Постанова

від 21.06.2023 по справі 164/2165/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 164/2165/19

провадження № 61-4369св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області, правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від

09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,

Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Дуднік М. М. звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Костюхнівської сільської ради Маневицького району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області до

ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство», про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 29 грудня 2022 року позов прокурора залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду прокурор не виконав вимоги Закону України «Про прокуратуру», не довів існування підстав для представництва та неправильно визначив позивачів, в інтересах яких він звернувся до суду.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області задоволено.

Ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 29 грудня 2022 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначив, що ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 21 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі. При цьому жодних недоліків позовної заяви прокурора щодо відсутності обґрунтування підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив, а позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. Відповідно до ухвали Маневицького районного суд Волинської області від 16 березня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, суд вчинив наступні дії: уточнив позовні вимоги прокурора, встановив склад осіб, які братимуть участь у справі, проведено опитування представників позивача по суті позовних вимог, визначено докази, яким обґрунтовано позовні вимоги, з`ясовано заперечення відповідача. Проте за результатами розгляду справи по суті, який продовжувався до грудня 2022 року, суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції вказав, що зверненню прокурора з позовом до суду передувало ініційоване ним проведення контролюючими органами перевірки дотримання земельного законодавства та правомірності землекористування ОСОБА_2 . За наслідками перевірок ці ж контролюючі органи встановили порушення вимог земельного законодавства, проте упродовж тривалого часу (з червня 2019 року), незважаючи на визнання ОСОБА_2 порушень земельного законодавства та сплати штрафів на виконання постанов про притягнення його адміністративної відповідальності, невиконання відповідачем вимог приписів про усунення порушень земельного законодавства, жоден із державних органів чи орган місцевого самоврядування до суду не звернувся. Тому прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» набув права подати позов, навівши у позовній заяві обґрунтування підстав для представництва.

Посилання на те, що прокурор лише в день звернення до суду направив позивачам, в інтересах яких він діє, повідомлення про поданий позов не спростовує права прокурора на представництво в суді законних інтересів держави. У компетентних органів був час після виявлення у 2019 році порушень земельного законодавства, зважаючи на те, що превентивні заходи не дали бажаного результату, звернутися самостійно, в межах наданих повноважень, з відповідним позовом до суду. Проте таких дій зроблено не було.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що прокурор не довів підстав для представництва держави в суді, що послугувало підставою для залишення позову прокурора без розгляду, є необґрунтованими.

Зазначаючи про недоведеність прокурором цільового призначення спірної земельної ділянки, суд першої інстанції не послався на належні докази, які спростовують доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому висновок суду у цій частині є передчасним.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

у постанові апеляційного суду помилково зазначено, що вона набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає;

апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про те, що прокурор довів підстави для представництва інтересів Костюхнівської сільської ради, правонаступником якої є Маневицька селищна рада, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Волинській області, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України, а тому безпідставно скасував ухвалу суду першої про залишення позову без розгляду. Земельна ділянка, яка є предметом спору належить до земель лісового господарства та перебуває у користуванні ДП «Маневицьке лісове господарство». У частині третій статті

23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено можливість здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози їх порушення. У цій справі інтереси держави не зачіпаються, а може мати місце порушення інтересів державного підприємства - ДП «Маневицьке лісове господарство», а тому прокурор не може представляти інтереси такого підприємства;

прокурор направив на адресу Костюхнівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Волинській області повідомлення після реєстрації позовної заяви у прокуратурі, без фактичного повідомлення адресатів про нібито порушення закону, яке повинно бути розглянуте адресатами, та за наслідками розгляду якого вжиті заходи щодо захисту інтересів держави, або повідомлення про те, що лист ними не може бути виконаний з обґрунтуванням причин цього. Лише у разі невжиття відповідних заходів у розумний строк з боку вказаних органів або немотивованої відмови вжити такі заходи виникають достатні підстави стверджувати про існування бездіяльності цих органів, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави. Тому прокурор не дотримав порядку, який визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та не підтвердив підстав для представництва, оскільки у матеріалах справи немає доказів того, що позивачі є компетентними органами звертатись за вирішенням цієї справи, а у разі, коли прокурор вважає, що ці органи є компетентними, ним не встановлено, чи вони самостійно не звертаються, чи не мають наміру звертатися до суду з цим позовом протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора з цього приводу;

прокурор зазначав, що відповідач здійснює незаконну забудову

(сім об`єктів), проте не надав доказів про те, де саме знаходяться ці об`єкти (чи на земельній ділянці, яку позивач вважає як самовільно зайнятою, чи на земельній ділянці, кадастровий номер 0723683400:03:002:0157, яка перебуває у його приватній власності);

у позовній заяві прокурор вказував, що ОСОБА_1 нібито на самовільно зайнятій земельній ділянці розмістив дев`ять альтанок, зону відпочинку для дітей, фонтан, будівлю з металопрофілю та частково став. Містобудівні умови на розміщення альтанок, зони відпочинку для дітей, фонтану, будівлі з металопрофілю, які нібито розміщені на самовільно зайнятій земельній ділянці не видаються, тому жодних підстав для подання прокурором позовної заяви в інтересах Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України, в межах оспорюваної земельної ділянки, немає;

прокурор також безпідставно визначив Костюхнівську сільську раду, правонаступником якої є Маневицька селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області уповноваженими органами на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції не перевірив підстав для представництва прокурором цих органів та не спростував відповідних аргументів відповідача.

У квітні 2023 року від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву на касаційну скаргу зазначено, що:

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є контролюючим органом, який здійснює контроль щодо дотримання вимог земельного законодавства, в тому числі цільового використання земельної ділянки усіх категорій та форм власності. Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало виявлення порушень під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель на території Волинської області. Державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором Головного управління Держгеокадастру, у тому числі шляхом проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки усіх категорій та форм власності, тому прокурор правомірно визначив Управління позивачем у цій справі;

у зв`язку з обмеженим фінансуванням в Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не було можливості сплатити судовий збір за подання позову. При цьому підстави представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинської області як суб`єктом владних повноважень не оскаржувались. Більш того Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області позов прокурора у цій справі підтримано у повному обсязі.

У квітні 2023 року від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

Костюхнівська сільська рада, правонаступником якої є Маневицька селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Волинській області, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України, є належними позивачами у цій справі;

прокурор у цій справі представляє інтереси суб`єктів владних повноважень, які відповідно до законодавства повинні захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, та не здійснює представництво інтересів державного підприємства. ДП «Маневицьке лісове господарство» є третьою особою, оскільки частина самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки належить до земель, які охоплюються матеріалами лісовпорядкування цього підприємства, а тому рішення суду щодо спірної земельної ділянки може вплинути на його права та інтереси. Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положеньабзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Таким чином, прокурор правильно визначив позивачами саме суб`єктів владних повноважень, а не державне підприємство. Водночас державне підприємство є користувачем, а не власником частини самовільно зайнятої земельної ділянки. Отже, прокурор захищає інтереси держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, які не здійснюють захист порушеного права власності держави на спірну землю;

підставою для представництва прокурором інтересів держави є неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими органами, які реалізують державну політику у сфері земельних відносин - Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, а також нездійснення захисту інтересів держави в сфері земельних правовідносин - Костюхнівською сільською радою, правонаступником якої є Маневицька селищна рада, невжиття ефективних заходів шляхом звернення до суду щодо самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці - Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, оскільки застосовані цими органами заходи реагування не призвели до усунення порушення земельного законодавства відповідачем. Це підтверджується листуванням прокурора із зазначеними органами, яке тривало упродовж 2019 року. Тобто, ще з травня - червня 2019 року уповноважені органи знали про порушення норм законодавства, які були встановлені за результатами проведених перевірок, проте належних та ефективних заходів з метою усунення виявлених порушень не вжили. Прокурор надав Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, Костюхнівській сільській раді та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області достатньо часу для самостійного звернення з позовом до суду. Таким чином, твердження відповідача про недотримання прокурором частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними та спростовуються матеріалами справи;

ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 21 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі. Жодних недоліків позовної заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив, позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 16 березня 2020 року суд першої інстанції закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті. Натомість за результатами розгляду справи по суті суд постановив ухвалу від 29 грудня 2022 року (майже через три роки) про залишення позову без розгляду;

повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

У частинах першій, третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з позовом) зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на час звернення прокурора до суду з позовом) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам Закону України «Про прокуратуру» кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті

23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави

у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом достатніх заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі немає, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження

№ 12-194гс19) та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження

№ 14-91цс20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 354/621/15-ц (провадження № 61-5001св22) зазначено, що: «заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який правильно врахували суди попередніх інстанцій. До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. Інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)».

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц (провадження

№ 14-61цс18)).

У справі, що переглядається:

ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 21 січня

2020 року відкрито провадження у цій справі. Суд першої інстанції жодних недоліків позовної заяви, поданої прокурором, як у частині відсутності обґрунтування підстави для здійснення представництва інтересів держави, так й в іншій частині, не виявив, позовну заяву без руху не залишив. Ухвалою Маневицького районного суд Волинської області від 16 березня 2020 року суд уточнив позовні вимоги прокурора, встановив склад осіб, які братимуть участь у справі, провів опитування представників позивача по суті позовних вимог, визначив докази, якими обґрунтовано позовні вимоги, з`ясував заперечення відповідача та призначив справу до судового розгляду. Проте за результатами розгляду справи, який тривав з січня 2020 року до грудня 2022 року, тобто майже три роки, суд постановив ухвалу про залишення позову прокурора без розгляду;

у змісті позовної заяви підставою для представництва прокурор зазначив неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими органами, які реалізують державну політику у сфері земельних відносин (Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області), а також нездійснення захисту інтересів держави в сфері земельних правовідносин (Костюхнівською сільською радою, правонаступником якої є Маневицька селищна рада), невжиття ефективних заходів шляхом звернення до суду щодо самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці (Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області), оскільки застосовані цими органами заходи реагування не призвели до усунення порушення земельного законодавства відповідачем ОСОБА_1 ;

до позовної заяви прокурором надано докази щодо проведення перевірки інформації про самовільне зайняття земельної ділянки, самочинну її забудову ОСОБА_1 . Стосовно вказаних обставин прокурор неодноразово у період з липня 2019 року звертався із запитами: 1) до Костюхнівської сільської ради Маневицького району щодо законності користування спірною земельною ділянкою, яка доказів про оформлення договору оренди або доказів щодо набуття права власності ОСОБА_1 не надала; 2) до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо перевірки використання земельної ділянки площею 0,1694 га (кадастровий номер суміжної земельної ділянки 0723683400:03:002:0157), яка розташована в межах села Колодії на території Маневицького району Волинської області. За наслідками перевірки встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки, а 29 травня

2019 року стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення. Листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 09 грудня 2019 року повідомлено прокурора, що ОСОБА_1 припис від 10 жовтня 2019 року щодо вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та про направлення до Конюхівської сільської ради листа про наявність підстав для звернення з позовом до суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не виконав; 3) до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Волинській області щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. За наслідками вказаної перевірки ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-42 КУпАП на підставі постанови від 12 червня 2019 року. Також відповідачу внесено припис від 27 вересня

2019 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано усунути виявлені порушення містобудівного законодавства до 27 листопада 2019 року, проте ОСОБА_1 його не виконав. Крім того, постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 188-42 КУпАП;

висновок суду першої інстанції про недоведеність того факту, що компетентні органи, які прокурор зазначив позивачами не належним чином здійснюють або не здійснюють взагалі своїх повноважень стосовно захисту інтересів держави, є помилковим. Зверненню прокурора з позовом до суду передувало ініційоване прокурором проведення контролюючими органами перевірки дотримання земельного законодавства та правомірності землекористування ОСОБА_2 , за наслідками перевірок ці ж контролюючі органи встановили порушення вимог земельного законодавства, проте протягом тривалого часу (з червня 2019 року), незважаючи на визнання ОСОБА_2 допущених порушень земельного законодавства та сплати штрафів на виконання постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності, невиконання ним вимог приписів про усунення порушень земельного законодавства, жоден із державних органів чи орган місцевого самоврядування не звернувся з позовом до суду. Отже, прокурор відповідно до норм статті

23 Закону України «Про прокуратуру» набув права подати позов та зазначив

у позовній заяві належне обґрунтування підстав для представництва;

обставини, на які посилався суд першої інстанції при залишенні позовної заяви без розгляду (не з`ясування прокурором до якої категорії земель належить спірна земельна ділянка, її цільового призначення та які саме споруди знаходяться на ній (тимчасові чи капітальні)), не можуть бути підставою для залишення позову без розгляду. Прокурор у позовній заяві зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, а право пред`явлення вимоги про звільнення спірної земельної ділянки від будівель та споруд не залежить від того тимчасові чи капітальні ці споруди та будівлі;

нормами ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Прокурор не вказував у позовній заяві ДП «Маневицьке лісове господарство» відповідачем у справі. При цьому вказане державне підприємство бере участь у розгляді справи як третя особа.

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав вважати, що прокурор не довів підстав для здійснення представництва інтересів держави. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Аргументи скарги про те, що прокурор в день звернення до суду, а не раніше, направив позивачам (ГУ Держгеокадастру у Волинській області, Костюхнівській сільській раді та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області) повідомлення про поданий позов, не свідчать про відсутність права прокурора на представництво в суді законних інтересів держави. У компетентних органів було достатньо часу, щоб після виявлення у 2019 році порушень земельного законодавства, зважаючи на те, що превентивні заходи не дають бажаного результату, звернутися самостійно, в межах наданих повноважень, з відповідним позовом до суду, про таких дій вказаними органами не вчинено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар