Постанова

від 10.10.2023 по справі 495/3976/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 495/3976/20 Головуючий у 1 інстанції: Козленко Г.О.

Провадження № 22-ц/824/13375/2023 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шевченко Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕОСБУД», про стягнення безпідставно набутих коштів,-

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмета спору: ТОВ «ТЕОСБУД», про стягнення безпідставно набутих коштів. Зазначила, що 04.04.2018 вона придбала у власність земельну ділянку і в той же день уклала з ТОВ «ТЕОСБУД», від імені якого виступала ОСОБА_2 , договір № МР008/18 на будівництво зрубу. На виконання умов вказаного договору 04.04.2018 вона передала ОСОБА_2 аванс у сумі 160 000,00 грн. та 45 150,00 євро, що підтверджується розпискою. Також 07.04.2018 вона передала ОСОБА_2 аванс у сумі 3 000,00 євро, що підтверджується розпискою, а 07.05.2018 позивач здійснила переказ коштів на суму 1951,00 євро та 8 900,00 грн. на картковий рахунок відповідачки у Приватбанку, що підтверджується квитанціями. Умови укладеного з ТОВ «ТЕОСБУД» договору №МР008/18 виконані не були, будівництво зрубу не розпочалося взагалі, а тому вона звернулася з позовом до суду про розірвання вказаного договору і стягнення сплачених коштів. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2019 року у справі № 761/7029/19 її позов був задоволений частково - договір розірваний, а у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з ТОВ «ТЕОСБУД» відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 не є стороною договору, а платіжні документи про зарахування коштів на рахунок ТОВ «ТЕОСБУД» не оформлювалися. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що жодних договірних відносин між нею та ОСОБА_2 не існувало та не існує, отримані відповідачкою платежі є такими, що отримані без належної правової підстави, тобто є безпідставно набутими.

Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь відсотки за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 17 309,00 євро та 58 381,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 4 951,85 євро (станом на 31.03.2023 за курсом НБУ еквівалентно 197 281,70 грн.) та 8 900,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів у сумі 45 150 євро та 160 000 грн., відсотків за користування безпідставно набутими коштами в сумі 17 309 євро та 58 381 грн., ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 45 150 євро та 160 000 грн. як безпідставно набутих, пославшись на недоведеність надання за розписками відповідачки грошових коштів саме ОСОБА_1 . У своєму відзиві на позов ОСОБА_2 визнала факт отримання від позивачки коштів у загальній сумі в сумі 50101,85 євро та 168 900 грн.. ОСОБА_2 зазначала, що кошти вона отримала за договором, який укладений між позивачкою та ТОВ «ТЕОСБУД» на будівництво зрубу. Відповідачка підтвердила, що договір позики між ними з позивачкою не укладався, боргових чи інших зобов`язань перед позивачкою вона не має. В матеріалах справи відсутні інші докази, які вказували б на існування між сторонами будь-яких договірних чи зобов`язальних правовідносин. Апелянт звертає увагу, що розписки про отримання коштів знаходяться саме у ОСОБА_1 . Суд мав всі підстави вважати надані позивачкою розписки є письмовими доказами, які посвідчують факт передання визначених грошових сум та їх отримання ОСОБА_2 . Суд першої інстанції також безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами в сумі 17 309 євро та 58 381 грн.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 і представник ТОВ «ТЕОСБУД» не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.04.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД» в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір № МР008/18 щодо виконання та забезпечення робіт за адресою будівельного майданчика з кадастровим номером земельної ділянки 3222485200:04:018:5056. Згідно з п.п.4.3, 4.6 договору загальна ціна робіт складає 73 000 умовних одиниць без ПДВ, оскільки виконавець не є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 07.04.2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 аванс 3 000 євро або 96 000,00 грн. на баню 6х6 або 6х5, що підтверджується розпискою, яка скріплена печаткою ТОВ «ТЕОСБУД».

Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 04.04.2018 ОСОБА_2 отримала 11 250 євро, 160 000,00 грн., 23 500 євро авансу на ліс, 10 400 євро авансу за баню.

07.05.2018 ОСОБА_1 здійснила переказ на банківський рахунок ОСОБА_2 1951,85 євро та 8900,00 грн., з призначенням платежу «переказ на картку Приватбанка».

В 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ТЕОСБУД», ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення сплачених коштів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2019 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Розірваний укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД`договір № МР008/18 від 04.04.2018, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 порушила питання про стягнення із ОСОБА_2 коштів у загальному розмірі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн., переданих згідно розписки від 04.04.2018, розписки від 07.04.2018 та квитанцій від 07.05.2018 про переказ коштів, як безпідставно набутих. Також просила стягнути відсотки за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 17 309,00 євро та 58 381,00 грн., виходячи із облікової ставки НБУ.

Суд першої інстанції ОСОБА_1 та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 4 951,85 євро та 8 900 грн. 00 коп., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами договірних відносин, відтак, кошти за розпискою від 07.04.2018 та згідно з квитанціями від 07.05.2018 у загальному розмірі 4951,85 євро та 8 900,00 грн. є безпідставно набутими та підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . За висновком суду з відповідачки на користь ОСОБА_1 не підлягають стягненню грошові кошти отримані згідно розписки від 04.04.2018 року у розмірі 11 250 євро, 160 000,00 грн., 23 500 євро авансу на ліс, та 10 400 євро авансу за баню, оскільки з розписки ОСОБА_2 не вбачається, що грошові кошти надавала саме ОСОБА_1 .

Суд не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 не заперечувала написання нею вказаної розписки та не спростувала належними та допустимим доказами факту отримання нею від ОСОБА_1 коштів за розпискою від 04 квітня 2018 року у сумі 45 150 євро та 160 000 грн. Відповідачка не зазначила іншої особи, від кого вона отримувала вказані у розписці суми коштів, а також інші ніж зазначені ОСОБА_1 підстави їх отримання.

Надані суду докази у їх сукупності вказують на те, що кошти за розпискою від 04 квітня 2018 року були передані ОСОБА_2 позивачкою на підставі договору № МР008/18 від 04.04.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕОСБУД» в особі його директора ОСОБА_2 Всі надані ОСОБА_1 розписки про отримання грошових коштів складені ОСОБА_2 власноручно і це не оспорювала відповідачка, підпис на ОСОБА_2 скріплений печаткою ТОВ «ТЕОСБУД».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих кошти у розмірі 4 951,85 євро та 8 900 грн. 00 коп. ОСОБА_2 не оскаржено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 45 150 євро та 160 000 грн., як безпідставно набутих.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами. Такі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала аналогією Закону, подібністю відносинам отримання грошової позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

ЦК України не встановлено процентної ставки за користування безпідставно набутими коштами.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто положеннями цієї норми права врегульовані правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосовування до спірних відносин положення ст.1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами в сумі 17 309 євро та 58 381 грн., апелянт не вказав які саме норми права були порушені судом та в чому саме полягають відповідні порушення.

Враховуючи викладене, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року підлягає скасуванню в частині вирішення судом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в сумі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн. Відповідно підлягає скасуванню і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи часткове задоволення позову (на 78%) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8197,80 грн. судового збору за подання позовної заяви та 12 296,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 20 494,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Шевченко Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року в частині вирішення судом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, а також в частині вирішення судом питання про розподіл судових витрат, та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 50 101,85 євро та 168 900,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8197,80 грн. судового збору за подання позовної заяви та 12 296,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 20 494,50 грн. судового збору.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Крижанівська Г.В.

Матвієнко Ю.О.