Ухвала

від 20.06.2023 по справі 642/1672/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 642/1672/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/722/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20червня 2023року колегіясуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ Харківськогоапеляційного судуу складі:головуючого судді ОСОБА_2 ,суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю представника власників майна ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самих власників майна належним чином повідомлених про розгляд справи, де від прокурора надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за клопотанням про поновлення строку та апеляційною скаргою представника власників майна на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2023 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №62022000000000461 від 04.07.2022, за ознаками ч.2 ст.364, ч.ч.1,2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України.

Накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за місцем розташування підприємства ТОВ «Концерн «Біг-М» за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча 2В, згідно переліку, зазначеному в ухвалі слідчого судді на а.с.85-87

Визначено місцем зберігання вказаного майна камеру речових доказів ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 25, а арештовані - 2 (дві) виробничі лінії розливу, які складаються з триблоку (в який входять омивач, наливач, укупорка), етикировочний автомат, термоупаковка передані на відповідальне зберігання в.о. головного бухгалтера ТОВ «Концерн «Біг-М» ОСОБА_8 та зберігаються за місцем проведення обшуку, розташуванням виробничих приміщень ТОВ «Концерн «Біг-М» за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2-В.

Виконання ухвали суду доручено Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Крім того, роз`яснено право володільця майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Концерн«Біг-М»- адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на оскарження вказаної ухвали, скасувати ухвалу слідчого судді якою накладено арешт на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора .

В обґрунтування клопотання про поновлення строку, захисник зазначає, що власники майна були відсутні під час розгляду клопотання. Копію зазначеного судового рішення захисник отримав на адвокатський запит 23.05.2023. Оскільки останній день оскарження припадає на неділю, що є вихідним днем, то наступним за ним робочий день, є останнім. Просить поновити йому строк на оскарження ухвали слідчого суддів від 25.04.2023 року.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на порушення проведення обшуку слідчим та складання протоколу за його результатами від 19.04.2023 20.04.2024, а також невідповідність вилученого майна критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.

Захисник вважає, що підстав для накладення арешту не було, у зв`язку із законною добросовісною діяльністю підприємства, що слідчим суддею не було з`ясовано, внаслідок чого надано невірну оцінку доказам та обставинам, що призвело до незаконного накладення арешту на майно.

Захисник вважає незаконним вилучення під час обшуку грошових коштів, що належали ОСОБА_8 в сумі 27860 грн та ОСОБА_10 в сумі 63800 грн., оскільки вона не булі зазначені в ухвалі на проведення обшуку та з тих підстав, що слідчому під час обшуку було документально доведено та записано в протоколі обшуку походження коштів. Рішення щодо вилучення телефонів вважає також незаконним, оскільки вони не можуть бути використані для конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. На його думку, зазначені заходи застосовуються лише до осіб, відносно яких здійснюється досудове розслідування, а в даному випадку, досудове розслідування здійснюється не відносно власників мобільних телефонів, що виключає застосування цих заходів в майбутньому відносно неї.

На думку захисника у даному кримінальному провадженні не встановлено суми збитків, спричинених державним інтересам, відсутні підозри вважати, що арештоване майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Вважає вилучення грошових коштів та накладення на них арешту незаконним, оскільки під час обшуку були виявлені особисті грошові кошти ОСОБА_10 , які вона збирає на операцію своєї матері та зберігає при собі, оскільки це для неї значна сума. Крім того, також вважає незаконним вилучення грошових коштів, які належать ОСОБА_8 , оскільки це її особисті заощадження для оплати навчання дочки ОСОБА_11 , яка навчається у Полтавському державному медичному університеті. Вказані грошові кошти вона отримує, шляхом зберігання заробітної плати, яку отримує на підприємстві, що були у неї вилучені з особистої сумки. Крім того, захисник посилається на те, що в ухвалі слідчого судді на обшук від 06.04.2023 року не було надано дозвіл на вилучення грошових коштів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Оскільки вказані грошові кошти належить особі, яка не має ніякого відношення, правового статусу в кримінальному провадженні, а лише працює на підприємстві, слідство умисно ввели в оману суд щодо відношення цих коштів до кримінального провадження.

Захисник вважає, що відсутні законні підстави утримувати вилучене майно в рамках кримінального провадження, оскільки з матеріалів вбачається, що нікому з володільців майна, в тому числі і ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , не було повідомлено про підозру.

Арешт іншого майна підприємства також вважає необґрунтованим, посилаючись на правомірність введення господарської діяльності підприємством, що спричиняє надмірний тягар його господарській діяльності.

Вважає, що слідчий суддя повинен застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших власників, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а в даному випадку, відсутність арештованих блоків маркування унеможливлює підприємство здійснювати свою господарську діяльність, оскільки вони є комплектуючими частинами виробничих ліній, які неможливо замінити іншими блоками.

На думку захисника, незважаючи на тривалий проміжок часу з моменту накладення арешту, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили, що вказане майно здобуте за обставин, викладених в фабулі кримінального правопорушення і є предметом кримінального правопорушення чи містять ознаки речових доказів та як наслідок, містять ознаки речових доказів, які співвідносяться з предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Вказане майно не перебуває у власності підозрюваних або обвинувачених, що виключає можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що суд під час вирішення питання щодо накладення арешту на майно, дійшов неправильного висновку що вилучене майно може бути речовим доказом в межах кримінального провадження, оскільки ні в клопотанні, ні в ухвалі слідчого судді не зазначено, які конкретно відомості, сліди містить вилучене майно та яким чином воно може бути використане як знаряддя вчинення злочину, а відтак і ознаки речових доказів.

Тому, вважає ухвалу незаконною і просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Власники майна, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за їх відсутністю, від них не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні слідчого відділу ТУ ДБР перебуває кримінальне провадження №62022000000000461 від 04.07.2022, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.ч.1,2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України, за фактом здійснення необлікованого виготовлення алкогольних напоїв без сплати відповідних податків, маркування продукції підробленими марками акцизного податку, а також реалізації продукцію за готівкові кошти без відображення по податковому обліку підприємства, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки.

Так, згідно матеріалів клопотання, директор ТОВ «Концерн «Біг-М» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та засновник ТОВ «Концерн «Біг-М» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, порушуючи запроваджений з метою захисту системи оподаткування порядок виробництва та обігу підакцизних товарів без отримання ліцензії згідно з вимогами ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на виробничих потужностях вказаного підприємства за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча 2В, організували необліковане виготовлення, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Щомісячний тіньовий обіг незаконно виготовленої алкогольної продукції становить близько 60-80 тон горілчаних напоїв. При цьому, дана алкогольна продукція маркується підробленими марками акцизного податку та реалізовується на території Полтавської, Харківської, Київської, Одеської та інших областей за готівкові кошти без відображення по податковому обліку підприємства в адресу фізичних та юридичних осіб, які в свою чергу реалізують її в роздрібній мережі на ринках, в магазинах, кафе, ресторанах.

На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2023 у період часу з 10 год. 05 хв. 19.04.2023 по 19 год. 44 хв. 20.04.2023 проведений обшук за місцем розташування підприємства ТОВ «Концерн «Біг-М» за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча 2В, в ході яких виявлено та вилучено письмову та платіжну документацію підприємства, акцизні марки, горілчану продукцію, техніку, мобільні телефону та грошові кошти.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, прокурор, посилаючись на здійснення СУ ТУ ДБР досудового розслідування у даному кримінальному провадженні із зазначених вище обставин, просив накласти на вказане в клопотанні майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України і є доказами у кримінальному провадженні. Прокурор вказував на те, що зазначені виявлені речі та документи потребують подальшої перевірки, шляхом детального огляду, аналізу отриманої інформації та перевірки шляхом проведення подальших слідчих (розшукових) дій, дослідження з участю спеціалістів, забезпечення проведення судових експертиз. Окрім того, вказував, що частина вилученого майна, на думку органу розслідування, сама по собі підтверджує факти вчинених правопорушень, а для дослідження інформації, замало лише візуального огляду предметів і потрібно провести ряд експертних досліджень.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене під час обшуку за місцем розташування підприємства ТОВ «Концерн «Біг-М» за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча 2В, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що слідчим доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, є підстави вважати, що це майно є доказом злочину, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на вказане майно.

При цьому, слідчий суддя зазначив, що наявність процесуального статусу особи у кримінальному провадженні не є вирішальною та обов`язковою під час вирішення питання про накладення арешту на майно, що для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає обґрунтованої підозри власника майна у вчиненні кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання ґрунтується на нормах чинного КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилучених під час обшуку речей ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання представника власників майна на відсутність правових підстав для арешту майна і невідповідність майна критеріям ст. 98 КПК України не ґрунтуються на матеріалах справи. Вилучене майно, враховуючи обставини даного кримінального провадження, відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів щодо незаконного вилучення грошових коштів та посилання на відсутність дозволу на їх вилучення, а також щодо вилучення мобільних телефонів, оскільки ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2023 року надавався дозвіл на вилучення з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення доказів, які підтверджують факти незаконного виготовлення алкогольної продукції та використання підроблених марок акцизного податку, а також з метою виявлення та вилучення контрафактної лікеро-горілчаної продукції, незаконно виготовленого спирту, пляшок, етикеток та пробок, які використовуються при незаконному виготовленні контрафактної лікеро-горілчаної продукції, марок акцизного податку з ознаками підробки, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Концерн «Біг-М», пов`язаної з реалізацією лікеро-горілчаної продукції, чорнових записів щодо противоправної діяльності, пов`язаної з незаконним виготовленням лікеро-горілчаної продукції, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, які можуть містити відомості про виготовлення та реалізацію контрафактної лікеро-горілчаної продукції, грошових коштів отриманих в результаті реалізації контрафактної лікеро-горілчаної продукції, предметів і документів, які містять інформацію, щодо здійснення вказаної злочинної діяльності та мають доказове значення.

Тому вилучення вказаних коштів та телефонів прямо зазначено в ухвалі. Телефон за своїм функціональним призначенням є носієм інформації, тому його вилучення було здійснено законно на підставі ухвали слідчого судді на обшук.

Вилучені, під час обушку грошові кошти підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Стосовно доводів апелянтів щодо належності вилучених грошових коштів ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що згідно протоколу обшуку від 19.04.2023- 20.04.2023, який проведений за присутності захисника ОСОБА_7 , вказані грошові кошти були вилучені в приміщенні бухгалтерії підприємства. Обставини щодо належності грошових коштів саме ОСОБА_14 та ОСОБА_8 можуть бути предметом досудового розслідування, що передбачене ст. 91 КПК України.

Крім того, норми ст. 96-2 КК України чітко регламентують випадки спеціальної конфіскації. Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КПК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Досудове розслідування ще не завершено, а тому, посилання представника власників майна на невідповідність вилученого майна критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, є передчасними, оскільки питання щодо належності майна до вчиненого злочину, а також підстави його набуття, будуть вирішуватись під час досудового розслідування.

Отже, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому власник майна мають право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно буде їм повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Тому вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 404, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання представника власників майна про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши вказаний строк, як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2023 року у кримінальному провадженні №62022000000000461 від 04.07.2022 року за ч.2 ст.364, ч.ч.1,2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України про задоволення клопотання прокурора та про накладення арешту, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, яку було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за місцем розташування підприємства ТОВ «Концерн Біг-М» за адресою: м. Полтава вул. Продовольча, 2-В, перелік якого докладно зазначений у клопотанні прокурора та в ухвалі суду першої інстанції, залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власників майна залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3