський ринок» заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_10 в частині визнання дій адміністрації підприємства протиправними та стягнення сум недоплаченої заробітної плати з наступних підстав.

Підприємство «Ладижинський міський ринок» є комунальним підприємством засновником якого є Ладижинська міська рада, що підтверджується статутом підприємства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із розділом І «Загальні відомості», Комунальне підприємство «Ладижинський міський ринок» засновано Ладижинською міською радою на комунальній власності і підпорядковано Ладижинській міській раді.

За змістом п.5 розділу І «Загальні відомості», статут підприємства є головним документом, що регламентує діяльність підприємства і визначає юридичний статус при взаємодії з іншими організаціями, установами, підприємствами, окремими особами, спілками, громадськими організаціями.

Згідно із розділом 6 «Управління і самоврядування трудового колективу», управління підприємством здійснює його директор, призначення директора підприємства здійснюється міським головою шляхом укладення з ним контракту. Директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції Ладижинської міської ради та інших органів управління. Директор підприємства видає накази що стосуються внутрішньої діяльності підприємства. Штатний розклад та структура управління підприємством затверджується Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради .

Позивач по справі ОСОБА_1 була прийнята на роботу в КП «Ладижинський міський ринок» згідно із наказом №7 від 01.09.2015 року та виконувала роботи продавця продовольчих товарів соціального магазину та була звільнена з роботи згідно із наказом №7 від 30.03.2018 року у зв`язку із скороченням штату у відповідності до ст.40 КЗпП України.

Згідно із ст.96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Згідно із ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

В Комунальному підприємстві «Ладижинський міський ринок» запроваджено оплати праці працівників на основі тарифної системи, згідно із штатним розкладом.

Згідно із затвердженим штатним розкладом директором КП «Ладижинський міський ринок» від 03.08.2015 року ОСОБА_2 введено з 03.08.2015 року посадовий оклад продавця продовольчих товарів , робота яку виконувала ОСОБА_1 в розмірі 3755 грн. 00 коп.

Згідно із колективним договором, що укладений між власником та трудовим колективом КП «Ладижинський міський ринок» від 05.05.2016року та зареєстрований Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради за №12 від 23.05.2016 року розділ 5 «Оплата праці» сторони домовились про наступне: здійснювати оплату праці на основі тарифної системи, згідно із штатним розкладом.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Після прийняття колективного договору на підприємстві КП «Ладижинський міський ринок» посадовий оклад продавця продовольчих товарів не змінився та залишився на рівні 3755 грн. 00 коп. на місяць.

Щодо трудової угоди укладеної між ОСОБА_1 та КП «Ладижинський міський ринок» від 01.10.2015 року, то з даного приводу було проведено службову перевірку та встановлено, що проект угоди від 01.10.2015 року було виготовлено помилково та термін дії угоди до 01.01.2016 року, проте за цією угодою ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу в КП «Ладижинський міський ринок» жодного дня не працювала. З урахуванням вказаних обставин представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Ладижинський міський ринок» повністю.

У поданому 13.06.2023року до суду письмовому поясненні (заяві) представник відповідача просив суд, - застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 у цивільній справі №135/946/18 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 01.04.2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників КП «Ладижинський міський ринок» в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок»; стягнення з КП «Ладижинський міський ринок» середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення на посаді із врахуванням розміру середньомісячного заробітку позивача в розмірі 392 грн. 96 коп. на день та стягнення з відповідача по справі 50000грн. моральної шкоди та у зв`язку із цим відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог. Також представник відповідача пояснив, що на розгляді в Гайсинському районному суді знаходиться цивільна справа №135/946/18 за позовом ОСОБА_1 до КП «Ладижинський міський ринок» про захист трудових прав.

Свої заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Ладижинський міський ринок» підтримує повністю та просить застосувати позовну давність до позовних вимог позивача у справі.

Крім того, вказував на те, що наказом №7 від 01.09.2015 року керівника КП «Ладижинський міський ринок» ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду продавця продовольчих товарів соціального магазину з 02.09.2015 року (арк. а.с. 57).

Згідно наказу №3 від 30.01.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади продавця продовольчих товарів соціального магазину (а.с. 58).

Згідно видаткового касового ордеру від 02.04.2018 року (арк. справи 150) КП «Ладижинський міський ринок» здійснило повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 в сумі 8509 грн. 48 коп.

Також повний розрахунок при звільненні підтверджується відомостями про виплату грошей №5 за березень 2018 року (арк. справи 151).

Жодного дня ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу соціального магазину не працювала, тому заборгованості по заробітній платі КП «Ладижинський міський ринок» перед позивачкою по цій посаді немає.

Первинна позовна заява ОСОБА_1 до КП «Ладижинський міський ринок», що датована 22.07.2018 року стосувалась визнання неправомірними дій адміністрації КП «Ладижинський міський ринок» та стягнення на користь позивача коштів в розмірі 19688 грн. 76 коп. недоплаченої заробітної плати по трудовій угоді від 01.10.2015 року .

Згідно уточненої та доповненої позовної заяви від 10.10.2018 року позивач по справі ОСОБА_1 просить суд поновити строк звернення до суду, що пропущений з поважних причин про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ КП «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 01.04.2018року у зв`язку із скороченням штату працівників КП «Ладижинський міський ринок»; поновити ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2018 року на посаді касира торгівельного залу КП «Ладижинський міський ринок» з посадовим окладом в розмірі 4380 грн. 50 коп. на місяць; стягнути з КП «Ладижинський міський ринок» середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення на посаді; стягнути з КП «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 12981 грн. 70 коп. недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року; стягнути з відповідача по справі 50000 грн. моральної шкоди; стягнути понесені судові витрати.

В подальшому, згідно уточненої та доповненої позовної заяви вже від 07.10.2019 року ОСОБА_1 просить суд: поновити строк звернення до суду, що пропущений з поважних причин про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ КП «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 01.04.2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників КП «Ладижинський міський ринок» в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок»; стягнути з КП «Ладижинський міський ринок» середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення на посаді із врахуванням розміру середньомісячного заробітку позивача в розмірі 392грн. 96коп. на день; стягнути з КП «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 12981 грн. 70 коп. недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року; стягнути з відповідача по справі 50000 грн. моральної шкоди; стягнути понесені судові витрати .

Згідно п.2) ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в судах розглядаються трудові спори про поновлення працівника на роботі незалежно від причин звільнення, стягнення оплати за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України , працівник можезвернутися ззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо районного,районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,а усправах прозвільнення -в місячнийстрок здня врученнякопії наказупро звільненняабо здня видачітрудової книжки.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5\2012, суд роз`яснив, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1цього кодексуслід розумітитак,що длязвернення працівникадо судуз заявоюпро вирішеннятрудового спорущодо стягненнясереднього заробіткуза весьчас затримкипо деньфактичного розрахункупри звільненніта провідшкодування завданоїпри цьомуморальної шкодивстановлено тримісячнийстрок,перебіг якогорозпочинається здня,коли звільненийпрацівник дізнавсяабо повиненбув дізнатисяпро те,що власникабо уповноваженийним орган,з виниякого сталасязатримка виплативсіх належнихпри звільненнісум,фактично зним розрахувався.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013року №1-13/2013, суд роз`яснив, в аспекті конституційного звернення положеннячастини другої статті 233 Кодексу законів про працю Україниу системному зв`язку з положеннями статей 1, 12Закону України «Про оплату праці"від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 256 ЦК України, визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 від 30.03.2018 року позивачка по справі була ознайомлена 30.03.2018 року, про що висловила свою незгоду із звільненням письмово поклавши власноручний підпис.

За наказом позивачка по справі підлягала звільненню з 01.04.2018 року .

Остаточний розрахунок роботодавцем із ОСОБА_1 було зроблено 02.04.2018 року.

Таким чином, з дня вручення позивачу по справі копії наказу про звільнення від 30.03.2018року до часу звернення до суду, тобто до 23.07.2018року минуло три місяці і 22 дні, що перевищує втричі строк визначений ч.1 ст.233 КЗпП України для звернення до суду із вимогою про звільнення та на 20 днів перевищує строк звернення до суду із вимогою про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв`язку із цим.

Щодо строків давності по позовній вимозі ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» в даному випадку строки давності згідно роз`яснень Конституційного Суду України не застосовуються .

Як на поважність причин пропуску строків позовної давності в частині позовних вимог про поновлення на роботі та скасуванні наказу про звільнення позивач по справі вказує, що зверталась до поліції, тому пропустила строки, однак звернення до поліції не може вважатись поважною причиною, оскільки звернення до поліції в даному випадку не припиняє перебіг строків давності , органи поліції не підміняють органи які повноважні розглядати трудові спори, зокрема комісії по трудовим спорам, крім того, звернення до поліції не перешкоджало позивачці паралельно звернутись до суду із позовними вимогами у строки визначені законом .

Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За таких обставин сторона відповідача просила відмовити в позові з зазначених підстав.

Крім того, представник відповідача подав до суду 13.06.2023 року письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку, за змістом якого просив суд відмовити ОСОБА_1 в поновленні строків звернення до суду із позовом про захист трудових прав та застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 у цивільній справі №135/946/18 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 01.04.2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників КП «Ладижинський міський ринок» в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок»; стягнення з КП «Ладижинський міський ринок» середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення на посаді із врахуванням розміру середньомісячного заробітку позивача в розмірі 392 грн. 96 коп. на день та стягнення з відповідача по справі 50000 грн. моральної шкоди та у зв`язку із цим відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у вище вказаному письмовому поясненні (заяві) сторони відповідача.

Належним чином повідомлені про час та місце судового засідання у справі треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до суду не з`явилися, що відповідно до приписів ч.1 ст. 223 ЦПК України не є перешкодою у проведенні судового розгляду справи, ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечив.

Відповідно до положень ч.2 ст.211, ч.2 ст.247 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності; у разі неявки осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання технічним засобом.

З урахуванням позицій сторін, досліджених доказів та вимог закону суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №7 від 01.09.2015року, виданого КП «Ладижинський міський ринок», була прийнята на роботу до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» з 02.09.2015року продавцем продовольчих товарів соціального магазину, що визнається та не заперечується сторонами у справі, підтверджується копією наказу №7 від 01.09.2015року (а.с.6 т.1, а.с.57 т.1).

Підприємство «Ладижинський міський ринок» є комунальним підприємством засновником якого є Ладижинська міська рада Вінницької області, що визнається та не заперечується сторонами у справі, підтверджується статутом підприємства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.43-49 т.1, а.с.а.с.50-56 т.1).

У період роботи ОСОБА_1 у КП«Ладижинський міський ринок» із 02.09.2015року до 01.04.2018року на підприємстві діяли штатні розклади (розписи),затверджені рішеннями Ладижинської міської ради Вінницької області, відповідно до яких у штаті КП«Ладижинський міський ринок» передбачено лише спершу дві посади продавців продовольчих товарів соціального магазину, а з 01.04.2018року після скорочення штату працівників підприємства лише одна посада продавця продовольчих товарів соціального магазину. При цьому, такої посади як «касира торгівельного залу» соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок» не існувало у період часу із 02.09.2015року до 01.04.2018року та не було передбачено штатними розкладами (розписами) цього підприємства, що підтверджується копією штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» від 2018р. (а.с.30 т.1), копією штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» від 03.08.2015р. (а.с.32, 36 т.1), копією штатного розкладу КП«Ладижинський міський ринок» від 2016р. (а.с.33, 35 т.1), копією рішення Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.01.2018 р. №6 «Про затвердження штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» в новій редакції» (а.с.34 т.1).

У 2015 році КП«Ладижинський міський ринок» було помилково виготовлено проект трудового договору від 01.10.2015року, за змістом якого ОСОБА_1 було прийнято з 01.10.2015року до 01.01.2016 року на посаду «касира торгівельного залу», з випробувальним терміном 3 місяці, з посадовим окладом у розмірі 4380,50 грн. (п. 1.1, п. 1.2., п.6.1. Договору). 01.10.2015 року ОСОБА_1 та КП«Ладижинський міський ринок» було складено та підписано цей письмовий трудовий договір від 01.10.2015року. Так як, у період часу із 02.09.2015року до 01.04.2018року соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок» не існувало та не було передбачено штатними розкладами (розписами) цього підприємства посади «касира торгівельного залу», то відповідно ОСОБА_1 не працювала на посаді «касира торгівельного залу» соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», розташованого за адресою: м.Ладижин, Вінницької області, вул.Будівельників, 67. У період часу із 02.09.2015року до 01.04.2018року ОСОБА_1 працювала на посаді продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», розташованого за адресою: м.Ладижин, Вінницької області, вул.Будівельників, 67. Після заяв ОСОБА_1 про порушення її трудових прав, і її звернень в правоохоронні органи та суд з цим позовом, КП«Ладижинський міський ринок» з приводу існування помилково виготовленої та підписаної трудової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та КП «Ладижинський міський ринок» від 01.10.2015 року, комісією створеною на підприємстві було проведено службову перевірку та встановлено, що проект угоди від 01.10.2015 року було виготовлено помилково та термін дії угоди до 01.01.2016 року, проте за цією угодою ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу в КП «Ладижинський міський ринок» жодного дня не працювала. При цьому, порушень в оплаті праці ОСОБА_1 за вказаний період її роботи на підприємстві не виявлено, проведеними під час службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок», перевірки цих фактів поліцією під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, перевірок Управління Держпраці у Вінницькій області. Вказані встановлені судом обставини, підтверджуються у своїй сукупності такими доказами: наказом №22 від 03.09.2018 року КП «Ладижинський міський ринок» «Про створення комісії для проведення службової перевірки щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 » (а.с.31 т.1); Висновком службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок» щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 від 04.09.2018 року (а.с.28-29 т.1); відомостями про виплату грошей ОСОБА_1 (а.с.60-108 т.1); Актами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує наймані працю Управління Держпраці у Вінницькій області та іншими їх документами за наслідками перевірок (а.с.157-168 т.2, а.с.152-156 т.2); винесеною 10.04.2020 року слідчим СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області постановою про закриття кримінального провадження №12018020070000113, відомості про яке було внесено за ч.1 ст.172 КК України (Грубе порушення законодавства про працю) за заявою ОСОБА_1 , а також окремими наданими суду копіями документів із цього кримінального провадження(а.с.201-204 т.2; а.с.148-148-151).

При цьому, в своїх поясненнях в суді та в позовній заяві ОСОБА_1 , погоджувалась, що вона працювала на посаді продавця, а не касира; отримувала заробітну плату продавця, а не касира; а також відповідно до уточнених позовних вимог просила поновити її на роботі саме продавця магазину, а не касира; позивачка також вказувала, що вона працювала в магазині виключно на одній посаді, а не за сумісництвом на двох посадах.

Рішенням Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.01.2018 р. №6 «Про затвердження штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» в новій редакції» було затверджено новий штатний розпис КП«Ладижинський міський ринок», який мав набути чинності з 01.04.2018року, та відповідно до якого скорочувалася одна діюча посада продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», що підтверджується копією рішення Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.01.2018 р. №6 «Про затвердження штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» в новій редакції» (а.с.34 т.1).

30.01.2018року директором КП«Ладижинський міський ринок» видано наказ №3 від 30.01.2018 року «Про наступне вивільнення працівника КП«Ладижинський міський ринок» у зв`язку із затвердженням штатного розпису підприємства в новій редакції», за змістом якого зобов`язано бухгалтера ОСОБА_5 підготувати персональне повідомлення для працівника ОСОБА_1 про майбутнє звільнення 02.04.2018 року (а.с.51 т.1). Допитана в судовому засіданні 23.06.2022 р. як свідок бухгалтер ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 було доведено персонально повідомлення про її майбутнє звільнення 02.04.2018 року. Таке рішення на підприємстві було прийняте, оскільки ОСОБА_1 не мала відповідних знань та навиків роботи з комп`ютером для перевірки даних покупців, які мають пільгове право купувати товари в соціальному магазині за пільговими цінами, а інший продавець мала такі навики та освіту бухгалтера. ОСОБА_1 не пропонувались інші посади рівнозначні, оскільки рівнозначних посад не було на підприємстві, тому їй нічого не пропонувалось. При цьому, ОСОБА_1 відмовлялась ознайомлювати та засвідчувати своїм підписом повідомлення про її майбутнє звільнення, про що було складено відповідний акт про відмову поставити підпис з ознайомленим наказом, що також підтверджується копією письмового попередження ОСОБА_1 про вивільнення та майбутнє звільнення в зв`язку із скороченням штату (а.с.12 т.2), копією акту про відмову поставити підпис з ознайомленим наказом (а.с.13 т.2).

30.03.2018року директором КП«Ладижинський міський ринок» видано наказ №7 від 30.03.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з 01.04.2018року з посади продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок» (а.с.59). З вказаним наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлено 30.03.2018 року, однак вона відмовилась отримувати копію наказу про своє звільнення, про що власноручно виконала запис про незгоду із наказом (а.с.59), показами допитаної в судовому засіданні 23.06.2022р. як свідка бухгалтера ОСОБА_5

02.04.2018 року КП«Ладижинський міський ринок» здійснило повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , виплативши їй всі належні працівнику при звільнені виплати в сумі 8509 грн. 48 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 02.04.2018 року КП «Ладижинський міський ринок» та відомістю про виплату грошей №5 (а.с.150, 151 т.2), показами допитаної в судовому засіданні як свідка бухгалтера ОСОБА_5 ; винесеною 10.04.2020 року слідчим СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області постановою про закриття кримінального провадження №12018020070000113, відомості про яке було внесено за ч.1 ст.172 КК України (Грубе порушення законодавства про працю) за заявою ОСОБА_1 , а також окремими наданими суду копіями документів із цього кримінального провадження(а.с.201-204 т.2; а.с.148-148-151).

Допитана в судовому засіданні 23.06.2022року та 20.10.2022 року як свідок бухгалтер КП«Ладижинський міський ринок» ОСОБА_5 пояснила, що у період часу приблизно у листопаді 2017 року вона, бухгалтер КП«Ладижинський міський ринок» ОСОБА_5 , на прохання ОСОБА_1 надала останній без будь-яких розписок на один день трудову книжку ОСОБА_1 , так як вона просила сходити в органи пенсійного фонду, щоб мати можливість зробити собі перерахунок по пенсії як працюючий пенсіонер. Однак ОСОБА_1 свою трудову книжку не повернула назад на підприємство, звинувативши бухгалтера у втраті її трудової книжки. Після чого, після винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 з КП«Ладижинський міський ринок», було виготовлено 30.03.2018 року дублікат трудової книжки ОСОБА_1 і вона, ОСОБА_5 , направила поштою 31.03.2018 року ОСОБА_1 дублікат трудової книжки, про що на підприємстві залишалось поштове повідомлення із відміткою про отримання поштового відправлення (трудової книжки) 03.05.2018 року, оскільки ОСОБА_1 не з`являлась на підприємство та відмовлялась отримувати дублікат трудової книжки.

Позивачка ОСОБА_1 , не погодившись із своїм звільненням з роботи, 23.07.2018р. звернулась до Ладижинського міського суду Вінницької області, подавши позовну заяву (цивільний позов) ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» про повернення заробітної плати касира.

11.10.2018р. ОСОБА_1 подала до Ладижинського міського суду Вінницької області уточнену та доповнену позовну заяву, у якій позивачем було заявлено позовні вимоги про поновлення її на посаді касира торгівельного залу КП «Ладижинський міський ринок», а саме:

В наступному, 08.10.2019р. ОСОБА_1 подала до Гайсинського районного суду Вінницької області нову уточнену та доповнену позовну заяву від 07.10.2019року, у якій позивачем було заявлено інші позовні вимоги про поновлення її, ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок».

Зазначені спірні правовідносини регламентуються такими нормами права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 5 ЦК України:

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ізчинною уперіод часудії спірнихправовідносин (звільненняпрацівника 01.04.2018р.)редакції п.1)ч.1ст.40КЗпП Українитрудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані власникомабо уповноваженимним органомлише увипадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із чинними у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції частинами 1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України, якими регламентовано порядок вивільнення працівників, визначено таке:

1. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

2. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

3. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ч.1, ч.2 ст.235 КЗпП України:

1. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

2. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до чинної в теперішній час ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із чинною у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Позов ОСОБА_1 в частині її позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , продавця продовольчих товарів Соціального магазину, 01.04.2018 року, у зв`язку з скороченням штату КП «Ладижинський міський ринок», згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно із чинними у період часу дії спірних правовідносин, а саме у період звільнення позивачки 01.04.2018 р., діяли норми права в такій редакції, - ч.1 ст.233 КЗпП України, які встановлювали строки зверненнядо районного,районного умісті,міського чиміськрайонного судуза вирішеннямтрудових спорів,за змістомяких працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Ст. 256 ЦК України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

Частиною 1 ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частинами 3, 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено:

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представником відповідача до винесення рішення у цій справі зроблено заяву про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через пропуск нею встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України строку позовної давності один місяць для звернення до суду у справах про звільнення з роботи (а.с.204-206 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 дізналася про звільнення її з посади продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» 30.03.2018року, а про її майбутнє звільнення їй було повідомлено та вона була з цим обізнана ще раніше 30.01.2018року, про що судом детально викладено у мотивувальній частині рішення, - фактичні обставини, встановлені судом, однак позивачка звернулася із позовом до суду лише 23.07.2018р., а позовні вимоги про поновлення її, ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» заявила 08.10.2019р., тобто більше як через один рік після звільнення, а тому ОСОБА_1 пропустила без поважних причин встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України строк один місяць, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, що є підставою для відмови у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 в частині її позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» №7 від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , продавця продовольчих товарів Соціального магазину, 01.04.2018 року, у зв`язку з скороченням штату КП «Ладижинський міський ринок», згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_1 , з 01.04.2018 року на посаді продавця продовольчих товарів Соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок».

При цьому, суд, ухвалюючи рішення про відмову у частині позову через сплив строку позовної давності, дійшов висновку про відмову у вимозі позивача про поновлення позивачу ОСОБА_1 пропущеного з поважних причин строку звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, оскільки позивачем не доведено в суді наявності у ОСОБА_1 поважних причин пропущеного з поважних причин процесуального строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Як на поважність причин пропуску строків позовної давності в частині позовних вимог про поновлення на роботі та скасуванні наказу про звільнення позивач по справі вказує, що зверталась до поліції, тому пропустила строки, однак звернення до поліції не може вважатись поважною причиною, оскільки звернення до поліції в даному випадку не припиняє перебіг строків давності, органи поліції не підміняють органи які повноважні розглядати трудові спори, зокрема, суди та комісії по трудовим спорам, крім того, звернення до поліції не перешкоджало позивачці паралельно звернутись до суду із позовними вимогами у строки визначені законом.

При ухваленні рішення у справі суд відхиляє та не приймає доводи позивачки про поважність пропуску нею строку звернення до суду з позовом про те, що при звільненні її, ОСОБА_1 , з посади, відповідачем у день звільнення не було видано їй ні копії наказу про її звільнення, ні належним чином оформленої трудової книжки, в зв`язку з чим вона вимушена була звернутись за захистом своїх порушених трудових прав спочатку до правоохоронних органів, а вже потім, 23.07.2018 року - до суду, оскільки ці твердження позивачки спростовані встановленими судом обставинами у справі, про що судом детально викладено у мотивувальній частині рішення, - фактичні обставини, встановлені судом.

Також при ухваленні рішення у справі суд відхиляє та не приймає доводи позивачки про порушення відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України, якими регламентовано порядок вивільнення працівників, оскільки ці твердження позивачки спростовані встановленими судом обставинами у справі, про що судом детально викладено у мотивувальній частині рішення, - фактичні обставини, встановлені судом, а саме рішенням Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.01.2018 р. №6 «Про затвердження штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» в новій редакції» було затверджено новий штатний розпис КП«Ладижинський міський ринок», який мав набути чинності з 01.04.2018року, та відповідно до якого скорочувалася одна діюча посада продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», що підтверджується копією рішення Ладижинської міської ради Вінницької області від 25.01.2018 р. №6 «Про затвердження штатного розпису КП«Ладижинський міський ринок» в новій редакції» (а.с.34 т.1).

При цьому, порушень в оплаті праці ОСОБА_1 за вказаний період її роботи на підприємстві не виявлено, проведеними під час службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок», перевірки цих фактів поліцією під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, перевірок Управління Держпраці у Вінницькій області. Вказані встановлені судом обставини, підтверджуються у своїй сукупності такими доказами: наказом №22 від 03.09.2018 року КП «Ладижинський міський ринок» «Про створення комісії для проведення службової перевірки щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 » (а.с.31 т.1); Висновком службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок» щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 від 04.09.2018 року (а.с.28-29 т.1); відомостями про виплату грошей ОСОБА_1 (а.с.60-108 т.1); Актами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує наймані працю Управління Держпраці у Вінницькій області та іншими їх документами за наслідками перевірок (а.с.157-168 т.2, а.с.152-156 т.2); винесеною 10.04.2020 року слідчим СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області постановою про закриття кримінального провадження №12018020070000113, відомості про яке було внесено за ч.1 ст.172 КК України (Грубе порушення законодавства про працю) за заявою ОСОБА_1 , а також окремими наданими суду копіями документів із цього кримінального провадження(а.с.201-204 т.2; а.с.148-148-151).

Вимоги позову ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення її на посаді, із врахуванням розміру її середньомісячного заробітку в розмірі 392,96 грн. на день не підлягають задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до чинної у період часу дії спірних правовідносин (звільнення працівника 01.04.2018 р.) редакції ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки під час судового розгляду справи суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, то й у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, а саме про стягнення з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2018 року по момент поновлення її на посаді, із врахуванням розміру її середньомісячного заробітку в розмірі 392,96 грн. на день необхідно відмовити через їх безпідставність та недоведеність.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; позивачем заявлено одну із позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 12981,70 грн. недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» за період з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року; натомість позивачем під час судового розгляду справи не доведено належними, допустимими, достатніми доказами обставини про те, що ОСОБА_1 у період часу з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року працювала, виконувала роботу і трудові обов`язки саме касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок», а не продавця цього магазину, а стороною відповідача вимоги позову в цій частині не визнаються, та ці твердження позивачки про її роботу касиром спростовані встановленими судом обставинами у справі, про що судом детально викладено у мотивувальній частині рішення, - фактичні обставини, встановлені судом, то підстав для задоволення позову у цій частині не має, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 12981,70 грн. недоплаченої заробітної плати за період роботи на посаді касира торгівельного залу соціального магазину КП «Ладижинський міський ринок» за період з 01.11.2015 року по 01.04.2018 року необхідно відмовити через недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

При вирішенні справи не приймає та відхиляє як докази обґрунтованості цих вимог позивачки, - копії трудового договору від 01.10.2015 року; посадової інструкції касира (касира торгівельного залу); копії заяви ОСОБА_1 від 12.03.2018 року про надання їй відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення у березні 2018 року, в якій я вона зазначила свою посаду «касир соціального магазину»; копії наказу КП «Ладижинський міський ринок» №4/1 від 14.03.2018 року про відпустку; копії договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира від 11.04.2016 року, укладеного між нею, ОСОБА_1 , та відповідачем КП «Ладижинський міський ринок», оскільки судом встановлено, що у 2015 році КП«Ладижинський міський ринок» було помилково виготовлено проект трудового договору від 01.10.2015року, за змістом якого ОСОБА_1 було прийнято з 01.10.2015року до 01.01.2016 року на посаду «касира торгівельного залу», з випробувальним терміном 3 місяці, з посадовим окладом у розмірі 4380,50 грн. (п. 1.1, п. 1.2., п.6.1. Договору). 01.10.2015 року ОСОБА_1 та КП«Ладижинський міський ринок» було складено та підписано цей письмовий трудовий договір від 01.10.2015року. Так як, у період часу із 02.09.2015року до 01.04.2018року соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок» не існувало та не було передбачено штатними розкладами (розписами) цього підприємства посади «касира торгівельного залу», то відповідно ОСОБА_1 не працювала на посаді «касира торгівельного залу» соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», розташованого за адресою: м.Ладижин, Вінницької області, вул.Будівельників, 67. У період часу із 02.09.2015року до 01.04.2018року ОСОБА_1 працювала на посаді продавця продовольчих товарів соціального магазину КП«Ладижинський міський ринок», розташованого за адресою: м.Ладижин, Вінницької області, вул.Будівельників, 67. Після заяв ОСОБА_1 про порушення її трудових прав, і її звернень в правоохоронні органи та суд з цим позовом, КП«Ладижинський міський ринок» з приводу існування помилково виготовленої та підписаної трудової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та КП «Ладижинський міський ринок» від 01.10.2015 року, комісією створеною на підприємстві було проведено службову перевірку та встановлено, що проект угоди від 01.10.2015 року було виготовлено помилково та термін дії угоди до 01.01.2016 року, проте за цією угодою ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу в КП «Ладижинський міський ринок» жодного дня не працювала. При цьому, порушень в оплаті праці ОСОБА_1 за вказаний період її роботи на підприємстві не виявлено, проведеними під час службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок», перевірки цих фактів поліцією під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, перевірок Управління Держпраці у Вінницькій області. Вказані встановлені судом обставини, підтверджуються у своїй сукупності такими доказами: наказом №22 від 03.09.2018 року КП «Ладижинський міський ринок» «Про створення комісії для проведення службової перевірки щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 » (а.с.31 т.1); Висновком службової перевірки КП «Ладижинський міський ринок» щодо неповноти виплати заробітної плати ОСОБА_1 від 04.09.2018 року (а.с.28-29 т.1); відомостями про виплату грошей ОСОБА_1 (а.с.60-108 т.1); Актами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує наймані працю Управління Держпраці у Вінницькій області та іншими їх документами за наслідками перевірок (а.с.157-168 т.2, а.с.152-156 т.2); винесеною 10.04.2020 року слідчим СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області постановою про закриття кримінального провадження №12018020070000113, відомості про яке було внесено за ч.1 ст.172 КК України (Грубе порушення законодавства про працю) за заявою ОСОБА_1 , а також окремими наданими суду копіями документів із цього кримінального провадження(а.с.201-204 т.2; а.с.148-148-151).

Вимоги позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000грн. не підлягають задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки під час судового розгляду справи суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої заробітної плати, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування їй моральної шкоди в сумі 50000грн. є похідними від позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то й у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з КП «Ладижинський міський ринок» на користь ОСОБА_1 50000грн. на відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити через їх безпідставність та недоведеність.

Інші пояснення та доводи сторони позивача, надані ним суду та викладені у позовній заяві, письмовому поясненні, додатках про обґрунтованість та законність позовних вимог ОСОБА_1 , судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки дані твердження позивача повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ладижинський міський ринок», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати, поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Гайсинський районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 21.09.1996року Ладижинським МВМ УМВС України у Вінницькій області; зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Ладижинський міський ринок», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31819304, адреса: 24321, м.Ладижин Гайсинського району Вінницької області, вул.Ентузіастів,51.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , місце перебування АДРЕСА_3 .

Суддя:


Суд	Гайсинський районний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	13.06.2023
Оприлюднено	22.06.2023
Номер документу	111663313
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Дєдов С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.06.2023 по справі 135/946/18ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —135/946/18

Рішення від 13.06.2023

Рішення
від 13.06.2023 по справі 135/946/18
ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ