Рішення

від 27.04.2023 по справі 640/14353/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 640/14353/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, б. 63)

до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3)

про визнання наказу протиправним та його скасування

Представники сторін:

від позивача: Кірюшин Д.О.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи 1: Баєшу В.О.

від третьої особи 2: Максим`як А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" у червні 2019 року звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1803/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скасовано 39 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельними ділянками загальною площею 638,1122 га, які знаходяться в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всупереч вимог пунктів 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, та пункту 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надіслано позивачу скаргу з додатками лише 14.06.2019 року, а копія доповнень до скарги від 13.06.2019 року взагалі не направлялась, чим позбавлено позивача можливості своєчасно дізнатись про дату, час та місце розгляду скарги, а також бути присутнім під час розгляду скарги та надавати відповідні письмові пояснення.

Крім того, позбавлення заінтересованої особи, яка є постійним землекористувачем земельних ділянок можливості взяти участь у розгляду скарги, яка стосується його безпосередньо, на думку позивача, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість висновку Комісії та спірного наказу, прийнятого на підставі такого висновку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, провадження у справі закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року задоволено заяву ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Передано справу до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 червня 2021 року у задоволенні позову ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 червня 2021 року. Закрито провадження у справі за позовом ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання наказу протиправним та його скасування. Роз`яснено ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року задоволено заяву ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" про передачу справи за встановленою юрисдикцією та передано справу № 640/14353/19 до Господарського суду Київської області як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2022 року справу № 640/14353/19 згідно ч. 5 ст. 30 ГПК України передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду міста Києва як єдиного суду, до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, Міністерство юстиції України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2022 року справу № 640/14353/19 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року справу № 640/14353/19 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М., приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.03.2022 року.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 23.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання у справі призначено на 21.07.2022 року.

Так, від відповідача через відділ діловодства суду 20.07.2022 року надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.07.2022 року з доказами його надсилання на адресу інших учасників справи, в якому Міністерство юстиції України проти позову заперечує та зазначає, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України при прийнятті спірного наказу діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема, відповідач вказує, що Комісією на виконання вимог пункту 10 Порядку №1128 було належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду скарги третьої особи 1 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту. При цьому, за твердженням відповідача, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не було пропущено строк на оскарження до Міністерства юстиції України спірних рішень державних реєстраторів.

Також відповідач наголошує, що державними реєстраторами було прийнято спірні рішення на підставі документів, які подані не в повному обсязі, та з яких неможливо було встановити факт поділу земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні позивача; державними реєстраторами не було належним чином перевірено обсяг цивільної правоздатності та дієздатності заявника - ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця». Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 21.07.2022 року у зв`язку з неявкою уповноважених представників позивача та третьої особи підготовче засідання відкладено на 07.09.2022 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 06.09.2022 року через відділ діловодства суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшли письмові пояснення у справі №04-15/2130 від 06.09.2022 року, згідно з якими третя особа 1 просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність спірного наказу Міністерства юстиції України №1803/5 від 14.06.2019 року та на безпідставність доводів позивача відносно порушення відповідачем процедури розгляду скарги третьої особи 1. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 06.09.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі б/н від 06.09.2022 року, в яких ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» вказує на законність проведення реєстраційних дій та прийняття державними реєстраторами спірних рішень, оскільки позивач на законних підставах згідно з державним актом на право постійного користування землею Серія ІІ-КВ №003658 є постійним землекористувачем спірних земельних ділянок; земельні ділянки були сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі в результаті розроблення Інститутом незалежної експертної оцінки технічної документації щодо інвентаризації земель, що знаходяться у користуванні ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця»; позивачем під час державної реєстрації земельних ділянок, що утворилися в результаті проведеної інвентаризації землі, було надано державному реєстратору Витяги з Державного земельного кадастру про такі земельні ділянки, а отже надано всі необхідні документи, які вимагалися від заявника станом на дату проведення реєстраційних дій.

Крім того, позивач наголошує на порушенні відповідачем процедури розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 року, а саме неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду Комісією скарги третьої особи 1, що позбавило позивача можливості надати будь-які обґрунтовані заперечення щодо поданої скарги. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 07.09.2022 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника третьої особи судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.10.2022 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 06.10.2022 року від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення у справі б/н від 05.10.2022 року, в яких позивач, серед іншого, повідомляє про те, що технічна документація щодо інвентаризації земель, якими користується позивач, була погоджена Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області згідно з Висновком №3188/3-16-99.3 від 22.06.2016 року та Висновком №3199/3-16-99.3 від 22.06.2016 року. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 640/14353/19 та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2022 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.11.2022 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника третьої особи, а також клопотанням уповноваженого представника позивача про відкладення розгляду справи судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 11.01.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 року здійснено повернення зі стадії розгляду справи по суті до розгляду справи у підготовчому провадженні, залучено до участі у справі Національне антикорупційне бюро України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та, відповідно, протокольною ухвалою оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.02.2023 року.

Поряд із тим до початку судового засідання 08.02.2023 року через канцелярію суду 01.02.2023 року від Національного антикорупційного бюро України надійшли пояснення на позовну заяву б/н б/д з доказами направлення іншим учасникам справи, згідно яких третя особа 2 позовні вимоги ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» підтримує та просить суд їх задовольнити. При цьому за змістом вказаних пояснень НАБУ зазначає про те, що наразі за фактом протиправного заволодіння землями позивача органами НАБУ ведеться кримінальне провадження, з матеріалів якого вбачається, що подання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області скарги від 30.05.2019 року здійснювалось за вказівками посадових осіб Головного управління, які діяли за попередньою змовою з іншими особами з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших співучасників кримінального правопорушення.

Крім того, засобами електронного зв`язку 06.02.2023 року від позивача надійшли пояснення б/н від 06.02.2023 року щодо отриманих пояснень від Національного антикорупційного бюро України, в яких позивач погоджується з позицією НАБУ щодо допущених відповідачем процесуальних порушень при прийнятті та розгляді скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У судовому засіданні 08.02.2023 року оголошено протокольну перерву до 22.02.2023 року для надання можливості усім учасникам справи ознайомитися з поясненнями третьої особи - Національного антикорупційного бюро України.

В призначене на 22.02.2023 року підготовче засідання з`явилися уповноважені представники позивача, відповідача, третіх осіб.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 21.02.2023 року надійшли: від Головного управління Держгеокадастру у Київській області - пояснення б/н від 15.02.2023 року щодо отриманих пояснень Національного антикорупційного бюро України та представника позивача б/н від 15.02.2023 року, а також від позивача - клопотання б/н від 21.02.2023 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 14.07.2021 року гр. ОСОБА_1 . Документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 640/14353/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.03.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.03.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на стадії вступного слова перед стадією дослідження доказів до 13.04.2023 року.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.04.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на стадії вступного слова перед стадією дослідження доказів у зв`язку з клопотаннями позивача та відповідача про відкладення судового засідання до 27.04.2023 року.

У судові засідання з розгляду справи по суті 23.03.2023 року з`явились уповноважені представники сторін та третіх осіб, в судові засідання 13.04.2023 року та 27.04.2023 року - уповноважені представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання з розгляду справи по суті 13.04.2023 року та 27.04.2023 року не з`явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 13.04.2023 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника Міністерства юстиції України б/н від 23.03.2023 року.

Докази отримання відповідачем ухвали суду від 13.04.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494333755, в якому зазначено, що станом на 19.04.2023 року поштове відправлення відповідачу вручено особисто.

Так, судом повідомлено, що до початку судового засідання засобами електронного зв`язку 27.04.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н б/д про відкладення судового засідання з посиланням на військовий стан, яке долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 27.04.2023 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті 27.04.2023 року, суд здійснював розгляд справи 27.04.2023 року за відсутності уповноваженого представника відповідача.

При цьому суд, зважаючи на завчасне належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим останній мав можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, а також приймаючи до уваги повторну неявку представника Міністерства юстиції України в судове засідання з розгляду справи по суті та аналогічні за змістом підстави клопотання про відкладення, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 195 ГПК, зазначає про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви в судовому засіданні.

Наразі, судом враховано відсутність доказів на підтвердження викладених в ідентичних за змістом клопотаннях представника відповідача причин відкладення розгляду справи по суті та невмотивованість поданих клопотань, а також обставини перебування всіх учасників справи в умовах воєнного стану та необхідності врахування принципу рівності юридичних осіб перед законом і судом.

При цьому суд наголошує, що відкладення розгляду справи по суті та відмова у відповідному клопотанні сторони є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.04.2023 року уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.04.2023 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, та просив в задоволенні позову відмовити.

Представник Національного антикорупційного бюро України в судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.04.2023 року позов підтримав з підстав, викладених у письмових поясненнях, та просив його задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом за матеріалами справи, рішенням 3 сесії 22 скликання Софійсько - Борщагівської сільської ради народних депутатів від 17.03.1995 року надано в постійне користування радгоспу «Совки» 1569,3 га земель та затверджено матеріали по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу «Совки», а також рішенням 3 сесії 22 скликання Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради народних депутатів від 09.06.1995 року надано в постійне користування радгоспу «Совки» 458,1 га земель та затверджено матеріали по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу «Совки».

Софіївсько-Борщагівською сільською радою Київської області 03.08.1995 року видано Державний Акт на право постійного користування землею Серія КВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №35, за яким радгоспу "Совки" надано у постійне користування 1580,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства агропромислового комплексу №193 від 13.05.1999 року "Про реорганізацію Радгоспів "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області" було реорганізовано державні підприємства - радгоспи "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області шляхом об`єднання їх на правах структурних підрозділів до Державного підприємства - Агрокомбінату "Пуща-Водиця".

Наказом Міністерства аграрної політки України № 120 від 25.04.2002 року Агрокомбінат «Пуща - Водиця» перейменовано на Державне підприємство Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

В подальшому 11.11.2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією видано Розпорядження №427 "Про складання державного акта на право постійного користування землею" науково-дослідному виробничому Агрокомбінату "Пуща-Водиця" для сільськогосподарського комплексу "Совки" в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради на земельні ділянки площею 1448,60 га.

Відповідно до ч.1 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2001 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (який був чинним до 23.08.2013 року) було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція №43), згідно п. 1.1 якої право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.

З набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України №3613-VІ від 07.07.2011 року «Про Державний земельний кадастр» та постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», посвідчення права власності та іншого речового права на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Згідно пунктів 9, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VІ від 07.07.2011 року до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно, 11.11.2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією видано Державний Акт на право постійного користування землею Серія II-КВ №003658, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №549, за яким Державному підприємству "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надано у постійне користування 1448,5994 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування в межах Софіївсько - Бощагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області.

Також розпорядженням № 434 від 15.11.2002 року Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області Державному підприємству «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було надано у постійне користування 421,4907 гектарів землі в межах Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області згідно з планом землекористування відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 року, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №550.

Статутом Державного підприємства "Агрокомбінат "Пуща-Водиця", затвердженим наказом Мінагрополітики від 26.11.2013 року № 687, передбачено, що підприємство створене на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Згідно пункту 1.2. Статуту Державне підприємство "Агрокомбінат "Пуща-Водиця" є правонаступником всіх прав і обов`язків Державного підприємства агрокомбінату "Пуща-Водиця", до якого приєднані на правах структурних підрозділів у зв`язку з реорганізацією Радгоспи "Совки" та "Музичанський", а також Мале державне підприємство «Каркініт» (відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 16.03.2001 року № 71).

Також Києво-Святошинською районною державною адміністрацією видано Розпорядження від 27.01.2016 року №61 "Про внесення змін у розпорядження Києво-Святошинської районною державної адміністрації" №427 від 11.11.2002 року, яким було вирішено у назві та тексті розпорядження голови райдержадміністрації №427 від 11.11.2002 року замість "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" читати "Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" у відповідному відмінку.

Таким чином позивач - Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" станом на 01.01.2016 року був постійним землекористувачем земель площею 371,4 га, розташованих на території Софіївсько-Борщагівської сільради, та земель площею 96,5 га, розташованих на території Петропавлівсько-Борщагівскьої сільради, на підставі Актів на право постійного користування землею Серії II-КВ №003658 та ІІ-КВ №003662, що також підтверджується Довідками Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 19.05.2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що вимоги проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель передбачено Порядком проведення інвентаризації земель (чинним на момент існування спірних відносин), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513, відповідно до пункту 2 якого інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Згідно з пунктом 9 Порядку проведення інвентаризації земель замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

За результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій" (пункт 26 Порядку проведення інвентаризації земель).

Оскільки межі земельних ділянок (в межах землі, наданої позивачу у постійне користування) не було встановлено в натурі на місцевості, у 2016 році "Інститут незалежної експертної оцінки" на замовлення ДП "Науково-дослідного виробничого Агрокомбінату "Пуща-Водиця" згідно договору № 24/05-1 від 24.05.2016 року розробив технічну документацію щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 376,6357 га в межах Софіївсько- Борщагівської сільської ради та земельної ділянки загальною площею 94,6443 га в межах Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Пуща-Водиця" на підставі державного акту про право постійного користування землею від 15.11.2002 року № 550 ІІ-КВ №003662, яка була погоджена Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області згідно з Висновками №3188/3-16-99.3 від 22.06.2016 року та Висновком №3199/3-16-99.3 від 22.06.2016 року відповідно.

В результаті проведеної інвентаризації земель на підставі вказаної технічної документації було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197.

Державним реєстратором комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Наталією Олексіївною (далі - державний реєстратор Богорад Н.О.) 02.08.2016-04.08.2016 року за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви 1) було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення 1) від 04.08.2016 року №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 року №№ 30759215, 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 року №№ 30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 року №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 року № 30756274 , на підставі яких до Державного реєстру прав внесено записи про інше речове право (право постійного користування земельною ділянкою) за ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197.

До Заяв 1 додано витяги з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, які не містили інформацію про право постійного користування земельними ділянками ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця», та державний акт на право постійного користування землею від 11.11.2022 року серії ІІ-КВ №003658.

При цьому, як встановлено судом, Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/1419/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання протиправними дій, рішенням в якій від 26 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №003658, виданий 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №549 та державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №003662, виданий 15.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №550. В іншій частині позову - відмовлено.

Як зазначено у вказаному рішенні суду у справі № 320/1419/19, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця» було передано до місцевого фонду документацію із землеустрою для подальшого постійного зберігання державні акти на право постійного користування землею ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 та ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002, що підтверджується актами прийомки-передачі від 08.08.2016, підписаними представниками ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області.

Зокрема, зі змісту вказаних актів прийомки-передачі судом встановлено, що підставою передачі ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця» державних актів на право постійного користування землею на постійне зберігання є те, що у зв`язку з розробленням технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та в межах Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, були зареєстровані документи, що посвідчують право користування ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» новосформованих земельних ділянок у кількості 18 (на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області) та 4 (на території Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області).

Вказане свідчить, що внаслідок проведення технічної інвентаризації земель ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з присвоєнням кожній із них окремого кадастрового номеру та проведено державну реєстрацію права постійного користування на вищевказані земельні ділянки, відтак станом на 01.04.2019 за ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області обліковувалось 45 земельних ділянок загальною площею 351,0913 га, та на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - 4 земельні ділянки загальною площею 94,6444 га.

При цьому, за висновками суду у справі № 320/1419/19 такі відомості істотно відрізнялись від відомостей щодо земель, які наведені у вказаних державних актах на право постійного користування землею, а отже вказані обставини в сукупності свідчать, що державні акти на право постійного користування землею ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 та ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 містили неактуальну інформацію щодо земельних ділянок, якими користується ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на праві постійного користування.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року у справі № 320/1419/19 залишено без змін.

В подальшому 05.04.2019 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення 2) від 05.04.2019 року №№ 46331974, 46334451, 46333277, прийнятих державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Дмитром Сергійовичем (далі - державний реєстратор Тютюн Д.С.) за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви 2) було здійснено поділ, погашено записи про право власності про інше речове право та закрито розділи на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201, в результаті чого було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:565, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654.

Судом встановлено за матеріалами справи, що до Заяв 2 державним реєстратором Тютюном Д.С. додано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформовані відомості з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, заяву т.в.о директора ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» Хлопака В.Б. від 13.02.2019 року №126/1.01-13 про поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201.

Крім того, 05.04.2019 року державним реєстратором Тютюном Д.С. за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви 3) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення 3) від 05.04.2019 року від 05.04.2019 року №№ 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239, 46333122, 46332773, 46332088, 46333524, на підставі яких внесено записи про інше речове право (право постійного користування земельною ділянкою) за ДП Агрокомбінат «Пуща-водиця» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654.

Таким чином, за наслідками прийняття державними реєстраторами Богорад Н.О. та Тютюн Д.С. спірних рішень 1, 2, 3 за ДП Агрокомбінат «Пуща-водиця» станом на 05.04.2019 року у Державному реєстрі речових прав було зареєстровано право постійного користування земельними ділянками, а саме:

1) 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5197 - на підставі спірних рішень 1;

2) 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654 (архівні - 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201) - на підставі спірних рішень 2, 3.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За приписами частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Вищенаведене положення узгоджується із положенням пункту 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок № 1128), яким передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 30.05.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою № 5-10-0.62-7317/2-19 від 30.05.2019 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30.05.2019 року за №13491-26-19) з доповненнями до неї від 05.06.2019 року №5-10-0.61-7317/1/2-19, від 07.06.2019 року №5-10-0.62-7317/2/2-19, від 13.06.2019 року №5-10-0.62-7317/3/2-19, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2016 року №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 року №№ 30759215, 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 року №№ 30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 року №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 року № 30756274, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Наталією Олексіївною, та від 05.04.2019 року №№ 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239,46333122, 46332773, 46332088, 46331974, 46334451, 46333277, 46333524, прийняті державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Дмитром Сергійовичем.

Подана скарга мотивована тим, що 01.04.2019 року Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області стало відомо, що державними реєстраторами Богорад Н.О. та Тютюном Д.С. на підставі оскаржуваних рішень 1, 2, 3 проведено реєстрацію іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою) на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486200:03:001:5201, 3222486200:03:001:5654, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5653, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:02:002:5651, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:02:002:5197 (далі - земельні ділянки) за Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

При цьому державними реєстраторами Богорад Н.О., Тютюном Д.С. не перевірено наявності згоди Держгеокадастру на поділ земельних ділянок, на підтвердження чого скаржником до скарги доданий лист Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2019 року № 1179/424-19-0.19, у якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у системі електронного документообігу ДОК ПРОФ, інформації стосовно надання згоди на формування земельних ділянок їх власником не обліковуються.

Скаржник вважав, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, тому підлягають скасуванню.

За результатами розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) 13.06.2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено Висновок, відповідно до якого, Комісія рекомендувала скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 року № 5-10-0.62-7317/2-19 (з доповненнями до неї) задовольнити у повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення державних реєстраторів.

Як вбачається зі змісту Висновку від 13.06.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи, Комісія виходила з того, що оскаржувані рішення прийняті державними реєстраторами Богорад Н.О. та Тютюном Д.С. з порушенням статей 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку № 1127, статей 79-1, 186 Земельного кодексу України, статті 56 Закону України «Про землеустрій», оскільки під час прийняття ними оскаржуваних рішень не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не встановлено, що документи для проведення державної реєстрації прав були подані не в повному обсязі, передбаченому законодавством, при цьому державними реєстраторами проведено реєстрацію права власності та іншого речового права (права постійного користування земельними ділянками) на земельні ділянки на підставі документів, з яких не можливо встановити факт поділу земельної ділянки щодо якої ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» видано державний акт на право постійного користування землею від 11.11.2002 року серії ІІ-КВ № 003658, а також оскільки у витягах з Державного земельного кадастру не містилося інформації про право користування земельними ділянками ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» та не запитано інформацію до 2013 року від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію стосовно земельних ділянок, для перевірки наявності речових прав ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки.

Крім того, державними реєстраторами не встановлено факту наявності/відсутності дозволу власника земельних ділянок на поділ земельних ділянок, що підтверджується наданим скаржником листом Міськрайонного управління у Києво- Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2019 № 1179/424-19-0.19, у якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у системі електронного документообігу ДОК ПРОФ, інформації стосовно надання згоди на формування земельних ділянок їх власником не обліковуються.

На підставі зазначеного висновку Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 14.06.2019 року № 1803/5, яким відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 року № 5-10-0.62-7317/2-19 (з доповненнями до неї) задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2016 року №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 року №№ 30759215. 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 року №№30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 №30756274, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Наталією Олексіївною.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2019 року №№ 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239, 46333122, 46332773, 46332088, 46331974, 46334451, 46333277, 46333524, прийняті державним реєстратором Святопетрівської сільської ради. Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Дмитром Сергійовичем.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

В свою чергу, на переконання позивача, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України 14.06.2019 року № 1803/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано прийняті державними реєстраторами Богорад Наталією Олексіївною та Тютюном Дмитром Сергійовичем рішення щодо реєстрації за ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» права постійного користування земельними ділянками є незаконним та порушує законні права ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» як постійного землекористувача спірних земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 року Комісією з питань розгляду скарг було допущено ряд порушень процедури її розгляду, визначеної Порядком № 1128, зокрема, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання Комісії, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім на засіданні Комісії, де розглядалася скарга, ознайомитись з її змістом та доданими до неї документами, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги.

Також позивач зазначає, що скарга, на підставі розгляду якої відповідач прийняв оскаржуваний наказ, була подана з пропуском встановленого частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 60-денного строку на подання скарги, а саме подання скарги відбулось 30.05.2019 року, в той час як спірні рішення 1 про державну реєстрацію права постійного користування позивачем на земельні ділянки прийняті у серпні 2016 року, що у відповідності до статті 37 вказаного Закону є однією з підстав для відмови у задоволенні скарги у зв`язку із закінченням встановленого законом строку для її подання.

Крім того, як зазначає позивач, спірні земельні ділянки передавались йому на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11.11.2002 №427 та від 15.11.2002 №434, які є чинними.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень у серпні 2016 року, рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, про поновлення або внесення змін до діючих договорів користування вважається заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та обов`язково подається заявником під час проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, похідних від права власності.

Відтак, на переконання позивача, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 11.11.2002 року слід розцінювати як заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у розумінні абзацу другого частини другої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тому не застосування Комісією під час розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області положень частини 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для скасування спірного наказу №1803/5 від 14.06.2019 року.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1803/5 в судовому порядку як такого, що є протиправним, позаяк ним було скасовано правомірні рішення державних реєстраторів, тобто має місце порушення права постійного користування ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» 35 земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України визначено виключний перелік осіб, які можуть набувати землю за правом постійного користування.

Тобто, право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому суд відзначає, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Так, Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону (стаття 14 Конституції України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).

В свою чергу, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).

Отже, з наведених положень закону вбачається, що власники та постійні користувачі земельних ділянок користуються рівними правами щодо захисту свого права на законне володіння та користування землею та на усунення перешкод у користуванні нею.

Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням Міністерством юстиції України неправомірними рішень (дій) державного реєстратора комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Н.О. та державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. щодо проведення державної реєстрації за ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» права постійного користування спірними земельними ділянками та порушенням, на думку позивача, його права на законне володіння та користування такими земельними ділянками, набутого на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11.11.2002 №427 та від 15.11.2002 №434, за умови відсутності правових підстав для розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за результатами розгляду якої і були скасовані вищезазначені оскаржувані рішення 1, 2, 3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В контексті вищенаведеного судом враховано, що до юрисдикції господарського суду у даному спорі входить не лише не лише перевірка дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а також надання оцінки обставинам, які стали підставою для проведення реєстраційних дій, тобто надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстрації права постійного користування на земельні ділянки), оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно (землю) від їх порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення 1, 2, 3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державні реєстратори Богорад Н.О. та Тютюн Д. С. безпосередньо вчиняли дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій господарський суд зазначає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з діями відповідача щодо задоволення скарги третьої особи 1 на дії державних реєстраторів, згідно з якими зареєстровано право постійного користування земельними ділянками за позивачем.

Суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав та правомірності реєстрації прав користування земельними ділянками за позивачем, які, на думку позивача, оформлені відповідно до вимог та порядку, визначених законом, отже вимоги у цій справі так чи інакше зводяться до захисту права користування постійного землекористувача на земельні ділянки, а відтак вимоги у даній справі направлені на захист прав Державного підприємства «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки, зокрема, від порушення з боку відповідача та третіх осіб.

При цьому з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду господарський суд наголошує, що в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності (права користування) на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та висновків Верховного Суду суд зазначає, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права постійного користування на спірні земельні ділянки і результат розгляду даного спору може впливати на права та інтереси позивача, тобто предмет спору у цій справі безпосередньо впливає на можливість реалізації сторонами права користування спірними земельними ділянками, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради та Петропавлівсько-Борщагівскьої сільської ради Київо - Святошинського району Київської області, тобто існує спір про право, позаяк оскарження наказу Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельних ділянок з третьою особою (власника земель державної власності), яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» права користування земельними ділянками державної власності.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 05.05.2021 року регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статі 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

За таких обставин, до моменту прийняття державними реєстраторами Богорад Н.О. та Тютюном Д.С. спірних рішень 1, 2, 3 щодо державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за Державним підприємством «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», на них покладався обов`язок перевірки відповідності поданих для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.

Як визначено статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для державної реєстрації за Державним підприємством «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197 стали витяги з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, які не містили інформацію про право постійного користування земельними ділянками ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця», та державний акт на право постійного користування землею від 11.11.2002 року серії ІІ-КВ №003658.

Підставою виникнення права власності зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI від 06.09.2012 року.

В свою чергу, підставою для державної реєстрації за Державним підприємством «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654 стали витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформовані відомості з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, заява т.в.о директора ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» Хлопака В.Б. від 13.02.2019 року №126/1.01-13 про поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201.

Суд зазначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

За нормою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз цієї норми свідчить про те, законодавець чітко визначив об`єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV.

Згідно визначень статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Так, серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту «й» ст. 25 Закону України «Про землеустрій» зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» наголошено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Зокрема, відповідно до вимог пункту «є» ст. 56 вказаного Закону технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, виключний перелік документів, який включає технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, наведено у статті 56 Закону України «Про землеустрій». Поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.

Згідно з частиною 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

- у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

- у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем;

- у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Згідно ч. 13 ст. 5, ст.ст. 21, 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 1, 25 Закону України «Про землеустрій», п.п. 15, 24, 50, 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру результати робіт із землеустрою та оцінки земель .в тому числі документація із землеустрою, оформляється у паперовій та електронній формі і під час державної реєстрації земельної ділянки перевіряється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на відповідність встановленим вимогам до змісту, структури та технічних характеристик щодо розроблення такого документа.

Проте, як вбачається з відомостей Державного реєстру прав заявником для проведення державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654, які утворились в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201 не було подано технічної документації із землеустрою щодо поділу таких земельних ділянок, а також документа про погодження органом місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області згідно з Висновком №3188/3-16-99.3 від 22.06.2016 року та Висновком №3199/3-16-99.3 від 22.06.2016 року було погоджено розроблену у 2016 році "Інститутом незалежної експертної оцінки" технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 376,6357 га та земельної ділянки загальною площею 94,6443 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Пуща-Водиця" на підставі державного акту про право постійного користування землею від 15.11.2002 року № 550 ІІ-КВ №003662, оскільки за наслідками проведення такої інвентаризації було сформовано 24 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197.

В той же час, технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201, внаслідок якого утворилось 14 нових земельних ділянок, не складалась та відповідним державним органом не погоджувалась.

Крім того, як зазначалось судом раніше, така технічна документація разом з відповідними Висновками №3188/3-16-99.3 від 22.06.2016 року та №3199/3-16-99.3 від 22.06.2016 року про її погодження заявником державним реєстраторам не надавалась.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію Речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Поряд із цим суд зазначає, що за умови відсутності у відповідних витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки інформації про право користування цими земельними ділянками ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця», під час вчинення реєстраційних дій державними реєстраторами не було запитано інформацію до 2013 року від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію стосовно земельних ділянок, для перевірки наявності речових прав ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки.

Згідно Закону України № 5245-VI від 06.09.2012 року, який набрав чинності з 1 січня 2013 року, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Поряд із цим державними реєстраторами не встановлено факту наявності/відсутності дозволу власника земельних ділянок на поділ земельних ділянок, що підтверджується наданим скаржником листом Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2019 № 1179/424-19-0.19, у якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у системі електронного документообігу ДОК ПРОФ, інформації стосовно надання згоди на формування земельних ділянок їх власником не обліковуються.

Таким чином, державними реєстраторами проведено реєстрацію права власності та іншого речового права (права постійного користування земельними ділянками) на земельні ділянки на підставі документів, з яких неможливо було встановити факт поділу земельних ділянок, щодо яких ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» видано державний акт на право постійного користування землею від 11.11.2002 серії ІІ-КВ № 003658, а також підстави даного поділу та їх правомірність.

Відтак, за висновком суду, документи для проведення державної реєстрації прав були подані заявником не в повному обсязі, передбаченому законодавством, що є підставою для відмови у вчиненні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Зокрема, судом не приймаються до уваги доводи позивача про можливість здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою без подання відповідної заяви про це власником такої ділянки.

Так, відповідно до частини 2 статті 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції що обула чинна на момент виникнення частини спірних правовідносин) рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, про поновлення або внесення змін до діючих договорів користування вважається заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та обов`язково подається заявником під час проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, похідних від права власності.

Суд зазначає, що повноваження Києво-Святошинської РДА щодо розпорядження землями державної власності припинені з 01.01.2013 року та згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, яким у даному випадку є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, та яке передає земельні ділянки у власність або у користування.

Таким чином, Києво-Святошинська районна державна адміністрація, яка у 2002 році видала відповідні розпорядження, станом на серпень 2016 року (тобто на час прийняття спірних рішень) не могла бути власником спірних земельних ділянок, а держава, у свою чергу, не могла реалізувати своє право власності через цей орган у зв`язку з відсутністю у нього відповідних повноважень.

Відтак, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 11.11.2002 року не можна розцінювати як заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що була чинна на момент виникнення частини спірних правовідносин).

Поряд з цим, редакція цієї ж норми Закону, чинної на час розгляду справи, передбачає, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Так, пункт 4 вказаного Закону визначає, що у державній власності залишаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, розташовані в межах населених пунктів, а також усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів.

Пункт 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону визначає, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, саме Головне управління як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є органом, який передає земельні ділянки у власність або у користування.

При цьому вчинення дій щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки на підставі вказаних розпоряджень Києво-Святошинської РДА від 11.11.2002 року №427 та від 15.11.2002 року №434, згідно яких передавались позивачу спірні земельні ділянки, могло бути здійснено позивачем виключно в межах індивідуально визначених в таких актах кадастрових характеристик земельних ділянок, зокрема, кількості та площ, без вчинення дій щодо їх зміни, в тому числі поділу.

Проте, позивачем для проведення державної реєстрації права тимчасового користування земельними ділянками не було надано державному реєстратору відповідної заяви органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Крім того, пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Згідно з пунктом 57-1 Порядку №1127 (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин) для державної реєстрації прав, що набувається не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, також подаються документи, що визначають обсяг цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної або юридичної особи.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі її установчих документів, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Нормами статей 87, 88 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Тютюном Д.С. при прийнятті ним оскаржуваних рішень 2, 3 в порушення вимог пункту 57-1 Порядку №1127 не було належним чином перевірено обсяг цивільної правоздатності та дієздатності ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця», а також обсяг повноважень представника заявника, оскільки для проведення реєстраційних дій заявником не було подано державному реєстратору установчих документів ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця».

За таких обставин, за висновком суду, оскаржувані рішення 1, 2, 3 були прийняті державними реєстраторами Богорад Н.О. та Тютюном Д.С. на підставі документів для проведення державної реєстрації прав, які були подані не в повному обсязі, передбаченому законодавством, а також на підставі документів, з яких не можливо встановити факт поділу земельних ділянок, щодо якої ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» видано державний акт на право постійного користування землею від 11.11.2002 серії ІІ-КВ № 003658.

У позовній заяві позивач також в обґрунтування позовних вимог посилається на обставини пропуску Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області строку звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим, на переконання позивача, останнє мало відмовити заявнику у задоволенні скарги.

Так, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок № 1128) цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до пункту 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема, з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Зі змісту частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16, від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20.

Так, відповідно до матеріалів скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 року скаржник вказав, що дізнався про порушення своїх прав з матеріалів судової справи № 320/1419/19, які надійшли до нього 01.04.2019 року.

В свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, відзив представника ГУ Держгеокадастру у Київській області на позовну заяву у судовій справі №320/433/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Київській області, оформленої листом від 25.01.2019 року №В-113/0-149/6-19, та скасування державного акту на право постійного користування землею від 11.11.2002 серії ІІ-КВ №003658, в якій серед іншого вказано про реєстрацію права постійного користування земельними ділянками ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, датований 13.02.2019 року, що свідчить про обізнаність третьої особи 1 про спірні рішення та пропущення строку для подачі скарги.

Наразі, як вбачається з ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 у справі №320/433/19, предметом спору є встановлення факту протиправності державного акту на право постійного користування земельними ділянками, що за змістом є відмінним від предмету оскарження у скарзі третьої особи, а також викладені Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у відзиві на позов у справі № 320/433/19 заперечення стосуються виключно меж повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області в частині скасування державних актів на право постійного користування землею, тобто не містить доводів щодо викладених в позові фактичних обставин реєстрації земельних ділянок.

При цьому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року за заявою позивача позовну заяву у справі №320/433/19 залишено без розгляду.

Окрім цього, у відповідності до приписів абзацу 2 пункту 11 Порядку №1128 скаржником або іншими особами не було повідомлено відповідача про наявність судового спору у вказаній справі, відтак останній не міг знати про наявність зазначених обставин.

З огляду на викладене, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що скаржник міг дізнатися про вказані реєстраційні дії раніше квітня 2019 року матеріали справи не містять та позивачем не надано, відтак відсутні підстави стверджувати, що третьою особою пропущено строк звернення до відповідача зі скаргою.

Враховуючи приписи частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якими визначено, що рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України органів протягом 60 календарних днів з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, а також дату звернення заявника зі скаргою 30.05.2019 року та її реєстрації в Міністерстві юстиції України 30.05.2019 року, тобто в межах 60-денного строку, встановленого статтею 37 Закону (з урахуванням дати 01.04.2019 року), за висновками суду у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для відмови у задоволенні скарги у зв`язку із пропуском заявником строку на таке звернення.

В частині посилань позивача на не повідомлення Міністерством юстиції України ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» про дату, час та місце засідання Комісії з розгляду скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області як підстави для задоволення позовних вимог та скасування наказу Міністерства юстиції України як протиправного суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Пунктом 12 цього Порядку №1128 визначено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги, на підставі висновків комісії, приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання вимог підпункту 2 пункту 10 Порядку №1128, 10.06.2019 року о 19 год. 00 хв. на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення про розгляд скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 13.06.2019 року о 14 год. 30 хв.

Факт розміщення оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті відповідача позивачем не заперечується.

При цьому суд зазначає, що норма пункту 10 Порядку №1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто, суб`єкт розгляду скарги може застосувати один із способів повідомлення, зазначених у вказаній нормі.

Таким чином, розміщення відповідачем оголошення про розгляд скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на веб-сайті Мін`юсту вважається належним виконанням приписів пункту 10 Порядку №1128 щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема, позивача.

Окрім того, з урахуванням змісту пункту 10 Порядку №1128 щодо здійснення повідомлення суб`єктом розгляду скарги запрошених до розгляду скарги по суті осіб телефонограмою у випадку зазначення номеру телефону у скарзі, суд зазначає, що, як вбачається за змістом скарги Головного управління Держгеокадастру Київської області від 30.05.2019 року, контактних номерів телефону позивача скаржником вказано не було.

При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, на встановлені за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у розділі «Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою» номери телефонів ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» телефон 1: НОМЕР_1 (на який абонент не відповів) та телефон 2: НОМЕР_2 (за яким абонент був поза зоною досяжності), 10.06.2019 року головним спеціалістом відділу забезпечення діяльності Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Федорчук К.В. з метою повідомлення позивача про дату, час та місце засідання Комісії з розгляду скарги Головного управління Держгеокадастру Київської області були здійснені телефонні дзвінки, про що до реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України внесено відповідні записи. Наразі, вказані обставини підтверджуються наданим Міністерством юстиції України витягом з журналу телефонограм.

Відтак, за висновком суду, відповідачем виконано свій обов`язок з повідомлення суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про розгляд скарги, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Разом з цим суд зауважує, що положеннями пункту 11 Порядку № 1128 передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов`язок суб`єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам. Водночас, надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб`єкта розгляду скарги.

Отже, враховуючи обставини належного повідомлення про розгляд скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області всіх зацікавлених осіб шляхом розміщення відповідної копії повідомлення на веб-сайті Мін`юсту, останні не були позбавлені можливості звернутись до Мін`юсту напередодні розгляду скарги по суті та отримати копії скарг та доданих до них документів.

Суд також відзначає, що згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Згідно пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Тобто, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, зокрема встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором, чи було оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято, вчинено на законних підставах. За результатами розгляду скарги Комісією приймається мотивоване рішення, у формі висновку.

Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що до компетенції Комісії при розгляді скарг віднесено здійснення перевірки законності дій або бездіяльності державного реєстратора на предмет дотримання ним при вчиненні нотаріальних дій законодавства про реєстрацію речових прав.

Наразі, обставини, встановлені Міністерством юстиції України під час розгляду скарги, позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 826/13961/17 висловила позицію, що спір щодо оскарження результатів розгляду скарг у сфері державної реєстрації має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що нормативний порядок оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є втіленням, конкретизацією дії загальних засад державної реєстрації прав, однією з яких є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; реалізацією мети і значення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під якою закон розуміє офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частина перша стаття 2 Закону «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»), а звідси - державна реєстрація речових прав не повинна викликати жодних сумнівів в процесі настання цих фактів.

В контексті вищенаведеного суд наголошує на можливості саме в даному господарському процесі, з урахуванням розгляду судом спору про право позивача - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" спростування заперечень як щодо неправомірності рішення Міністерства юстиції України, зокрема, в частині порушення порядку його прийняття, так і по суті спору про право.

Проте, незважаючи на встановлений судом факт належного повідомлення позивача про розгляд скарги третьої особи та прийняття Комісією з розгляду скарги відповідного рішення за відсутності представника позивача, останній належними та допустимими доказами в даному судовому спорі не довів як протиправність прийнятого Міністерством юстиції України наказу № 1803/5 від 14.06.2019 року про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав - права постійного користування земельними ділянками, так і законність такої реєстрації права за Державним підприємством.

Відтак, Міністерство юстиції України, встановивши наявність в діях державних реєстраторів порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обґрунтовано та правомірно прийняло рішення, оформлене наказом №1803/5 від 14.06.2019 року, про задоволення скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області та скасування спірних рішень 1, 2, 3 державних реєстраторів Богорад Н.О. та Тютюна Д.С.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що оскаржувані рішення 1, 2, 3 державних реєстраторів Богорад Н.О. та Тютюна Д.С. щодо державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за Державним підприємством «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» прийняті вказаними державними реєстраторами з порушенням вимог ст.ст. 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку № 1127, статей 791, 186 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України «Про землеустрій».

Оскільки Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом №1803/5 від 14.06.2019 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», у зв`язку з наявністю порушень законодавства в сфері державної реєстрації прав, отже позов Державного підприємства «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1803/5 від 14.06.2019 року є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Поряд із цим суд зазначає, що наявні у справі копії матеріалів досудового розслідування Національного антикорупційного бюро України в кримінальному провадженні № 520190000000000856 від 01.10.2019 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України за фактом протиправного заволодіння у 2019 році землями ДП «Агрокомбінат «Пуща - Водиця» у межах Петропавлівсько - Борщагівської та Софіївсько - Борщагівської сільських раз Києво - Святошинського району Київської області загальною площею 284,32 га, зокрема, висновку експертів № 4946/21-2038-2260/22-41 від 03.02.2022 року за результатами проведення комплекної судової земельно - технічної експертизи та оціночно - земельної експертизи у кримінальному провадженні № 520190000000000856, згідно якого встановлено накладення земельних ділянок, висновку експерта № СЕ-19-22/10997-ЗТ від 09.09.2022 року в експертизі з питань землеустрою, згідно якого відведення земельних ділянок у власність приватних осіб не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а також повідомлення Державного бюро розслідувань від 14.07.2021 року про підозру гр. ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не впливають та не змінюють висновки суду у даному спорі щодо неправомірності скасованих рішень державних реєстраторів, не спростовують рішень Міністерства юстиції України, а також не впливають на визначений судом правовий статус щодо володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянок.

При цьому судом враховано, що на даний час кримінальне провадження № 520190000000000856 триває, отже господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності вимог позивача з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон