Справа № 369/15342/20
Провадження № 2/369/370/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бюро приватизації державного житла Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Бізнес-Центр, Боярської міської ради, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації Боярської міської ради від 10.02.1993 року №153, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відновлення права на приватизацію квартири,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Боярська міська рада, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації Боярської міської ради від 10.02.1993 року №153, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відновлення права на приватизацію квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що позивач в період з 13.04.1983 року по 20.02.2013 року був зареєстрований та проживав разом зі своєю матір`ю - відповідачем по справі в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Викладене підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання №13-07/3635 від 29.09.2020 р., виданою відділом реєстрації місця проживання громадян та формування реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради. Після зняття з реєстрації, позивач протягом тривалого часу безперешкодно користувався квартирою. У 2020 році у позивача через погіршення відносин із матір`ю та певні життєві обставини виникла необхідність виділення в натурі частки у квартирі. З метою збирання доказової бази для підготовки відповідної позовної заяви про виділ частки майна в натурі, позивач звертався до Бюро приватизації державного житла у м.Боярка за результатами звернення видана довідка №1 від 06.10.2020 р. в якій зазначено, що згідно наявних даних, квартира, в якій був зареєстрований позивач з 13.04.1983 р. по 20.02.2020 р. приватизована на підставі розпорядження Боярської міської ради від 10.02.1993 року № 153 на іншу особу. Таким чином, у жовтні 2020 року позивач дізнався про порушення його права на приватизацію квартири як неповнолітньої особи, яка є членом сім`ї наймача, була зареєстрована в Квартирі, та проживала у ній.
Враховуючи вище викладене, просив суд визнати недійсним розпорядження органу приватизації Боярської міської ради від 10.02.1993 року №153. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Відновити право ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 04.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
05.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 22.09.2021 року № 451 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, справу передано судді Ковальчук Л.М.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року витребувано від Боярської міської ради Київської області належним чином засвідчені копії матеріалів приватизаційної справи щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 .
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2021 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено Бюро приватизації державного житла Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Бізнес-Центр та Боярську міську раду.
21.02.2022 року на виконання ухвали суду від 09.12.2021 року надано належним чином засвідчені копії матеріалів приватизаційної справи щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 19.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивач надала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.02.1993 року органом приватизації житла Боярської міської ради Київської області видано на ім`я ОСОБА_2 розпорядження № 153/37 про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач просить визнати недійсним розпорядження органу приватизації Боярської міської ради Київської області № 153/37 від 19.02.1993 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ч. 1,2 ст. 61 та ч. 1 ст. 65 Житлового кодексу Української PCP, від 30.06.1983 (в редакції, чинній на момент приватизації Квартири) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду довідку про реєстрацію місця проживання №13-07/3635 від 29.09.2020 р., виданою відділом реєстрації місця проживання громадян та формування реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.04.1983 року по 20.02.2013 року.
Згідно п. 3 ч. 3ст. 71 ЖК Українижиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, у випадку влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (ч. 1ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно до ст.1, ч. 1 ст.5, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, жилі приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно п. 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1ст. 21 ЦК України).
За встановлених обставин суд приходить висновку, що розпорядження органу приватизації Боярської міської ради Київської області № 153/37 від 19.02.1993 року, є незаконним.
Також позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченогост. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідачів, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив його права. Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В матеріалах справи відсуне свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Таким чином, позивачем в цій частині не надано належні та допустимі докази у розумінніст. 76-81 ЦПК Українина підтвердження своїх позовних вимог.
Також відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача.
Статтями256,257 ЦК Україниперебачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, оскаржуване розпорядження було видано 19.02.1993 року, з позовом до суду позивач звернувся 03.12.2020 року, доказів того, що про порушення його прав йому стало відомо лише у 2020 році суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Керуючись ст. ст.256,257,261,267 ЦК України,ст. 3 СК України, ст. ст.5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»ст. ст.2,4,12,13,76-82,223,258-259,263-265,268,273,353,354ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бюро приватизації державного житла Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Бізнес-Центр, Боярської міської ради, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації Боярської міської ради від 10.02.1993 року №153, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відновлення права на приватизацію квартири відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.09.2021 року, а саме: арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . Заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових, прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосується відчуження реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно: реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Бізнес-Центр: Київська область, м.Боярка, вул.Білогородська,21, ЄДРПОУ 13715189.
Боярська міська рада: Київська область, м.Боярка, вул. М.Грушевського, 39, ЄДРПОУ 040054636.
СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК
Суд | Києво-Святошинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2023 |
Оприлюднено | 23.06.2023 |
Номер документу | 111699976 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності |
Цивільне
Києво-Святошинський районний суд Київської області
Ковальчук Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні