Постанова

від 12.12.2024 по справі 164/2165/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/2165/19 Головуючий у 1 інстанції: Токарська І. С. Провадження № 22-ц/802/888/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

прокурора Костюк Н. В.,

представника позивача Кушнікової К. М. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Піддубного О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Камінь - Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Державної інспекції архітектури та містобудування, треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», філія «Маневицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Дуднік М. М. в інтересах держави в особі Костюхнівської сільської ради Маневицького району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області звернулася до суду із зазначеним позовом.

Покликалася на те, що відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняв та огородив земельну ділянку, загальною площею 0, 1694 га, поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0723683400:03:002:0157, в межах села Колодії Маневицького (на даний час - Камінь - Каширського) району Волинської області, на якій, за відсутності спеціального дозволу компетентних органів, зняв поверхневий шар ґрунту та на цій земельній ділянці самочинно розмістив дев`ять альтанок, зону відпочинку для дітей, фонтан, будівлю з металопрофілю. Також відповідач на цьому ж місці зайняв частину водного об`єкту - ставу.

Крім того прокурор вказував, що його зверненню до суду з даним позовом передували ініційовані ним проведені контролюючими органами перевірки дотримання земельного законодавства та правомірності землекористування відповідачем ОСОБА_3 , за наслідками яких було встановлено порушення останнім вимог земельного законодавства, які були ним визнані шляхом сплати штрафів на виконання постанов про неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності, однак впродовж тривалого часу (з червня 2019 року) не усунуті.

Враховуючи наведене та у зв`язку з неналежним здійсненням захисту інтересів держави уповноваженими органами, які реалізують державну політику у сфері земельних відносин, прокурор, керуючись вимогами ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0, 1694 га, в селі Колодії, Маневицького району, Волинської області, привівши її у попередній стан шляхом звільнення від будівель і споруд за власний рахунок.

Під час розгляду справи ухвалами Маневицького районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року, від 16 травня 2022 року та від 09 листопада 2023 року було залучено до участі у справі правонаступника Маневицької місцевої прокуратури - Камінь - Каширську окружну прокуратуру, правонаступника Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області - Державну інспекцію архітектури та містобудування та третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 29 грудня 2022 року даний позов було залишено без розгляду.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року, вищевказану ухвалу скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0, 1694 га, розташовану в селі Колодії Камінь - Каширського району Волинської області, привівши її у попередній стан шляхом звільнення від будівель та споруд за власний рахунок.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Волинської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не було з`ясовано всіх обставини, що мають значення для справи, прийнято докази сторони позивача та відмовлено у прийнятті доказів сторони відповідача, і як наслідок, зроблені судом в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзивах Волинська обласна прокуратура та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, в інтересах якого заявлено позов, вважаючи доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними та необґрунтованими, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки земельна ділянка площею 0, 1694 га, яка розташована в селі Колодії Камінь - Каширського району Волинської області, є самовільно зайнятою відповідачем ОСОБА_3 , без відповідної на те правової підстави, а розміщення на ній тимчасових споруд за відсутності документів, які підтверджують право користування землею, та без погодження відповідних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції, є незаконним, то вважав за необхідне зобов`язати відповідача звільнити вказану земельну ділянку з проведенням відновлення її стану, який існував до порушення прав, шляхом звільнення від будівель та споруд за рахунок останнього.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що у період з липня 2019 року для проведення перевірки інформації про самовільне зайняття відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0, 1694 га, поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0723683400:03:002:0157 в межах села Колодії Маневицького (на даний час - Камінь - Каширського) району Волинської області, прокурор неодноразово звертався із відповідними запитами до компетентних органів.

Зокрема, до Костюхнівської сільської ради Маневицького району щодо законності користування спірною земельною ділянкою, яка доказів про оформлення договору оренди або доказів щодо набуття права власності ОСОБА_3 не надала.

До Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо перевірки використання вищевказаної земельної ділянки, в результаті проведення якої встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , порушивши вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0, 1694 га, поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0723683400:03:002:0157 в межах с. Колодії, огородивши її дерев`яним парканом та знявши (порушивши) поверхневий шар ґрунту за відсутності спеціального дозволу, де розмістив дев`ять альтанок, зону відпочинку для дітей, фонтан, будівлю з металопрофілю та частково став. Після чого, 29 травня 2019 року стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення. Листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 09 грудня 2019 року повідомлено прокурора, що ОСОБА_3 припис від 10 жовтня 2019 року про вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та про направлення до Конюхівської сільської ради листа щодо наявності підстав для звернення з позовом до суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не виконав.

До Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Волинській області щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. За наслідками вказаної перевірки відповідача ОСОБА_3 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-42 КУпАП на підставі постанови від 12 червня 2019 року. Також щодо нього було внесено припис від 27 вересня 2019 року, яким зобов`язано останнього усунути виявлені порушення містобудівного законодавства до 27 листопада 2019 року, який він не виконав. Крім того, постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 188-42 КУпАП.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 21 червня 2023 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість підстав звернення прокурора з позовом у даній справі, якому передувало ініційоване останнім проведення контролюючими органами вищевказаних перевірок, за наслідками яких було встановлено порушення відповідачем ОСОБА_4 земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття спірної земельної ділянки, однак впродовж тривалого часу (з червня 2019 року), незважаючи на визнання останнім допущених порушень, сплати штрафів на виконання постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності та невиконання ним вимог приписів про усунення даних порушень, жоден із державних органів чи орган місцевого самоврядування не звернувся з позовом до суду, у зв`язку з чим прокурор набув права представництва інтересів держави в суді, відповідно до норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, встановлено, що інспекторами будівельного нагляду управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області (на даний час - Державна інспекція архітектури і містобудування України) 07 червня 2019 року під час перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті - комплексі будівель в АДРЕСА_1 , було виявлено, що відповідачем ОСОБА_3 здійснено будівництво будівель орієнтовним розміром 4,8 х 10 м, 6,6 х 11,3 м, 5,3 х 18 м, 7 х 11,5 м, 5,4 х 23,7 та розпочато будівництво будівель орієнтовним розміром 4,1 х 17 м та 8,8 х 8,7 м без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт № 100 А.

Також встановлено, що частина вказаної вище самовільно зайнятої відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) - 0, 0594 га, а частина - площею 0, 11 га до земель лісогосподарського призначення.

Підставою для віднесення спірної земельної ділянки площею 0, 0594 га до земель сільськогосподарського призначення, згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 25 квітня 2022 року є інформація, надана Державним кадастровим реєстром відділу у Маневицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 30 травня 2019 року № 143/403-19-0.25 та викопіювання з кадастрової карти (плану), копії яких долучено до матеріалів справи. Зокрема, згідно вказаної інформації земельна ділянка площею 0, 1694 га відноситься до земель запасу - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (код КВЦПІЗ - 16.00), форма власності на землю - комунальна, із яких до земель сільськогосподарського призначення належить площа 0, 06 га та до земель лісогосподарського призначення - 0, 11 га.

У зв?язку із вказаним, розпорядником частини самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0, 0594 га є Костюхнівська сільська рада Волинської області, правонаступником якої стала Маневицька селищна рада Волинської області, залучена до участі у справі.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування правомірним користувачем частини самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0, 11 га, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, є третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП «Маневицьке ЛГ» (ДСГП «Ліси України»).

Крім того встановлено, що у 2021 році ДП «Маневицьке ЛГ» було розпочато процес виготовлення технічної документації на самовільно зайняту земельну ділянку, що включає також земельну ділянку площею 0, 0594 га, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовище).

Разом з тим із письмових доказів, наявних в матеріалах справи, слідує, що матеріали технічної документації на новостворену земельну ділянку з кадастровим номером 0723683400:03:002:0177 (в склад якої включено спірну земельну ділянку площею 0,0594 га) у встановленому законом порядку, на момент розгляду справи судом першої інстанції, не затверджені та як наслідок право користування (власності) на вказану земельну ділянку не зареєстроване.

Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 0723683400:03:002:0177 відсутні.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Зокрема, до повноважень міських рад належить: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно закону є правомірними.

За правилами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що власник земельної ділянки, у разі порушення свого права вільно користуватись земельною ділянкою, вправі вимагати від особи, яка здійснила такі порушення - самовільно зайняла земельну ділянку, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, навіть шляхом знесення будівель і споруд.

В апеляційній скарзі представник відповідача як на підставу для закриття провадження у даній справі вказує на відсутність предмета спору, оскільки після відкриття провадження у справі було сформовано земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683400:03:002:0177 площею 0,8413 га, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка, та отримано погодження уповноважених органів щодо виділення ТзОВ «Грін Зона», директором якого є відповідач ОСОБА_3 , у довгострокове тимчасове користування лісами земельної ділянки площею 1,7 га, розташованої у АДРЕСА_2 виділ 50,51), до складу якої входить спірна земельна ділянка, а також отримано розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації про виділення у довгострокове тимчасове користування лісами цієї земельної ділянки.

Однак, колегія суддів вважає дані аргументи апелянта безпідставними, оскільки саме отримання зазначених погодження та розпорядження Волинської обласної державної адміністрації не породжує у відповідача права на спірну земельну ділянку, так як вона розташована в межах с. Колодії, а отже повноваження щодо передачі її в користування або надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 4 ч. 1 ст. 32 Лісового кодексу України належить районним державним адміністраціям, а не обласним державним адміністраціям.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723683400:03:002:0177, площею 0,8413 га, в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України не може вважатись сформованою, адже органами державної влади не приймались рішення про затвердження документації із землеустрою щодо її формування, а також речові права на зазначену земельну ділянку не зареєстровані.

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що письмовими матеріалами контролюючих органів під час проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки та створеними і винесеними в процесі цих перевірок документами (постановами про накладення адміністративних стягнень, приписами, розрахунками розміру заподіяної шкоди, квитанціями про оплату відповідачем штрафів, листами уповноважених органів, які свідчать про неусунення виявленого порушення і його тривалий характер) підтверджується факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0, 1694 га відповідачем ОСОБА_3 , і ненадання останнім доказів належного оформлення ним права власності або права користування даною земельною ділянкою, свідчить про незаконність розміщення на ній тимчасових споруд, навіть при наявності паспортів прив`язки групи тимчасових споруд.

Таким чином, встановивши, що права позивачів, в інтересах яких діє прокурор, звернувшись до суду, щодо розпорядження та використання за призначенням спірної земельної ділянки порушені, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для їх захисту та звільнення відповідачем ОСОБА_3 самовільно зайнятої земельної ділянки, загальною площею 0, 1694 га, яка розташована в селі Колодії Камінь - Каширського району Волинської області, з приведенням її у попередній стан шляхом звільнення від будівель та споруд за рахунок відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» № 63566/00).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді