Ухвала

від 20.06.2023 по справі 642/1672/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №642//1672/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/724/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія:арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участі захисника ОСОБА_6 ,

-прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора другоговідділу процесуальногокерівництва управлінняпроцесуального керівництвау кримінальнихпровадженнях слідчихтериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань Харківськоїобласної прокуратурипро накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №62022000000000461 від 04 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.204, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України.

Накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, яке було виявлено та вилучено 19квітня 2023року в ході обшуків за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та в автомобілі Volkswagen E-bora д.н.з. НОМЕР_1 , а саме наступне майне:

- Мобільний телефон «Samsung Galaxy A52» (графічний пароль 3-5-7-8);

- Ноутбук HP із зарядним пристроєм;

- Записник в чорній обкладинці із чорновими записами;

- 2 аркуша з чорновими записами за березень 2023

- Чорнові записи на аркушах формату А-4 в 2 прозорих файлах;

- 2 аркуша паперу із чорновими записами

- Акт інвентаризації складу від 05.06.2021 на 1 арк в 3-х примірниках

- Договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2023 за адресою м. Полтава, вул. Серьогіна, на 3 арк.;

- Записник в обкладинці білого кольору з чорновими записами.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно. В обґрунтування апеляційної скарги захисник послався на те, що вилучене майно не підпадає під визначення речових доказів, оскільки не є матеріальним об`єктом, яке може зберігати сліди злочинів. Указав, що вилучене майно не було знаряддям вчинення злочину, не було набуте злочинним шляхом, а також не підлягає конфіскації. Наголосив, що при проведені обшуку ОСОБА_9 не було надано можливості одержати правову допомогу. На думку захисника прокурором не було доведено необхідності накладення арешту. Зазначив, що вилучене майно не є майном підозрюваного, а ОСОБА_9 не пред`явлено підозри, що свідчить про відсутність повноважень суду накладати арешт на вилучене майно. Також наголосив, що клопотання прокурора та ухвала суду не містять відомостей про те, які саме сліди можуть містити вилучене майно та які саме слідчі дії та експертні дослідження необхідно провести.

Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року, посилаючись на те, що судовий розгляд проведено за відсутності та без повідомлення власника майна, а копію ухвали сторона захисту отримала лише 23 травня 2023 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновлення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, рішення слідчого судді про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №62022000000000461 від 04 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.204, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України прийнято без повідомлення власника майна, що перешкодило йому вчасно подати апеляційну скаргу та свідчить про поважність причин пропуску цього строку, а тому він підлягає поновленню.

З матеріалів судового провадження вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000461 від 04.07.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

21квітня 2023року доЛенінського районногосуду м.Харкова надійшловказане клопотанняпрокурора,в якомувін проситьнакласти арештнамайно,яке буловилучене 19квітня 2023року вході обшуківза місце проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та в автомобілі Volkswagen E-bora д.н.з. НОМЕР_1 .

З клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що вищевказане майно є доказами у кримінальному провадженні та відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Зазначені виявлені речі та документи потребують подальшої перевірки шляхом детального огляду, аналізу отриманої інформації та перевірки шляхом проведення подальших слідчих (розшукових) дій, дослідження з участю спеціалістів,забезпечення проведення судових експертиз. Окрім того, частина вилученого, на думку органу розслідування, сама по собі підтверджує факти вчинених правопорушень.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, а прокурор довів слідчому суддінеобхідність арешту майна у вказаній частині, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений п.1 ч.2 ст.170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, у тому числі з метою збереження речових доказів, а тому посилання захисника на відсутність повноважень слідчого судді на накладення арешту на майна ОСОБА_9 , який не є підозрюваним, позбавленні підстав.

Доводи захисника про невідповідність вилученого майна вимогам ст.98 КПК України, є необґрунтованими та є лише обраним способом захисту.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Посилання захисника на відсутність в клопотання та ухвалі слідчого судді конкретизації слідчих дій та експертних досліджень, які необхідно провести з вилученим майном, як на підставу необґрунтованості накладеного арешту, не можуть свідчити про відсутність підстав для накладення арешту, оскільки арешт накладено не лише з метою проведення слідчих дій та експертних досліджень, а й з метою збереження речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_8 задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №62022000000000461 від 04 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.204, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 ,- без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді