Ухвала

від 20.06.2023 по справі 642/1672/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/1672/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/723/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62022000000000461 від 04 липня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст.199 КК України, про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Другим СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000461 від 04.07.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст.199 КК України.

В ході досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ГУ ДПС у Полтавській області, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, а також для юридичної особи - ТОВ «Концерн «Біг-М» (код ЄДРПОУ 24392909), службові особи якого здійснюють необліковане виготовлення алкогольних напоїв без сплати відповідних податків, маркування продукції підробленими марками акцизного податку, а також реалізують продукцію за готівкові кошти без відображення по податковому обліку підприємства, не вживають належних заходів щодо виявлення порушень у діяльності вказаного підприємства, їх фіксації та забезпечення накладення фінансових санкцій, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки.

Також встановлено, що посадові особи ТОВ «Концерн «Біг-М» незаконно виготовлені алкогольні напої з підробленою акцизною маркою на пляшках транспортують та реалізують в роздрібну мережу з території підприємства до складського приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська 7А власником являється ПП «Будімпекс» (код ЄДРПОУ 32753302).

На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.04.2023 року - з 10 год. 20 хв. 19.04.2023 року по 12 год. 35 хв. 20.04.2023 року проведено обшук складського приміщення розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 7А., в ході якого виявлено та вилучено майно, відповідно до протоколів обшуку.

20.04.2023 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку 20.04.2023 року.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що у зв`язку із тим, що нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення, яке розташоване на земельній ділянці за адресою - м. Полтава, вул. Яківчанська, 7 А, у якому зберігалися вилучені речі та документи зберегли на собі сліди злочинів, та містять інші дані, які будуть використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, постановою слідчого від 20.04.2023 року вони визнані речовими доказами та вищевказане майно є доказами у кримінальному провадженні та відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Зазначав, що виявлені речі та документи потребують подальшої перевірки шляхом детального огляду, аналізу отриманої інформації та перевірки шляхом проведення подальших слідчих (розшукових) дій, дослідження з участю спеціалістів, забезпечення проведення судових експертиз. Окрім того, частина вилученого, на думку органу розслідування, сама по собі підтверджує факти вчинених правопорушень. Для ідентифікації виявлених під час обшуків документів, речей необхідно провести ряд експертних досліджень.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2023 року клопотання про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно:

-нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення(складське приміщення), яке розташоване на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 ( право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ПП «Будімпекс» (код ЄДРПОУ 32753302), у межах складських будівель за вказаною адресою, в яких виявлено та вилучено під час проведення обшуку 19.04.2023 року алкогольну продукцію;

-«Горілка пшенична» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 2443 ящики;

-«Самогончик Полтавський домашній» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 132 ящики;

-«Горілка пшенична «Мушля» фарфор 0,75 л. - 23 пляшки;

-«Горілка пшенична «Марійка» фарфор 0,75 л. 12 пляшок;

-«Горілка пшенична «Козак під дубом» фарфор 0,75 л. 4 пляшки;

-«Горілка пшенична «Одарка» фарфор 0,75 л. 28 пляшок;

-«Горілка пшенична «Якір» 1 л. 25 пляшок;

-«Горілка пшенична «Окунь» 0,5 л. 9 пляшок;

-«Горілка «Столична» 0,7 л. (15 пляшок в 1 ящику) - 394 ящика;

-«Горілка «Сам жене рибацька» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 167 ящиків;

-«Самогончик «Полтавський рибацький» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 156 ящиків, 19 пляшок;

-«Настоянка «Янтарна сонячна» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 189 ящиків;

-«Настоянка медово-перцова» 0,5 л. штоф (20 пляшок в 1 ящику) - 446 ящиків;

-«Горілка українська брунькова» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 153 ящики;

-«Настоянка «Янтарна сонячна» 0,7 л. (15 пляшок в 1 ящику) - 331 ящик;

-«Горілка пшенична» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 186 ящиків;

-«Горілка «Клуб Delux» 0,7 л. 64 пляшки;

-«Горілка особлива» 0,7 л. (15 пляшок в 1 ящику) - 586 ящиків;

-«Настоянка «Сам жене з ароматом абрикосу» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 88 ящиків;

-«Горілка «Клуб нічний» 0,7 л. (15 пляшок в 1 ящику) - 332 ящика та 10 пляшок;

-«Настоянка «Сам жене панський» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 278 ящиків;

-«Горілка столична» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 448 ящиків;

-«Горілка особлива» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 225 ящиків;

-«Горілка «Клуб нічний» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 611 ящиків;

-«Настоянка «Сам жене з ароматом груші» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 87 ящиків;

-«Горілка пшенична» 0,25 л. (28 пляшок в 1 ящику) - 448 ящиків;

-«Горілка пшенична» «Зернова» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 342 ящиків;

-«Настоянка «Сам жене з ароматом вишні» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 151 ящик;

-«Настоянка медово-перцова» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 449 ящиків;

-«Горілка пшенична» 0,7 л. (12 пляшок в 1 ящику) - 75 ящиків;

-«Настоянка «Сам жене з ароматом вишні» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 8 ящиків;

-«Настоянка «Сам жене з ароматом Мисливський» 0,5 л. (20 пляшок в 1 ящику) - 230 ящиків.

Визначено місцем зберігання вказаного майна нежитлове приміщення, яке розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (складське приміщення), у межах складських будівель за вказаною адресою, в яких виявлено та вилучено під час проведення обшуку 19.04.2023 року алкогольну продукцію.

Також, суд вирішив накласти арешт на речі та документи, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку 19.04.2023 року на території складського приміщення, яке розташоване на земельній ділянці за адресою м. Полтава, вул. Яківчанська, 7А, а саме :

-Мобільний телефон Iphone 14 ProMax в захисному чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ;

-Мобільний телефон Iphone 12 Pro в захисному чохлі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 ;

-Мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A30 в захисному чохлі, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 ;

-Мобільний телефон Xiaomi Redmi чорного кольору з пошкодженим дисплеєм;

-Посвідчення якості ТОВ «Концерн «БІГ-М», 2 примірники на 1 аркуші кожен;

-Копія сертифікату відповідності № UA.12.035.00322-22 від 20.04.2022, 2 примірники на 1 аркуші кожен;

-Копія сертифікату відповідності № UA.12.035.00323-22 від 20.04.2022, 2 примірники на 1 аркуші кожен;

-Копія сертифікату відповідності № UA.12.035.00324-22 від 20.04.2022, 2 примірники на 1 аркуші кожен;

-Договір купівлі-продажу № 34 від 18.10.2022 на 1 аркуші;

-Перелік автомобілів із зазначенням д.н.з. на 1 аркуші;

-Рукописні записи із зазначенням найменування горілчаних виробів на 2 аркушах;

-Видаткова накладна №29 від 06.04.2023 на 1 аркуші;

-Товарно-транспортна накладна №Р29 від 06.04.2023 на 1 аркуші;

-Посвідчення якості № 29 ТОВ «Концерн «БІГ-М» на 1 аркуші;

-Копія сертифікату відповідності № UA.12.035.00324-22 від 20.04.2022 на 1 аркуші;

-Видаткова накладна № 213 від 06.04.2023 на 1 аркуші;

-Товарно-транспортна накладна № 213 від 06.04.2023 на 1 аркуші;

Виконання ухвали суду доручено Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційних скаргах представник власників майна адвокат ОСОБА_11 просить поновити строк на апеляційне оскарження та ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку представник власників майна адвокат ОСОБА_11 зазначає, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна здійснювався без виклику та участі власників майна, а також їм не направлялась копія ухвали слідчого судді. Повний текст судового рішення було отримано лише 23.05.2023 року та в подальшому в строк, передбачений ст. 382 КПК України було підготовлено та направлено до суду апеляційну скаргу, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження було пропущена з поважних причин.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що в порушення вимог ст. 173 КПК України до розгляду клопотання про арешт майна не було залучено власників майна, а тому розгляд клопотання відбулось з порушенням прав власників майна, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин справи.

Вказує, що вилучене майно не підпадає під визначення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, яке може зберегти сліди злочинів.

Крім того, вказує, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не було повідомлено про підозру, вилучені мобільні телефони не містять слідів кримінального правопорушення, вони необхідні для щоденного користування власникам та належать їм на праві особистої власності, тому, на переконання апелянта, повинні бути повернуті власникам або передані на відповідальне зберігання.

Позиції учасників судового провадження

Представник власників майна - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та уточнив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді оскаржується лише в частині накладення арешту на мобільні телефони ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а мобільний телефон, який належить ОСОБА_8 , було повернуто власнику.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що на те що вилучені мобільні телефони можуть містить інформацію щодо кримінального правопорушення і на теперішній час призначено судову комп`ютерно -технічну експертизу.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому колегією суддів перевіряється ухвала слідчого судді лише щодо обґрунтованості арешту майна мобільних телефонів, які були вилучені у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в іншій частині ухвала слідчого судді не переглядається, оскільки іншими власниками майна апеляційні скарги не подавались.

З матеріалів провадження вбачається, що Другим СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000461 від 04.07.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, ч.2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України..

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 07.04.2023 року надано дозвіл на проведення обшуку на складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 (право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ПП «Будімпекс» (код ЄДРПОУ 32753302)), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення доказів, які підтверджують факти незаконного виготовлення алкогольної продукції та використання підроблених марок акцизного податку, а також з метою виявлення та вилучення контрафактної лікеро-горілчаної продукції, незаконно виготовленого спирту, пляшок, етикеток та пробок, які використовуються при незаконному виготовленні контрафактної лікеро-горілчаної продукції, марок акцизного податку з ознаками підробки, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Концерн «Біг-М», пов`язаної з реалізацією лікеро-горілчаної продукції, чорнових записів щодо противоправної діяльності, пов`язаної з незаконним виготовленням лікеро-горілчаної продукції, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, які можуть містити відомості про виготовлення та реалізацію контрафактної лікеро-горілчаної продукції, грошових коштів отриманих в результаті реалізації контрафактної лікеро-горілчаної продукції, предметів і документів, які містять інформацію, щодо здійснення вказаної злочинної діяльності та мають доказове значення.

19.04.2023 року з 10 год. 20 хв. по 12 год. 35 хв. 20.04.2023 року було проведено обшук складського приміщення, в ході якого виявлено та вилучено майно, яке зазначене в протоколі обшуку.

20.04.2023 року постановою слідчого вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62022000000000461 від 04.07.2022 року.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначено забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з клопотання про арешт майна, прокурором зазначено попередню кваліфікацію у даному кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364, ч. 1, ч.2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, що передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, що існують у паперовій формі, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів; незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів; зловживання владою або службовим становищем.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, ч.2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна (мобільні телефони) ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, які має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно (мобільні телефони) повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про те, що вилучені мобільні телефони не мають відношення до кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вилучені мобільні телефони відповідають ознакам речових доказів, оскільки вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі можуть містити відомості про виготовлення та реалізацію контрафактної лікеро-горілчаної продукції, а тому інформація яка міститься на мобільних телефонах, стане предметом перевірки під час досудового розслідування. Вилучені, під час обшуків мобільні телефони підлягають дослідженню органом досудового розслідування, яким буде надано більш детальну відповідну оцінку належності цих грошових коштів, а також на даний час джерело походження грошових коштів достовірно не встановлено.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених п.1 ч.2,ч.3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що орган досудового розслідування не мав права вилучати мобільні телефони, оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не було повідомлено про підозрує необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що вилучені мобільні телефони не мають значення для кримінального провадження на даний час колегія суддів відхиляє, оскільки слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Твердження представника власників майна про те, що у органу досудового розслідування не було підстав для вилучення мобільних телефонів, оскільки власниками були надані паролі для доступу до мобільних телефонів, спростовуються поясненнями прокурора, відповідно до яких у зв`язку з неможливістю отримати доступ до відомостей, що містяться на мобільних телефонах у кримінальному провадженні було призначені судові комп`ютерно-технічні експертизи.

Крім того, системний аналіз статей 170, 171 КПК України вказує на те, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується до тимчасово вилученого майна та майна, яке виявлено слідчим або прокурором іншими заходами, ніж проведення обшуку.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі № 457/1485/13-к, провадження № 51-4881км19, що згідно ч.5 ст.171 КПК України щодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арешту КПК України не передбачає.

Також, з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вбачається, що слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор повинні вносити клопотання в порядку і строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК, а стосовно майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч.5 ст.171 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що, оскільки, для законного утримання майна вилученого внаслідок проведення обшуку за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та обмеження прав власності немає потреби звертатись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на це майно, оскільки доля речових доказів вирішується на підставі вимог статті 100 КПК України. За таких обставин доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

Доводи апелянта про те, що було порушено територіальну підсудність не є слушними, оскільки органом досудового розслідування є ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві, а Другий СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві, який є його підрозділом.

Отже, з урахуванням положень п.2 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухвал слідчого судді з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Клопотання представника власників майна-адвоката ОСОБА_11 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15 березня 2023 року про арешт майна.

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2023 року про арешт майна залишити без змін..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4