Рішення

від 31.03.2023 по справі 495/3976/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 495/3976/20

Провадження № 2/760/267/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Козленко Г.О.,

при секретарі: Дубаніній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОСБУД", про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просила:

- стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн;

- стягнути з відповідача на її користь відсотки за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 17 309,00 євро та 58 381,00 грн.;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.04.2018 ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку і в той же день уклала з ТОВ "Теосбуд", від імені якого виступала ОСОБА_2 , договір № МР008/18 на будівництво зрубу.

На виконання умов вказаного договору позивач, вважаючи, що здійснює оплату авансових платежів за будівництво будинку, 04.04.2018 передала відповідачу аванс у сумі 160 000,00 грн та 45 150,00 євро, що підтверджується розпискою.

Крім того, 07.04.2018 позивач передала відповідачу аванс у сумі 3 000,00 євро, що підтверджується розпискою, а також 07.05.2018 позивач здійснила переказ коштів на суму 1951,00 євро та 8 900,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_2 у Приватбанку, що підтверджується квитанціями.

Разом з тим, оскільки умови договору № МР008/18, укладеного між позивачем та ТОВ "Теосбуд", виконані не були, а будівництво зрубу не розпочалося взагалі, позивач звернулася з позовом до суду про розірвання вказаного договору і стягнення коштів, сплачених за договором.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2019 у справі № 761/7029/19 вказаний позов було задоволено частково: договір було розірвано, а у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів - відмовлено.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що жодних договірних відносин між нею та позивачем не існувало та не існує, позивач вважає, що отримані відповідачем платежі є такими, що отримані без належної правової підстави, тобто є безпідставно набути.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.07.2020 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.07.2020 було відкрито провадження у справі, розгляд якої було вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

24.11.2020 до суду надійшли пояснення відповідача щодо позовної заяви, в яких він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що посилання позивача та документи та квитанції, як на підставу для задоволення позову, є безпідставними, оскільки вказані документи не мають жодного відношення до Договору № МР008/18 від 04.04.2018, а відповідач взагалі не є стороною по даному договору.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2020 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

01.12.2020 до суду надійшли пояснення ОСОБА_2 щодо позовної заяви, в яких вона, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 04.01.2021 Солом`янським районним судом м. Києва дану справу прийнято до розгляду.

01.07.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він, посилаючись на відсутність будь-яких доказів як підтвердження факту укладення договорів з позивачем, так і на підтвердження факту отримання будь-яких коштів від позивача, просив у задоволенні позову відмовити.

01.02.2022 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якому ОСОБА_1 зазначила, що правовою підставою заявлених нею позовних вимог є не існування між сторонами договірних відносин, а факт безпідставного набуття відповідачем її коштів.

23.02.2022 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі ТОВ "Теосбуд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2022 клопотання відповідача задоволено та залучено до участі у справі ТОВ "Теосбуд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, у матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі. Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 04.04.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Теосбуд" в особі директора ОСОБА_2 було укладено Договір № МР008/18 щодо виконання та забезпечення робіт за адресою будівельного майданчика з кадастровим номером земельної ділянки 3222485200:04:018:5056.

Згідно з п.п.4.3, 4.6 Договору загальна ціна робіт за цим договором складає 73 000 умовних одиниць без ПДВ, оскільки виконавець не є платником податку на додану вартість.

Разом з тим, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2019, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Теосбуд", ОСОБА_2 про розірвання коштів та стягнення коштів, сплачених за договором, позов задоволено частково. Розірвано договір № МР008/18 від 04.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Теосбуд". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів, сплачених за договором суд виходив з того, що оскільки стороною у зобов`язаннях за Договором № МР008/18 від 04.04.2018 є ТОВ "Теосбуд", підстави для стягнення грошових коштів за договором № МР008/18 від 04.04.2018 з ОСОБА_2 як фізичної особи, яка не є стороною договору, відсутні.

Також, як встановлено у судовому засіданні, 07.04.2018 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 аванс 3 000 євро або 96 000,00 грн на баню 6х6 або 6х5, що підтверджується розпискою, яка скріплена печаткою ТОВ "Теосбуд".

Згідно з розпискою від 04.04.2018, скріпленою печаткою ТОВ "Теосбуд", ОСОБА_2 отримала 11 250 євро, 160 000,00 грн, 23 500 євро авансу на лес, 10 400 євро авансу за баню.

Також, 07.05.2018 позивач перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_2 1951,85 Євро та 8900,00 грн, з призначенням платежу "переказ на картку приватбанка".

При цьому, будь-яких доказів, які б підтверджували, що грошові суми отримувалися ОСОБА_2 , як фізичною особою, на виконання будь-яких договірних відносин з позивачем, матеріали справи не містять.

Так, загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 року по справі № 759/1206/17.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідач безпідставно набув належні їй кошти у загальному розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн, що підтверджується розпискою від 04.04.2018, розпискою 07.04.2018 та квитанціями від 07.05.2018 про переказ коштів.

Однак, зі змісту розписки відповідача від 04.04.2018 не вбачається, що саме позивач надавав відповідачу кошти у розмірі 11 250 євро, 160 000,00 грн, 23 500 євро авансу на лес, 10 400 євро авансу за баню, адже вказана розписка не містить жодних посилань на вказані обставини.

У свою чергу, враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджували існування у сторін договірних відносин щодо решти спірних коштів, отриманих відповідачем від позивача за розпискою від 07.04.2018 та згідно з квитанціями від 07.05.2018 у загальному розмірі 4 951,85 євро та 8 900,00 грн, суд приходить висновку, що вказані кошти, набуті відповідачем, з яким позивач не пов`язаний договірними правовідносинами щодо такого майна, є безпідставно набутим майном, яке він зобов`язаний повернути останньому.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне.

Як вбачається, позивач, обґрунтовуючи нарахування процентів за користування безпідставно набутими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України, посилається, серед іншого, на те, що оскільки за аналогією закону, передбаченою ст. 7 ЦК України, відносини безпідставного отримання грошових коштів та користування ними подібні відносинам отримання грошової позики, нарахування процентів повинно відбуватися щомісяця до дня повернення позики.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Відтак, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування до спірних відносин положення ст. 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом з стягнення з відповідача на користь позивача суму безпідставно набутих коштів у розмірі 4 951,85 євро та 8 900,00 грн.

Також, в відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОСБУД", про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 4 951,85 євро (станом на 31.03.2023 за курсом НБУ еквівалентно 197 281 грн 70 коп.) та 8 900 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко